16 липня 2024
Децентралізація
Як навчитися виживати в умовах бойових дій у місті чи селі. Навчає «Жіноча варта»
Як навчитися виживати в умовах бойових дій у місті чи селі. Навчає «Жіноча варта»

Засновниця Національної мережі жіночого руху опору «Українська Жіноча Варта» Олена Білецька навчає людей, як виживати у своїх містах і селах під час бойових дій та надзвичайних ситуацій; як надавати першу медичну допомогу пораненим і як за можливості чинити опір ворогу. Замовниками цих вишколів дедалі частіше стають органи місцевого самоврядування.

Автор: Дмитро Синяк


Олена Білецька й сама розуміє, наскільки це нелогічно – залишити добре оплачувану працю адвоката і зайнятися безкоштовною громадською справою, яка забирає практично весь вільний час і всі сили. Проте жінка має власну логіку: вона не хоче, щоб її нащадки жили в окупації та у рабстві; і розуміє, що розпочата нею справа рятує життя тисячам людей і ще сотням тисяч дарує майбутнє.

У жовтні 2014 року Олена Білецька заснувала громадську організацію жіночого руху опору «Українська Жіноча Варта», членкині якої мали би стояти «на варті себе, родини, країни». З цього часу разом з однодумцями пані Олена проводить навчання та вишколи для всіх бажаючих, щоб у кризових ситуаціях вони знали, як об’єднуватися, що робити і за можливості могли чинити опір ворогу.

За більш, як десять років, вишколи «Української Жіночої Варти» пройшли понад 70 000 жінок з усіх куточків України. Ці вишколи переважно були присвячені виживанню у місті під час бойових дій та надзвичайних ситуацій, тактичній медицині, домедичній підготовці, самообороні, стрілецьким навичкам, психологічній підтримці, фінансовій та юридичній грамотності тощо. За словами Олени Білецької, замовником цих навчальних курсів часто ставали органи місцевого самоврядування, керівники яких розуміють, наскільки важливо підготувати місцевих жителів до викликів війни. Про це та про багато іншого Олена Білецька розповіла «Децентралізації».

 

Очільниця "Української Жіночої Варти" Олена Білецька

 

«Ми врятували у лютому-березні 2022-го тисячі людей…»

 

Що таке «Українська Жіноча Варта»?

- Якщо зовсім коротко: це громадська організація, яка проводить різноманітні курси, спрямовані на виживання нації. Переважно ці курси одноденні й тривають щонайбільше 6-8 годин. Так найзручніше усім. Хоча у нашої «Українській Жіночій Варті», крім навчальної роботи, є також інші служби: волонтерська, медична, юридична, перекладацька, інформаційна… Ми готуємо багато новин, які згодом часто використовує наше Міністерство закордонних справ, тобто ведемо ще й інформаційну боротьбу з ворогом. Деколи ми беремося за дуже специфічну роботу. Наприклад, коли кацапи зайшли до Херсонської області, вони викрали 16-річного сина нашої членкині і запропонували їй викупити його. У цієї жінки зовсім не було грошей, і вона була у відчаї. Ми за кілька годин зібрали відповідну суму, й жінка змогла викупити дитину. Ми також не раз організовували евакуацію членів родин військових, які потрапили в окупацію. У нас дуже багато різних історій, часто буквально фантастичних, можна було б книгу писати.

Чому ваша «варта» саме «жіноча»? Чоловіків не пускають на ваші лекції?

