Коли у 2022 році розпочалося повномасштабне російське вторгнення, укриття Чернігівській гімназії № 13 стало прихистком для багатьох місцевих мешканців.

«У 2022 року, у перші дні повномасштабного вторгнення, наше життя різко змінилося. Мешканці мікрорайону приходили до укриття цілими родинами, шукаючи безпеки та підтримки. Ми допомагали всім, хто звертався, адже краще орієнтувалися в приміщенні та могли організувати необхідні умови. За час, поки люди перебували в укритті, утворився справжній дружній колектив. Люди підтримували та допомагали одне одному, а головне – мали можливість триматися разом. Це давало силу пережити найважчі моменти та не втратити надію», – розповідає Інна Левченко, директорка 13 гімназії.

У квітні 2023 року в гімназії відновили очне навчання. Тоді постала проблема: укриття не вміщало стільки учнів, скільки треба було. До того ж повітряні тривоги ставали дедалі тривалішими, і це лише загострювало потребу в безпечному, комфортному просторі для всіх.

Як багаторічний партнер Чернігова Швейцарсько-український проєкт DECIDE у 2023 році взявся за капітальний ремонт гімназії № 13, а також ремонт і облаштування укриття і харчоблоку. Після завершення підготовчих робіт, у квітні 2024 року першочергово розпочали з ремонту укриття.

«Це одне з найбільших укриттів, над яким ми працювали, – фактично підземна школа. І вона тут нагально потрібна, адже проблема повітряних тривог у Чернігові дуже гостра. Наприклад, вересні 2025 повітряні тривоги подекуди тривали по 15 годин. А це означає, що діти мають провести весь день в укритті. Ми б хотіли, щоб це відбувалося в безпеці та затишку», – каже Валентина Полторак, менеджерка Швейцарсько-українського проєкту DECIDE.

Першого ж вересня 2025 року 13 гімназія відчинила свої двері для школярів, зокрема, з повноцінно відремонтованим та обладнаним укриттям.

«В умовах війни робота закладів освіти неможлива без облаштованого укриття. Разом із командою Швейцарсько-українського проєкту DECIDE нам вдалося в найпростіших укриттях п’яти закладів загальної середньої освіти міста створити справжні освітні простори. І гімназія № 13 стала однією з них. Тепер маємо два великих приміщення, які не тільки мають сучасний вигляд – вони добре освітлені та мають потужну вентиляцію, облаштовані санвузли. А ще приміщення укомплектовано проєкторами, планшетами, зручними меблями, пуфами та іграми, біля входу в укриття є електричний підйомник. Усе зроблено для того, аби діти під час перебування в укритті відчували себе максимально комфортно та безпечно», – каже Василь Білогура, начальник управління освіти міста Чернігів.

 

На фото: Фелікс Бауманн, посол Швейцарії, Василь Білогура, начальник управління освіти міста Чернігів, і школярі

 

Як тривала робота та яким, зрештою, стало укриття

«У межах проєкту демонтовували старі конструкції та понижували рівень підлог. Це дало змогу створити більш зручні та безпечні умови для перебування людей в укритті. Також облаштували наливні підлоги, встановили нові системи водопостачання, каналізації та вентиляції. Укриття стало повністю функціональним для тривалого перебування», – розповідає Сергій Омелічкін, грант-менеджер проєкту DECIDE.

А ще фахівці змонтували сучасне електрообладнання, оздобили стіни і стелі, завдяки чому приміщенню набуло сучасного та охайного вигляду. Додатково проведено ремонт сходів та облицювання вхідної групи, отже, є зручний доступ до укриття.

Увагу також приділяли інклюзивності: облаштували сучасний санітарний вузол для людей з інвалідністю, а також встановили сходовий підйомник, який значно полегшує доступ до приміщення для людей з інвалідністю.

Зрештою, для облаштування укриття придбали сучасне обладнання та меблі, що забезпечують комфортне перебування і можливість проведення уроків. Укриття оснащено комп’ютерною та мультимедійною технікою, меблями для роботи й відпочинку, освітленням, системою пожежогасіння.

«Важливим етапом була наша спільна робота з управлінням освіти: ми разом обстежували школу, укриття, зокрема, усі кімнати в укритті, навіть ті, які не використовувалися. Долучали інженерів, архітекторів, вчителів та експертів. Такий підхід дав змогу якісно спланувати й виконати всі ремонтні роботи», – каже Сергій Омелічкін.

Тепер в укритті 13 гімназії – безпечно, затишно та комфортно. Бібліотекарі постійно контролюють, щоб тут були цікаві книжки. Є настільні ігри, аерохокей, настільний футбол, електронний баскетбол.

Також є ліхтарики, які працюють як резервне освітлення, раптом не буде основного. Зроблена якісна вентиляційна система, з якою можна вільно дихати та довго перебувати в приміщенні.

 

 

«Я щиро вдячна нашим батькам, які з розумінням поставилися до ремонту. Минулого навчального року ми навчалися лише онлайн – це було складно для всіх. Адже батьки на роботі, і не можуть контролювати, чи спустилася дитина в укриття. Зрозуміло, що вони хвилювалися, і як ніхто чекали, щоби діти повернулися за парти. Тут – усе під контролем. Безпека дітей для нас завжди в пріоритеті», – каже Інна Левченко.

Загалом на ремонт укриття витратили близько 6 мільйонів гривень.

