Цими вихідними у 47 нових об’єднаних громадах з різних регіонів України відбудуться вибори (перелік цих громад є ТУТ), після яких загальна кількість ОТГ перевищить 400. Портал «Децентралізація влади» звернувся за порадою до кількох голів найуспішніших громад, а також експертів, як проголосувати так, щоб згодом не розчаруватися у власному виборі.

Олександр Солонтай, експерт Інституту політичної освіти:

На нинішніх виборах – у порівнянні з минулими – відчутно зросла конкуренція. Якщо раніше на посади депутатів сільської чи селищної ради претендували в середньому 1-2 особи, а на посаду сільського-селищного голови було 3-4 кандидати, то зараз депутатами та головами громади хочуть стати в середньому 5-8 осіб. Є з кого вибрати. Тільки вибирати треба з розумом, а не сліпо слухати популістів.

Нинішні вибори характерні тим, що на них балотується дуже багато людей, які були раніше депутатами місцевих рад чи головами громад. Між тим, у більшості містечок та сіл неозброєним оком видно, до чого докерувалися вчорашні керманичі. Таких «керівників», котрі неефективно використовували кошти і займалися втіленням «схем», у жодному разі обирати не можна. Краще дати можливість проявити себе новим людям, навчивши їх працювати вже у нових умовах та за новими правилами.

Трапляються випадки, що колишні сільські голови погоджуються на об’єднання, тільки б не втратити контроль над певними ресурсами громади та власні посади. Вони розповідають про свій «величезний досвід», водночас намагаючись просунути у депутатів місцевих рад своїх людей. Але таких кандидатів просто вирахувати: по-перше, вони не вірять у реформу, а по-друге, їхні команди не можуть похвалитися нічим особливим, адже вони звикли тільки дерибанити, а не будувати.

Звісно, нові люди теж можуть продатися бізнесу і стати такими ж корупціонерами, як і їхні «папєрєднікі». Але, принаймні, є шанс, що під керівництвом чесної та авторитетної людини громада заживе новим життям. У багатьох громадах всі зміни обмежуються незначними ремонтами комунальної господарки саме тому, що у них обрали вчорашніх керівників.

З іншого боку, якщо сільський голова працював успішно, незважаючи на обмежені можливості місцевого самоврядування, і саме він ініціював створення громади, то навпаки, його треба підтримати, причому незалежно від того, балотується він від якоїсь партії чи є безпартійним. Але таких керівників, на жаль, дуже мало. Набагато частіше можна зустріти представників псевдопартій, які лізуть до місцевого самоврядування лише для того, щоб привласнювати ресурси громад та відправляти нагору громадські гроші, отримуючи звідти команди, як громаді належить розпоряджатися землею, майном тощо. За таких псевдополітиків і за такі псевдопартії голосувати не можна.

Денис Рибачок, аналітик Комітету виборців України:

Сам процес створення об’єднаної громади вимагає активної участі більшості її членів. Адже, наприклад, для створення ОТГ треба зібрати певну кількість підписів виборців, провести громадські слухання тощо. Тому зазвичай на виборах перемагають ті кандидати, які долучалися до процесу об’єднання. У більшості випадків такими кандидатами є вчорашні сільські, селищні та міські голови, без участі яких об’єднання є практично неможливим. Але не можна сказати, що це негативний тренд, адже зазвичай люди добре знають таких кандидатів і довіряють їм. У будь-якому разі основним критерієм для виборця має бути не те, був той чи інший кандидат у владі раніше, а те, чи здатний він зробити щось для майбутнього громади, чи впорається він із конкретними завданнями, які ставлять перед ним люди.

Типовою виборчою проблемою є популісти, які обіцяють золоті гори. Відтак що реальнішими будуть обіцянки кандидатів, то більшої уваги вони заслуговують. Наприклад, на місцевих виборах 2015 року низка кандидатів від певних політичних сил давала обіцянки, які взагалі не стосуються місцевої влади. Хтось, наприклад, казав, що сприятиме зняттю мораторію на продаж землі, хтось присягався, що добиватиметься скасування призову і повного переходу на контрактну армію. Такі обіцянки є найпершими ознаками популізму. Обираючи голову громад, краще орієнтуватися не на добрих ораторів, а на добрих управлінців, які зможуть продемонструвати реальні результати власної праці.

Нинішні вибори важливі тим, що дають можливість громаді не допустити узурпації влади місцевим бізнесом. Спроби такої узурпації трапляються дедалі частіше, адже ресурси об’єднаних громад зростають пропорційно до кількості бажаючих ці ресурси контролювати.

Рано чи пізно громади отримають право розпоряджатися землями поза межами населених пунктів. Це сотні тисяч гектарів. І місцеві бізнесмени розуміють: щоб мати доступ до цих багатств, треба отримати посаду голови громади або, принаймні, контроль над нею. Цього добиваються, зазвичай, вдаючись до підкупу виборців – напряму чи через благодійні фонди. Сама спроба такого підкупу має бути сигналом, що за певного кандидата не варто голосувати. Виборець має зрозуміти, що той, хто роздає перед голосуванням продуктові набори, керується зовсім не турботою про нього. І що взявши продуктів на сто гривень, можна згодом втратити у десятки разів більше.