- Ні, що ви! До нас приходять багато чоловіків. Просто «Українська Жіноча Варта» – це певна концепція, філософія, насамперед орієнтована саме на жінок. У 2014 році, коли все тільки починалося, чоловіки в армії проходили певну підготовку з усіх напрямків. Згодом хтось із них навчав друзів чи рідних. Але зазвичай вся ця інформація поширювалася суто серед чоловіків. Жінками не займався ніхто. Наша організація зайняла цю нішу. У процесі роботи ми зрозуміли, що жінок у плані безпеки недооцінюють. Адже якщо ти готуєш жінку, ти маєш гарантію, що вона передасть цю інформацію кожному у родині. З чоловіками так виходить далеко не завжди. До речі, багато навчань ми проводили для військових суто завдяки жінкам, які потрапляли до нас, а потім вони замовляли наші курси для своїх чоловіків, братів, синів. Зараз чоловіків у нас дуже багато, які воліють самі здобути якісні знання з того чи іншого напрямку. До речі, я досі не можу зрозуміти, чому, наприклад, виживати в умовах бойових дій у місті людей навчаємо ми, а не уряд? Він досі, після двох років повномасштабного вторгнення та десять років страшної війни, вважає, що це непотрібно?

 

 

Хіба «Українська Жіноча Варта» не співпрацює з Міноборони?

- Ні, були спроби у 2014 і 2015 році, але тривало це недовго. Разом із цим, всі наші лектори, викладачі – це колишні військові або просто люди з досвідом, як, наприклад, я. За моїми плечами дуже багато навчань, у тому числі міжнародних, військових. Я ніколи не служила в армії, але протягом останніх десяти років я постійно поруч із бійцями. І я продовжую навчатися, за кожної нагоди здобуваючи ті чи інші військові знання. Бо я добре усвідомила: коли бойові дії розпочинаються на твоїй вулиці, вчитися вже пізно. Ти повинен навчитися виживати, захищати себе і свій дім до цього. Я хочу бути готовою до всього. Так мені спокійніше жити. До речі, зараз, коли в армії бракує інструкторів, нас часто запрошують взяти участь у підготовці військових. Ми, щоправда, займалися цим протягом усіх десятьох років війни, але зараз обсяг замовлень різко збільшився. Ми тепер стали дуже потужною напіввійськовою організацією. До речі, особливо часто нам дякують дівчата, які пішли воювати…

Що ви вважаєте своїм найбільшим здобутком?

- Ми давно знали, що буде повномасштабне вторгнення. Більшість із тих, хто воювали з 2014-го, знали про це. Наприкінці 2021 року ми буквально волали про допомогу, щоб розширити нашу роботу. Але нам відповідали, що наша робота «не на часі». Тому я з власної ініціативи лише у січні та лютому провела 5 занять з виживання у місті під час бойових дій. На кожне з них записувалося понад півтори тисячі осіб, переважно жінки. І цей курс проходив офлайн, тобто всі були присутні фізично. Ці люди розуміли, що насправді є на часі… Завдяки допомозі університету ім. Т. Шевченка ми тоді змогли організувати лекції одразу для 2000 осіб. Також нам вдалося за підтримки Київської міської адміністрації провести лекцію для 400 осіб. Багато хто жартома казав, що після цих лекцій їм «треба йти до психолога». У цьому курсі справді були доволі важкі розділи. Один, наприклад, був присвячений тому, як правильно поховати людину у дворі житлового будинку… Однак десь через місяць-два після початку повномасштабного вторгнення у нас пішов зворотній зв'язок. Був просто шквал подяк: «Якби не ваші лекції, нас би вже не було!», «Якби не ви, ми б не вижили!». Люди розповідали, як, сидячи у якомусь підвалі під російськими бомбами, буквально трусилися над конспектами наших лекцій, бо тільки там було докладно розписано, що і у якому випадку робити. Це я вважаю нашим найбільшим здобутком.

 

 

«Українська Жіноча Варта» і місцеві ради

 

Чим «Українська Жіноча Варта» могла би бути корисною органам місцевого самоврядування?

