Іван Дударь, голова Кочубеївської об’єднаної громади, що на Херсонщині, переконаний: найкраща відповідь скептикам, які проти об’єднання — це нові можливості.

Ірина Соломко: Днями виповнюється річниця від початку процесу об’єднання Вашої громади. Ви були одними з перших в Україні.

Іван Дударь: Так, 3 березня я працював над законом «Про добровільне об’єднання територіальних громад», який підписав президент, багато разів його перечитував. І вже 5 березня запросив керівників чотирьох сільських рад, спільно з працівниками їх апарату на спілкування щодо можливості  об’єднання. 

Я довго розмірковував над тим, з ким першим радитись — чи зі своїми депутатами, чи все ж з сусідами. Врешті вирішив, що спочатку я маю почути думку представників сільських рад. Отже, ми, поспілкувавшись, знайшли порозуміння та прийшли до єдиного висновку — створити об’єднану територіальну громаду.

Ірина Соломко: Чому ви так прискіпливо цим цікавились, яка ваша мотивація?

Іван Дударь: Цей закон я відслідковував ще з першого читання, і пам’ятаю, що до другого читання він дійшов з деякими поправками. Спочатку можливим було об’єднання громад з різних областей, але вже в прийнятому законі цієї норми не було.

Тоді мені було прикро, та згодом я змінив свою думку. Ми живемо на перехресті трьох областей: Дніпропетровської, Миколаївської та Херсонської, і частина жителів мала бажання рік тому об’єднатися в громаду в Дніпропетровській області. Коли вийшов закон, звичайно, ми його дотримались, але мені доводилось переконувати мешканців в тому, що потрібно створювати громади в рамках своєї області.

Ми моніторили законодавство, працювали з сайтом «Асоціації міст України», спостерігали за колегами з Дніпропетровської області, переймали їх досвід, і вже на квітень мали два рішення сесії про об’єднання. Мені пощастило з моїми колегами — сільськими головами, які підтримали цю ініціативу об’єднання,  допомогли втілити гарну ідею в життя, і тепер ми всі працюємо в команді.

Ми неодноразово вчотирьох їздили по області, проводили роз’яснювальні роботи, відстоювали свою позицію.

Ірина Соломко: Тобто, ви з самого початку відкрито і чесно працювали з людьми, що є важливою складовою вашого успіху. Та відверто пояснювали громаді, що таку реформу важливо реалізувати.

Іван Дударь: Так, ми були щирі і відкриті з людьми. Хочу зазначити, що ми провели більше 55-ти сходів громадян за три місяці. Не все спочатку йшло гладко — районна адміністрація подавала інформацію під іншим кутом, запевняла, що самостійні об’єднання не зможуть функціонувати без неї.

Але на це можна відповісти такими аргументами: районний бюджет на 2016 склав 22 мільйона гривень, а бюджет громади — 10,5 мільйонів, при цьому в громаді населення 3400 жителів, а в районі — 12 тисяч. Тобто, на душу населення в нас вийшло на тисячу більше.

Ірина Соломко: Район вів політику, направлену проти об’єднання і в інших населених пунктах?

Іван Дударь: Так, я в цьому більше, ніж впевнений.

Ірина Соломко: Хоча, влада, навпаки, має стимулювати. Зараз також він не є вашим союзником?

Іван Дударь: Так, в нас виникли проблеми с перерахування наших платежів через Високопільське відділення Державного казначейства. Ми впродовж трьох тижнів не маємо змоги проплатити за державну експертизу наших проектів для відправлення їх в Державний фонд регіонального розвитку. Відбувається свого роду саботаж, щоб показати, що в громаді не видно змін. Припускаючи, що в Високопіллі не розуміють, як ця процедура робиться, ми проконсультувались с фінансовим управлінням сусіднього району Великої Олександрівки, які нам надали всі роз’яснення. Ми привели документи до ладу, повезли до свого району, де нам їх знову завернули назад. І ця ситуація є нездоровою. В районі не хочуть визнавати і показувати наші перемоги, які ми б здобули після втілення проектів.

Адже в нашому бюджеті передбачено на розвиток 1,7 мільйону гривень, які ми плануємо спільно з державою направити на втілення проектів по медицині, освіті, ремонту доріг, роботі центру надання адміністративних послуг.

І цьому всьому заважає керівництво району, притому, що в районі є державна адміністрація, а це — представник президента. Президент підписав закон, розпочав цю важливу реформу, яка знаходить підтримку в найвищих органах влади та на рівні Херсонської області. А в районі дозволяють собі заважать і не допомагати.

Ірина Соломко: Ті проекти, які ви згадали – важлива складова стимулу об’єднання громад. Чи вдалося вашій громаді отримати певні кошти на реалізацію зазначених проектів?

Іван Дударь: Люди словам не вірять, а хочуть бачити факти: чи відремонтована дорога, чи функціонує «швидка допомога», чи ЦНАП надає на місті послуги. Держава підтримує фінансово, але ми не можемо побороти бюрократичну перепону, створену районом. Тож, в минулому році нам не вдалося реалізувати задумане. Сподіваємось, в цьому році питання вирішиться на рівні області або Мінрегіону, і з боку цих органів буде відповідний вплив на район та казначейство.

