Чи буде поруч із кожною дитиною безпечна школа з укриттям, лікар, фахівець, який вчасно помітить, що родині потрібна допомога? Відповідь значною мірою залежить від того, яким буде фінансовий ресурс громад у 2027 році.  Ці питання стали важливими під час діалогу «Проєкт Державного бюджету – 2027: ресурси громад та інвестиції в дітей», який наприкінці вересня провела Всеукраїнська асоціація об’єднаних територіальних громад за підтримки Представництва ЮНІСЕФ в Україні.

До діалогу долучилися представники територіальних громад Одеської та Миколаївської областей, центральних і регіональних органів виконавчої влади, експерти та партнерські організації.

У центрі обговорення були фінансові можливості територіальних громад у 2027 році, основні параметри проєкту Державного бюджету, міжбюджетні відносини та спроможність місцевого самоврядування забезпечувати доступні та якісні послуги для мешканців. Окрему увагу приділили тому, як бюджетні рішення держави та громад впливають на дітей, молодь і сім’ї та як їхні потреби мають враховуватися під час планування місцевих бюджетів, публічних інвестицій і відновлення громад.

Наскрізною темою діалогу стало бюджетування, орієнтоване на потреби людей. Адже фінансова спроможність громади – це не лише показники доходів і видатків. Це передусім можливість забезпечити дитині доступ до освіти, охорони здоров’я, соціальних послуг і захисту, створити безпечне та інклюзивне середовище, підтримати сім’ю у складних життєвих обставинах і дати молодій людині можливості для розвитку та участі в житті громади. У свою чергу, це є практичним інструментом щодо реалізації прав дитини, гарантованих Конвенцією ООН: на освіту, здоров’я, захист і життя в сім’ї.

Фінансова спроможність громад – основа доступності послуг

Відкрив захід та привітав учасників начальник Одеської обласної військової адміністрації, голова Одеської обласної державної адміністрації Олег Кіпер. Він наголосив на важливості прямого діалогу між громадами, центральною та регіональною владою під час формування бюджетних рішень, від яких залежить спроможність територій забезпечувати потреби мешканців.

 

 

Питання ресурсної спроможності громад сьогодні безпосередньо пов’язане і з відновленням територій. У цьому контексті до учасників діалогу звернувся Міністр у справах громад, територій та внутрішньо переміщених осіб України Віталій Безгін. У своєму зверненні він наголосив на важливості збереження спроможного місцевого самоврядування та належного ресурсного забезпечення громад в умовах війни.

 

 

«Сфера безбар’єрності буде одним з наших пріоритетів і не тільки з точки зору законодавчої бази, а й з точки зору реалізації та імплементації практичних проектів на місцях, під які ми вже маємо окремий бюджетний рядок в проекті Держбюджету 2027 року. Громади прошу готуватися і бути конкурентними в цьому процесі», — наголосив Міністр.

Водночас стійкість громади визначається не лише обсягом доступного фінансового ресурсу, а й тим, у що цей ресурс інвестується та яких результатів дозволяє досягти для людей. Саме на цьому акцентував керівник відділу соціальної політики Представництва ЮНІСЕФ в Україні Хашим Заїді, пов’язавши питання місцевих фінансів із довгостроковими інвестиціями в людський капітал.

«Українські громади продемонстрували надзвичайну стійкість у винятково складних умовах війни. Важливо підкріпити цю стійкість сильними та сталими місцевими фінансами, які дадуть громадам можливість і надалі інвестувати в людей — передусім у дітей та молодь. Сьогодні ключове питання — як ми використовуємо наявні ресурси: як визначаємо пріоритети, підвищуємо ефективність видатків і забезпечуємо, щоб кожна гривня сприяла кращим послугам та кращим результатам для людей, особливо для дітей і сімей. Діти та молодь мають системно враховуватися у плануванні відновлення громад, середньостроковому бюджетуванні та рішеннях щодо публічних інвестицій», — наголосив Хашим Заїді.

Цей зв’язок між фінансовою спроможністю громади та якістю життя її мешканців став одним із ключових акцентів виступу Голови Всеукраїнської асоціації ОТГ, Новоукраїнського міського голови Олександра Корінного.

