У квітні 2024 року Україна ухвалила Закон, який розширив можливості територіальних громад для міжнародного співробітництва. Відтоді громади отримали ширші правові інструменти для пошуку закордонних партнерів, участі у спільних проєктах та залучення міжнародних ресурсів. Але наскільки ці можливості вдалося використати на практиці? Чи допоміг Закон активізувати міжнародне співробітництво і що заважає громадам перетворювати партнерські домовленості на конкретні результати?

Відповіді на ці питання шукали під час круглого столу «Практика застосування Закону України «Про міжнародне територіальне співробітництво України» в органах місцевого самоврядування», який проходить 13-14 листопада у Чернівцях. Захід організував Комітет Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування за підтримки Вестмінстерської фундації за демократію (WFD).

Однією з основних тем першого дня стали результати оцінювання ефективності Закону № 3668-IX, проведеного в межах контрольної функції парламентського Комітету за сприяння WFD. Для цього наприкінці 2025 року опитали 1003 представників органів місцевого самоврядування, комунальних установ і підприємств, громадських організацій, експертного середовища та інших учасників із усіх регіонів України.

Результати виявили помітний розрив між законодавчими можливостями та готовністю ними скористатися. Майже 69% респондентів повідомили, що за останні три роки не реалізували жодного проєкту міжнародного територіального співробітництва. Понад половина не мають окремого підрозділу чи посади для такої роботи, а 60% не проходили відповідного навчання. Водночас ті, хто вже має досвід міжнародного співробітництва, оцінюють ефективність Закону вище, ніж респонденти без такого досвіду.

Ці результати стали відправною точкою для ширшої дискусії між парламентарями, представниками Міністерства, місцевого самоврядування та міжнародними експертами. Йшлося про кадровий дефіцит, фінансування міжнародних проєктів, складність окремих процедур і можливі зміни законодавства. Окрему увагу приділили тому, як забезпечити участь у міжнародному співробітництві не тільки прикордонних громад, а й територій, віддалених від кордонів Європейського Союзу.

 

Що показало дослідження: Закон працює, але скористатися ним можуть не всі

Результати дослідження представив експерт Вестмінстерської фундації за демократію Василь Марків. Він пояснив, що оцінювання здійснювалося за методикою post-legislative scrutiny (PLS), яка передбачає аналіз застосування законодавства після його ухвалення. Цей підхід дає можливість з'ясувати, чи виконується Закон, наскільки він досягає своєї мети, який вплив має на учасників відповідних відносин та що перешкоджає його реалізації.

Опитування проводили з 27 листопада до 26 грудня 2025 року. Анкета містила 68 запитань, об'єднаних у тематичні блоки щодо кадрової спроможності, обізнаності із законодавством, практики міжнародного територіального співробітництва, ефективності Закону, впливу воєнного стану та пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання.

Оскільки опитування було відкритим і ґрунтувалося на самооцінках респондентів, його результати не слід сприймати як репрезентативну статистику щодо всіх територіальних громад. Водночас вони дозволяють побачити проблеми, з якими стикаються учасники міжнародного територіального співробітництва.

Насамперед дослідження виявило недостатню кадрову та організаційну готовність. За відповідями респондентів, 53,5% установ не мають окремого відділу чи посади з питань міжнародного територіального співробітництва. Повноцінний відповідний підрозділ мають лише 15,7%. Ще 46,5% повідомили про відсутність стратегічних документів у цій сфері, а 60,3% - про те, що протягом останніх трьох років не проводили навчання з міжнародного територіального співробітництва.

Середня самооцінка кадрової спроможності становила 5,2 бала з десяти. На думку опитаних, для повноцінної участі в міжнародних проєктах необхідно щонайменше два-три фахівці, які володіють іноземними мовами та навичками проєктного менеджменту.

Потребу в додатковій підготовці підтверджують і відповіді на окреме запитання дослідження: майже 70% респондентів оцінили необхідність навчання у сфері міжнародного територіального співробітництва на вісім-десять балів за десятибальною шкалою. Отже, йдеться не тільки про нестачу фахівців, а й про необхідність підвищення кваліфікації тих, хто вже працює з міжнародними партнерами.

Не менш показовими стали результати щодо обізнаності із законодавством. Добре ознайомленими із Законом № 3668-IX назвали себе лише 18,8% респондентів. Ще 34,8% знають його частково, 36% мають лише загальні відомості, а 10,4% узагалі з ним не знайомі.