Іван Лещенко, голова Білоцерківської об’єднаної територіальної громади Полтавської області:

Коли йдеться про об’єднання, люди насамперед мають усвідомити, для чого вони йдуть на цей крок. Якщо просто тому, що так роблять усі, це об’єднання не варте виїденого яйця. Я знаю кілька громад, у яких зміни закінчилися, власне, об’єднанням. Справжньою метою долучення села, селища чи міста до великої громади має бути лише бажання зробити це село,  селище чи місто багатшим, доступнішим, розвинутішим.

Держава підтримує громади на першому, початковому етапі. А згодом розвивати громаду має не лише її голова, але й усі її мешканці. Правдиві здобутки можливі лише тоді, коли громада почуватиметься однією сім’єю. Поки кожен член громади не відчуватиме відповідальність за неї, добитися чогось буде дуже важко. Принцип «ось я оберу голову громади, нехай він мені все зробить» у новій системі координат вже не діє. Обираючи очільника виконкому, ви обираєте лідера, під орудою якого самі працюватимете на благо свого села, селища чи міста.

Кандидати на посади голів громад та депутатів місцевих рад мають знати відповіді на запитання, яким чином вони збираються утримувати і розвивати територію, що на неї поширюватиметься їхня влада? Яким чином вони планують створювати робочі місця? Чи мають вони фахову команду, готову брати участь у розвитку громади? Але й самі виборці також повинні мати певні знання, розуміти, звідки приходять до громади гроші, на що вони витрачаються тощо. Опанування цими знаннями потребує певного часу, але справа того варта. Бо тільки людина, яка хоч трошки знається на місцевій господарці, здатна зробити правильний вибір.

Валентина Карпенко, голова Парафіївської об’єднаної територіальної громади Чернігівської області:

Я вважаю, що обирати треба тільки тих, хто мають бодай якийсь досвід праці в органах місцевого самоврядування. Знаю по собі: у перші рік-два роботи сільським головою людина тільки вчиться працювати, і якихось серйозних результатів від неї чекати марно.

Важливо також, щоб кандидат, за якого ви голосуєте, проникнув ідеями децентралізації. У реформу треба вірити, тоді й буде успіх.

Людям також треба викорінити ганебну звичку очікування подачок від кандидатів. На жаль, багато виборців вважають, що коли кандидат робить якісь подарунки громаді до виборів, то він «хоч щось робить», і за нього треба голосувати. Люди не розуміють, що кандидати дуже часто отримали гроші, які згодом витрачають на вибори, незаконним шляхом. І немає нічого доброго у тому, що вони сьогодні повертають вам частину тих грошей, які у вас же вкрали вчора. Це рабська психологія, від якої треба відмовлятися. Я пишаюся своїми виборцями, які у відповідь на пропозицію місцевого підприємця щороку безоплатно роздавати їм зерно, якщо проголосують за нього, відповіли: «Ми обираємо голову громади не для роздачі безоплатних подарунків».

Олександра Шереметьєва, голова Омельницької об’єднаної територіальної громади Полтавської області:

Я вважаю, що було б правильно, якби на вибори голови пішли усі вчорашні очільники населених пунктів, що входять до складу громади. Тоді можна було б відразу вибрати і старост. Проте, на жаль, у багатьох об’єднаних громадах існують домовленості про те, що лідером буде хтось один – зазвичай, це колишній голова центру громади. Через це реальної конкуренції між кандидатами не виходить. Лише у Дніпропетровській області, наскільки я знаю, був прецедент, коли головою громади став колишній голова найменшого села. Так-от, там на вибори пішли якраз всі сільські та селищні голови, з яких вдалося вибрати найкращого.

На моє переконання, громадою має керувати лише людина з досвідом роботи. Бо треба буде не просто кричати: «Ми побудуємо щасливе життя!», як це часто робиться на виборах, а щодня це життя дійсно будувати. Для цього треба буде створювати перспективні плани, розробляти  проекти, видавати правильні з точки зору законності рішення та розпорядження. Людині, яка ніколи не працювала в органах місцевого самоврядування, це буде не під силу. Так, звичайно, «паперові справи» можна перекласти на плечі апарату, але він не зможе ефективно працювати, коли голова не знатиме, що саме вимагати від своїх підлеглих.

На мою думку, на виборах треба віддавати перевагу тим вчорашнім сільським головам, які за жахливої бідності місцевих бюджетів, що панувала до 2015 року, все ж знаходили способи ремонтувати приміщення і дороги, проводити різноманітні культурні заходи тощо. Моїми конкурентами на виборах були 4 голови сільрад і п’ятеро працівників сільської ради, у якій працювала я. Вони могли лише критикувати мене, але реальних проектів не мали. Я ж якраз могла розповісти про завтрашній день громади – і люди це зрозуміли. Також на мою користь була успішна робота головою райдержадміністрації, де я працювала 11 років.