Начальник військової адміністрації Сіверської громади Донецької області Олексій Воробйов про проєкт створення аграрного містечка на Закарпатті, обмін досвідом з європейськими країнами та про життя громади на лінії фронту

Автор: Дмитро Синяк

---

В Україні є лише кілька міст, об які ворог обламав зуби ще у 2022 році, зупинившись і не маючи змоги просунутись далі. Не зважаючи на всі самовбивчі атаки, на тисячі своїх загиблих штурмовиків, на мільйони снарядів та куль, на сотні дронів і десятки ракет. Одним із таких міст є Сіверськ, запеклі бої за який почались  у червні-липні 2022 року і тривають досі. Росіяни кілька разів заявляли, що взяли цей зовсім невеликий населений пункт, однак це щоразу виявлялося брехнею. Для посилення спроможності громади до оборони 4 липня 2022 року було утворено Сіверську міську військову адміністрацію, яку очолив Олексій Воробйов.

З цього часу Сіверськ знаходиться фактично на лінії фронту, що протягом минулого року наблизилася до нього з трьох сторін. У таких умовах продовжує жити і боротися Сіверська громада, терпляче чекаючи на ті часи, коли на українській землі не буде жодного російського солдата. Олексій Воробйов розповів нам про воєнні будні громади. Під час розмови він залишався по-військовому лаконічним і кілька разів просив «не робити зайву рекламу» його громаді, щоб «не накликати біду». В умовах щоденних обстрілів абстрактна фраза «накликати біду» має цілком конкретне значення: руйнування дивом вцілілих будинків, знищення дуже важливої техніки, а головне – поранення і навіть загибель людей, на яких тримається оборона.

 

Начальник Сіверської міської військової адміністрації Олексій Воробйов

 

«Поговоримо про це після перемоги…»

У чому секрет стійкості вашого міста?

- Давайте поговоримо про це після перемоги. Я думаю, тоді ми не тільки розповімо про все, але й зможемо довести, що наше маленьке містечко заслуговує на звання міста-героя. Так що поки жодні секрети я видавати не буду.

Як громада співпрацює з військовими? Чи перераховує їм кошти?

- Це вам краще запитати у бригад, які залишаються у нашій орбіті. Я не хотів би уточнювати, що саме ми робимо для них. Просто не хочу привертати зайву увагу до цієї теми. У нас же тут все дуже непросто. Пересуватися дуже небезпечно, навіть на машині, яка має броню та РЕБ. Тому про співпрацю з військовими – теж після перемоги. Скажу лише, що на всій Донеччині місцева влада діє у винятково тісній співпраці з районною та обласною владою, формуючи, так би мовити, єдиний потужний кулак, який потім б’є росіян. Звісно, я не хочу тут применшувати роль Збройних Сил України, але повірте, влада усіх рівнів теж робить для оборони нашої громади та області дуже багато.

Як у реаліях повномасштабної війни працюють комунальні структури громади?

- Найголовніше, що вони ще працюють. В умовах четвертого року активних бойових дій це справжній подвиг. Звісно, роботи у комунальників дедалі менше. Наприклад, ще минулого року ми припинили вивозити сміття, бо це вже просто неможливо з міркувань безпеки. Головне наше комунальне підприємство зараз займається доставкою продуктів тим, хто ще залишається, а також евакуацією людей. Комунальники загалом виконують дуже багато роботи, про яку я теж не хочу багато розповідати.

Наскільки сильних руйнувань зазнала ваша громада у результаті російського вторгнення?

- Зруйновано близько 85% будинків. Також загинуло 103 наших мешканці.

Скільки мешканців ще залишається на території громади?

- До повномасштабного російського вторгнення у нас було близько 14 тис. жителів, з яких близько 11 тис. мешкали у місті Сіверськ. Зараз з них залишилися ще близько 400 осіб. Ми щодня просимо, щоб вони виїхали, та, на жаль, нас майже не слухають, і ми вивозимо цих людей лише «двохсотими», а то й ховаємо неподалік їхнього жила. Буквально днями мали трьох «двохсотих» і одного «трьохсотого». Це  мирні жителі, які думали, що по них «не прилетить», що їх омине небезпека.

