Голова Великоберезнянської громади Закарпатської області Богдан Кирлик про те, як подвоїти бюджет громади й будувати дружні відносини з партнерами.

Автор: Дмитро Синяк

---

Під час одного з публічних діалогів «Децентралізація на зв’язку» на тему: «Партнерство без кордонів: міжнародна співпраця для розвитку громад» голова Великоберезнянської громади Закарпатської області Богдан Кирлик опинився у центрі загальної уваги. Те, що він говорив про міжнародне співробітництво, було незвично, цікаво, захоплююче. Тільки один приклад: у співпраці з кількома міжнародними партнерами Великоберезнянська громада втілила три проєкти на загальну суму понад 600 тис. євро. «Децентралізація» попросила Богдана Кирлика докладніше розповісти про досвід роботи своєї команди у цій царині.

 

Голова Великоберезнянської селищної ради Богдан Кирлик зі своїм колективом

 

Що голова громади радив Європейському інвестиційному банку

 

Які здобутки Великоберезнянської громади у тому, що стосується залучення позабюджетних коштів? Чим ви особливо пишаєтеся?

- Я прийшов до місцевої політики з бізнесу, тому для мене ефективність міжнародного співробітництва вимірюється у цілком конкретних цифрах. Я маю на увазі насамперед обсяг інвестицій у наші проєкти, тобто безпосередні фінансові результати. Наприклад, за програмою «Польща-Україна» (Interreg NEXT Poland – Ukraine) ми нещодавно отримали понад 1,25 млн євро на будівництво системи водовідведення частини селища Великий  Березний, нашої головної садиби. А за двома проєктами за програмою Interreg NEXT «Угорщина – Словаччина – Румунія – Україна» (Interreg VI-A NEXT Hungary-Slovakia-Romania-Ukraine programme 2021 – 2027) ми отримали 0,38 млн євро на водовідведення і ще 0,32 млн євро на ремонт будівлі нашої поліклініки, зведеної ще за часів Чехословаччини. На разі триває формальна процедура узгодження і підписання документів. Спочатку ведучий партнер із донором мають підписати так званий кредит-контракт, а наступним кроком є підписання партнерської угоди вже між партнером і нами.

Понад мільйон євро тільки по одному проєкту? Я думаю, це мрія кожної громади! Як вам вдалося залучити ці кошти?

- Я почав роботу над міжнародним напрямком, тобто за фактом – над напрямком залучення інвестицій, ще у 2003 році, коли був депутатом районної ради. У 2010 році мене обрали селищним головою, а у 2011 році ми підготували спільний проєкт з невеличким польським повітом Леско Підкарпатського воєводства. Однак цей проєкт виявився надто великим для нас, сума інвестицій сягала1 млн євро. А ми не мали жодного досвіду, тобто не могли підтвердити, що вміємо розпоряджатися донорськими коштами. Тому на конкурсі набрали тільки 63,5 балів, а мінімальним порогом для подальшого просування були 65 балів. Так ми зрозуміли, що треба набивати руку на маленьких проєктах і крок за кроком йти до великих, щоб мати так звану проектну історію. Тому у співпраці з нашими словацькими партнерами ми вирішили взяти участь у програмі «Норвезький фінансовий механізм», за якою реалізували кілька мікропроєктів. Перший – «Партнерський обмін для розвитку місцевої зайнятості» був спрямований на зниження рівня безробіття, в тому числі серед ромського населення громади шляхом створення нових робочих місць для нього на комунальному підприємстві. Другий – «Інформація не знає кордонів» був зосереджений на створенні туристичних інформаційних центрів у наших населених пунктах Ублі та Великому Березному. Третій – «Моніторинг погодних умов та доступності доріг на словацько-українському кордоні» передбачав встановлення станцій моніторингу на дорогах для надання онлайн інформації про стан доріг для водіїв. І вже у подальшому, коли ми подавалися на більші проєкти, то вже могли декларувати, що маємо досвід участі у транскордонних програмах. Це додавало нам балів.

У пошуку зовнішніх коштів величезну роль відіграють закордонні партнери. Як ви знайшли своїх?

