17 листопада у київському просторі Програми Polaris зібралися дослідники, дипломати, аналітики та представники ветеранських ініціатив, щоб обговорити аналітичну статтю «Ветерани України: від крихкості до опори європейської безпеки» опубліковану Стокгольмським центром східноєвропейських досліджень (SCEEUS), яка в певному сенсі задала новий ракурс для дискусії про ветеранів у майбутній архітектурі європейської безпеки.

Серед учасників були авторки статті – аналітикиня SCEEUS Клара Ліндстрьом та другий секретар Посольства Швеції в Україні Ніколіна Нільссон. До дискусії долучилися також міжнародна експертка з ветеранської політики Посольства Великої Британії в Україні Ханна Райлі, аналітики з Veteran Hub, "Принцип", Українського ветеранського фонду, а також фахова команда Програми Polaris.  

Зустріч розпочалася з аналізу ключових висновків статті, де йдеться про те, що тема ветеранів для України вже сьогодні є одним із найбільших суспільних і політичних викликів країн ЄС. Авторки наголосили: Європа має інтегрувати ветеранів у власне бачення безпеки – зокрема через включення ветеранської тематики до фінансових інструментів ЄС, створення Партнерства ЄС–Україна з підтримки переходу ветеранів та пов’язання успішної ветеранської політики з процесом вступу України до ЄС.

У своєму виступі Клара Ліндстрьом підкреслила: «Політика щодо ветеранів в Україні є не лише надзвичайно актуальною, але й стратегічно важливою. Тим часом у ЄС її часто сприймають значно вужче — переважно як питання збереження пам’яті. Саме тому ми повинні послідовно пояснювати європейській аудиторії, що означає політика щодо ветеранів у українському контексті та чому вона є критичною. Вона безпосередньо пов’язана з реформами, що супроводжують європейську інтеграцію України: соціальною згуртованістю, інституційною ефективністю та фундаментальними принципами демократичного розвитку».

Далі учасники занурилися в ширші теми, підкреслені у публікації. Йшлося про необхідність реінтегрувати у суспільство до 5 мільйонів людей – ветеранів і членів їхніх родин; про ризики, які виникають, якщо не забезпечити достатню підтримку; про ветеранів як стратегічний ресурс, здатний підсилювати місцеве самоврядування й формувати резерв оборони. Не менш важливо й те, що українські ветерани захищали і захищають не лише свою країну – вони захищають європейський порядок безпеки.

Своїм баченням поділилася Ніколіна Нільссон:

«У нашій статті ми прагнули визначити сучасні, науково обґрунтовані підходи для розробки політичних рекомендацій. Однак виявили брак актуальних позитивних прикладів, на які можна було б спиратися. Ми намагалися дослідити досвід Балканських воєн, але швидко зрозуміли, що український контекст є унікальним і тому потребує нових рішень та нових досліджень. Це питання є актуальним і для країн Західної Європи, адже вони також шукають ефективні механізми реінтеграції ветеранів у суспільство. У цьому сенсі Європа справді має чому повчитися в України».

Її слова задали тон подальшій дискусії: український досвід – не лише виклик, а й цінний інтелектуальний капітал.

Учасники докладно говорили про соціальну згуртованість – як вона формується, як її вимірювати та чому вона є передумовою стійкості громад. Адже від того, наскільки міцними будуть зв’язки всередині суспільства, залежить здатність витримувати зовнішні й внутрішні кризи.

Також обговорювали координацію політик між національним і місцевим рівнями, міжнародні практики Швеції та Великої Британії – особливо в частині підтримки ментального здоров’я, перепідготовки ветеранів та цифровізації послуг для ветеранів.

Модератор заходу, експерт з інтеграції перспектив ветеранів і ветеранок у діяльність громад Програми PolarisДенис Чечель наголосив, що ветеранська політика має розглядатися не лише як система підтримки, а як інвестиція у відновлення та розвиток країни: ветерани і ветеранци володіють унікальним досвідом, лідерським потенціалом і мотивацією, які можуть суттєво посилити спроможність громад за умови створення можливостей для їхнього професійного зростання та активної участі в ухваленні рішень:

«Стратегії ветеранської політики вже починають формуватися на місцевому рівні. Але ефективна політика неможлива без участі всіх, хто працює з ветеранами, ветеранами та їхніми родинами і найкраще розуміє їхні потреби. Саме включення цих голосів дасть змогу громадам переосмислити підходи та вибудувати ширший міст між органами місцевого самоврядування й ветеранською спільнотою».

Представники українських аналітичних організацій підняли наступні теми для обговорення:

• необхідність у зміні суспільного статусу ветеранів та їхніх сімей;
• роль дружин і членів родин – як окремої групи, що потребує правового та соціального захисту;
• взаємодію громади з ветеранами та практичні кроки органів самоврядування для створення інклюзивних адміністративних сервісів;
• можливість впровадження європейських моделей реінтеграції на рівні українських громад.

Учасники погодилися: інтеграція ветеранської тематики в місцеву політику – це внесок не лише у соціальний добробут, а й у безпекову стабільність України та Європи.

Захід став місцем, де український і міжнародний досвід зійшлися в пошуку нової моделі – моделі, у якій успішна реінтеграція ветеранів розглядається як ключова умова європейської стабільності.