Верховна Рада нещодавно ухвалила законопроєкт №10284, який дозволяє органам місцевого самоврядування доплачувати працівникам, залученим до підготовки та реалізації міжнародних проєктів, коштом грантових програм та міжнародної технічної допомоги.

Закон має посилити спроможність громад працювати з міжнародними партнерами, адже саме нестача кваліфікованих кадрів і ресурсів для супроводу проєктів тривалий час є одним із помітних бар’єрів для залучення зовнішнього фінансування.

Гостроту проблеми підтверджують результати дослідження Центру розвитку інновацій, проведеного серед 316 територіальних громад. Попри значну кількість партнерських угод із муніципалітетами ЄС та майже повсюдний досвід взаємодії з міжнародними донорами, більшість громад досі не можуть перейти від декларативної співпраці до реалізації спільних проєктів.

Дослідження Центру розвитку інновацій дозволило визначити чотири ключові бар’єри, які сьогодні стримують розвиток міжнародного співробітництва на місцевому рівні.

Виклик №1. Англійська залишається головною перепоною

Найпоширенішою проблемою став мовний бар’єр – про нього повідомили 75% опитаних громад. Місцеві фахівці часто не володіють англійською мовою на рівні, достатньому для комунікації з міжнародними партнерами, підготовки проєктних заявок чи роботи з європейськими платформами.

Окремою проблемою є відсутність у громадах штатних перекладачів або фахівців із міжнародної комунікації. Навіть сучасні інструменти автоматичного перекладу не завжди допомагають працювати з технічною документацією чи грантовими заявками.

У результаті багато можливостей залишаються недоступними ще на етапі першого контакту.

Виклик №2. Один працівник відповідає за все

Другим за масштабом бар’єром став кадровий дефіцит. 72% громад повідомили про нестачу часу та фахівців для роботи з міжнародними партнерами.

У багатьох громадах міжнародна діяльність не є окремим напрямом роботи. Один спеціаліст одночасно займається бюджетом, інвестиціями, проєктною діяльністю, міжнародними зв’язками та підготовкою звітності.

За таких умов міжнародне партнерство часто відкладається на другий план, поступаючись поточним управлінським завданням.

Виклик №3. Громади не знають, де шукати партнерів

68% опитаних громад зазначили, що не мають достатнього розуміння, де саме знаходити потенційних міжнародних партнерів.

Попри готовність до співпраці, багато громад не знають, з чого почати пошук муніципалітетів-побратимів або партнерів для спільних проєктів. Європейські платформи співробітництва, каталоги муніципалітетів та мережі партнерств часто працюють англійською мовою і залишаються малодоступними для невеликих громад. Фактично громадам бракує своєрідної точки входу у міжнародне середовище.

Виклик №4. Війна ускладнює побудову довіри

Для 60% громад серйозним фактором залишається безпекова ситуація в Україні.

Європейські партнери нерідко обережно ставляться до поїздок в Україну через постійні обстріли та воєнні ризики. Водночас саме особисті зустрічі часто стають основою для довгострокового партнерства та спільних проєктів. Відсутність можливості безпосередньої комунікації суттєво уповільнює формування довіри між муніципалітетами.

Партнерства потребують не лише бажання. Результати дослідження демонструють важливу тенденцію: українські громади вже активно декларують готовність до міжнародної співпраці, однак для переходу від меморандумів до реальних проєктів потрібне посилення інституційної спроможності.

Йдеться не лише про додаткове фінансування. Громадам необхідні навчання з міжнародної комунікації, розвиток проєктного менеджменту, доступ до партнерських мереж, експертна підтримка у підготовці грантових заявок та практичні інструменти пошуку партнерів.

Дослідження партнерств між українськими та європейськими муніципалітетами проведене за підтримки Європейського Союзу та Міжнародний фонд "Відродження" в рамках спільної ініціативи «Вступаємо в ЄС разом». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу чи Міжнародного фонду «Відродження».