Новоміській об’єднаній громаді вдалося отримати фінансування Євросоюзу під нестандартний туристичний проект COWBOYky.

Автор: Дмитро Синяк

В Україні точно не бракує нестандартних туристичних проектів. Мало не у кожній громаді переконані у тому, що будівництво у них, принаймні, готелю (розважального комплексу, басейну, ресторану тощо) є надзвичайно вигідною справою. От тільки біда: чомусь інвестори не поспішають вкладати у це гроші. Як громади шукають цих інвесторів, окрема тема, але зараз не це. Новоміська об’єднана громада Львівської області не тільки скреативила дуже незвичний туристичний етнопроект, який назвала «COWBOYky: Український дикий захід», але й примудрилася отримати на його втілення кругленьку суму – 900 000 євро. Про те, як вдалося досягти такого результату, а також про плани створення на Старосамбірщині куточку Дикого Заходу, ми поговорили з головою Новоміської ОТГ Петром Кулясом.

Розкажіть докладніше про COWBOYky. Чим вдалося підкорити серця грантодавців? 

- У селі Грабівниця Старосамбірського району ми запропонували збудувати туристичне містечко, стилізоване під ковбойський Дикий Захід, але з українською бойківською автентикою. У цьому містечку туристи зможуть прокататися не тільки на конях та бричках, але й на ковбойському міні-поїзді. На базі цього містечка ми також плануємо розвивати кінний, пішохідний, велосипедний та гастрономічний туризм. Вже зараз розробляємо різноманітні туристичні маршрути : історичний – для ознайомлення з краєм і сусідніми селами, активний пригодницький, а також сільськогосподарський. На останньому маршруті туристів возитимуть на сироварню, пасіку, парники, пекарню, сушарню для овочів і фруктів, майстерню морозива тощо. На цих об’єктах відвідувачі побачать на власні очі, як виготовляться за старовинними технологіями та чи інша продукція, зможуть відвідати майстер-класи й продегустувати й купити натуральні продукти. Усі підприємства цього маршруту, насамперед сироварня та пекарня, мають бути не звичайними, а бойківськими, автентичними. Новий туристичний бренд COWBOYky, над створенням якого зараз працює вся наша громада, має поєднувати елементи побуту, традицій та архітектури бойків з елементами культури американських ковбоїв.

 

 

Ідея, безперечно, цікава, але далеко не за всі цікаві ідеї Євросоюз готовий виділяти по майже мільйону євро. У чому секрет?

- Насамперед треба сказати, що ми самі нічого б не зробили. Нашим партнером у створенні проекту виступили Західноукраїнський ресурсний центр, Новоміський орган самоорганізації населення «Горизонт», юридична компанія «Моріс Груп» та Львівська обласна державна адміністрація. Інший момент. Європейський союз виділяє на впровадження проекту 900 тис. євро, а ще 100 тис. євро має додати міська рада Нового Міста. Проте ми не обов’язково маємо платити живими грошима. Нашим внеском може стати земельна ділянка чи якісь роботи на цю суму.

Хто саме виділяє Новоміській ОТГ 900 тис. євро?

- Наш проект реалізовується у межах ініціативи «Мери за економічне зростання». Це нова ініціатива Європейського союзу, що розпочала роботу у січні 2017 року у рамках Східного партнерства. Найперший постулат, який вона декларує: приватний сектор є ключовим рушієм економічного зростання і розвитку в усьому світі. Кошти нам виділяють лише на створення своєрідного технопарку під туристичний проект. Тобто на підведення до певної ділянки усіх необхідних комунікацій: світла, газу, каналізації, води тощо, а також на розробку відповідної технічної документації. Це має суттєво полегшити роботу інвестору, який згодом прийде на цю ділянку.

 

 

І вже є охочі?

- Так. В Україні чимало перспективних ділянок для розвитку туризму, але мало де у ці ділянки на старті місцева влада пропонує вкласти такі великі гроші. Ми ведемо переговори з кількома зацікавленими особами. Хочу зазначити, що присутність інвестора – обов’язкова умова виділення коштів. Він повинен збудувати готель та іншу туристичну інфраструктуру. А гроші Євросоюзу мають бути витрачені тільки на підготовку ділянки та на створення туристичних атракцій, таких як сироварня, пекарня, сушарка, пасіка, парники тощо.

Усіма цими атракціями теж згодом управлятимуть підприємці?

- На разі це питання обговорюється. Ці атракції можуть належати як комунальним підприємствам, так і кооперативам. Наприклад, сироварня цілком може належати молочному кооперативу, створену за прикладом Глибоцької ОТГ Чернівецької області. Оскільки найефективніше управління бізнес-одиницями забезпечує, власне, бізнес, я не виключаю можливості створення підприємства, у число засновників якого увійдуть той чи інший бізнесмен та наша міська рада.

 

 

А що, коли інвестору не сподобається ковбойсько-бойківська тематика?

- Тоді він повинен шукати собі іншу ділянку, бо гроші Євросоюзу є цільовими і виділяються під саме цей конкретний проект. Але таких зауважень від потенційних інвесторів ми на разі не чули. Більше того, усі вони надзвичайно зацікавлені ідеєю створити куточок Дикого Заходу на Бойківщині. З іншого боку, ми готові вислухати усі пропозиції і погодити їх з грантодавцями.

Чи вже надійшли до вас, принаймні, перші гроші від ініціативи «Мери за економічне зростання»?

- Так, надійшли – згідно календарного плану платежів. Але наш проект, який формально стартував 1 травня, розрахований на три роки. На разі ми нічого не витрачаємо, чекаючи на інвестора. Бо для того, щоб підводити комунікації, потрібно і його бачення: де він, приміром, планує будувати готель, де краще розмістити конюшню чи побудувати дорогу. Однак ми вже можемо починати – зі створення Школи економічного розвитку, яка готуватиме персонал для туристичного містечка: офіціантів, продавців, адміністраторів тощо. Вона має бути у будь-якому разі, причому там, де зручніше селянам, які будуть її відвідувати. Для нас і для грантодавців існування такої школи є обов’язковим елементом проекту, адже у туристичному містечку мають працювати переважно місцеві жителі, а не приїжджі. У цьому запорука економічного розвитку нашої громади.

 

 

Грабівниця знаходиться у глухих горах, куди, напевно, немає доріг.

- Не дарма партнером нашого проекту виступила Львівська обласна адміністрація! Вона вже відновлює кілька доріг, якими до нас зможуть без проблем дістатися туристи. Так, відремонтовано трасу Львів – Турка, яка проходить через Старий Самбір. Минулого року зробили частину доріг Нове Місто – Мостиська і Добромиль – Нагірне. Також вже проведено тендер щодо ремонту дороги Старий Самбір – Нижанковичі, яка проходить неподалік Грабівниці. Це село знаходиться лише у восьми кілометрах від польского кордону і у 25-ти кілометрах від діючих переходів Кроснєнко – Смільниця та Шегині – Медика. Мені відомо про плани українського і польського урядів збудувати перехід у селі Нижанковичі, що за 5 км від Грабівниці. Тобто ми цілком можемо розраховувати і на заможного польського туриста.

Відомо, що «родзинкою» проекту буде стилізований під ковбойський паровий локомотив з двома вагонами, який кататиме туристів із Самбора до Грабівниці. «Укрзалізниця» дає добро на запуск рейсу із паровим локомотивом?

- Це якраз найпроблемніший пункт нашого проекту. З «Укрзалізницею давно ведуться переговори щодо цього, причому не тільки нашою міською радою, але й усіма нашими партнерами. Але тут є кілька важливих моментів, які потребують серйозного опрацювання. Наприклад, момент безпеки, адже паровий локомотив є далеко не таким безпечним, як сучасні електровози. А він має щодня проїжджати по 50 км в один бік, причому ця подорож триватиме близько двох годин. Хто забезпечуватиме технічну справність парового локомотиву, хто виготовлятиме запчастини, звідки взяти машиністів, які зможуть керувати ним – тут є безліч проблем. У крайньому разі ми лише стилізуємо сучасний тепловоз від паротяг. Але разом із тим, ми розуміємо, що туристів притягуватиме саме справжній «ковбойський» потяг. Такі потяги подекуди працюють на дитячих залізницях нашої країни, отже певна культура поводження з ними в «Укрзалізниці» є. Я дуже сподіваюся, що нам вдасться знайти спільну мову.

А якщо інвестор буде проти витрат на паротяг?

- Він і не повинен на нього витрачатися – на це підуть гроші Євросоюзу. При цьому я хочу наголосити: нам не треба з нуля створювати вагони з потягом: усе це може надати «Укрзалізниця». У такому разі ми заплатимо лише за ремонт і стилізацію вагонів та паротяга під наш проект. Крім того, ми не будемо запускати новий спеціальний рейс, а лише надамо нового вигляду рухомому складу існуючого рейсу «Самбір – Нижанковичі». Нехай ним подорожують не тільки селяни, але й туристи – можливо, у спеціальному «ковбойському» вагоні, а прибутки від продажу квитків нехай залишаються «Укрзалізниці». Я думаю, можливо кілька варіантів вирішення нашої задачі.

Скільки робочих місць має з’явитися у громаді завдяки проекту COWBOYky?

- Щонайменше п’ятдесят. Це доволі багато для села, у якому лише близько 300 мешканців. Основна локалізація проекту буде на території колишнього колгоспу. На закинутій ділянці площею 6,6 га мають збудувати готель приблизно на 100 місць, ресторан, розважальні об’єкти туристичної інфраструктури тощо. Зараз ця ділянка знаходиться на землях сільськогосподарського призначення поза межами населеного пункту, і ми готуємо все для передання її громаді.

Для сироварні потрібно молоко. Чи у Грабівниці його буде достатньо?

-  Так, буде достатньо, бо вже зараз чимало тамтешніх селян возять його на базари того ж Нового Міста. Сироварня зробить такі поїздки непотрібними.

Чи поїде до вас турист? Ви робили ви якісь дослідження щодо цього?

- За даними одного з найбільших українських туристичних інтернет-проектів «Карпати.інфо», людей вже не задовольняє традиційний відпочинок. І стилізації на кшталт відомого львівського ресторану «Криївка» подобаються дедалі меншій кількості туристів. Люди шукають чогось аутентичного, справжнього, старовинного. Саме це ми і хочемо їм запропонувати: старовинну бойківську культуру і традиції, насамперед ремісничі та кулінарні. Про гуцульську кухню відомо дуже багато, а хто знає про кухню бойківську? Усі знають Говерлу та Карпати довкола Буковеля. А хто хоч раз бував у наших, старосамбірських Карпатах? Крім цього, на території нашої громади є старовинний костел і кілька пастушкових церков, які вже зараз привертають увагу сотень туристів.

Що буде, коли не вдасться знайти інвестора?

- Тоді план «Б»: робимо усе за власні кошти та за кошти грантодавця. Щоправда, тоді про будівництво готелю вже не йтиметься: ми, швидше за все, підготуємо для туристів кілька сільських осель, які працюватимуть у форматі зеленого туризму. Це теж непоганий варіант, але я вірю, що до нього не дійде, і невдовзі «ковбойська» Грабівниця славитиметься на всю Україну.