- Наша жіноча мережа руху опору насамперед об'єднує жінок і займається підготовкою жінок до виживання у кризових ситуаціях. У нас є цивільне крило, є мілітарне крило. Але якщо ми говоримо про органи місцевого самоврядування, мабуть, варто зробити акцент на цивільному крилі. Протягом десяти років ми навчали жінок швидко реагувати під час кризової ситуації і за потреби навіть чинити опір ворогу. А крім цього – ще й вирішувати будь-які нагальні проблеми своєї громади, наприклад, дбати про її економічну безпеку. Оскільки доля громади багато у чому залежить від активної участі населення, «Українська Жіноча Варта» постійно проводить не лише безпекові навчання, але також і навчання із самозайнятості, зі створення власної справи й у форматі цих і не тільки цих курсів вчить людей співпрацювати з місцевою владою. Ми маємо навіть такий напрямок навчання, як діджиталізація, його призначено для тих, хто не розбирається у нових технологіях, які, зокрема, застосовують місцеві ради. До такого навчання ми обов’язково залучаємо представників локальних центрів зайнятості, соціальних служб тощо. У нас також є спеціальний курс лідерства для жінок. Адже кожна громада потребує жінок-лідерів, чи не так?

 

 

Якими є результати вашої співпраці з органами місцевого самоврядування?

- Минулоріч ми дуже активно працювали у Київській області й за підтримки Британського уряду створили там «УЖВ ХАБ Бородянка». Тобто ми відновили у Бородянці приміщення на території лікарні, яке було в аварійному стані, і тепер постійно проводимо там різні заходи. Адже Бородянка була під окупацією, дуже багато інфраструктури там було знищено, багато людей виїхали. Отже це правильне місце для «головного офісу». Тепер на базі «Бородянки» ми хочемо мультиплікувати наш проєкт і створити подібні хаби в усіх проблемних регіонах, особливо у тих, де гуманітарна катастрофа. Ми дивимося на це як на можливість для населення не здаватися, не опускати руки і бачити бодай якусь перспективу майбутнього. Мушу сказати, що працювати у проблемних регіонах особливо непросто, бо міжнародні донори дуже важко погоджуються на підтримку проєктів, що стосуються територій неподалік зони бойових дій. Але реальність така, що саме ці території потребують найбільшої допомоги.

Як замовити у вас курс?

- Треба написати нам на електронну адресу uzv.ukraina@gmail.com. Можна також зателефонувати за номером +380 67 219 99 89, чи написати нам у Телеграм чи на Facebook. На нашому сайті www.uavarta.org є всі контакти. Потім я дивлюся графік наших інструкторів і, якщо не вистачає наших, то долучаю інших, з якими ми співпрацюємо. Але прошу усіх бажаючих звертатися заздалегідь. Червень-липень у нас повністю розписані, у серпні ще є кілька вільних дат. А вересень, знову ж таки, вже розписаний.

 

 

Як вибрати найпотрібніші курси

 

Як громаді правильно вибрати курс навчання? Чи має «Українська Жіноча Варта» якийсь реєстр своїх курсів, який міг би статися при нагоді?

- На місці керівників місцевих рад я б насамперед визначила болючі місця своїх громад і зробила б аудит, наприклад, сфери безпеки. До речі, ми теж робимо такий аудит. А тоді будуть зрозумілими і потреби. Ці потреби є різними, наприклад, у Сумській та Рівненській областях. Щоправда, є також універсальні курси, тобто такі, що підходять усім. Наприклад, я вважаю, що заняття з тактичної медицини треба проводити по всій Україні, у кожному її куточку. Саме тому ми підписали меморандуми про співпрацю з дуже багатьма медичним університетами і коледжами. У них для цього є всі можливості: аудиторії, макети, навчальні плакати, викладачі. Ці викладачі можуть чудово доповнювати наших інструкторів. Якби громада мала бажання співпрацювати з нами, ми могли б щомісяця чи щодва проводити ті чи інші навчання. Крім цього, ми б могли навчити кількох активних мешканців громади, і згодом вони б самі ставали інструкторами наших курсів і могли б вести нашу роботу у своїй громаді. Також у нас є курс навчання з економічної безпеки. У ньому йдеться про створення власної справи, про започаткування бізнесу. Це є невід'ємною частиною безпекових питань громади.

 

 

Які курси «Української Жіночої Варти» користуються найбільшим попитом?

