Голова Дунаєвецької міської ОТГ Хмельницької області Веліна Заяць про оптимізацію шкільної мережі, боротьбу за чистоту громади, розвиток туризму та бізнесу.

---

 

Автор: Дмитро Синяк  

Дунаєвецька міська ОТГ – одна з найбільших в Україні: майже 700 кв. км, 39 тис. населення, 51 населений пункт, 27 старостинських округів. Завдяки цьому, громада має чималі кошти: її бюджет на цей рік – 258 млн грн, з яких 91 млн грн - власні надходження. З 2015 року керує громадою Веліна Заяць – досвідчений управлінець. З пані Веліною вдалося поспілкуватися лише близько сьомої вечора, після усіх нарад. У черзі до її кабінету за мною були ще кілька людей, тому розмова вийшла відносно недовга, проте насичена.

 

Дві проблеми

 

Дунаєвецька громада – одна з небагатьох, які хочуть кардинально вирішити «сміттєву» проблему. Але це дуже дорого, довго і непросто. Чому ви вирішили взятися саме за цей напрямок?

- Це була не моя ініціатива – люди просили. Ще до виборів ми об’їхали всі населені пункти громади, щоб зрозуміти, що насамперед хвилює людей. Так-от, з’ясувалося, що проблеми всюди одні і ті ж самі: якість доріг та сміття, яке заполонило наші ставки, річки, озера, вулиці та лісосмуги. Для ремонту доріг ми спеціально створили комунальне підприємство і придбали для нього цілий автопарк: дві 20-тонні вантажівки, фронтальний автонавантажувач, два екскаватори, потужний грейдер та чимало малогабаритної техніки. І за півтора року відремонтували 40 км доріг громади. Причому далеко не все ми робимо власним коштом. Наприклад, інвестор, який має на нашій території сонячну електростанцію, нещодавно виділив нам 1,5 тис. тон щебню, завдяки чому ми від ремонтували дороги у  Сиворогах та Миньківцях…

 

Веліна Заяць, голова Дунаєвецької міської ОТГ

 

Чи обласна адміністрація ремонтує ті дороги вашої громади, на які отримала кошти з Дорожнього фонду?

- Минулоріч ми непогано співпрацювали з райавтодором, профінансувавши лише 50% від вартості ремонту вулиць міста Дунаївці, а також доріг до деяких сіл. Решту оплатив автодор. Наші старости мали обов’язково наглядати за таким ремонтом. Спільно з райавтодором ми відремонтували 2530 кв. м доріг, вклавши у це 350  тис. грн. А цього року обласна адміністрація виділила 60 млн грн на ремонт другої черги об’їзної дороги у Дунаївцях, яка є частиною міжнародної траси Чернівці – Житомир. Ця об’їзна дорога дуже важлива для нас, бо на разі весь великоваговий транспорт іде через місто. Люди жаліються на шум та бруд. Ще на дві дороги облдержадміністрація виділила загалом 15 млн грн. Тобто на загал кошти на ремонт доріг з області йдуть, і кошти чималі.

 

Комунальна техніка в Дунаєвецькій міській ОТГ

 

А як вирішується друга найважливіша проблема, про яку говорили люди – проблема зі сміттям?

- З понад 20 сіл ми організували централізоване вивезення відходів на сортувальну лінію у Дунаївцях, яку придбали за кошти інфраструктурної субвенції. Крім цього, ми ліквідували усі стихійні сміттєзвалища… Адже це наша екологія!

Чому вирішили придбати саме сортувальну лінію?