При цьому 51% опитаних оцінили достатність інформації про можливості міжнародного територіального співробітництва на п'ять балів і нижче за десятибальною шкалою. Брак доступної практичної інформації назвали головним інформаційним бар'єром 34,2% респондентів.

Дослідження також виявило недостатнє розуміння самих механізмів міжнародного територіального співробітництва. Частина учасників опитування зарахувала до нього міжнародні донорські програми та проєкти технічної допомоги. Як пояснив Василь Марків, такі програми можуть бути важливими партнерами та інструментами підтримки, проте їх не можна автоматично ототожнювати з міжнародним територіальним співробітництвом у розумінні Закону.

Практичний досвід участі в міжнародних проєктах також залишається обмеженим. За результатами опитування, 27,6% респондентів брали участь у програмах чи проєктах міжнародного територіального співробітництва, 24,7% реалізують такі проєкти зараз, а 13,3% повідомили про появу нових партнерів після ухвалення Закону.

За останні три роки 68,9% респондентів не мали жодного проєкту міжнародного територіального співробітництва. Один-два проєкти реалізовували 19,1%, від трьох до п'яти - 7,7%, понад п'ять - 4,3%.

 

Досвід змінює оцінку Закону, але відкриває процедурні проблеми

Одним із найцікавіших результатів стало порівняння відповідей тих, хто вже має досвід міжнародного територіального співробітництва, і тих, хто ним ще не займався.

Середня оцінка ефективності Закону становила 6,05 бала з десяти. Проте серед респондентів із практичним досвідом цей показник сягнув 6,8 бала, тоді як серед тих, хто такого досвіду не має, - 5,8.

Так само 46,5% досвідчених учасників вважають, що мети Закону досягнуто. Серед респондентів без відповідного досвіду таку оцінку дали лише 22,9%. Понад 60% тих, хто працював із міжнародними проєктами, підтвердили, що Закон створює правові підстави для участі у співробітництві, тоді як серед інших цей показник становив 31,5%.

Водночас практичний досвід частіше супроводжується зіткненням із бюрократичними труднощами. Про адміністративні перешкоди повідомили 23,6% респондентів, які мають досвід міжнародного територіального співробітництва, і лише 6,2% тих, хто такого досвіду не має.

Таким чином, дослідження показало дві взаємопов'язані проблеми. З одного боку, значна частина потенційних учасників ще не користується передбаченими Законом можливостями. З іншого - ті, хто вже реалізує міжнародні проєкти, частіше стикаються з процедурними труднощами, які потребують уваги законодавців та органів виконавчої влади.

Серед головних перешкод для участі в міжнародному територіальному співробітництві респонденти назвали нестачу кваліфікованих кадрів (55,7%), брак коштів на співфінансування (48,2%), недостатність інформації та комунікації (39,6%), надмірну бюрократію (18,4%), недостатню підтримку центральних органів влади (10,8%) та труднощі з валютними операціями (8,1%).

Проблему співфінансування підтверджують і відповіді на окреме запитання. Лише 7,6% респондентів вважають його рівень повністю достатнім, 46,4% - частково достатнім, а 46,1% - недостатнім.

Не дивно, що саме фінансову підтримку 53,6% респондентів назвали найефективнішою формою державного сприяння міжнародному територіальному співробітництву. Майже чверть опитаних віддали перевагу навчальній підтримці, ще близько 13% - консультаційній.

Серед конкретних пропозицій, висловлених учасниками опитування, - створення єдиного інформаційного ресурсу про можливості міжнародного територіального співробітництва, державного механізму співфінансування, цифрової платформи для реєстрації та моніторингу проєктів, а також інструментів пошуку міжнародних партнерів.

Водночас Василь Марків звернув увагу, що змістовні відповіді на відкриті запитання щодо вдосконалення механізмів співробітництва надали лише 161 із 1003 респондентів. Тому ці пропозиції слід розглядати як матеріал для подальшого опрацювання, а не як узгоджену позицію всіх учасників опитування.

 

Прикордонні області активніші: що показало регіональне порівняння

Окремий аналіз результатів засвідчив істотну різницю між областями, які межують із державами Європейського Союзу, та іншими регіонами України.

Для порівняння дослідники виділили Волинську, Львівську, Закарпатську, Івано-Франківську, Чернівецьку та Одеську області. У цих регіонах про досвід участі в міжнародному територіальному співробітництві повідомили 42,7% респондентів, тоді як в інших областях - 24%.

Хоча б один проєкт за останні три роки реалізували 43,1% опитаних із прикордонних областей проти 28,2% в інших регіонах. Також у прикордонних областях частіше є фахівці з міжнародного територіального співробітництва - 52,8% проти 44,9%, а навчання проводили 45,6% проти 38,2%.

