Більшість українців готові збирати роздільно і здавати відходи, — Сороковський

В’ячеслав Сороковський, експерт «DESPRO» про те, чи змінить Національна стратегія поводження з твердими побутовими відходами ставлення українців до сміття

Ірина Соломко: Як ви оцінюєте Національну стратегію поводження з твердими побутовими відходами (далі – ТПВ), яка зараз має бути затверджена профільним міністерством?

В’ячеслав Сороковський: Є кілька рівнів цієї проблематики. Зараз  в державі створюється суб’єкт іншого рівня – об’єднана територіальна громада, в якій і питання дещо інші, і підхід до вирішення питань, зокрема в налагоджені ефективних комунальних послуг, і механізм поводження з відходами має бути дещо інший. Який саме? ОТГ – це більша територія, в яку входять, за визначенням, кілька населених пунктів, які колись були автономними громадами, зараз їм необхідно спільно вирішувати питання, яке об’єднує всіх. І тут важливо скерувати ОТГ до стратегічного бачення. Ми добре це відчули в міжмуніципальному проекті, де було три гравці, і їм потрібно було узгодити свої інтереси: з чого починати, який чином  просувати послугу в громадах, особливо там, де її ніколи не було. Адже в містах, як правило, послуга існує, а в сільській місцевості поводження з відходами організовано на базовому рівні або його взагалі немає.

Зараз ОТГ являє собою по суті те, що раніше могло бути міжмуніципальним проектом, зараз це одна територія. З іншого боку, навіть утворення ОТГ не вирішує питання необхідного масштабу послуги поводження з відходами для того, щоб вона була ефективною. Бо громади все одно залишаються відносно невеликими, хоча і за визначенням, спроможними. Але настільки спроможними, щоб організувати повний цикл поводження з відходами, вони, на жаль, не є в переважній більшості.

Тому «DESPRO» говорить, що ОТГ потрібно думати про те, щоб не намагатися організувати повний цикл поводження з відходами самотужки, адже це навряд чи вдасться, треба думати про об’єднання. Тут є місце міжмуніципальному співробітництву, і на сьогодні вже майже три роки, як працює відповідний закон, який дає різні способи домовленості громад і організацій для надання ефективної послуги.

Що робити державі в цій ситуації? Процеси децентралізації призводять до того, що треба змінювати зміст державної політики в тих напрямках, які стосуються відповідальності виключно органів місцевого самоврядування, в тому числі, і поводження з відходами. Тому що, за визначенням, ця послуга надається на рівні місцевого самоврядування. А що робити державі? На сьогодні вже є в проекті стратегія бачення держави, як розвиватися в сфері поводження з усіма відходами, не тільки з побутовими.

Ірина Соломко: Ви сказали, що в рамках ОТГ не вистачає потужності проводити повний цикл поводження з відходами. Яка тоді має бути ідеальна модель громади, можливо, за кількістю населення чи площі охоплення територій, кількості громад, щоб ця система була ефективною?

В’ячеслав Сороковський: Є багато різних підходів до розрахунку мінімально економічно-ефективних систем поводження з відходами. Для таких країн як Україна ми зустрічали щонайменше 50 тисяч населення, що має бути охоплене однією системою, пов’язаною зі збиранням, перевезенням і захороненням. Наразі це приблизно розмір одного немаленького району. Тому ми говоримо, що система, яка охоплює весь цикл поводження з відходами, має працювати на 50-150 тисяч.

Якщо говорити про проект  національної стратегії, то там є критерій, за яким може визначатися ця ефективність, хоча він застосовується до того, скільки може бути полігонів в межах області. Якщо перенести ту кількість, яка закладена в стратегії 100-150, то приблизно це виходить 5-6 регіональних полігонів на всю область. Тобто десь три-чотири райони мають бути охоплені однією системою, яка зрештою закінчується полігоном для відходів, які вже не підлягають ні переробці, і вони не є ресурсно-цінними.

Ірина Соломко: Ці показники, які закладені в стратегії, життєздатні в Україні в умовах поганих доріг, великої відстані населених пунктів один від одного?