- Найбільш затребуваний курс – «Виживання у місті під час бойових дій, надзвичайних ситуацій та катастроф». Ми проводимо навчання за цим курсом ще з 2016 року, але з 2022 року маємо просто вал замовлень. Хоча спочатку це був суто військовий курс, але ми його адаптували для цивільних. Наступний доволі затребуваний курс – домедична підготовка і тактична медицина. Цей курс ділиться на кілька напрямків, все залежить від регіону, який запрошує нас. Наприклад, у громадах, наближених до лінії фронту, часто замовляють курси з уникнення полону, а також курси з виживання у полоні. Для тилових громад такі курси – екзотика.

Чи працюєте ви зі школами?

- Так, ми читаємо у школах лекції з протимінної безпеки, причому акцент робимо на селах. Під час цих лекцій мене найбільше вражає, як добре сучасні діти знаються на зброї. Причому не старшокласники, а діти з п'ятих-шостих класів. Вони зазвичай дуже чемно поводяться на лекціях й уважно слухають. Тобто серйозно до цього ставляться. Це тішить. Зазначу, що кожен наш курс викладається по-різному для різних вікових груп: дітям розповідають про мінну небезпеку зовсім не так, як, скажімо, літнім людям. Курс з психології у нас можуть вести онлайн військові психологи. Ми пішли на онлайн-трансляцію, щоб охопити більшу аудиторію. Нас часто запрошують великі виробництва, причому вони, крім «класичних» безпекових занять, просять провести ще й заняття із самооборони, зокрема, із самооборони для жінок. Окремий дуже затребуваний напрямок – ножовий бій.

 

 

Фінансове питання

 

Скільки коштують курси «Української Жіночої Варти»?

- Вони повністю безоплатні. Натомість всіх наших інструкторів ми обов’язково підтримуємо фінансово, проте грошей за свої послуги у наших слухачів не беремо. Саме тому найбільшою нашою проблемою є брак ресурсів. Ми звертаємо увагу учасників наших заходів на те, що за можливості вони можуть підтримати діяльність «Української Жіночої Варти», і після цього багато з них роблять вдячні пожертви. Фактично ми тримаємося на благодійних внесках і на грантах різноманітних донорів. Тому повинні увесь час писати грантові заявки, стукати в усілякі двері, просити… У 2016 році «Українська Жіноча Варта» створила у Вінницькій області соціальне підприємство, відтоді у нас з’явилася можливість забирати певний відсоток з його обороту на свою діяльність. Я розумію, що це звучить, можливо, дещо фантастично, але я кожен день, так би мовити, у пошуках «здобичі»: я увесь час шукаю тих, хто може нас підтримати. До речі, уряд ніколи нас не підтримував і взагалі намагався не помічати.

 

 

Чи допомагають вам громади, для яких ви працюєте?

- Це залежить від громади. Хтось розуміє, що ми потребуємо фінансової підтримки, а хтось вважає, що пошук грошей – це суто наша проблема. Ми ні з ким не сперечаємося, ні у кого грошей не вимагаємо. Маєте можливість задонатити щось на нашу роботу, добре, не маєте, що ж, нічого страшного, якось викрутимося. Головне, що нас почують люди. Деякі громади виділяють нам бензин чи якісь інші подібні речі. Ми за все вдячні!

Скільки часу забирає у вас робота в «Українській Жіночій Варті»?