Як живуть люди у громаді без світла, газу і води, не кажучи вже про щоденні обстріли?

- Усіх цих благ цивілізації у нас немає вже скоро чотири роки. Не знаю, чи є ще якась громада в Україні, що була б так довго позбавлена нормального життя, залишаючись напівоточеною ворожою армією. Це попри те, що життя під бомбами і снарядами є дуже небезпечним. Якщо раніше нам найбільш дошкуляла ворожа артилерія, то тепер ми маємо справу із ворожими дронами. Їх дедалі більше, і залітають вони набагато далі. Разом із цим, я би не сказав, що ті, хто лишився, чекають на російську армію, що вони всі – «ждуни». У кожного свої причини залишатися. Більшість із тих, хто ще живе на території громади, – люди пенсійного віку, які все життя прожили у своїх будинках, і тепер не хочуть їхати деінде. Ми намагаємось змінити їхню думку, пропонуючи гідні місця для життя у безпечних регіонах, грошову та гуманітарну допомогу. А головне: ми запевняємо, що нікого не залишимо в біді. Ті, хто виїжджають, переконуються, що все так і є. Всі наші люди для нас тепер, як рідні, як одна, хоч і дуже велика, сім’я…

Чи залишився на території вашої громади бодай якийсь бізнес, зокрема фермери? У вас же дуже родючі землі.

- Кілька фермерів ще працюють, і ми дуже пишаємося цим. Один з них, справді залізна безстрашна патріотична людина, цієї осені збирав врожай соняшника лише у 5 км від червоної зони. Наша військова адміністрація, звісно, допомагала і допомагає йому в усьому.

 

Так у Сіверську виглядають більшість багатоквартирних будинків

 

Сіверський професійний ліцей, зруйнований російською армією 5 травня 2022 року

 

Ворог планомірно перетворює Сіверську громаду на суцільну руїну. Наразі внаслідок російського вторгнення пошкоджено 85% усіх будівель

 

Передача позашляховика та квадроциклу військовим. Зліва направо: командир 20-ї окремої бригади безпілотних систем К-2 Кирило Верес, начальник Сіверської міської військової адміністрації Олексій Воробйов, заступник голови Бахмутської районної державної адміністрації Роман Большаков

 

Начальник Сіверської військової адміністрації Олексій Воробйов передає військовим партію дронів

 

Шини для військових автомобілів – від Сіверської військової адміністрації

 

Олексій Воробйов у «робочому одязі»

 

Про аграрне містечко на Закарпатті для мешканців Сіверської громади

Куди переважно переїжджають ваші мешканці?

- Вони по всій Україні, але найбільше їх на Дніпропетровщині та Закарпатті. Загалом ми відстежуємо понад 1900 родин. Не останню роль у цьому відіграють наші гуманітарні хаби та школи, які, звісно, працюють онлайн; а також наші медичні структури, які ми перевели до Жовтих Вод. Фактично, нам відомо про місцезнаходження кожної нашої людини, якщо вона бодай десь зареєструвалася. Частина наших людей, не буду приховувати, виїхала на територію росії. Я би дуже не хотів, щоб наші люди кудись виїжджали з України, я прагну зробити все можливе, щоб вони залишались на своїй Батьківщині, жили і працювали тут. Але я також хочу, щоб вони були разом: сусіди, однокласники, співробітники…

Яким чином можна це зробити?

- Нам допомагає у цьому наш партнер в рамках національного проєкту «Пліч-о-Пліч: згуртовані громади»: Оноківська громада Закарпатської області, що межує з містом Ужгород. Загалом «Пліч-о-Пліч» – дуже потужний проєкт, я щиро вдячний за нього уряду. Завдяки йому, Схід і Захід України, Північ і Південь починають об'єднуватися, країна наче “зшивається”, збирається докупи, стає “цільнішою”. Загалом у проєкті «Пліч-о-Пліч» ми маємо трьох партнерів, які дуже потужно нам допомагають: і кошти виділяють, і технічну допомогу надають, і наших дітей на відпочинок приймають – навіть за кордон їх відпочивати відправляють через своїх колег. Причому у бюджетах на наступний рік усіх трьох громад заплановано ще більшу допомогу нам…

Розкажіть, будь ласка, детальніше про вашу співпрацю з Оноківською громадою. Над чим саме ви зараз працюєте?