- Бо сміттєзвалище у Дунаївцях не безмежне. Ми вивчили досвід Хмельницького, Луцька та Золочева Тернопільської області, і згодом вирішили купити лінію вітчизняного виробництва. На закупівлю та модернізацію цієї лінії, а також на придбання тракторів та сучасного сміттєвоза ми вклали тільки у 2016 році близько 4 млн грн. Цьогоріч придбали ще дві транспортерних стрічки за 145 тис. грн власних надходжень, бо побачили, що органіку треба відбирати окремо. Також ми дійшли висновку, що звалище треба огородити, адже поліетилен розлітається з транспортувальних стрічок на кілометри. Згодом плануємо продовжувати інвестувати у модернізацію цієї лінії, щоб можна було відбирати якнайбільше вторсировини. Я на власні очі бачила, як це робиться в Австрії, де на звалища йде лише 5% відходів. Також я побувала на австрійському цементному заводі, який на 95% працює на смітті, використовуючи лише 5% газу. Нещодавно я запропонувала голові Хмельницької облдержадміністрації підтримати проект з вдосконалення Кам’янець-Подільського цементного заводу, який теж цілком міг би працювати на дунаєвецькому смітті, яке вже пройшло етап сортування. Але відповіді поки немає.

 

Сміттєсортувальна лінія у Дунаївцях

 

Дунаєвецьке ноу-хау – будинки громади

 

Невже всі проблеми громади обмежуються сміттям і дорогами?

- Звісно, ні. Майже вся інфраструктура ОТГ дійшла до нас у дуже поганому стані. Це і будинки культури, і бібліотеки, і дитячі садочки, і амбулаторії. Але крок за кроком ми відновлюємо усе це. Минулоріч запровадили ноу-хау -  зібрали у капітально відремонтованих будинках культури всі сільські установи: ФАП, старостат, кімнату для поліцейських, пошту, фактично перетворивши їх у будинки громад... Це дало неабияку економію. Я противник закриття будинків культури, навіть у маленьких селах, де люди теж повинні мати право на якісні послуги. У них повинно бути місце для загальних зборів, для проведення урочистих подій тощо. Однак утримання будинків культури коштує доволі дорого, тому ми і придумали такий спосіб оптимізації коштів. Ми вже капітально відремонтували чотири таких будинки і цього року хочемо відремонтувати ще три.

А будинки культури підходять для розміщення сільських установ, яким потрібні не стільки великі зали, скільки маленькі кабінети?

- Під час ремонту ми робимо перепланування. А ті приміщення, які вивільняються внаслідок цієї міні-реформи, включаємо до переліку об’єктів на відчуження. Є випадки, коли селяни згодом просять передати їм ці будівлі, наприклад, під облаштування трапезних при церквах.

 

ЦНАП в Дунаєвецькій міській ОТГ

 

Ви сказали про кімнату для поліцейських. Що маєте на увазі?

- Річ у тім, що у дільничного у селі немає робочого місця. А йому десь треба провести допит, зібрати покази… Якщо поліцейський у селі не матиме гідних умов праці, він і не їздитиме до цього села. Ми, до речі, оплачуємо дільничним пальне, коли вони приїжджають до нас. Згідно з їхніми рекомендаціями встановлюємо по селах камери спостереження. Ми готові утримувати поліцейських на тих самих умовах, що й вчителів: держава сплачує їм зарплату, а ми забезпечуємо усім іншим.

А з лікарями так само? Їм, напевно, самих лише відремонтованих приміщень лікарень буде замало: потрібне ще житло, робочий автомобіль…

- Питання забезпечення усім необхідним Центру первинної медико-санітарної допомоги на моєму щотижневому контролі. От нещодавно ми виділили 524,5 тис. грн  на закупівлю для медиків комп’ютерної техніки. Крім цього, запланували реконструкцію одного приміщення, у якому хочемо облаштувати житло для сімейних лікарів.  Я цілком усвідомлюю нагальність цього питання, адже лікарів треба так чи інакше зацікавлювати працювати у сільській місцевості. Причому не тільки лікарів первинної ланки медицини.

Дунаєвецька громада забезпечує і «вторинку»?