- З початку повномасштабного вторгнення я працюю у режимі 24/7. При цьому я ще мушу заробляти гроші на свою сім’ю, тому я, залишаючись адвокатом, веду справи своїх клієнтів. Щоправда, дедалі частіше я передаю ці справи своїм колегам через катастрофічну нестачу часу. Може, це і неправильно, але таким є мій особистий вибір. Це те, що я хочу зробити для своєї країни. Мені дуже не хочеться, щоб українці знову опинилися у російському рабстві, не хочеться, щоб мої діти втратили усі права. Один з відомих громадських діячів сказав мені у приватній розмові, що у сучасному світі треба бути цинічним. Я так не можу… До речі, мене часто питають після лекцій, навіщо мені потрібна ця робота. Мовляв, ми не віримо, що ви оце просто так, без грошей їдете світ за очі і витрачаєте на нас свій час. Я відповідаю: «На жаль, існують люди, які працюють для людей, а не для грошей». На жаль, тому що так жити неймовірно важко, але таким, як я вже сказала, є мій вибір. За свою кар’єру я працювала і як приватний підприємець, і як найнятий працівник, навіть деякий час була у держструктурах. І я зрозуміла, що єдине, що у мене дуже добре виходить, це працювати для людей.

 

 

Спеціальні курси для голів громад

 

Наскільки затребуваними є ваші курси? Наскільки легко чи складно замовити їх?

- Я би сказала, що громади вже мають певний досвід у цьому напрямку, бо муніципалітети замовляють наші послуги доволі часто. От буквально сьогодні прийшло замовлення від Жмеринської міської ради на безпекові навчання для 60-х осіб. Спеціально для громад минулого року ми, до речі, запустили курс протимінної безпеки. У цьому напрямку ми співпрацюємо з Hallo Trust – міжнародною організацією з головним офісом у Великобританії. Також ми намагаємося хоча би двічі на місяць проводити курси з тактичної медицини у Києві. На кожні з них ми максимально можемо взяти 40-50 осіб, але бажаючих у 3-4 рази більше. Я бачу, як на очах зростає свідомість та відповідальність нашого суспільства, і це є ще одним стимулом для мене продовжувати цю роботу. Я питаю у своїх слухачів: «А якою є ваша мотивація? Чому ви покинули свою роботу, свій город і прийшли до нас?» Люди відповідають: «Ми маємо бути готові до всього, ми маємо підготуватися, щоб вижити». Такі відповіді цінніші за гроші. Ніхто не чекає манни небесної чи допомоги від уряду. Люди самі вчаться виживати і чинити опір окупантам.

 

 

Чому ви не берете гроші з людей, для яких працюєте? Це ж, в принципі, логічно і нормально – платити за навчання…

- Знаєте, я стикнулася з тим, що багато людей просто не мають можливості платити за лекції. А для нас важливо, щоб кожен, хто хоче почути нас, міг би це зробити. Бо ми розуміємо: що більше людей пройдуть ці навчання, то більше шансів вижити буде у нашій нації. Багато з наших слухачів ніколи не платили за жодні лекції, тобто тут ще й певний психологічний бар’єр. Також я зауважила, що ставлення до інформації, яку ми поширюємо, а також і до нашої організації, різко покращується, коли наші лекції є безкоштовними. Людям легше донатити, ніж купувати вхідні квитки. І їхня вдячність у цьому випадку є набагато більшою. А значить, більшою є і користь від нашої роботи. Я знаю багато організацій, які поставили подібну роботу на комерційну основу. Це їхнє право, і я їх не засуджую. Але наша концепція є інакшою. Ми працюємо безкоштовно. Крапка.

Що би ви хотіли сказати керівникам громад?

- Що у нас є курс, призначений саме для них. Це курс з виживання у місті під час бойових дій та надзвичайних ситуацій. Але він не для цивільного населення, він саме для очільників громад. Адже від цих очільників дуже багато залежить. До курсу входить кільканадцять пунктів: теплопостачання, водопостачання, газопостачання, евакуація тощо. Цей курс значно посилить стресостійкість і вміння виживати в умовах війни цілої громади. Щойно зберемо групу з 15-20 осіб, можемо починати. Я також дуже б хотіла, щоб громади підписували з «Українською Жіночою Вартою» меморандуми про співпрацю. Ми маємо об'єднати зусилля у такий складний час! Українці мають бути разом!

Переглядів: 471
Коментарі:
*Щоб додати коментар, будь ласка зареєструйтесь або увійдіть
Новини на тему: історії війни
Читайте також: