Полтавська область перебуває на шостому місці в Україні за кількістю об’єднаних територіальних громад. Охоплено 25% території, й до кінця року, за прогнозами, їх стане вдвічі більше. Проте є райони, в яких не створено жодної ОТГ. Про особливості адміністративно-територіальної реформи у краї розповідає директор департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій Полтавської ОДА Інна Іщенко.

— Інно Сергіївно, що стимулює об’єднання полтавських громад?

 — Насамперед додаткові фінансові ресурси — як від держави у вигляді субвенцій, так і від нових джерел надходжень до місцевих бюджетів. І отримання органами місцевого самоврядування більшої самостійності в ухваленні рішень, можливості самостійно розв’язувати проблеми громад власним коштом. Саме досвід функціонування перших наших 12 ОТГ, які з 1 січня минулого року отримали нову структуру надходжень у бюджети та державні субвенції, став прикладом для громад, які на початку реформи скептично ставилися до змін.

Ефективний управлінський менеджмент новообраних перших голів об’єднаних громад, перші реалізовані проекти змінили думку опонентів децентралізації. Цей чинник став більш вираженим наприкінці року, коли стали відомі перші результати роботи об’єднаних громад.

— Отже, Полтавщина у десятці областей за кількістю ОТГ. Скільки їх, до речі, сформовано?

— 27, із яких 18 уже напряму фінансують із державної скарбниці; 9 очікують призначення Центральною виборчою комісією України перших виборів голів і депутатів місцевих рад. Очікуємо, що вибори у цих громадах відбудуться у другому півріччі.

Найбільше об’єднаних громад — 6 у Кременчуцькому районі (Омельницька, Піщанська, Пришибська, Недогарківська, Новознам’янська, Дмитрівська). По 3 ОТГ створено у Великобагачанському та Хорольському районах, 2 — у Новосанжарському та по одній у ще 14 районах. Жодної об’єднаної громади поки що немає у Диканському, Зіньківському, Котелевському, Оржицькому, Полтавському, Чорнухинському і Машівському районах.

— А чому там їх немає?

 — Причини у всіх районах різні. Десь каменем спотикання став вибір центру громади, ще десь існують розбіжності у баченні майбутньої співпраці населених пунктів, а хтось боїться відповідальності за життя громади,  необхідності перебрати на себе функції й повноваження, як-то  управління комунальним майном, закладами освіти, охорони здоров’я. Багато хто навіть із числа новообраних керівників об’єднаних громад важко адаптується до повноважень, що лягають на їхні плечі. Частина населення не розуміє, як об’єднання відобразиться на їхньому житті. Люди думають, що, якщо вони отримають субвенцію, то кожному з них буде надано якусь фінансову допомогу. Насправді ж субвенція надається на розвиток територій та інфраструктури. Тому активно працюємо з громадами, роз’яснюємо їм сутність децентралізації, показуємо на прикладах переваги добровільного об’єднання (…) Повну версію читати ТУТ