 

Про мінігрант і ідеї дітей

Особливою частиною оновлення стало облаштування укриття в межах мінігранту, який гімназія отримала завдяки участі в програмі Швейцарсько-українського проєкту DECIDE. Ідеї готували, власне, учні з допомогою учителів.

«Спочатку учні брали участь у тренінгах, писали свої проєктні пропозиції і голосували за те, як облаштувати укриття. Усе це – щоби зробити його більше «своїм», затишнішим, комфортнішим, докласти власних зусиль до наповнення. На це DECIDE виділив 50 тисяч гривень. Саме завдяки цьому укриття стало не лише безпечним, а й наповненим сучасними рішеннями, де діти можуть і навчатися, й активно проводити час навіть під час тривог», – каже Сергій Омелічкін.

 

 

Так, учні ініціювали створення куточків із настільними іграми, книжками, плакатами з позитивними меседжами, а також – продумали кольорове оформлення стін.

Нині діти, які брали участь у мінігранті, вступили в ліцеї або заклади профтехосвіти. Адже 13 гімназія – до 9 класу. Однак педагогиня-організаторка Ольга Гутник, яка допомогала 9-класникам із презентацією та втіленням ідей, розповідає, що команд було три – а отже, три проєкти.

«У дітей було стільки ідей, що кожна команда була готова презентувати по два й більше проєктів. Однак для кращої якості реалізації вирішили зосередитися на меншій кількості ідей, але більш продуманих. Серед пропозицій була мінікрамниця в укритті. Учні хотіли, щоби під час перерв у безпечному просторі можна було придбати різні смаколики, а також мали змогу приготувати каву чи чай. Для цього планували облаштувати зону з комфортними столиками та стільцями, щоб діти могли не лише сховатися, а й відпочити та поспілкуватися», – пригадує Ольга Гутник.

 

 

Другою ідеєю проєкту став куточок тиші та відпочинку в укритті. Проте, враховуючи, що діти більше прагнуть спілкування, переможцем став проєкт «Оазис спокою». Завдяки цьому в укритті зʼявилися книжки, розмальовки-антистрес, а також міні баскетбольні майданчики, розташовані в різних зонах простору. Це створює атмосферу, де можна і відпочити, і знайти спосіб розслабитися, навіть перебуваючи в укритті.

 

 

Про враження учнівства та вчительства

Укриття в гімназії розраховане приблизно на 700 осіб. Оскільки в освітньому закладі навчається понад 800 учнів і учениць, навчальний процес організували у дві зміни, щоб забезпечити комфорт і безпеку для всіх.

 

 

«Коли я вперше зайшла в укриття, то навіть не впізнала його. Простір значно розширили, і тепер місця стало дуже багато. Загалом «до» й «після» – це два абсолютно різних укриття. Ми тут навчаємося і зовсім не переймаємося тим, що проводимо багато часу. До того ж нам навіть приносять їжу в ланч-боксах, тож комфорт забезпечений», – каже Анна Бабак, учениця 9 класу.

Практична психологиня Вікторія Гавриленко згадує сірі стіни укриття до ремонту. А також те, що заходити в укриття з вулиці було не дуже зручно й безпечно. Зараз усе змінилося.

 

 

«Також дуже важливим і вдалим є кольорове оформлення укриття. Ці кольори символізують енергію, теплоту та радість. Завдяки цьому діти отримують позитивні емоції, яких зараз так бракує. Окрім того, в укритті передбачені спеціальні зони для відпочинку та спілкування, що створює комфортну й підтримуючу атмосферу для учнів», – каже Вікторія Гавриленко.

Дарʼя Давискиба, учениця п’ятого класу, також помітила кольори в укритті:

«Мені подобається, що кольори підібрані під загальну гаму школи. Вони не відрізняються. Немає такого, що щось темне, щось – яскраве. Нічого не ріже очі. А ще класно, що парти – менші, більш мінімалістичні, для однієї людини. Водночас на них вміщається все, що треба для навчання».

Єгор Барсук із 9 класу також пригадує, що раніше на підлозі в укритті був пісок, через що речі часто бруднилися:

«Раніше тут було некомфортно – пісок постійно потрапляв на одяг і речі. Зараз усе змінилося, підлога чиста й доглянута, і це дуже приємно».

Своєю чергою, девʼятикласниця Вікторія Олійник вражена зоною для танців і різноманітних руханок:

«Це неймовірне місце, де можна розім’ятися і трохи розвіятися під час перерв. Ми навіть танцювали там першого вересня – нам було дуже весело. Я справді почуваюся в безпеці».

Пʼятикласниці Златі Паперник подобається, що в укритті тепло і є свіже повітря:

«Є і простір, де порухатися. Є багато пуфів, крісел-груш та різноманітних настільних ігор, дошок, на яких можна писати, настільний футбол, аерохокей. електронний баскетбол. Мені все дуже й дуже подобається».

Окрім усього, атмосфера в укритті має і заспокоювати, впевнена пʼятикласниця Вероніка Таргонська:

«Знаєте, ця підземна школа відволікає нас від того, що відбувається зверху».

 

 

«Процес відбудови закладів освіти ми здійснюємо в умовах війни, що триває, демонструючи всьому світу нашу силу духу та незламність. Коли в громаді відновлюють роботу заклади освіти це означає, що життя в громаді триває. Ми вчимося підлаштовувати своє життя під постійні тривоги, відключення світла, у цьому наша резильєнтність – попри все не зупинятися та працювати, але дотримуючись заходів безпеки», – підсумовує Василь Білогура.

Марія Булейко (Марковська)