25 вересня розпочинається процес висування кандидатів у депутати і на посаду сільського, селищного, міського голови, які візьмуть участь у перших місцевих виборах до рад об’єднаних територіальних громад 29 жовтня 2017 року.

Досвід попередніх виборчих кампаній підказує, що охочих очолити органи місцевого самоврядування і потрапити до складу місцевого депутатського корпусу буде чимало. З одного боку, це добре, коли люди прагнуть бути лідерами і співпричетними до прийняття важливих рішень в громаді. З іншого, серед великої кількості кандидатів трапляється чимало таких, чиї заяви і передвиборчі обіцянки не мають нічого спільного з реальними можливостями і намірами.

То ж як відрізнити  справжнього лідера від популіста, яким має бути сільський, селищний, міський голова? Це питання ми адресували експертам.

Іван Лукеря, експерт з питань реформи місцевого самоврядування

Людям варто остерігатися кандидатів, які сиплять щедро популістичними гаслами і обіцянками. Якщо кандидат заграє з виборцями, обіцяючи їм після перемоги «золоті гори», то він або свідомий популіст, який опирається на риторику, яку хочуть чути люди, або просто далекий від реального життя. Зрештою, якою б не була причина популізму кандидата, не варто вірити тому, що він обіцяє.

Натомість варто придивитися до кандидата, який має чітку програму та говорить про кроки, які він зробить для забезпечення економічного розвитку громади. Справжній кандидат на посаду голови громади не буде обіцяти просто – відбудую дороги, а чітко говоритиме, які саме дороги необхідно відбудовувати, як він має намір це зробити, в які терміни, за рахунок яких коштів, за рахунок чого наповнюватиме бюджет. Це говорить про те, що він чітко розуміє, як діяти і управляти.

Також не можна голосувати за кандидатів, що обіцяють вирішити питання, які не належать до компетенції місцевого самоврядування. Популісти будуть обіцяти вирішити питання збільшення зарплат, виплати пенсій, боротися з глобальним потеплінням і взагалі врятувати світ. Справжній кандидат, який є професіоналом, буде говорити про питання місцевого значення – розвиток інфраструктури, наповнення бюджету, залучення інвестицій, розвиток освіти та первинної ланки медицини, надання адміністративних послуг. Це ті всі питання, які належать до компетенції органів місцевого самоврядування.

Ще, як на мене, істотне значення має те, чи кандидат є виключно політичним висуванцем політичної партії чи він дійсно хоче брати відповідальність за розвиток громади. Що таке місцева влада? Це влада, яка поруч з людьми і яка має займатися не політикою, а вирішенням питань місцевого значення. Ми маємо розуміти, що політичні заклики на кшталт «Наш кандидат - Василь Петрович», «Наш кандидат – сонцесяйний! Голосуй за Василя», «Василь – кандидат від партії Б» - то такий кандидат потрібен виключно політичній силі, а не громаді. І він буде працювати на інтвереси партії, а не громади.

Зрештою, українці – розумна нація і зроблять свій вибір на користь не конкретного кандидата, а на користь громади.

Юрій Ганущак, експерт з питань реформи місцевого самоврядування

Буває, якщо це невеличкий населений пункт, то головою обирають того, у кого більше родичів проживає на цій території. Якщо окрім великої родини, такий кандидат має ще й хороший послужний список перед громадою, наприклад, вже був головою і за період керівництва зробив корисні для громади в цілому справи, то чому б і ні. Він довів свою ефективність на посаді.

Якщо це місцевий лідер думок і який, не чекаючи, поки його оберуть, також зумів зробити для громади важливі речі, до нього теж варто придивитися. Можливо варто дати йому шанс.

Але точно треба остерігатися тих, які роздають пусті обіцянки та ще й прикриваються гучним ім’ям якоїсь партії.

Людям що потрібно? Аби вони мали роботу, щоб їхні діти навчалися у школах, здатних дати конкурентну освіту, щоб лікар-фахівець доглядав за їх здоров’ям і щоб він був забезпечений необхідним обладнанням і препаратами, щоб місцеві дороги були безпечні і зручні в експлуатації, щоб сміття не в  річку доводилося викидати, а щоб його централізовано збирали і вивозили на утилізацію чи переробку, щоб у вільний від роботи час вони могли десь відпочити, провести культурно час… Все це можна ще довго перераховувати і саме це є якраз питаннями місцевої влади.

