«Децентралізація» продовжує знайомити читачів з темою державної регіональної політики в Україні. В попередньому інтерв’ю з керівником групи радників з підтримки впровадження державної регіональної політики Програми «U-LEAD з Європою» Юрієм Третяком мова йшла про Агенції регіонального розвитку, завданням яких є ефективна реалізація державної регіональної політики, сприяння місцевому економічному розвитку. Сьогодні ми познайомимо вас ближче з агенціями регіонального розвитку. Ми поспілкувалися з керівниками кількох агенцій і ось, що нам розповіли.

Іван Подолян, директор Черкаської агенції регіонального розвитку:

Про нашу агенцію часто говорять, як про зразкову. Але при цьому зазвичай згадують лише дві цифри. Перша: на кожну витрачену владою на наше утримання гривню ми залучили 5 гривень інвестицій. Друга: завдяки нашій роботі 6 млн грн інвестицій було скеровано на енергоефективність. Але особисто для мене обидва ці показники є не надто важливими. Інвестиції до сфери енергоефективності було зроблено завдяки встановленню нового опалювального обладнання лише у чотири сільські школи області. Так, ці котельні мають зекономити місцевим бюджетам близько 1,2 млн грн протягом цього опалювального сезону. Однак, я б радше наголошував не на сумі витрачених та зекономлених грошей, а на тому, що ми зуміли обкатати механізм залучення інвестицій до комунальної сфери. Зрештою, ми робили це не самі, а спільно з місцевими командами, які проходили усі складні процедури узгодження.

Ще один приклад. Завдяки нашій роботі регіональні виробники меблів заключили два експортних контракти, причому ми працювали над цим півроку. Хтось скаже, що це багато, хтось – що мало. Але далеко не всі розуміють, що нашою задачею протягом року була не кількість контрактів, а відпрацювання механізмів, які забезпечать області успіх завтра.

Те ж стосується і об’єму інвестицій, залучених завдяки нашій діяльності. Головна перемога, яку ми здобули, вимірюється зовсім не сумою цих інвестицій.

Як на мене, головне, що ми зробили, це забезпечили більш повноцінний процес розробки стратегії розвитку Черкаської області. Це була екстремально важлива задача. Мене дуже тішать відгуки фахівців про те, що якість організації цього процесу була чи не найвищою у цілій Україні. Це – величезний успіх усього регіону. Тепер ніхто з політиків не зможе ігнорувати стратегію, над якою працювала – під нашою орудою – вся Черкащина.

Але поки що мало хто в наглядовій раді, обласній адміністрації, обласній раді розуміють важливість розробки стратегії саме за таким підходом. Причому так відбувається у цілій Україні, а не тільки на Черкащині. Обласні депутати і влада хочуть відзвітувати перед своїм керівництвом, перед виборцями, перед журналістами. Їм потрібні чіткі, вимірювані результати: цифри, об’єми, контракти. І у цьому є велика проблема для правильного регіонального розвитку. Бо доводиться розвивати не те, що передбачає стратегія, а те, що може показати швидкий результат.

Але якою б не була успішною наша агенція, і вона потребує переформатування. Тому на разі ми маємо констатувати, що наша АРР увійшла до певної кризи: ми вже не можемо працювати, як раніше, а нових механізмів, цілей тощо ще не вироблено. Ми відпрацювали рік, і тепер маємо дотягнути багато моментів та суттєво оновити свою команду.

Я не раз намагався донести до всіх, кого це так чи інакше стосувалося: створення на Черкащині Агенції регіонального розвитку було експериментом регіонального рівня, і до неї треба ставитися саме як до експерименту. Говорити, що цей експеримент є успішним, ще доволі рано. Для цього потрібні 2-3 роки наполегливої праці. При цьому запорукою успіху має бути обмін досвідом з іншими агенціями, які б чесно розповідали і про власні здобутки, і про проблеми та про способи їхнього вирішення.