Отримані результати свідчать про переваги географічної близькості до міжнародних партнерів. Водночас вони актуалізують питання доступу до міжнародних програм для громад, розташованих далеко від кордонів ЄС.

Особливу увагу під час презентації приділили Чернівецькій області. За даними реєстру, наведеними Василем Марківим, станом на 2 жовтня 2026 року на Буковину припадало 26 зареєстрованих за новою процедурою угод про міжнародне територіальне співробітництво, з яких 22 укладено з румунськими партнерами. Це майже чверть відповідних угод, проаналізованих експертом.

Водночас в опитуванні взяли участь лише 15 респондентів із Чернівецької області, семеро з яких мають досвід міжнародного територіального співробітництва. Середня оцінка ефективності Закону серед них становила 6,5 бала. Експерт застеріг, що через невелику кількість відповідей ці дані є лише орієнтовними.

 

Олександр Корнієнко: міжнародні партнерства мають перетворюватися на реальні проєкти

Перший заступник Голови Верховної Ради України Олександр Корнієнко наголосив, що міжнародне територіальне співробітництво є одним із практичних інструментів європейської інтеграції України. Водночас участь у європейських програмах потребує від громад не тільки бажання залучати ресурси, а й здатності ефективно ними користуватися.

За його словами, українські громади мають навчитися працювати з уже доступними інструментами фінансування, перш ніж претендувати на значно більші ресурси в межах майбутньої участі України в політиці згуртованості Європейського Союзу.

«Щоб брати участь у наступних проєктах і претендувати на наступні ресурси, треба спочатку навчитися працювати з тими, що є», - наголосив Олександр Корнієнко.

Він звернув увагу на велику кількість партнерських домовленостей, укладених українськими громадами із закордонними муніципалітетами протягом останніх років. На його думку, наступним завданням має стати перетворення цих контактів на конкретні спільні проєкти.

Особливу увагу Олександр Корнієнко приділив кадровій спроможності. Він нагадав про заявлений профільним Міністерством намір підготувати тисячу проєктних менеджерів, які зможуть працювати з міжнародними програмами. Водночас підкреслив, що підготовка таких фахівців є складним завданням, адже йдеться про пошук людей, їх навчання та забезпечення практичними інструментами.

«Одна справа - отримати фінансування, інша справа - довести до реалізації, особливо на тлі кадрового голоду», - зазначив він.

Перший заступник Голови Верховної Ради закликав громади активніше залучати проєктних менеджерів, співпрацювати з профільними громадськими організаціями, асоціаціями місцевого самоврядування та агенціями регіонального розвитку.

Він також наголосив, що нині важливим завданням парламенту є контроль за імплементацією Закону: необхідно з'ясувати, які його положення працюють, які створюють труднощі та що потрібно змінити для ефективнішого використання міжнародних можливостей.

 

Олена Шуляк: Закон відкрив можливості, але громадам потрібні люди та інструменти

Голова Комітету Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Олена Шуляк нагадала, що ухвалений у квітні 2024 року Закон розширив правові можливості міжнародного територіального співробітництва.

Зокрема, законодавство визначає три його форми - транскордонне, міжтериторіальне та транснаціональне співробітництво. Також було розширено повноваження органів місцевого самоврядування та передбачено можливості участі територій, на яких діють військові адміністрації.

«Нам потрібно Закон розглядати як ключ. Але ми розуміємо, що сам по собі ключ двері не відчиняє. Потрібна рука, яка його поверне, і людина, яка точно знає, що робити вже за порогом», - зазначила Олена Шуляк.

За її словами, головне завдання круглого столу - перевірити, наскільки ефективно працюють створені законодавством механізми, що заважає громадам їх застосовувати та які процедури потребують удосконалення.

Однією з найгостріших проблем вона назвала кадровий дефіцит. У багатьох громадах міжнародні проєкти тримаються на кількох працівниках, які готують заявки на грантові програми після виконання своїх основних посадових обов'язків.

Олена Шуляк також нагадала про законодавчі зміни, які дозволяють встановлювати посадовим особам місцевого самоврядування доплати за роботу з проєктами міжнародної технічної допомоги. На її переконання, це практичний крок для підтримки фахівців, від яких залежить залучення міжнародних ресурсів.