- Ми не робимо великої різниці між первинною і вторинною ланками, адже обидві працюють задля здоров’я наших людей. Нещодавно ми, наприклад, купили за 300 тис. грн інфраструктурної субвенції цифровий флюорограф, яким тепер користуються мешканці цілого району. І якщо раніше на флюорографію приходили по 30-50 осіб на день, то тепер – по 200-300 осіб, й завдяки цьому своєчасно виявляються легеневі та онкологічні захворювання. Також ми придбали за 180 тис. грн лабораторний аналізатор, який надає можливість безоплатно вимірювати аж 21 параметр крові. Крім цього, ми компенсуємо частину витрат районної лікарні на енергоносії.

Чи зазнала оптимізації медична мережа громади?

- Центральна районна лікарня розмістилася у нещодавно відремонтованому приміщенні терапевтичного корпусу. А звільнені площі передала нам. Ми маємо домовленості з обласною державною адміністрацією про розміщення на цих площах апарату штучної нирки. Чимало наших жителів мають потребу у цьому апараті, і ми їх возимо до Кам’янець-Подільського та Хмельницького. Для хворих людей ця дорога є чималим випробуванням, а громада несе витрати: на пальне, на утримання водія, автомобілів тощо. Тому ми вже розпочали ремонт терапевтичного корпусу, щоб гемодіаліз можна було робити у Дунаївцях.

 

Про «дитячі садочки для дорослих дітей»

 

Ви сказали, що опитуєте людей щодо найбільших проблем. Чи бачать ці люди змін у громаді?

- Я відчуваю підтримку своїх виборців, тому сміливо їду сьогодні до будь-якого населеного пункту. Ми робимо загальні збори села, я звітую, вислуховую пропозиції та скарги. Такі зустрічі проходять і перед виділенням сесіями міської ради тих чи інших земельних ділянок у селах. Люди включилися у роботу щодо покращення своїх населених пунктів – це, мабуть, і є найбільшою зміною. От, наприклад, коли селі Миньківці  ремонтували вулицю Зоряну, то її мешканці самі висадили  квіти біля своїх будинків. І тепер туди приємно приїжджати…

 

Школа Дунаєвецької міської ОТГ

 

Зазвичай великою проблемою для об’єднаних громад є малокомплектні школи. З одного боку, люди виступають категорично проти їхнього закриття, а з іншого, утримувати їх надзвичайно дорого. Як ви вирішуєте у себе це питання?

- Ми дуже виважено підходимо до цієї болючої теми. Перш ніж говорити про підвезення дітей до опорної школи, треба відремонтувати дороги, чи не так? Адже школярі мають почуватися комфортно під час поїздки. У нас пройшла певна оптимізація шкільної мережі, тобто ми понизили ступені двох шкіл, а старшокласників перевели у міські школи. Це відбулося не без сліз і скандалів, але, слава Богу, усі діти отримують якісну освіту.  Проте ми і надалі налаштовуємо депутатів та громаду на те, що школа не може бути установою для працевлаштування вчителів та дитячим садочком для дорослих дітей. Насамперед треба дбати про якість освіти, а не про роботу для педагогів. А якщо в одному класі навчаються діти різного віку за програмою двох чи навіть трьох класів, про яку якість освіти можна говорити? Навряд чи випускники такої школи зможуть гідно реалізувати себе у дорослому житті. Тому я кажу усім: оптимізацію шкільної мережі ще проводитимемо, однак робитимемо це з розумом і без поспіху.

Чи бореться Дунаєвецька громада за різноманітні грантові кошти?

- Звісно! У минулому році ми отримали 5 млн грн з Державного фонду регіонального розвитку на ремонт колектора очисних споруд. Для нас це вкрай важливе питання, бо 70% мереж водопостачання та водовідведення Дунаєвець зношені. Крім цього, ми подали до ДФРР проект з утеплення фасаду нашої гімназії. Фонд насамперед цікавить результат, і ми не раз доводили, що можемо його дати. Наприклад, ми самі оновили систему опалення у гімназії, замінили всі вікна, капітально відремонтували дах, а тепер нам потрібно тільки утеплити стіни. Результатом цього буде суттєва  економія на енергоносіях.