Протягом року ми рухалися шляхом спроб і помилок. Спершу ми хотіли зробити агенцію самоокупною, але згодом зрозуміли хибність цієї ідеї. Бо якщо АРР почне фокусуватися на зароблянні грошей, вона автоматично відсуне на другий план глобальні стратегічні цілі, що стосуються розвитку регіону. А якщо агенція почне робити акцент на стратегічних цілях, хто ж тоді фінансуватиме її? На це питання треба знайти відповідь.

Особисто я вважаю, що до агенцій регіонального розвитку потрібно ставитися як до перспективних стартапів. І насамперед ці стартапи повинні займатися досягненням великих стратегічних цілей, а фінансувати їх має держава. Тоді агенція стане справді локомотивом розвитку області.

 

Наталія Гижко, директор Вінницької агенції регіонального розвитку:

Цьогоріч ми зробили дуже багато і дуже мало водночас. Дуже багато, якщо враховувати те, яким незначним ресурсом ми оперували; і дуже мало з того, що могли б зробити, якби у нас було належне фінансування. У зв’язку з децентралізацією обласні бюджети зменшилися – гроші пішли на місцевий рівень.

А на те, що виділяють нам наші засновники, – обласна адміністрація та обласна рада, – мало що можна зробити. Ось, наприклад, цього року у бюджеті закладено кошти лише на зарплату (порівняно доволі невелику), на оренду офісу та на незначні адміністративні витрати. На жаль, за цих умов неможливо розвернути діяльність, якої очікують від нас засновники.

Натомість польські агенції регіонального розвитку, за зразком яких засновані відповідні агенції в Україні, оперують чималими коштами. Наприклад, в Агенції регіонального розвитку польського міста Лодзь працюють не чотири фахівця, як у мене, а вісімдесят! Вони мають можливість не тільки їздити по виставках, а й реалізувати доволі великі проекти, такі, як, наприклад, створення технопарків та бізнес-інкубаторів. Річ у тім, що громади не завжди мають фахівці, які, наприклад, могли б організувати підведення води, газу, струму ті інших комунікацій до тої чи іншої перспективної ділянки. Відтак цю роботу виконують агенції регіонального розвитку, підписавши з громадою відповідний договір. Спершу такі агенції фінансувала держава, а згодом вони набули фінансової незалежності.

Якщо польські АРР мають можливість боротися за кошти Державного фонду регіонального розвитку, то українські агенції такої можливості не мають. Цю проблему треба вирішити якнайшвидше. Обласна рада та обласна адміністрація очікують від нас швидкого залучення значних інвестицій, хоча світова практика показує, що реалізація великого проекту вимагає 2-3 роки підготовчого періоду. Саме протягом цього часу ми потребуємо державної підтримки – за моїми розрахунками, щонайменше 2,5 млн грн на рік – лише для організаційного розвитку. Причому ці кошти варто розглядати як інвестиції у регіон.

Певну підтримку проекту могли б надати і неурядові організації та програми, які підтримують регіональний розвиток в Україні, – наприклад, програма U-LEAD, яка зараз допомагає офісам реформ по цілій Україні. Варто було б зробити так, щоб ці офіси займалися впровадженням реформ на місцях. А розробку стратегій та інвестиційний розвиток громад взяли б на себе агенції.

Навіть за існуючих умов нам є, що показати: наша агенція сприяла тому, щоб до Вінницької області прийшли три нових інвестори, два з яких іноземні. Завдяки ним у регіоні протягом двох-трьох років має з’явитися понад 370 робочих місць. При цьому загальний обсяг інвестицій становить понад 40 млн євро. Наша агенція сприяє реалізації стратегії регіону та регіональних програм, зокрема, у рамках регіональної програми підтримки підприємництва на 2017 рік, ми успішно адміністрували два заходи. Зокрема, конкурс на часткове відшкодування відсоткових ставок за кредитами для підприємців на реалізацію інвестиційних проектів та конкурс бізнес-планів для підприємців-початківців (конкурс стартапів). З обласного бюджету на ці два конкурси було виділено понад 1 млн грн. За результатами реалізації цих заходів у регіоні має бути створено понад 100 робочих місць. Також ми написали та подали до різних фондів, у тому числі міжнародних, 14 проектних пропозицій на загальну суму близько 70 млн грн. Матимемо краще фінансування, зробимо набагато більше. Потенціал для цього у нас є.

 

Артем Сачук, директор Житомирської агенції регіонального розвитку:

На жаль, половину свого робочого часу я витрачаю на вибивання грошей для агенції. Спочатку нас фінансували за програмою підтримки малого та середнього бізнесу, а згодом ми звернулися до обласної ради. Щоб отримати кошти з обласного бюджету, ми пройшли чотири погодження у відповідних комісіях та робочих групах. Зокрема, профільна комісія, інвестиційна, відмовилася погоджувати наш бюджет, і на сесію ми пішли з важким серцем. Сама сесія була дуже гарячою: по нашому питанню виступили семеро депутатів різних фракцій. Частина з них була за виділення грошей, частина – проти. Врешті-решт ми зібрали навіть 37 голосів при мінімальній потребі у 32 голоси. Але я до останнього не був певен того, що ми отримаємо гроші. За кілька місяців мені доведеться проходити усе це спочатку: виступати перед п’ятьма комісіями, доводячи, що я сам та мої працівники мають право одержувати ті зарплати, які вказані у кошторисі. Погодьтеся, за таких умов важко планувати розвиток агенції.

Отож уряд має визначитися: йому потрібні бізнес-структури, які знаходяться на самофінансуванні та переважно займаються пошуком і супроводом інвесторів; або державні організації, діяльність яких буде скерована на стратегічний розвиток регіону. Якщо вирішать створити на нашій базі самоокупні інвестиційні агенції, то у такому разі я хочу зауважити: ми програватимемо сусідній Польщі. Адже там супровід інвесторів безоплатний – цим займається держава. Відтак було б логічним, щоб і у нас агенції регіонального розвитку фінансувала держава.

Проблема, пов’язана з цим, – на разі ми маємо статус неприбуткової недержавної організації, і це дуже заважає нам надавати послуги на комерційній основі. Переважно ми просимо перераховувати нам коши як безповоротну фінансову допомогу на статутну діяльність, але на це погоджуються далеко не всі.

Тим не менше, ми працюємо – і працюємо успішно. Ми налагодили відносини з консультативним органом при Кабміні – Ukraine Invest, і через нього до нас прийшов перший інвестор. Ми досі супроводжуємо його, пропонуючи ділянки для розміщення заводу, на якому зможуть працювати близько 1000 осіб.  Загалом кількість інвесторів, яких ми супроводжуємо, за півроку нашої роботи зросла до десяти. Вони готуються до реалізації або реалізують на Житомирщині проекти з розвитку сонячної енергетики, хмелярства, тваринництва, виробництва бетонних виробів, пелет, спортивної екіпіровки тощо.

Перші свої гроші ми заробили за розробку бізнес-плану для компанії, яка володіла кар’єром. Це підштовхнуло нас до організації семінару для підприємців області, присвяченому бізнес-плануванню, який днями має пройти у Житомирі. Підприємці вміють заробляти гроші, але, до прикладу, не можуть отримати кредит у банку, бо для цього потрібно подати бізнес-план.

Ми також працюємо над створенням фонду, який би міг відшкодовувати підприємцям відсотки за кредитами, полегшуючи таким чином доступ до дешевих грошей. Також ми розробляємо концепцію покращення іміджу Житомирської області, готуємо відповідні брошури, статті, тощо. До розвитку області ми залучили кошти чотирьох грантодавців – Швейцарського бюро співробітництва, Міністерства закордонних справ Естонії, програм USAID  та POLISAID.

У червні ми плануємо провести у Житомирі спільно з одним з донорів Міжнародний інвестиційний форум, до якого вже ретельно готуємось. Приблизно у той же час ми маємо відкрити відділення експертної мережі Regionet у Житомирській області. Крім цього, у найближчому майбутньому за зразком Черкаської агенції ми хочемо розробити план реалізації стратегії розвитку Житомирщини та відкоригувати саму стратегію.

Автор: Дмитро Синяк