В’ячеслав Сороковський: Ці особливості, пов’язані з доступом до міст, до населених пунктів, географічними особливостями, соціальними чи економічними, мають враховуватися на регіональному рівні. Тому що національна стратегія і не передбачала, і не передбачає чіткого планування. Тобто ви не побачите в ній, де має бути місце розташування полігону № 2 в Рівненській області. Вона лише ставить такі критерії з тим, щоб потім на регіональному рівні були розроблені регіональні плани поводження з відходами. Тобто ієрархія прийняття рішень має бути така: національна стратегія і ті правила, що в ній закладаються, потім регіональні плани поводження з відходами, що враховують позиції стратегії. І тут вже можуть бути особливості, може бути і більше полігонів, якщо так складаються географічні особливості чи транспортні шляхи, це має вирішувати вже область. І далі – місцеві плани поводження з відходами, які мають вкладатися в логіку регіональних. Тут більше зроблено акцент на регіони, на регіональне планування.

Ірина Соломко: Скільки в Тульчині охоплено населення?

В’ячеслав Сороковський: В Тульчині охоплено 25 тисяч населення, що включає в себе місто і сусідні села. Але розрахунок по полігону був такий, щоб охопити територію всього району, а це приблизно 45-50 тисяч.

Ірина Соломко: Тобто цей проект має потенціал для того, щоб рухатися далі і охоплювати інші громади. Ви наразі працюєте над цим?

В’ячеслав Сороковський: Так, звичайно. Перед Тульчином наразі вже виник інший виклик, пов’язаний з тим, що рік тому була створена об’єднана територіальна громада, яка охоплює територію, яка раніше не входила в цільову територію по поводженню з відходами. Тепер перед ОТГ виникає завдання охопити послугою всю територію об’єднаної територіальної громади, і буде охоплено більше населення послугою, ніж було по муніципальному проекту. Такі самі питання постають і перед іншими громадами, адже якщо послуга і існувала, то вона існувала в районних центрах, в невеличких селищах, але в усіх населених пунктах послуги не було. І перше, що треба зробити ОТГ – спланувати охоплення послугою всього населення ОТГ. В цьому випадку ми також говоримо про необхідність невеличкого стратегічного планування на своєму рівні. Тому що треба врахувати всі особливості, які ви перелічили: географію, дороги, доступ, кількість населення. Наприклад, в нас був в іншій громаді такий досвіт, що коли розраховували маршрути утворення відходів, то населені пункти з кількістю людей до 100 чоловік взагалі не враховували в системі. Там, звичайно, утворюють відходи, але включати їх в маршрути було недоцільним, тому що це фінансове навантаження ніколи не покриється жодним тарифом.

Ми часто чуємо від ОТГ, які відчувають свою спроможність, питання: «Що нам робити зараз, доки національна стратегія і регіональні плани ще не побачили світ?» Ми б як проект міжнародної технічної допомоги рекомендували зосередитися на двох речах: охоплення населення послугою збирання і вивезення відходів і запровадження роздільного збирання, тому що воно залишиться в будь-якій схемі. Думати про те, щоб кидатися зараз громадам на будівництво своїх полігонів чи встановлення сортувальних ліній чи станцій, які за нашими оцінками, набагато перевищують потреби громади в цих речах, не варто. Сортувальна станція, як і масштаб системи, дуже залежать від тієї кількості відходів, які взагалі утворюються на тій території, яка обслуговується сортувальною станцією. І витрати, які необхідно понести у зв’язку з придбанням сортувальної станції, з налагодженням її роботи, охороною праці, заробітною платою в невеликих громадах ніколи економічно не спрацює. Громадам потрібно концентруватися не на цих речах, а на охопленні населення послугою, тому що ця проблема є всюди.

Ірина Соломко: Маленький населений пункт на 100 людей випадає апріорі із цієї матриці надання послуг, чи там потрібно застосовувати інші підходи?

В’ячеслав Сороковський: Я жодним чином не хочу, щоб ця цифра 100 осіб була якимось критерієм. Я просто навів приклад, як в одній громаді поставилися до питання планування. Але варіанти можуть бути різні. Звичайно, що там відходи утворюються. Але, якщо це хутір, сільський спосіб життя, то, можливо, відходів, які потрібно забирати і вилучати, і не утворюється як таких.