Так от, якщо кандидат здатен показати чітку картину того, як він організовуватиме роботу для забезпечення належного функціонування всіх сфер життєдіяльності громади, та ще й якщо він володіє відповідним досвідом, я б за такого голосував.

А ще знаєте, що насторожує? Коли, наприклад, одна з політичних сил при кожній нагоді гучно заявляє, що «децентралізація – це геноцид українського села» і тут же у всіх об’єднаних громадах висуває своїх кандидатів на вибори… Значить вони лукавлять. Питання лише в тому, навіщо тоді політичній силі, яка проти реформи, очолювати громади, які житимуть за новими умовами, які передбачені реформою, себто, за їх словами, «геноцидом». Люди цьому мають давати свою оцінку, голосуючи на виборах.

Надія Петруняк, експерт з комунікацій

Як на мене, то дуже просто розібратися, хто популіст, а хто здатен вивести громаду на якісний рівень розвитку. Для мене основним аргументом є «менше слів, більше конкретних справ».

Часто буваємо в регіонах, різних селах, селищах, містечках. І тільки в’їзджаєш на ту чи іншу територію, одразу відчувається - на своєму місці тутешня місцева влада чи ні. Це видно по місцевих дорогах, по чистоті вулиць, це чується у спілкуванні з людьми, які тут мешкають. Вони охоче діляться своїми враженнями про місцеву владу. І ці враження люди вибудовують не на основі політичної приналежності голови або того чи іншого депутата, а на основі того, з чим вони стикаються щодня. Десь задоволені, що врешті почали ремонтувати дороги; десь – в захваті від того, що їхня школа тепер - це не проста будівля, куди діти ходять на уроки, а добре оснащений технічно заклад з професійними педагогами, куди за знаннями діти ходять із задоволенням; для когось приємна несподіванка, що в громаді тепер свої стоматологічні кабінети з безкоштовними послугами для мешканців громади.

 Є і інші приклади, коли обіцяли збудувати водогін і не зробили; розрили дорогу чи тротуар, починаючи ремонт, і не завершили; закрили тимчасово дитячий садок на ремонт і, виявилося, що «тимчасово» в цьому випадку ще довше, ніж «назавжди».

Так от, той, хто знає, що і як потрібно робити і при цьому бере на себе відповідальність за обіцянки, за прийняті рішення, і хто підтвердив свою спроможність ефективно управляти, такому кандидату можна довірити громаду. Такі люди, як правило, не дуже себе рекламують, за них більше говорять зроблені ними справи. А ще від них йде якась шалена енергетика, відчувається харизма, ота виняткова обдарованість людини, яка здатна вести за собою.

Не злазять з екранів і біл-бордів ті, кому, окрім гасел і обіцянок, більше нічого запропонувати. Ще такі кандидати полюбляють у всьому шукати крайніх, кажучи про місцеві проблеми, замість того, аби запропонувати шляхи і засоби вирішення проблеми. Таким кандидатам ризиковано довіряти владу. А ще, якщо кандидат позиціонує себе з якоюсь політичною силою, то варто проаналізувати, як та політична сила в парламенті голосує за закони, необхідні для розвитку громад.

Вадим Міський, Керівник відділу адвокації в Реанімаційному Пакеті Реформ, громадський діяч

Кандидати, які добре розуміють, що насправді медом не намазано в органі місцевого самоврядування, що це щоденна і щонічна важка робота, від результатів якої залежить життєдіяльність громади як цілого організму, але готові взяти на себе відповідальність, зорганізувати спільноту однодумців і працювати для громади – це ті, хто потрібен громаді. Як таких кандидатів відрізнити від популістів? Дуже просто: вони щодня спілкуються з людьми, а не тільки перед виборами, дають відповіді на складні питання не на словах, а на ділі, помилившись, готові визнати помилку, виправити і рухатися далі. Такі кандидати, в першу чергу, вміють слухати людей.  Всі решту – на плакатах, біл-бордах, на трибунах сільських клубів з високопарними промовами, яких певно навіть самі до кінця не розуміють, і  обмеженим часом для запитань від людей; з наметами, де роздають продуктові набори. Не варто продавати свій голос за того чи іншого кандидата за продуктовий набір чи інший «пряник», натомість даруючи йому владу на 5 років у громаді. Якщо кандидат купує голоси, значить він не здатен перемогти у чесній боротьбі.

Інфографіка громадського руху "Чесно"