 

 

«За кожною бюджетною цифрою стоять конкретні послуги: безпечна школа і дитячий садок, доступна медицина, соціальна підтримка, харчування, укриття, можливості для розвитку дитини та підтримки родини. Саме тому фінансову спроможність громад і добробут людей не можна розглядати окремо. В умовах війни безпека дітей набуває особливого значення і наше спільне завдання створити відповідні умови. Водночас громади повинні мати достатню фінансову спроможність для виконання повноважень. », — зазначив Олександр Корінний. Свої пропозиції до проєкту Державного бюджету на 2027 рік Правління Асоціації направило до профільних органів влади. 

Окремо він звернув увагу на питання, яке сьогодні викликає серйозне занепокоєння громад, — можливі наслідки нового механізму пріоритезації бюджетних видатків. За оцінкою Асоціації, обмеження  можливостей місцевого самоврядування самостійно визначати першочерговість фінансування потреб територій може безпосередньо впливати на виконання повноважень, підготовку до опалювального сезону та роботу комунальних підприємств, надання послуг мешканцям, зокрема на фінансування програм і послуг для дітей та сімей з дітьми, забезпечення роботи закладів освіти, соціальних послуг, створення безпечного та інклюзивного середовища, підтримку молоді та найбільш вразливих категорій населення. 

Асоціація  наголошує: застосування будь-яких бюджетних обмежень щодо місцевих бюджетів має враховувати особливості їх формування і виконання та не повинно звужувати спроможність громад забезпечувати базові послуги, права й потреби дітей та сімей.

Ресурс громад у 2027 році: скільки коштів буде передбачено для місцевого самоврядування

Від загального питання про спроможність громад дискусія перейшла безпосередньо до фінансової основи цієї спроможності — доходів місцевих бюджетів, міжбюджетних трансфертів та державної підтримки територій. Загальний фінансовий ресурс місцевого самоврядування у 2027 році прогнозується 1,056 трлн гривень (+20,9%), власні доходи територіальних громад збільшиться до 707,2 млрд грн  (+ 11,8%).

Яким бачить фінансовий ресурс громад у 2027 році Міністерство фінансів і наскільки рівномірною є ситуація в різних регіонах, окреслив директор Департаменту політики міжбюджетних відносин та місцевих бюджетів Міністерства фінансів України Олександр Мороз та зазначив, що попри війну, місцеві бюджети демонструють позитивну динаміку порівняно з попереднім роком, зокрема зростання надходжень ПДФО. Надходження до загального фонду місцевих бюджетів у таких регіонах зросли приблизно на 17–20%, тоді як у прикордонних регіонах приріст становить близько 12%. Водночас ситуація суттєво різниться залежно від території: прикордонні та прифронтові громади втрачають бізнес, робочу силу, а отже — і доходи. Саме тому державна підтримка має враховувати реальний фінансовий стан кожної території, а не лише її формальний статус.

 

 

«Оцінюючи загальний обсяг фінансової підтримки місцевого самоврядування, важливо враховувати не лише трансферти, які безпосередньо надходять до бюджетів територіальних громад, а й ресурс, який проходить через державний та обласні бюджети, але фактично спрямовується на потреби територій громад», — зазначив Олександр Мороз.

Ще одним показником, навколо якого розгорнулася дискусія, стали залишки коштів місцевих бюджетів, на які звернув увагу представник Мінфіну. Станом на 1 вересня вони становили близько 165 млрд грн. За словами представника Мінфіну, оцінюючи фінансовий ресурс місцевого самоврядування, необхідно враховувати як власні доходи громад, так і весь обсяг державної підтримки, що спрямовується на потреби територій.

Однак питання фінансової спроможності — це не лише те, скільки коштів має громада. Не менш важливо розуміти, які саме повноваження вона повинна забезпечити за цей ресурс і де проходить межа відповідальності різних рівнів влади.

Цю складову дискусії продовжив директор Департаменту багаторівневого врядування  Міністерства з відновлення, інфраструктури та транспорту України Микола Рубчак. Він звернув увагу на необхідність чіткого розмежування повноважень між різними рівнями публічної влади, над яким нині працюють ключові міністерства.