З іншого боку, і цим часто користуються за кордоном, коли люди, пересуваючись від місця свого проживання до якогось центру, можуть спокійно перевезти кілька пластикових пляшок в те місце, де вони збираються. Якщо ми подивимося на те, як це організоване в швейцарських селах, то дуже часто там можна побачити, що не збираються відходи роздільно в контейнери, а є один пункт збирання цінних відходів в середині громади, куди люди можуть в певний час приїхати і залишити відходи в контейнері. Це скорочує витрати на роздільне збирання, це мобілізує людей до участі у житті громади, виховує нову культуру ставлення до цих речей. І це спрацьовує. Ми в Глухівському районі в сільській громаді в минулому році за гроші «DESPRO» поставили один пункт на все село для роздільного збирання, і будемо відслідковувати, як це буде працювати.

Ірина Соломко: Що це за громада?

В’ячеслав Сороковський: Одне з сіл Березівської ОТГ.

Ірина Соломко: Якщо говорити про ці роздільні пункти, скільки ними охоплено вже населених пунктів в тих регіонах, де ви працюєте? І як культура розділу відходів поширюється Україною?

В’ячеслав Сороковський: Є різні аспекти. Є аспект культури ставлення людини до роздільного збирання як такого. І це може закінчитися лише тим, що я роздільно збираю і знаю, що хтось потім займається  цими роздільними відходами. Наприклад, підприємство, що надає послугу вивезення і змішаних відходів так само. Хоча може бути по-різному. Наприклад, в місті Буча, де я живу, змішані відходи і розділені збираються різними компаніями, і компанія, яка збирає ресурсно-цінні відходи, інвестує в це, ставить спеціальні баки і запрошує людей розділяти відходи.

Ірина Соломко: Що означає – ресурсно-цінні?

В’ячеслав Сороковський: Як мінімум, це пластик, папір, скло і метал, якщо слідувати європейській директиві поводження з відходами. Схеми збирання можуть бути різні: можна збирати окремо всі чотири фракції, можна збирати їх всі разом і викидати в одне місце, а потім той, хто займається переробкою, сортує їх додатково. Може бути і так, що ти зібрав відходи, відніс їх в одне місце, і отримав за це невелику компенсацію. Хоча ми  проводили дослідження в наших партнерських громадах, і ставили мешканцям запитання: «За яких умов ви були б готові роздільно збирати відходи?». І одна з умов була – якщо я за це отримаю кошти. То таких людей, які готові  були збирати лише за умови отримання прямої фінансової вигоди, було 10-15%. Решта людей погоджувалися збирати роздільно відходи і здавати їх, не маючи на меті конкретної вигоди, а просто розуміючи те, що хтось потім цим займається. Якщо людина бачить, що роздільно зібрані нею відходи, дійсно збираються підприємством роздільно, а не в одну кучу разом зі змішаними, то мотивація тільки підвищується.

Теги:

DESPRO

Джерело:

Громадське радіо

Читайте також:

22 листопада 2024

Уряд затвердив розподіл додаткової дотації для місцевих бюджетів на майже 800 млн грн

Уряд затвердив розподіл додаткової дотації для...

22 листопада, Уряд затвердив черговий розподіл додаткової дотації для місцевих бюджетів, повідомили у Міністертсві...

22 листопада 2024

Окремі питання обмеження доступу до публічної інформації в ОМС в умовах воєнного стану

Окремі питання обмеження доступу до публічної...

Програма USAID DOBRE підготувала відеороз’яснення на тему: «Окремі питання обмеження доступу до публічної інформації...

22 листопада 2024

Конкурс «Громада на всі 100»: став відомий список фіналістів

Конкурс «Громада на всі 100»: став відомий...

Завершився другий етап конкурсу «Громада на всі 100», під час якого серед 261 громади обрали 40 учасників, що...

22 листопада 2024

Розмежування повноважень органів місцевого самоврядування є кроком до сильнішого багаторівневого врядування в Україні

Розмежування повноважень органів місцевого...

18 листопада у Бучі відбувся круглий стіл щодо розподілу повноважень органів місцевого самоврядування та органів...