- Я міг би сказати, що нам з партнерами пощастило. Але разом із тим, якби ми не шукали, то нікого б і не знайшли. Наприклад, я щойно повернувся з Люксембурга, де мав низку ділових зустрічей, зокрема, й з представниками Європейського інвестиційного банку, з якими я обговорив можливості українських громад отримувати кошти напряму. Адже зараз більшість європейських фінансових інституцій працюють переважно з Кабінетом Міністрів. Тобто вони надсилають гроші нашому Кабміну, а той вже через різні конкурси всередині України надає їх громадам у вигляді субвенцій. Але це, по-перше, затягує процедуру, по-друге, робить громади залежними від Кабміну. Я ж пропонував натомість європейським колегам просто збільшувати обсяг бюджетів різних вже існуючих програм. Це набагато простіше.

Що саме ви маєте на увазі?

- От дивіться. Наприклад, зараз бюджет програми «Польща-Україна» становить близько 180 млн євро. Бюджет програми HU-SK-RO-UA 2021-2027 – 67 млн євро. Європейський інвестиційний банк, припустимо, планує виділити прикордонним українським громадам 500 млн євро. Не треба робити цього через Кабмін, краще просто влити ці кошти у дві програми, які я назвав. Нехай, припустимо, HU-SK-RO-UA отримає не 67, а 670 млн євро. Ми маємо всі контракти, всі напрацьовані зв’язки і просто працюватимемо далі, без зупинки. Я маю надію, що Європейський інвестиційний банк та інші фінансові інституції  пристануть на ці поради. Особливо важливим було би збільшення фінансування за новою програмою Interreg Europe, у якій можуть брати участь всі області України. Також я би ще виділив Дунайську транснаціональну програму 2021-2027, створену для Чернівецької, Закарпатської та Одеської областей. Але є одне але: обидві ці програми  передбачають фінансування тих чи інших проєктів тільки після обов’язкового аудиту. Тобто громади мають самі профінансувати певні роботи за тими чи іншими проєктами, і тільки коли донори перевірять результати, вони повернуть кошти. У європейських партнерів в таких ситуаціях все простіше, ніж у нас, бо вони можуть брати кредити у банках, до того ж, під дуже низькі відсотки. А в Україні гроші, так би мовити, на перші кроки, спочатку повинні бути закладені у бюджеті громади.

 

Презентація книги «Стежками лемків», виданої в рамках  проєкту. HU-SK-RO-UA «Стежка предків»

 

На фестивалі в партнерському селі Ліптовська Теплічка (Словаччина), який проводився в рамках реалізації проєкту HU-SK-RO-UA «Стежка предків»

 

Книга «Стежками лемків», видана в рамках  проєкту HU-SK-RO-UA «Стежка предків»

 

Один з трьох спортивних майданчиків, побудованих у рамках  проєкту HU-SK-RO-UA «Carpathian Mobility – Покращення доступності та мобільності у словацько-українському транскордонному регіоні»

 

Велодоріжка, що йде по дамбі на річці Уж, побудована у  рамках проєкту HU-SK-RO-UA/ «Carpathian Mobility – Покращення доступності та мобільності у словацько-українському транскордонному регіоні»

 

Що би ви порадили тим громадам, які хочуть наслідувати ваш досвід?

- Головна порада – не сидіти на місці, а їздити всюди, шукати, діяти. Бути на всіх інвестиційних форумах за кордоном, на всіх міжнародних зустрічах, які організовує Україна. Принаймні, поставити це за мету. Сидячи у кріслі у власному кабінеті, ти партнера за кордоном не знайдеш. Якось один чесько-словацький інтернет-ресурс взяв у мене інтерв’ю стосовно міжнародного співробітництва, а у заголовок виніс такі мої слова: «Я брав пляшку і йшов знайомитися». Смішно це чи ні, але саме так все і працює. Звісно, пляшку можна замінити на якісь сувеніри, але суті це не міняє. Вам потрібна щира розмова з людиною, що приймає рішення. За неформальною вечерею найпростіше дізнатися, хто перед вами, що він може, а що ні.

Чим доводиться жертвувати, шукаючи хороших ділових партнерів?