 

 

«Наше завдання — чітко розмежувати компетенції між різними рівнями влади. Адже сьогодні законодавство часто визначає виконавцем просто “органи місцевого самоврядування”, не конкретизуючи, про який рівень ідеться — громаду, район чи область. Це створює невизначеність не лише щодо відповідальності, а й щодо фінансового забезпечення відповідних функцій. Тому маємо дати чітку відповідь на базове питання: які повноваження громад є власними, а які делегованими, бо якщо держава покладає на громаду певне повноваження, одночасно має бути визначено, який фінансовий ресурс необхідний для його належного виконання».

За умов, коли кадрові та фінансові можливості громад різняться, одним із практичних способів забезпечення послуг може бути об’єднання ресурсів. Саме тому Микола Рубчак закликав громади активніше використовувати такий інструмент як міжмуніципальне співробітництво, який дозволяє об’єднувати фінансові, кадрові та організаційні ресурси кількох громад для спільного вирішення питань, що складно або економічно недоцільно вирішувати кожній окремо. Це може стосуватися соціальних, освітніх та інших публічних послуг, утримання спільної інфраструктури, реалізації проєктів та підтримки мешканців.

Ще один вимір фінансової спроможності — структура ресурсу громад і рівень їхньої бюджетної самостійності. Модераторка основної частини діалогу, заступниця виконавчого директора ВАОТГ, координаторка платформи «Місцеві бюджети та фінанси» Тетяна Арсенюк звернула увагу на диспропорцію між темпами зростання власних доходів та міжбюджетних трансфертів. За прогнозом, у 2027 році доходи громад зростуть лише на 11,8%, тоді як обсяг трансфертів як цільових коштів — на 44,9%. Відтак майже третину свого фінансового ресурсу громади отримуватимуть через трансферти. Така структура посилює залежність місцевих бюджетів від субвенцій і дотацій та зменшує обсяг ресурсу, яким органи місцевого самоврядування можуть розпоряджатися самостійно відповідно до потреб мешканців.

 

 

Поряд із достатністю ресурсу важливою умовою стабільності місцевих бюджетів залишається якість самого бюджетного планування. На цьому зосередила увагу директорка Департаменту фінансів Одеської обласної державної адміністрації Марина Зінченко.

«Відповідно до вимог Бюджетного кодексу ми аналізуємо правильність формування та затвердження місцевих бюджетів. І тут постійно стикаємося з однією проблемою — завищенням планових показників доходів. Доходи необхідно планувати реалістично, виходячи з фактичної бази та обґрунтованого прогнозу. Інакше протягом року виникає дефіцит ресурсу на заробітну плату та інші обов’язкові видатки».

Вона також звернула увагу на значні залишки коштів на рахунках місцевих бюджетів та необхідність враховувати нові рішення щодо пріоритетності видатків.

Окремим питанням дискусії став механізм горизонтального вирівнювання, який безпосередньо впливає на розподіл фінансового ресурсу між громадами. Експерт з фінансових питань Програми Polaris Ігор Герасимчук представив аналіз індикаторів та диспропорцій фінансової спроможності місцевих бюджетів.

Так, до категорій із задовільним, низьким або критичним рівнем фінансової спроможності належать понад 48% громад Одещини та понад 52% – Миколаївщини. Масштаб відмінностей між громадами видно і за доходами загального фонду без трансфертів на одного мешканця: у Визирській громаді цей показник у 17,1 раза вищий, ніж у Мологівській.

Іншим важливим показником він назвав реверсну дотацію. У проєкті бюджету-2027 її обсяг для міських громад Одещини зростає у 2,7 раза – з 291 млн до 786,1 млн грн. На Миколаївщині він збільшується з 295 млн до 315 млн грн. Водночас, потреба в базовій дотації змінюється по-різному для сільських, селищних і міських громад у кожному регіоні.

«Фінансовий ресурс громад важливо оцінювати з огляду на те, з якої доходної бази стартує місцевий бюджет і які повноваження він має забезпечити. Так можна побачити, чи вирівнюють бюджетні рішення можливості територій», – зазначив Ігор Герасимчук.

 

 

Від фінансових рішень — до доступних послуг для дітей

Другу частину діалогу присвятили тому, як рішення державного та місцевих бюджетів безпосередньо впливають на дітей і сім’ї. Йшлося про освіту, соціальний захист, безпеку, інклюзію, захист прав дітей, молодіжну політику та доступ до послуг.

Особливої уваги потребують діти, для яких доступність послуг найкритичніша: діти з прифронтових і прикордонних громад, внутрішньо переміщені особи, діти з інвалідністю, діти, позбавлені батьківського піклування, та діти із сімей у складних життєвих обставинах. Для них саме від рішень громади часто залежить, чи зможуть вони навчатися, отримувати допомогу та зростати в сім’ї. 

Йдеться про системну оцінку того, як рішення в різних секторах впливають на життя, безпеку, розвиток і добробут дитини. Тому потреби дітей, молоді та сімей важливо враховувати вже на етапі визначення бюджетних пріоритетів, середньострокового планування та розподілу ресурсів, а не лише після затвердження бюджету. Особливе значення має використання актуальних даних про кількість дітей, їхній вік, місце проживання, потреби та доступність необхідних послуг.

 

 

Однією з найбільших за обсягом видатків залишається освіта. Про те, які зміни очікують громади у 2027 році та який ресурс держава передбачає на їх реалізацію, розповіла заступниця Міністра освіти і науки України Анастасія Софієнко.

Вона наголосила, що, попри складні умови воєнного часу, освіта залишається одним із державних пріоритетів, а інвестиції в освіту та дітей є інвестиціями в майбутнє країни.

Окрему увагу Анастасія Софієнко зосередила на новій системі оплати праці педагогів. З 1 вересня 2026 року для закладів, які отримують освітню субвенцію, запроваджено новий підхід до формування заробітної плати, що передбачає вихід з Єдиної тарифної сітки та прив’язку посадового окладу до базової величини. Держава передбачила для цього додатковий ресурс в освітній субвенції. Водночас для закладів дошкільної та позашкільної освіти, які фінансуються з місцевих бюджетів, передбачена можливість переходити на нову систему поетапно, з урахуванням фінансових можливостей конкретної громади.

Представниця МОН також поінформувала про зміни у формулі розрахунку освітньої субвенції. Зокрема, до неї повернуто фінансування всіх годин навчального плану. Після початку повномасштабної війни частина цих годин не враховувалася під час розрахунку субвенції, а відповідні витрати фактично покривали місцеві бюджети. Відновлення повного обсягу годин у формулі має збільшити ресурс, який громади отримують на оплату праці педагогів.

Окремо Анастасія Софієнко зупинилася на фінансуванні шкільного харчування. За її словами, у 2026 році обсяг відповідної субвенції становить 14,4 млрд грн, а в проєкті бюджету на 2027 рік передбачено вже 19,4 млрд грн. Вона пояснила, що кошти на вересень–листопад були розподілені попередньо, тоді як фінальний розподіл субвенції на грудень планується здійснити протягом жовтня. Для його розрахунку МОН враховуватиме два ключові показники: фактичні залишки субвенції, що сформувалися за перше півріччя, та актуальний контингент учнів у новому навчальному році з урахуванням форми навчання — очної, змішаної чи дистанційної. Дані про кількість учнів школи мають актуалізувати в системі АІКОМ2 до 1 жовтня; вони використовуватимуться як для розрахунку освітньої субвенції, так і для остаточного розподілу коштів на харчування. Представниця МОН наголосила, що такий підхід має дозволити спрямувати ресурс відповідно до фактичної потреби кожної громади та забезпечити його ефективне використання.

Заступниця Міністра освіти та науки рекомендувала громадам уже під час формування бюджетів на 2027 рік оцінити необхідний ресурс для переходу дошкільних та позашкільних закладів на нову систему оплати праці. За її словами, важливо забезпечити поступовий перехід усієї освітньої сфери на нові умови, водночас не створюючи для місцевих бюджетів одномоментного фінансового навантаження.

«Наша спільна мета — інвестувати в освіту, в наших дітей, а отже — в наше майбутнє», — наголосила Анастасія Софієнко.

Скільки громада витрачає на дітей — і який результат отримує?

Якщо перша частина дискусії давала відповідь переважно на питання «скільки ресурсу матиме громада», то наступне питання було складнішим: чи дозволяє обсяг витрачених коштів оцінити, наскільки добре громада забезпечує потреби дітей.

Саме цей ракурс представив експерт з публічних фінансів ІБСЕД Андрій Корнієнко, який презентував результати дослідження, проведеного в межах проєкту «Посилення бюджетування, орієнтованого на потреби дітей, на субнаціональному рівні», що реалізується у партнерстві з ЮНІСЕФ.

