Кожна зима останніх років ставить перед громадами одне й те саме питання: що працюватиме, якщо світла не буде довго – не дві години за графіком, а добу, дві або тиждень. Після атак на енергетику тривалі відключення й блекаути перестали бути аварійним сценарієм і перетворилися на обставину, яку доводиться планувати заздалегідь.

На рівні громади це питання виглядає дуже приземлено: чи буде тепло в школі, чи зможе лікарня приймати людей, чи подасть водоканал воду на верхні поверхи. Відповідь залежить від того, чи має конкретна котельня, лікарня й насосна станція власне резервне живлення – і саме тут більшість громад зупиняється.

Зупиняє на цьому етапі документація. Щоб резервне живлення з’явилося, громаді потрібен готовий проєкт: перелік об’єктів, технічне рішення, обладнання, схема приєднання до мережі, бюджет і джерело фінансування. Потреба при цьому очевидна всім, а документів, з якими можна йти до донора або в бюджетний процес, немає.

Курс «Академія енергетичної стійкості для громад» від Greencubator побудований саме навколо цієї паузи. Він допомагає команді громади пройти шлях від фрази «нам потрібне резервне живлення» до пакета документів, який витримає розгляд у донора або бюджетної комісії.

Як це відбувається на практиці, розповідають керівниця акселераційних та навчальних програм Greencubator Валерія Ульянченко та експерти програми – засновник Школи ОСББ і військовослужбовець Андрій Саук та директор ТОВ «PDM engineering», енергетик-проєктант Станіслав Мельник.

Хто дійшов до навчання

«На старті програми ми отримали понад 56 заявок від громад, серед яких 46 команд відповідали критеріям участі та мали чітку мотивацію пройти навчання й отримати підтримку експертів», – розповідає Валерія Ульянченко.

Місць було 15, тож 31 команда, яка відповідала всім критеріям, до навчання не потрапила. Сам вибір пішов складнішим шляхом.

«Після ретельного відбору до програми долучилися 15 команд із громад, для яких така підтримка є найбільш критичною  Важливим фактором під час відбору стало те, що значна частина учасників представляє прифронтові громади, де через безпекові ризики процес реалізації проєктів може бути складнішим, а можливість стабільної участі у навчанні – обмеженою, але саме на цих громадах ми вирішили сфокусуватись в першу чергу», – говорить вона.

За цим формулюванням стоїть свідоме рішення: тилові громади дали б спокійніший процес і кращу статистику завершення, проте критерієм відбору стала гострота потреби. Як буде видно далі, закладений у це ризик справдився.

Що відбувається всередині

Курс складається з восьми модулів, у кожному – три-чотири відеолекції та практичне завдання. Тримають програму саме домашні завдання: вони складаються в один пакет документів, де кожне стає наступним розділом майбутньої заявки. Тому команда, яка проходить курс до кінця, виносить із нього чернетку власного проєкту, а не конспект лекцій.

Послідовність модулів відтворює логіку реальної підготовки проєкту. Спершу команда розбирається, що саме в громаді потребує захисту – які конкретні об’єкти й функції не можуть зупинитися навіть на добу а іноді і на годину. Визначивши це, вона переходить до черговості: із чого починати, якщо коштів на все одразу не буде. Далі йде технічна частина – яке рішення підходить під ці об’єкти, яке обладнання потрібне і як приєднати його до мережі. Після цього команда рахує попередній бюджет, і лише маючи на руках цифри, береться за питання, звідки взяти гроші: донорські програми, місцевий чи державний бюджет.

Наприкінці цього шляху громада має пакет, у якому:

• перелік критично важливих об’єктів і функцій;
• обґрунтування черговості їх захисту;
• технічне рішення та перелік необхідного обладнання;
• опрацьовані особливості технічного приєднання;
• попередній бюджет;
• варіанти залучення фінансування.

Команди першого набору вже пройшли всі вісім модулів і зараз доопрацьовують свої проєкти разом з експертами. Кожен крок вони не просто здають – його розбирають на індивідуальних консультаціях, де йдеться про структуру документів, технічні рішення та планування реалізації. Таких консультацій відбулося сім, попереду ще серія зустрічей, а також концептні записки, юридична частина й захист власних рішень.