- Трьома речами. Перша – власний час. Я часто сідав у машину та їхав, куди було треба, тижнями не бачив родину, тому що так було треба. Друга – треба жертвувати особистими коштами, бо, грубо кажучи, гроші на подарункову пляшку у бюджеті не дуже то й закладеш. Так само і на ремонт власної машини, яка була змушена долати чималі відстані. Тут загалом перелік може бути дуже довгим. Ну, і нарешті, третя річ – треба жертвувати власним здоров’ям, яке не стає кращим від довгих подорожей. Може, те, що я раджу, виглядає дещо непрофесійно, але у мене все завжди працювало саме так. Якщо хочете результат, то замало вислати потенційному партнеру листа з пропозицією. Треба по-справжньому подружитися з ним. І що міцнішою буде ваша дружба, то кращими будуть результати.

Треба їздити не раз і не два, треба бути присутнім на різних заходах партнера, треба запрошувати його на семінари та форуми, які можуть бути йому цікавими і на яких будете ви. Можливо, якийсь конкретний голова громади так і не візьметься за жоден проєкт разом з вами, натомість у нього можуть знайтися зв’язки в інших громадах та навіть в інших країнах. І його рекомендація може відкрити перед вами ті чи інші двері. Тому не зволікайте і не сумнівайтеся! Працюйте, й успіх обов’язково прийде. Як у нас було? Через словацького партнера ми спершу познайомилися з угорцями, через них – із чехами, потім словаки познайомили нас із представниками французького муніципалітету, які тепер багато нам допомагають. А у процесі перемовин з французами ми ще й познайомилися з німцями. Ось як здобувають партнерів!

 

На місці потенційного пішохідно-велосипедного міжнародного пункту пропуску Улич (Словаччина) – Забрідь (Україна). Зліва направо:  староста села Улич Янко Голінка, голова Великоберезнянської селищної ради Богдан Кирлик, віце-президент регіону Прованс Альпи Лазурний Берег (Region Sud Provence Alpes Cote D`azur), Франція Жан-П’єр Колін, заступник голови Пряшівського самоврядного краю Словацької Республіки Йозеф Канущак

 

Ви випадково познайомилися?

- Нічого випадкового не буває. Випадковість – це закономірний результат плідної праці. Під час своєї останньої подорожі до Люксембурга я теж із багатьма познайомився. Було це випадково? Навряд, бо я, власне, цілеспрямовано шукав корисні для громади контакти. Отже треба всюди їздити, презентувати себе, і співпраця обов’язково налагодиться. Також я би радив би не ганятися за великими сумами, за великими проєктами. Якби на початках, у 2011-2012 роках ми отримали такі проєкти, як зараз, нам було би неймовірно складно. Одне тільки правильне складання звітності чого вартує! А так на малих проєктах ми здобули досвід, набили руку. Також я би дуже радив постійно вчитися, беручи участь в усіх тренінгах з написання проєктів та міжнародної співпраці. Це дуже допоможе. Ну, і треба вчити англійську мову.

Невже ви зараз вивчаєте англійську?

- Ось цим, я, на жаль, не можу похвалитися, тому я всюди маю возити із собою перекладачів. Але мені вже, слава Богу, за п’ятдесят. А молоді повинні вчити мову. У будь-якому разі, у команді місцевої ради обов’язково повинен бути хтось, хто вільно розмовлятиме і писатиме англійською. Причому ця людина має також розумітися на пошуку зовнішніх коштів. Це дуже важливо, бо часто буває так, що переклад якихось грантових пропозицій робиться через 2-3 місяці після того, як в інтернеті з’являються англомовні документи. Тобто якщо ти добре знаєш англійську, швидше отримуєш інформацію.

 

Голова Великоберезнянської селищної ради Богдан Кирлик (праворуч) під час передання його громаді пожежного автомобіля від муніципалітету Дольні Чермна, Чехія

 

Де громаді позичати гроші для співфінансування проєктів?

 

Скільки фахівців Великоберезнянської селищної ради залучені до пошуку зовнішнього фінансування?

- На разі у нас працюють два проєктних менеджери, які супроводжують існуючі проєкти та шукають кошти для наступних. Частину роботи також беруть на себе наші партнери за кордоном. Але тут важливо в усьому доповнювати їх і діяти максимально оперативно: вносити необхідні зміни до бюджету, висилати потрібну документацію. Адже часто буває так, що інформація про дедлайн тих чи інших проєктів надходить тоді, коли часу майже не залишилось.. І щоб ви могли втиснутися в обмежені часові рамки, потрібне цілковите сприяння депутатського корпусу та управлінського апарату. Також ви повинні мати готову проектно-кошторисну документацію, яку, за потреби, можна буде швидко скоригувати.