Дослідження мало на меті не лише оцінити, скільки коштів громади спрямовують на потреби дітей та молоді, а й проаналізувати, наскільки ефективно ці ресурси перетворюються на доступні та якісні послуги.

За словами експерта, чинна бюджетна класифікація не завжди дозволяє чітко виокремити всі видатки на дітей, хоча їх частка є надзвичайно вагомою: в окремих досліджених громадах близько половини сукупних видатків бюджету прямо чи опосередковано пов’язані з потребами дітей та молоді. Водночас аналіз показав, що, попри номінальне зростання таких видатків після різкого скорочення на початку повномасштабної війни, з урахуванням інфляції їх реальний обсяг все ще не повернувся до довоєнного рівня.

Особливо показовими стали результати аналізу видатків на одну дитину в закладах дошкільної та загальної середньої освіти. Навіть у межах однієї громади вони можуть відрізнятися майже у 10 разів. Частина таких відмінностей об’єктивно пояснюється наданням інклюзивних та інших спеціалізованих послуг, однак одним із ключових чинників є низька наповнюваність окремих закладів. Водночас, як наголосив експерт, принцип «більше – не завжди краще» не означає необхідності механічного скорочення видатків чи мережі закладів.

Дослідження зафіксувало тенденцію, коли кількість дітей у громадах скорочується, а витрати в розрахунку на одну дитину зростають, оскільки мережа закладів не змінюється відповідно до демографічної ситуації.

За словами Андрія Корнієнка, рішення мають базуватися на основі аналізу верифікованих даних і враховувати, де проживають діти, їхній вік та потреби, доступність і безпеку послуг. Особливо важливим є те, що дослідження виявило суттєві диспропорції у доступі до послуг між дітьми, які проживають у міських та сільських, центральних та віддалених населених пунктах.

Таким чином, фокус бюджетного планування має зміщуватися від утримання установ до забезпечення потреб дитини та фінансування доступних їй послуг. Одним із системних викликів при цьому залишається недостатня міжгалузева координація між освітою, охороною здоров’я та соціальним захистом, хоча часто одна й та сама дитина одночасно потребує підтримки декількох секторів.

Саме інтеграція послуг, використання якісних дезагрегованих даних про дітей та сім’ї, аналіз реальної вартості й результативності послуг мають стати основою бюджетних рішень у громадах. Практична цінність проведеного дослідження полягає і в тому, що напрацьовані рекомендації показують не лише, де потрібен додатковий ресурс, а й як уже наявні кошти громад можна використовувати ефективніше, забезпечуючи при цьому справедливіший доступ дітей до якісних послуг.

Підтримати сім’ю до того, як вона опиниться у кризі

Логічним продовженням розмови про ефективність видатків стало питання соціальних послуг. Адже своєчасна підтримка дитини та сім’ї — це не лише питання соціального захисту, а й спосіб запобігти значно складнішим проблемам і більшим витратам у майбутньому.

 

 

Директорка Департаменту політики захисту прав сімей, дітей та їх добробуту Міністерства соціальної політики, сім’ї та єдності України Оксана Овраменко зосередила увагу на необхідності переходу від фінансування окремих установ і реагування на вже наявні проблеми до комплексної підтримки дитини та сім’ї безпосередньо в громаді.

Сучасна соціальна політика має будуватися навколо потреб людини, а її результативність значною мірою залежить від взаємодії соціальної сфери, освіти, охорони здоров’я та інших секторів. Саме тому при плануванні бюджетів важливо оцінювати не лише обсяг передбачених коштів, а й те, якого конкретного результату вони дозволять досягти для дитини та її родини.

Особливе значення мають превентивні послуги та підтримка сімей до моменту виникнення кризи. Своєчасна допомога може запобігти складним життєвим обставинам, розлученню дитини з сім’єю, потраплянню до інституційних закладів та необхідності значно більших витрат у майбутньому.

Для дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, а також молодих людей, які виходять із системи інституційного догляду, важливими є не лише матеріальна допомога, а й наставництво, соціальний супровід, розвиток навичок самостійного життя та підтримка на етапі переходу до дорослості.