- У нас є просто грандіозна ідея побудови так званого “аграрного містечка” для наших жителів. Тобто, вони зможуть там не тільки жити, але й працювати – в агропромисловому комплексі. Також ми хочемо побудувати там для них дитячий садочок і школу. Таким чином ми не тільки не втратимо населення, але й збережемо нашу регіональну ідентичність. Це не просто моя мрія, це також і моя мета, до якої я крок за кроком іду разом зі своєю командою та з командою Оноківської громади. І ми будь-що досягнемо цієї мети і зробимо все, щоб нашим людям було комфортно на новому місці, щоб вони не так гостро переживали втрату дому.

Яким ви бачите агропромисловий комплекс нового містечка для переселенців із Сіверської громади на Закарпатті? Про що саме йдеться?

- Тут немає нічого складного чи специфічного. Просто на території містечка планується створення аграрного бізнесу. Там будуть, зокрема, вирощувати різноманітну зелень, на яку є особливий попит, який має у майбутньому лише зростати. Також на базі цього агропромислового комплексу ми плануємо створити систему реабілітації для ветеранів. Наші мешканці ставляться до цієї ідеї дуже схвально. Зараз вони чекають від нас переважно гуманітарної допомоги, а її набагато легше надавати, коли наші люди живуть поряд. Ми попри все намагаємося кожного кварталу відправляти таку допомогу усім, але зрозуміло, що отримують її насамперед ті, хто тримаються разом, ті, кого ми, так би мовити  бачимо - ті, хто звертаються до наших гуманітарних хабів. Але моя мета – зробити людей на стільки економічно самостійними, щоб вони не потребували жодної допомоги. Це дасть їм можливість почуватися впевнено і не думати про виїзд за кордон.

Як загалом налаштовані мешканці вашої громади? Чи хочуть вони повернутися у рідні краї, щойно це стане можливим?

- Ось щойно, у жовтні  ми провели соціологічне опитування серед мешканців нашої громади. Так-от, понад 1 тис. родин висловила бажання жити разом в аграрному містечку в Закарпатській області. Тим часом, якщо ситуація дозволить і буде відповідне державне рішення, вони готові повернутися до Сіверської громади – звісно, за умов, що там буде відбудовано житло й інфраструктуру. Але зараз про це говорити зарано. Треба наразі відстояти місто.

 

 Зустріч із мешканцями Сіверської громади у Харкові – після роздачі їм гуманітарної допомоги. У центрі (стоїть) – начальник Сіверської міської військової адміністрації Олексій Воробйов та (сидить) заступник голови Бахмутської районної державної адміністрації Роман Большаков

 

Доповідь щодо створення агромістечка для переселенців із Сіверської громади у селі Оноківці Закарпатської області

 

В.о. голови Оноківської сільської ради Євген Лейба (крайній зліва), поруч із ним – начальник Сіверської міської військової адміністрації Олексій Воробйов, всі інші –представники Міністерства розвитку громад та територій України і представники Благодійного фонду "Волонтерський центр Краматорська". Робоча нарада відбувається на земельній ділянці в Оноківській громаді, де планують побудувати агромістечко для переселенців із Сіверська

 

Підписання меморандуму про співпрацю між Сіверською та Мукачівською громадами. Ліворуч –Мукачівський міський голова Андрій Балога, праворуч – начальник Сіверської міської військової адміністрації Олексій Воробйов. Мукачево, 29 квітня цього року

 

Підписання меморандуму про співпрацю з Оноківською громадою у рамках проєкту "Пліч-о-Пліч: згуртовані громади". В.о. сільського голови Оноківської сільської ради Євген Лейба (зліворуч) та начальник Сіверської міської військової адміністрації Олексій Воробйов. Краматорськ, 27 березня цього року

 

Підписання меморандуму про співпрацю з Дубриницько-Малоберезнянською громадою в рамках проєкту "Пліч-о-Пліч: згуртовані громади". Поруч із Олексієм Воробйовим – голова Дубриницько-Малоберезнянською громади Любов Лавер. Село Дубриничі (Ужгородський район Закарпатської області), 1 травня цього року

 

«Будемо невимовно вдячні за мікроавтобус із РЕБом…»

Створення аграрного містечка – єдиний напрямок співпраці Сіверської громади з Оноківською?