Голова Комітету звернула увагу на фінансові можливості європейських програм. Зокрема, вона зазначила, що загальний бюджет Interreg NEXT Польща - Україна на 2021–2027 роки перевищує 260 млн євро, а внесок Європейського Союзу до програми Румунія - Україна становить 68 млн євро. Для невеликих громад важливими є також фонди малих проєктів, які дозволяють розпочинати міжнародне партнерство з менш масштабних ініціатив.

Олена Шуляк підкреслила, що участь у таких програмах допомагає українським громадам опановувати європейські правила підготовки, реалізації та звітування за проєктами. Цей досвід матиме значення для майбутньої участі України в політиці згуртованості ЄС.

За її словами, пропозиції та рекомендації, напрацьовані під час круглого столу, Комітет враховуватиме у подальшій законодавчій роботі.

 

Олександр Аліксійчук: громади можуть спільно утримувати проєктних менеджерів

Народний депутат України, голова підкомітету з питань співробітництва територіальних громад та регіонів Олександр Аліксійчук, який брав участь у розробленні Закону, наголосив на важливості отримання практичного зворотного зв'язку від громад.

На його думку, результати дослідження вказують на дві взаємопов'язані проблеми: недостатню поінформованість про можливості законодавства та відсутність фахівців, які могли б організовувати міжнародне співробітництво.

Одним із можливих рішень він назвав використання механізмів співробітництва територіальних громад усередині країни. Зокрема, кілька громад можуть об'єднувати ресурси для спільного фінансування роботи проєктних менеджерів, які готуватимуть і супроводжуватимуть міжнародні проєкти для всіх учасників такого співробітництва.

Олександр Аліксійчук також звернув увагу на різницю між меморандумами про наміри та договорами про міжнародне територіальне співробітництво. За його словами, значна кількість партнерських документів, укладених українськими громадами у 2022–2023 роках, була пов'язана насамперед із гуманітарною підтримкою. Проте такі домовленості не завжди перетворюються на довгострокові проєкти.

«Ми плутаємо меморандуми про наміри, про співпрацю, про гуманітарну допомогу з договорами про співробітництво. Це різн поняття», - наголосив народний депутат.

Окремо він порушив питання фінансової підтримки громад. За словами Олександра Аліксійчука, сьогодні опрацьовується механізм, за яким держава могла б тимчасово надавати кошти для співфінансування міжнародних проєктів з умовою їх подальшого повернення після надходження фінансування від відповідної програми.

Наразі, як повідомив народний депутат, триває діалог із Міністерством фінансів щодо того, як юридично та фінансово забезпечити роботу такого механізму.

 

Позиція Міністерства: частину бар'єрів можна усунути швидше

Заступниця Міністра у справах громад, територій та внутрішньо переміщених осіб Тетяна Стеф'юк відзначила важливість оцінювання законодавства на практиці та отримання зворотного зв'язку безпосередньо від тих, хто його застосовує.

За її словами, міжнародне територіальне співробітництво має важливе значення для відновлення України, розвитку кадрового потенціалу громад, залучення інвестицій та європейської інтеграції. Кожен реалізований міжнародний проєкт водночас дає громадам досвід роботи з європейськими фінансовими інструментами та правилами.

Вона наголосила, що для Міністерства важливо почути, які саме бар'єри виникають у місцевого самоврядування під час застосування Закону № 3668-IX.

Тетяна Стеф'юк запевнила, що Міністерство врахує результати дослідження та пропозиції учасників круглого столу. При цьому окремі проблеми, зокрема недостатнє інформування про можливості міжнародного співробітництва, можна вирішувати порівняно швидко. Натомість зміцнення кадрової спроможності громад потребуватиме більше часу та системної роботи.

 

Чернівецька область: 179 партнерських угод і 18 проєктів Interreg NEXT

Практичний досвід Буковини представила заступниця начальника Чернівецької обласної військової адміністрації Оксана Сакрієр.

За її словами, область має 179 угод із закордонними партнерами, з яких 20 укладено у 2026 році. Проте далеко не кожна партнерська домовленість завершується реалізацією конкретного проєкту.

«Угода - це перша сходинка. Далі маємо вибудовувати стратегію і шукати точки дотику для реалізації конкретного транскордонного проєкту», - зазначила Оксана Сакрієр.

Вона повідомила, що Чернівецька ОВА спільно з міжнародними партнерами реалізує 18 проєктів у межах Interreg NEXT загальною вартістю 15 млн євро. За її словами, 5 млн євро припадає на українську сторону. Проєкти охоплюють медицину, цивільний захист, охорону довкілля та цифрову трансформацію.