Де ж ви знаходите людей, які знають англійську, розуміються на пошуку зовнішніх коштів та ще й можуть показати результат?

- Коли я взяв на роботу перших проєктних менеджерів, я, власне, не вимагав від них негайного результату. Я казав: «Ваша задача зараз – брати участь в усіх можливих  тренінгах з проєктного менеджменту і навчатися. (Вдосконалення знань з англійської мови – само собою). Наступним кроком було надання невеличких доручень, виконання яких вселило у працівників віру у себе, у те, що їм по силах і більші проєкти. Бо практика така, що на початках з десяти поданих проєктів ти виграєш один. Та ще й від подачі заявки до безпосереднього втілення проєкту проходить у середньому близько 5 років. Тобто треба мати велику віру у себе, щоб ані це очікування результатів, ані відмови не зламали тебе. Тепер, до речі, ми вже виграємо, принаймні, один з трьох проєктів, на які подаємося. Але на початках було зовсім по-іншому.

 

Спільне фото у партнерському місті Великого Березного Хассельбах (Німеччина). У центрі – голова Беликоберезівської громади Богдан Кирлик, поруч з ним бургомістр Хассельбаха Сімон Хаас

 

Партнерська угода Великоберезнянської громади та німецького міста Хассельбах

 

Ви говорили про співфінансування проєктів. Зазвичай це непроста річ, тому що у бюджеті рідко є зайві гроші. Що ж робити? Як не втрачати час до наступного року і наступного бюджету?

- Під час того публічного діалогу, про який ви згадували, я казав, що коли об’єм співфінансування офіційно складає 10%, будь готові, що у реальності вийде 20%. Що я маю на увазі? У мене був такий випадок. За програмою НU-SK-RO-UA нам погодили збільшення бюджету і додали 50 тисяч євро, бо ціни за час реалізації проєкту змінилися. Однак умова була наступною: гроші мають надійти вже після аудиту, останнім платежем за проєктом. А ми це не планували. Довелося терміново шукати у бюджеті ці гроші. А тут якраз частина депутатів через особисті амбіції відмовилася голосувати за виділення додаткових 2 млн грн. Хоча роботи, за які ми повинні мали заплатити ці гроші, вже були виконані. Тоді, на щастя, нам підставила плече Закарпатська обласна адміністрація, яку тоді очолював Віктор Микита. Нам дали субвенцію, яка зайшла нам на рахунки 25 грудня. Це при тому, що 27 грудня – кінець бюджетного фінансування, остання дата, коли казначейство ще обробляє документи і коли здійснюється платежі, а також остання дата роботи по проєкту згідно попередньо узгодженого з партнерами плану.

Встигли?

- Так, ми за ті два дні провели всі платежі, розрахувалися з усіма виконавцями робіт і надавачами послуг й, відповідно, успішно завершили проєкт. А якщо би ми цього не зробили, то втратили б репутацію надійного партнера і тоді не змогли б взагалі певний час подаватися на нові конкурси для отримання грантів. До речі, обласна адміністрація може не тільки позичати, але й виділяти кошти без повернення на проєкти громад (і така співпраця у нас була). Адже в її задачі, зрештою, входить розвиток інфраструктури області та залучення інвестицій. До речі, мені відомо про випадок, коли кошти на реалізацію проєкту в одному селі Львівської області надала Львівська обласна рада. Без цього проєкт не було б реалізовано, а у бюджеті маленької сільської громади грошей не було. Теж цілком реальний кейс.

 

Відвідини українською делегацією початкової школи у селі Ліптовська Теплічка у Словаччині. Зліва направо: староста села Ліптовська Теплічка  Славомір Копач, директор школи Меланія Сопкова, голова Великоберезнянської селищної ради Богдан Кирлик

 

Голова Великоберезнянської селищної ради Богдан Кирлик під час робочої зустрічі у будівлі Європейського інвестиційного банку, Люксембург

 

Як подвоїти бюджет громади

 

На тому ж таки діалозі «Децентралізація на зв’язку» голова Копичинецької громади Богдан Келічавий сказав, що мешканці часто дуже незадоволені, коли голова громади «їздить по закордонах», а конкретних результатів його поїздок немає. Але ж результати рідко бувають одразу. Що відповідати на це?