Казначейство сьогодні певною мірою залякує наше РЕС, попереджаючи про відключення від електропостачання, аргументуючи це тим, що ми начебто не надали згоду на співпрацю з районом, тобто не передали кошти, щоб район за нас платив.

Але район передав всі об’єкти, які він хоче відключити, нам на баланс. І як він хоче платити за ці вже передані об’єкти — не зрозуміло.

Ірина Соломко: Парадоксально, адже юридично ви пройшли всі етапи і отримали всі механізми для того, щоб підписувати договори, отримувати послуги та, відповідно, сплачувати за них.

Іван Дударь: Ми надали гарантійного листа, що за всю витрачену електроенергію ми сплатимо. Але енергетики вчора завернули всі наші платіжні документи, аргументуючи тим, що їх підписував не я, а мій заступник, хоч в нього є право підписувати такі документи.

Ірина Соломко: Чи намагалися ви донести цю історію до органів центральної влади, які висловлюють свою зацікавленість тим, щоб ця реформа відбувалась? Адже подібний саботаж з боку районної ради демотивує.

Іван Дударь: Так, це відбиває бажання об’єднуватись На Херсонщині є потенційні громади, які готові об’єднатись, але подібні дії з боку районної ради залякують.

Ірина Соломко: В минулому році вам не вдалося реалізувати жодного проекту, а в цьому році ви подаєте кілька проектів. Які вони? Чи будуть вони перспективними та чи вплинуть на розвиток громади?

Іван Дударь: В нашій громаді на першому місці — створення пункту невідкладної швидкої допомоги. Для того, щоб люди могли заробляти гроші, необхідно спочатку подбати про збереження їхнього життя та здоров’я. На сьогодні по всій Україні смертність переважає народжуваність. І нашу громаду це, нажаль, не оминуло.

Тому, маючи можливість відкрити такий пункт на нашій території, ми заручились підтримкою заступника голови Херсонської ОДАІгоряШепєлєва. І нам виділено на цей рік на утворення цього пункту 500 тисяч гривень. Отже, коли ми запустимо швидку допомогу, утворяться робочі місця,принаймні  четверо фельдшерів та четверо водіїв.

Інша програма – створення комунальної служби. Таким чином ми наведемо лад на території, починаючи від ритуальних послуг, закінчуючи прибиранням та благоустроєм. Люди підуть працювати в комунальну службу та отримуватимуть певні кошти. Послуги комунальної служби будуть надаватися небезкоштовно, і таким чином, ця служба буде на себе заробляти.

В подальшій перспективі ми прагнемо побудувати завод збирання молока.

Ірина Соломко: Державний фонд регіонального розвитку передбачає гроші на такі проекти?

Іван Дударь: Так. Окрім того, є міжнародні організації від Євросоюзу, які можуть долучитися до допомоги. 16та 17 березня до нас приїжджала делегація з Польщі, проводила навчання в громаді щодо того, як створювати стратегію розвитку, пояснювала механізми залучання коштів від Євросоюзу. Це була наша перша зустріч, яка переросте, я сподіваюсь, у подальшу плідну співпрацю.

Люди були приємно здивовані цим візитом, хочу зазначити що польська делегація вийшла на пряму на громаду, не питаючи ніяких дозволів ні в Києві, ні в районі, як це було за радянських часів. Вона працює в рамках канадського проекту, тобто польські експерти їздять, передають свій досвіт за кошти канадського народу.

Ірина Соломко: Які виклики можуть постати перед вами у 2016 році?

Іван Дударь: Єдине, чого я побоююсь, що ми не вкладемося в заплановані терміни для втілення наших проектів через ті «палки в колесах», які ставлять нам служби району. Тобто, боюсь, що на кінець року ми таки отримаємо кошти, а освоїти їх не встигнемо.

До речі, на сьогодні держава виділила один мільярд гривень, який вже розподілений між  159-ма громадами, і на нашу припадає 4 мільйона 631 гривень, які ми напряму маємо отримати з держави.

Ірина Соломко: На що ви їх витратите?

Іван Дударь: Ми їх будемо витрачати на придбання техніки, наприклад, трактор із знаряддям для збору та подрібнення гілок, щоб потім ними топити в школах та економити газ.

Обов’язково ці кошти потрібно буде направити на Центр надання адміністративних послуг. На сьогодні штат в громаді збільшився, з’явились різні служби, тому нам потрібно провести ремонт приміщення сільської ради, де ми наразі розташовуємося, обладнати кабінети, щоб люди могли працювати на повну силу.

Хочу ще звернути увагу, що в нас на території громади сьогодні працює представник пенсійного фонду, мешканка громади. І Пенсійний фонд з доброї волі, розуміючи та підтримуючи реформу, на рівні керівництва пішли на безпрецедентний крок, коли при наявності в районі певної структури, один її представник приймає документи на території громади, співпрацюючи з іншими працівниками Пенсійного фонду.