Голови громад про можливості, які відкрило для них прийняття 14 березня законопроекту №5520 щодо особливостей добровільного об’єднання територіальних громад, розташованих на територіях суміжних районів.

Ніна Семашко, заступник Помічнянського міського голови Кіровоградської області:

«12 лютого минулого року ми отримали першу відмову ЦВК на проведення виборів. Причина відмови – в тому, що місто Помічна знаходиться у Добровеличківському районі, а село Помічна – у Новоукраїнському районі. Хто з радянських функціонерів і навіщо розділив їх невідомо, але цей поділ сміливо можна вважати найбезглуздішим в Україні. Адже жодної межі між нашими населеними пунктами немає. А одна з вулиць належить одночасно і селу, і місту: парні номери будинків цієї вулиці – міські, а непарні – сільські. Як можна відмовляти нам в об’єднанні?

Ми писали всюди, куди тільки можна, але ніхто не міг вирішити нашого питання. Незважаючи на те, що йшлося лише про юридичне закріплення об’єднання, яке де-факто сталося вже давно. Через це дії ЦВК я не можу назвати по-іншому, як саботажем реформи.

Захищаючи свої права, ми подали позов до вищого адмінсуду Києва, у якого вимагали скасувати рішення ЦВК щодо нас. Проте підвів один з суддів, заявивши після другого судового засідання, що термін його п’ятирічних повноважень у цьому суді скінчився. Все знову зупинилося.

Децентралізація важлива для нас ще й тому, що на території нашого міста знаходиться низка бюджетоутворюючих підприємств. Але більшість податків йдуть у район, бюджет якого на 70% складається саме з надходжень з наших підприємств. Тепер ці гроші підуть до бюджету об’єднаної громади. У районі це розуміли, і тому робили все можливо, щоб не допустити об’єднання села та міста, що мають однакові назви та давно інтегровані одне в одне. Деякі державні мужі з району наполягали, що реформа має пройти за формулою: один район – одна громада. Інші лякали, що децентралізація – це катастрофа, порівнювали її з укрупненням колгоспів за радянських часів.

Трансляцію засідання Верховної Ради, під час якого розглядали законопроект№ 5520, дивилося чи не усе наше місто. І коли після кількох голосувань законопроект було таки прийнято, люди – і пенсіонери, і молодь, і підприємці – почали святкувати. Так-так, це було справжнє свято!

Тепер члени ЦВК пишуть про відсутність грошей на проведення виборів. Але зважаючи на підтримку реформи Віце-прем’єром Геннадієм Зубком, ми думаємо, що гроші на вибори у нашій громаді таки знайдуть».

Віктор Дяченко, сільський голова села Маяки Одеської області:

«У день голосування я разом з нашим депутатом-мажоритарником приїхав до Києва, щоб при потребі виступити за прийняття цього закону. Зі мною підтримували зв’язок усі громади, які мали подібні проблеми (близько тридцяти) й вони також мали розмови зі своїми депутатами, які обіцяли підтримати законопроект №5520. На щастя, все вдалося! Тепер протягом трьох місяців ЦВК має призначити у нас вибори.

Ми хочемо об’єднатися з селом Мирним Біляївського району, а також з селами Надлиманським та Петродолинським Овідіопольского району. У них ми провели громадські слухання, були на кожному окрузі, розмовляли з усіма народними депутатами, згодом провели референдум. І люди проголосували за об’єднання – це було ще півроку тому. Відтоді мені не раз телефонували селяни, питали, коли ж нарешті почнеться об’єднання. Тепер мені є, що їм відповідати. На прикладі Біляївської об’єднаної громади, яка поруч із нами, всі побачили, що ця реформа – для людей. Що громади виграють від участі у ній. Маяки колись були великим містом, перша згадка про нього у літописах датується 1420 роком. Отже нинішнє об’єднання дає нам шанс повернути колишню славу».

Анатолій Мартинюк, голова Краснопільської сільської ради Вінницької області:

«На нас та особливо на дві громади Теплицького району, які висловили бажання приєднатися до Краснопільської громади, районна влада чинила великий тиск. Люди зневірювалися, адже чекати довелося з вересня минулого року. З райадміністрації нам наполегливо пропонували інші варіанти об’єднання – у межах свого району. Але ми не могли не виправдати довіру людей, яким пообіцяли, що об’єднання між громадами Теплицького та Гайсинського районів будь-що відбудеться.

Наше об’єднання є найоптимальнішим, природнім. Адже від одного села до іншого лише 2-3 кілометри. Жителі наших сіл часто пов’язані між собою родинними зв’язками. Багато з них ходили до однієї, краснопільської, школи, яка за радянських часів мала дев’яті та десяті класи. До 60-х років минулого сторіччя усі ці села входили до Гайсинського району. А потім – невідомо з якої причини – їх розділили. Чи то вирівнювали райони за кількістю населення, чи то ще чомусь… Тепер найактивніші селяни вітають прийняття закону і питають, що робити далі. Я відповідаю: «Як що робити? Готуватися до виборів!».

Більше про законопроект 5520 читайте ТУТ