Пріоритет – щоб кожна дитина зростала в сім’ї: у рідній родині, а якщо це неможливо – у прийомній сім’ї, дитячому будинку сімейного типу чи під опікою. Тому бюджетні кошти варто спрямовувати насамперед на послуги, які допомагають зберегти сім’ю, та на розвиток сімейних форм виховання, а не на утримання інституцій 

Водночас забезпечення доступності послуг не означає, що кожна громада має самостійно створити повний набір надавачів. Міжмуніципальне співробітництво, спільне фінансування та організація доступу до послуг можуть стати ефективним рішенням, особливо в умовах обмежених кадрових і фінансових ресурсів.

Про те, як ці підходи працюють на регіональному рівні, розповіла директорка Департаменту соціальної та сімейної політики Одеської обласної військової адміністрації Тетяна Дементьєва. Серед ключових викликів для розвитку соціальних послуг у громадах вона назвала кадровий потенціал, комплексність допомоги та наявність фінансового ресурсу.

Ефективне планування має починатися з чіткого розуміння потреб населення, тому кожній громаді важливо мати актуальний «соціальний паспорт» — дані про дітей, сім’ї та інші категорії мешканців, які потребують підтримки, а також про необхідні їм послуги. Допомога при цьому має бути організована навколо потреб дитини та сім’ї, щоб людина отримувала комплексну підтримку, а не була змушена самостійно шукати її в різних установах.

Окремо Тетяна Дементьєва відзначила роботу Одеської області спільно з ЮНІСЕФ над розвитком сімейних форм виховання: підтримкою прийомних сімей і дитячих будинків сімейного типу, розвитком патронату, навчанням фахівців та підвищенням спроможності батьків-вихователів і опікунів. Ці напрями також мають знаходити належне відображення у бюджетному плануванні громад.

Спільний знаменник усіх цих напрямів — від освіти і соціального захисту до охорони здоров’я та відновлення — доступність послуг для кожної дитини незалежно від її місця проживання та життєвих обставин.

 

 

Саме на цьому зосередив увагу в.о. керівника Одеського регіонального офісу ЮНІСЕФ Володимир Цололо. Він наголосив, що бюджетування на місцевому рівні має виходити не лише з фінансових показників, а насамперед із потреб людей — дітей, молоді та сімей.

Володимир Цололо розповів про підтримку ЮНІСЕФ територіальних громад  Одеської та Миколаївської областей у розвитку освітніх, медичних і соціальних послуг, системи захисту дітей, молодіжних програм, водопостачання та санітарії, а також у гуманітарному реагуванні й відновленні. Окремо він акцентував на необхідності забезпечувати доступність та інклюзивність послуг, особливо для найбільш вразливих дітей і сімей, та закликав громади активніше шукати партнерства і можливості для спільної реалізації та співфінансування проєктів.

«Для нас бюджет — це безумовно більше, ніж цифри, оскільки за кожною цифрою стоїть реальна людина. Від рішень, які ми приймаємо сьогодні, залежить, чи залишатимуться молоді люди у своїх громадах, чи бачитимуть вони тут своє майбутнє», — зазначив Володимир Цололо.

Ще один важливий вимір дитиноцентричної політики — час. Для дитини наслідки несвоєчасно прийнятого рішення часто неможливо компенсувати через кілька років. На цьому акцентувала засновниця Благодійного фонду «Вітрила дитинства» Алла Кіріяк. Вона зосередила увагу учасників на системних викликах у сфері захисту прав дітей: недостатній міжвідомчій взаємодії, дефіциті підготовлених фахівців та ресурсів, необхідності своєчасно виявляти кризу в сім’ї та надавати допомогу, яка справді змінює ситуацію для дитини.

Окремо Алла Кіріяк звернула увагу на нерівний доступ дітей до освітніх, медичних і соціальних послуг, зокрема у віддалених населених пунктах, наголосивши, що забезпечення прав дитини — це не декларація, а конкретне зобов’язання держави та органів місцевої влади.

«Часи йдуть, діти ростуть, а дитинство вже ніколи не повернеться. Тому ми не можемо роками шукати рішення там, де дитині допомога потрібна сьогодні», — наголосила Алла Кіріяк.

Молодь — не лише отримувач послуг, а учасник процесу прийняття рішень

Говорячи про бюджетування, орієнтоване на потреби дітей та молоді, важливо не лише визначати їхні потреби, а й створювати механізми, через які молоді люди можуть самі долучатися до формування рішень у своїх громадах.