Розрахунки в кожному модулі команда робить не для абстрактної школи, ЦНАПу чи водоканалу, а для свого об’єкта

Де насправді виникають складнощі

Резервне живлення для школи чи водоканалу кваліфікований проєктант розрахує доволі швидко.

«Найскладніше – не придумати хороше рішення, а зрозуміти, що реально підійде саме цій громаді й що вона готова втілювати. Тут багато залежить від довіри, нормального діалогу і розуміння того, що громада насправді може зробити», – говорить Андрій Саук.

Та сама складність переходить і в саму розмову.

«Треба розуміти, що представники громади в більшості не технічні спеціалісти. Потрібно доносити технічні речі простими словами, а для технічного експерта це складна задача. Ми вважаємо деякі речі очевидними і простими, а для громади це нове і складне», – зауважує Станіслав Мельник.

Тому метою створення курсу було розкрити технічні запитання легкою мовою та алгоритмами дій, доступними всім.

Чому проєкт може впертися в бюджетний календар

«Громада спочатку приходить із запитом на конкретне технічне рішення, а в процесі роботи ми разом розуміємо, що проблема значно ширша», – розповідає Андрій Саук.

Найпоказовіший приклад – публічні інвестиції. Якщо громада хоче стартувати проєкт уже цього року, відповідний напрям має бути передбачений у середньостроковому плані публічних інвестицій громади, а сам план – затверджений до 1 вересня. Питання, яке починалося як «яке обладнання нам потрібне», у таким чином впирається в бюджетний календар: технічно бездоганний проєкт не отримає руху, якщо його вчасно не завели в плановий документ.

Прифронтові громади: те, чого не вирішує методологія

Через безпекову ситуацію кілька команд були змушені припинити участь, і зараз активну роботу над проєктами продовжують десять команд. Після завершення програми вони мають вийти з рішеннями, готовими до реалізації.

Ті, хто залишились, працюють у режимі, який складно уявити з тилу. Одним із найсильніших вражень від програми Андрій Саук називає життєстійкість представників Нікопольської громади, які щодня працюють під обстрілами.

При цьому, за спостереженням Саука, громади стикаються зі схожими викликами незалежно від розташування – а отже, напрацьовані в Академії підходи можна переносити далі.

Чого громаді варто чекати від зовнішнього експерта

Пораду Андрія Саука колегам-експертам варто прочитати і з іншого боку – очима громади, яка запрошує консультанта.

«Не поспішайте одразу давати поради. Спочатку слухайте й намагайтеся зрозуміти громаду – її людей, можливості, обмеження та контекст. Хороший експерт не нав’язує готове рішення, а допомагає громаді самій побачити найкращий шлях. Тоді це рішення не буде сприйматися громадою як зовнішнє», – говорить він.

Станіслав Мельник формулює коротше: «Не міряти всіх по собі. Ви експерт, а вони люди, які вчаться».

Курс відкритий для всіх громад

До наступного опалювального сезону залишається кілька місяців – саме той запас часу, у який ще можна вкластися. Проєкт, за який громада береться зараз, має шанс потрапити в планові документи цього року й дійти до фінансування; проєкт, що починається в грудні, реально запрацює щонайраніше наступної зими.

Тому Greencubator відкриває «Академію енергетичної стійкості для громад» для всіх охочих – щоб до наступних відключень підготовленими виявилися не 10 громад, а значно більше. Зареєструватися на курс та пройти онлайн навчання можна за посиланням: https://grnc.cc/9nc8t

Громада самостійно пройде той самий шлях,: від переліку критично важливих об’єктів до пакета документів, з яким можна йти до донора або в бюджетний процес. Починати варто зараз, поки зима ще здається далекою.

---

Курс «Академія енергетичної стійкості громад» підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження», Фонду «Green for Growth Fund», а також фінансової підтримки Європейського Союзу. Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження» та Європейського Союзу.