 

Тінь Ігнація Мархоцького

 

Чи має Дунаєвецька міська ОТГ напрацювання щодо розвитку туризму?

- Так. Ми розглядаємо нашу громаду як майданчик для зупинки перед Кам’янець- Подільським, до якого лише 30 км. Туди приїжджають понад 100 тис. туристів на рік, і ми хочемо зробити так, щоб вони зупинялися у Дунаївцях. Тому ми вже розробили три туристичних маршрути: Дунаївці – Лисець – Сокілець; Дунаївці – Дендропарк – Миньківці та Дунаївці –Кривчик – Гута Яцьковецька. Зараз ми вдосконалюємо їх. Загалом у  громаді є чимало цікавих місць: кілька водоспадів та славетне історичне село Миньківці, де у XVII-XIX сторіччях існувала невизнана Миньковецька держава, заснована польським поміщиком Ігнацієм Мархоцьким.

А туристи точно підуть по ваших маршрутах? Що ви робите, аби зацікавити їх?

- Насамперед ми даємо всі можливості нашим старостам реалізувати себе. Саме цього року вперше застосували так званий громадський бюджет. Тобто на сесії міської ради затвердили виділення 1% від власних надходжень громади (це близько 800 тис. грн) на реалізацію тих чи інших громадських ініціатив у селах. Отже, якщо староста знає, як зацікавити туристів, то прошу дуже – кошти на це є. Зараз ми вже маємо близько 40 проектів, за які йде голосування на сайті міської ради.  На разі найбільше голосів набрав проект «Парк мрії» – облаштована зона відпочинку для дітей та молоді у селі Рахнівка. На другому місці – проект з облаштування фонтану біля Дунаєвецької гімназії, на третьому – створення дитячого спортивно-ігрового майданчику «Грайландія» у селі Залісці. Участь у конкурсі бере також проект зі створення мережі зон відпочинку у селі Миньківці, де зберігся старовинний млин, і загалом є значний туристичний потенціал. У планах – облагородити село, зробити у ньому місця для наметових таборів, підвести до них усі необхідні комунікації, облаштувати цивілізовані туалети…Є також ідея і щодо випуску сувенірних «миньковецьких грошей», аналога тих, що випускав колись Ігнацій Мархоцький. А місцеві жителі готові переробити частину своїх садиб під старовину, започаткувавши у селі зелений туризм.

У Дунаєвецькій міській ОТГ після об’єднання утворили два старостинські округи у селах де не було сільрад. Чому пішли на такі витрати?

Так, у нас було 25 сільських рад, а виникло 27 старостатів. За 4-5 км від Дунаєвець є село Мушкутинці, де живуть понад 800 мешканців. Воно з радянських часів чомусь вважалося частиною міста Дунаївці. Людей це непокоїло, вони бачили, що ними ніхто не займається. І тому на сесії ми прийняли рішення створити у Мушкутинцях старостинський округ. Інше село – Заставля, де така ж картина, має 1200 жителів. Чим не старостинський округ?

 

Молочні ріки, малинові береги

 

Чи готові люди, які прийматимуть туристів, платити податки?

- Ми постійно ведемо про це розмову, тому кількість зареєстрованих приватних підприємців у нашій громаді поступово зростає. Так само збільшуються і надходження до бюджету. Надходження єдиного податку від приватних підприємців у 2017 році склали 8,2 млн грн, у 2018 – очікуємо до 10 млн грн. Минулого року ми зареєстрували плодово-ягідний кооператив, у який об’єдналися 24 особи з кількох сіл. Агрохолдинг «Мрія», який працює на нашій території, продав людям саджанці по 1 грн за кущ, завдяки чому люди посадили 15 тисяч кущів малини. Коли за три роки малина виросте, бюджет громади має це відчути.

Куди ж кооператив продаватиме малину?