- Треба пояснювати, що закордонні поїздки – частина роботи з отримання грантів. Одного разу я навіть записав 40-хвилинне відео, у якому докладно розтлумачував, звідки з’являються проєкти, як вони створюються, фінансуються тощо. Звісно, на моїх запеклих політичних противників це жодним чином не вплинуло, так само як І на різноманітних крикунів, які вічно всім незадоволені. Але я на це і не розраховував. Розумні люди все зрозуміли. Що я маю на увазі? Треба звітувати, повідомляти про результати своєї роботи через соціальні мережі. До речі, різні дурниці у них зазвичай пишуть одні і ті ж, так що у жодному разі не можна казати про загальне незадоволення. Головне – переконання у тому, що ти робиш правильну справу. Якщо воно є, йди вперед, і нікого не слухай. А коли ти заведеш до громади великі кошти, твоїм ворогам залишиться тільки мовчати. Так, мені дорікали, що залучення зовнішніх коштів дорого коштує громаді. Та коли до громади почали надходити суми, які у десятки разів перевищують річний фонд моєї заробітної плати, усі замовкли. Ось при бюджеті громади у 40 млн грн власних надходжень ми цьогоріч залучили 80 млн грн позабюджетного фінансування. Навіть якщо брати до уваги, що деякі проєкти розраховано на два роки, все одно, ми фактично подвоїли бюджет громади! Що тут вже казати про видатки на якісь там поїздки?!

Зараз вам вже не дорікають?

- Буває дорікають з іншого питання. От візьмемо проєкт з маркування понад 200 км гірських стежок  у громаді або проєкт з будівництва велодоріжки протяжністю 1,8 км по дамбі вздовж річки Уж. Мені різні критикани не раз казали: «Навіщо нам та доріжка!? Навіщо нам маркування стежок!? Краще купіть військовим позашляховик!» Логіка наче і є, однак кошти ці виключно цільові. Згідно з умовами проєкту, вони не можуть бути витрачені ні на що інше. Це доводиться пояснювати знову і знову.

 

Представники Благодійної організації Space-Eye Weiden (Німеччина) привезли подарунки учням Забрідської гімназії

 

Неформальна розмова за столом у старій хаті села Тополя у Словаччині. В центрі – депутат Пряшівського самоврядного краю Надя Сіркова, ліворуч від нього віце-президент регіону Прованс Альпи Лазурний Берег (Region Sud Provence Alpes Cote D`azur), Франція Жан-П’єр Колін та голова Великоберезнянської селищної ради Богдан Кирлик. Ліворуч від Наді Сіркової – заступники голови Пряшівського самоврядного краю Словацької Республіки Йозеф Канущак та Ярослав Макатура, далі депутат Пряшівського самоврядного краю та староста села Улич Янко Голінка

 

Якими мають бути перші кроки для пошуку позабюджетного фінансування?

- Насамперед моніторити дані про участь у проєктах, які часто публікують різноманітні обласні організації, навіть обласні адміністрації. Тут важко уточнювати, оскільки і проєктів, і організацій дуже багато, і кожна з них може мати власну спеціалізацію. Я думаю, обласне агентство регіонального розвитку зможе надати конкретні дані по тому чи іншому напрямку. Також дуже цікаві пропозиції деколи публікують посольства: США, Японії, Норвегії, Канади та інші. Їхні сайти теж треба регулярно переглядати. Причому, повторююсь, не женіться за великими проєктами, починайте з маленьких: створення культурного середовища, створення молодіжного центру, облаштування простору для спілкування військових, закупівля обладнання для шкільної кухні, будівництво спортивного майданчику, фонтан у парку... Для початку підійде все! Деякі організації оголошують конкурси раз на кілька років, тож треба не проґавити. Подавайтеся всюди і не здавайтеся, якщо спершу будете програвати. Вода камінь точить!

 

Віце-президент регіону Прованс Альпи Лазурний Берег (Region Sud Provence Alpes Cote D`azur), Франція Жан-П’єр Колін та голова Великоберезнянської селищної ради Богдан Кирлик в залі засідань Великоберезнянської селищної ради

 

Презентаційний стенд Великоберезнянської громади на міжнародному форумі під «Мости солідарності: гуманітарні та соціальні ініціативи від міст до міст» у місті Штрассен, Люксембург