Водночас одним із найбільших викликів залишається співфінансування. Навіть коли громада має перспективну ідею та зацікавленого міжнародного партнера, відсутність необхідних коштів може зупинити її реалізацію.

Оксана Сакрієр пояснила, що під час повномасштабної війни місцеві бюджети одночасно забезпечують функціонування закладів освіти й охорони здоров'я, підтримку внутрішньо переміщених осіб, енергетичну стійкість та інші першочергові потреби. За таких умов громадам іноді доводиться обирати між участю в перспективному міжнародному проєкті та фінансуванням нагальних потреб життєзабезпечення.

За її словами, у Чернівецькій ОВА розглядають можливість створення обласної програми підтримки співфінансування транскордонних проєктів. Водночас вона відзначила важливість пошуку відповідних механізмів і на державному рівні.

Серед перспективних напрямів міжнародної співпраці Буковини Оксана Сакрієр назвала розвиток прикордонної інфраструктури, відкриття додаткових пунктів пропуску та транспортно-логістичних маршрутів через Румунію, зокрема для експорту української продукції.

 

Парламент має оцінювати не тільки ухвалення, а й результати законів

Окремою темою круглого столу стала сама практика оцінювання ефективності законодавства.

Старша радниця з питань підтримки парламенту в Україні Вестмінстерської фундації за демократію Галина Шевчук пояснила, що дослідження здійснювалося із застосуванням методики post-legislative scrutiny (PLS) - оцінювання законодавства після його ухвалення.

Цей підхід передбачає, що парламент не обмежується ухваленням законів, а аналізує їх застосування, досягнення поставленої мети та вплив на тих, кого вони стосуються.

За словами Галини Шевчук, Вестмінстерська фундація за демократію співпрацює з українськими парламентськими комітетами у впровадженні цього підходу з 2018 року. Однією з особливостей української практики є проведення оцінювання вже через порівняно короткий час після набрання законом чинності, тоді як у британській практиці такий аналіз часто здійснюють через три-п'ять років.

Вона підкреслила, що важливим елементом парламентського контролю є безпосереднє звернення до громадськості та учасників правовідносин, які можуть повідомити про практичні труднощі застосування законодавства.

За її словами, опитування є лише одним з етапів такої роботи. Наступний - діалог між парламентом, органами виконавчої влади, місцевим самоврядуванням та експертами, під час якого результати дослідження доповнюються практичним досвідом.

Саме за такою логікою побудовано і круглий стіл у Чернівцях: перший день присвячений аналізу законодавства та проблем його застосування, а другий передбачає обговорення практичних кейсів міжнародного територіального співробітництва.

 

Від оцінки Закону - до практичних рішень

Попри кадрові, фінансові та процедурні труднощі, учасники опитування високо оцінюють значення міжнародного територіального співробітництва для України. Зокрема, 86% респондентів вважають його актуальним інструментом відновлення територій в умовах війни. Серед пріоритетних напрямів називають гуманітарну допомогу, енергетику, відбудову, підтримку оборони та Збройних Сил України, безпеку й логістику.

При цьому воєнний стан для більшості опитаних став чинником, який обмежує можливості міжнародного територіального співробітництва. Водночас частина респондентів, особливо тих, хто вже має відповідний досвід, повідомила про появу нових можливостей для міжнародних партнерств.

Результати дослідження та обговорення під час круглого столу засвідчили, що для активізації міжнародного територіального співробітництва недостатньо лише законодавчо передбачити відповідні можливості. Не менш важливо забезпечити громади фахівцями, доступною інформацією, фінансовими інструментами та зрозумілими процедурами.

При цьому не всі виявлені проблеми потребують внесення змін до Закону. Частину з них можна вирішувати через навчання, консультаційну підтримку, поширення практичного досвіду, розвиток співробітництва між громадами та вдосконалення організації проєктної роботи.

Водночас питання співфінансування, окремих адміністративних процедур та державної підтримки міжнародних проєктів потребують подальшого опрацювання на рівні парламенту й органів виконавчої влади.

Профільний Комітет Верховної Ради планує використати результати дослідження та пропозиції учасників круглого столу у подальшій контрольній і законодавчій роботі. Представники Міністерства також заявили про готовність врахувати отриманий зворотний зв'язок.

Головний висновок обговорення полягає в тому, що наступним етапом розвитку міжнародного територіального співробітництва має стати розширення кола громад, які реально користуються можливостями Закону. Адже результативність міжнародних партнерств визначається не кількістю підписаних документів, а конкретними проєктами, залученими ресурсами та змінами, які ці проєкти забезпечують для жителів громад.