- Треба шукати. У сільському господарстві часто пропозиція сама формує попит. От я, наприклад, їздила на Волинь і бачила, як у селі, де живе 500 осіб, працює кооператив з вирощування полуниці. Так-от, ті, хто скуповують полуницю, самі підтягнулися до села. Там почали будувати магазини та тимчасове житло для сезонних працівників. У селі майже ніколи не закривається клуб, де щовечора розважається молодь, яка вдень збирає полуницю. До речі, якщо ми матимемо морозильні камери, то будемо заморожувати малину. Це набагато вигідніше, ніж здавати свіжі ягоди. Додам, що ми також маємо проект зі створення молочного кооперативу. Держава допомагає таким кооперативам із обладнанням, і багато хто з жителів громади хотів би здавати молоко на місці, а не тягати щодня на базар у Кам’янець – Подільський по десять літрів, стоячи там півдня. Ми вже знайшли людину, яка готова очолити молочний кооператив, виставили на аукціон приміщення для нього. Але, знову ж таки, ми хочемо не просто збирати молоко, але ще й охолоджувати його, бо так воно коштує дорожче, завдяки чому ми зможемо забезпечити гідну ціну для усіх постачальників. На таку працю ми налаштовуємо людей, кажучи їм, що часи колгоспів, фабрик та заводів-гігантів минули. Ми маємо самі заробляти кошти, наповнювати бюджет громади і жити комфортно.

Як ви ставитеся до того, що у чотирьох районах Хмельницькій області досі немає жодної об’єднаної громади?

- ОТГ потрібно створювати, щоб розвивати нашу країну. У Дунаєвецькій міській ОТГ вже ніхто не розглядає якесь конкретне село як самодостатню одиницю: тепер це частина великої сім’ї. Чи може якесь окреме село ефективно розвивати, скажімо, туризм? Навряд чи. А громаді це під силу. Село може бути навіть незацікавлене у тисячах туристів, а громада – навпаки. Зі сміттям те ж саме. Чи може село вкласти 4 млн грн на поводження зі сміттям, закупівлю сортувальної лінії та сучасних сміттєвозів? Не може! Сьогодні ми підтримуємо два маленьких села, які не мають коштів на забезпечення власних потреб. І у цих селах будують містки через річку, роблять ремонти. Адже жителі цих сіл також заслуговують на якісні послуги.

Як на вашу думку, чому сільські та міські голови чотирьох районів Хмельниччини не беруть участі у реформі? Адже її успіх вже беззаперечний… 

- Дуже багато залежить від сільських голів, від районних та обласних рад, від районних та обласних адміністрацій. Говорімо відверто: за нових умов сільський голова втрачає чимало повноважень: він вже перестає бути королем у селі. У старости немає коштів, є тільки проекти, за втілення яких він несе відповідальність перед односельцями. Він має печатку і видає різноманітні довідки, але розвиток села планується вже у центрі громади. Звісно, за участі старости. Але якщо сільський голова хоче почуватися королем, нічого не робити, але мати чималий вплив на розподіл тих чи інших ресурсів села, ця реформа не для нього. Посада старости, в принципі, інша. Вона для людей, які хочуть працювати, хочуть змінювати життя у селі на краще. Дерибанити ресурси села так, як це робили сільські голови, старости вже не мають можливостей… От наші старости, наприклад, завжди оперативно замовляють виїзди тієї чи іншої техніки до своїх сіл, саме за їхньої допомоги ми навели лад на всіх кладовищах громади, спилявши сухі дерева і прибравши усе сміття – а такого ніколи не було. Або взяти, наприклад, облаштування автобусних зупинок по селах. Це ніби й дрібниця, але людина десь має чекати на автобус. Ми встановили у громаді 19 таких зупинок – згідно заявок, отриманих від старост… Кожен староста бачить, як розподіляється бюджет. Усе відкрито, прозоро – можна зайти на сайт Дунаєвецької міської ради, подивитися, внести свою пропозицію. І працювати на благо громади.

Фото автора та Дунаєвецької міської ОТГ