- Ми також започаткувати проєкт із всебічного обміну досвідом. Розуміючи всі виклики воєнного часу, співробітники апарату Оноківської громади навчаються у нас працювати в умовах бойових дій та близькості фронту. Зі свого боку, вони передають нам свої напрацювання у тому, що стосується роботи із закордонними партнерами. Це буде дуже потужний проєкт, завдяки якому, я переконаний, ми багато чого навчимося одне в одного. Знаєте, нещодавно приїжджали партнери з Німеччини. Так-от, вони сказали, що у захваті від того, як ми працюємо в умовах війни. На їхню думку, цей досвід є безцінним для громад Польщі та країн Балтії. Тож, маючи напрацювання у тому, що стосується передачі цього досвіду, ми охоче поширимо їх згодом на будь-які закордонні громади.

Чи отримуєте ви кошти від своїх партнерів за програмою «Пліч-о-Пліч: згуртовані громади»? Якщо так, то скільки?

- Я не хотів би називати жодних цифр, щоб не підставляти наших партнерів. Що як у росії захочуть “обрізати” це фінансування за допомогою ракетних ударів по партнерських громадах? Тут, на лінії фронту, такий сценарій виглядає дуже природним. От 21 серпня цього року росія вдарила по іншому нашому партнеру за проєктом «Пліч-о-Пліч: згуртовані громади» – Мукачівській громаді, завдавши їй величезних збитків. Чи було це у тому числі через величезну допомогу нам з боку Мукачівської громади? Хтозна…

Чи отримує також Сіверська громада допомогу від міжнародних донорських структур?

- Так, звісно, від дуже багатьох із них, і ми дуже за це надзвичайно вдячні. Я, зокрема, пишаюся нашим меморандумом про співпрацю з американським містом Вестон, штат Коннектикут. Завдяки цьому наші діти вже третє літо поспіль мають можливість відпочинку та психологічної реабілітації у США. Також Вестон щороку надсилає нашим дітям різдвяні подарунки. Коли різноманітні благочинні організації з цілого світу підставляють нам плече, у нас з’являється більше можливостей підставити плече військовим. Так це тепер працює.

Чи хотіли б ви змінити щось у законодавчій базі чи у постановах уряду? Чи не заважають вам працювати ті чи інші норми?

- Я дуже задоволений тим, як зараз побудовано співпрацю із центральною владою. Якщо нам заважають якісь норми, ми надаємо пропозиції через керівника області, й ці норми дуже оперативно змінюються. Причому не тільки керівник області особисто цікавиться усіма нашими проблемами – цьогоріч я тричі був на зустрічі з президентом. Тобто до таких громад, як наша, особлива увага, і це дуже добре.

У чому має потребу ваша громада? Чим можуть вам допомогти інші громади, благочинні фонди та підприємства, напряму зацікавлені у зміцненні Сіверська?

- Нам дуже потрібен зараз броньований мікроавтобус для евакуації людей та для постачання їм усього необхідного. Напишіть, будь ласка, про це, і, може, хтось відгукнеться. Я був би невимовно вдячний за хороший дизельний повнопривідний мікроавтобус, який ми вже своїм коштом «одягнемо у броню». Він терміново потрібен нам для роботи вже зараз. А якщо у комплекті з цим мікроавтобусом піде ще й потужний РЕБ, наша вдячність не знатиме меж.

 

Олексій Воробйов на роботі

 

Мешканка Сіверська насмажила верґунів, щоб віддячити Олексію Воробйову за доставку гуманітарної допомоги, фото 2023 року

 

Щира подяка за рятівну «гуманітарку»

 

Спілкування із сімейною лікаркою громади Аллою Трубачовою у тимчасово облаштованому медпункті у Сіверську. Фото квітня цього року. Зараз цей медпункт знищено ворогом

 

Розвантаження паливних брикетів для мешканців Сіверської громади, осінь 2024 року