 

 

Голова Молодіжного конгресу Одещини Ірина Монастирук зосередила увагу на ролі молоді у розвитку територіальних громад та наголосила, що молодіжна політика не може розглядатися як окремий, вузький напрям роботи. Вона охоплює освіту, працевлаштування, громадську активність, можливості для самореалізації, участь у прийнятті рішень та, зрештою, вибір молодої людини: залишатися у своїй громаді чи шукати можливості в іншому регіоні або за кордоном.

При цьому сама категорія молоді є неоднорідною: потреби школярів віком 14–17 років суттєво відрізняються від потреб студентської молоді або молодих людей, які вже працюють, створюють сім’ї та стають економічно самостійними. Тому й інструменти молодіжної політики мають враховувати різні життєві етапи та реальні потреби молодих людей.

Окремо йшлося про необхідність залучати молодь до процесів місцевого самоврядування ще зі шкільного віку — давати можливість не лише спостерігати за роботою громади, а й розуміти, як формується бюджет, як приймаються рішення та яким чином можна впливати на розвиток своєї території.

Таким чином, завдання громади полягає не лише у створенні інфраструктури чи фінансуванні окремих молодіжних заходів, а у формуванні середовища, де молода людина відчуває, що її думка має значення і що вона може впливати на розвиток громади.

Інвестиції в дітей — інвестиції у стійкість громад

Дискусія показала, наскільки тісно пов’язані між собою питання, які на перший погляд належать до різних сфер: доходи місцевих бюджетів, міжбюджетні трансферти, освітня субвенція, соціальні послуги, захист прав дітей, інклюзія, безбар’єрність та участь молоді.

Їх об’єднує кінцевий результат — якість життя людини у громаді.

Для дітей це означає безпечне середовище, доступ до якісної освіти, охорони здоров’я, соціального захисту та інших необхідних послуг незалежно від місця проживання чи життєвих обставин. Для сімей — можливість отримати підтримку вчасно, до того як складна ситуація переросте у кризу. Для молоді — можливості для освіти, розвитку, участі, працевлаштування та побудови майбутнього у своїй громаді.

Саме тому під час бюджетного планування важливо дивитися не лише на обсяг коштів, а й на те, які результати для людей забезпечує кожна гривня, наскільки справедливим є доступ до послуг і чи відповідають бюджетні рішення реальним потребам дітей, сімей та молоді.

Інвестиції в безпеку, освіту, соціальні послуги, захист дітей, підтримку сімей, інклюзію та можливості для молоді мають розглядатися як інвестиції у людський капітал, стійкість громад і майбутнє України.

 

 

Ініціатива проведення діалогу належить заступниці Голови Всеукраїнської асоціації ОТГ, голові Одеського регіонального відділення ВАОТГ, Красносільському сільському голові Марині Архірій. До участі в заході також долучилися громади Миколаївщини, делегацію яких очолив голова Миколаївського регіонального відділення ВАОТГ, Вознесенський міський голова Євген Величко.

 

 

За результатами діалогу представники громад Одеського та Миколаївського регіональних відділень Всеукраїнської асоціації ОТГ сформували підсумкову резолюцію, яка охопила озвучені під час заходу пропозиції, проблемні питання та акценти спікерів і представників територіальних громад. Напрацьовані пропозиції ВАОТГ використовуватиме у подальшому діалозі з органами державної влади щодо проєкту Державного бюджету України на 2027 рік, фінансового та ресурсного забезпечення місцевого самоврядування, а також створення в громадах умов для забезпечення прав та потреб дітей, молоді й сімей.

Спільним орієнтиром має залишатися простий принцип: інвестиції в дітей сьогодні — це інвестиції у спроможність громад і майбутнє України. Тож, формуючи місцеві бюджети на 2027 рік, варто дивитись через призму, що вона змінить для дитини, молоді і окремо кожної людини, яка живе у вашій громаді.

Цей захід підготовлено за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва і розвитку Німеччини (BMZ) через державний банк розвитку KfW. Зміст матеріалу є виключно відповідальністю Всеукраїнської асоціації органів місцевого самоврядування «Асоціація об`єднаних територіальних громад» та не обов’язково відображає точку зору уряду Німеччини та/або ЮНІСЕФ.