Шукаєте дієві інструменти, щоб залучити мешканців до прийняття важливих рішень, але стикаєтеся з тим, що публічні слухання перетворюються на монологи «гучних меншин»? Як зробити так, щоб громадська думка дійсно впливала на стратегію розвитку, бюджет чи землекористування, а не створювала ілюзію участі?
Експертки Київської школи економіки (KSE) Тетяна Лукеря та Олександра Койдель підготували для проєкту BRIDGE ґрунтовну аналітичну записку, яка роз’яснює феномен деліберації — підходу, що дозволяє долати поляризацію та знаходити збалансовані рішення через колективне обговорення та обмін аргументами.
У документі ви знайдете відповіді на ключові питання:
- Чим деліберація відрізняється від звичайних консультацій і чому вона працює там, де провалюються опитування?
- Як обрати правильний формат: громадське журі, деліберативне опитування, асамблея чи осередки планування?
- Типові помилки («псевдоделіберація», токенізм, нехтування контекстом) — та як їх уникнути.
- Найцінніше для громад: як інтегрувати результати деліберації в реальний політичний процес, зробити їх офіційно значущими та прив’язати до бюджетних циклів або стратегічного планування.
Записка містить як теоретичну базу (спираючись на світові дослідження), так і практичні рекомендації для органів місцевого самоврядування, громадських організацій та міжнародних проєктів.
Ознайомитися з повним текстом аналітичної записки можна за посиланнями нижче:
Проєкт BRIDGE реалізується Київською школою економіки (KSE), Еразмуським університетом Роттердама (Нідерланди), Технічним університетом Берліна (Німеччина), Університетом Тарту (Естонія), та Центром розвитку інновацій (Україна) і фінансується Європейським Союзом в рамках програми наукового співробітництва «Горизонт Європа». Публікації відображають тільки точку зору проєкту.
