Про те, яке правове забезпечення потрібне громадам для ефективної підтримки силам безпеки і оборони України, говорили під час діалогу «Децентралізація на зв’язку» з представниками органів місцевого самоврядування, їх асоціацій, центральних органів виконавчої влади та парламенту. Шукали лідера, який очолить процес лобіювання законопроєктів, що вже давно лежать у парламенті
Автор: Дмитро Синяк
Громади з перших днів повномасштабного вторгнення допомагають формуванням сил безпеки і оборони України, забезпечуючи їх всім необхідним. Однак така підтримка не має під собою достатнього правового поля. Мова йде про можливість придбавати за кошти місцевих бюджетів різноманітну техніку, яка так потрібна нашим військовим на фронті.
Ось що розповів голова Асоціації об'єднаних територіальних громад, Новоукраїнський міський голова Олександр Корінний, під керівництвом якого місцева рада щойно прийняла комплексну програму підтримки Збройних Сил України на 11 млн грн.
- Кожного дня до мене приходять люди, які благають допомогти купити тепловізор, двигун до човна, якийсь специфічний приціл, ліхтар, який освітлює до трьох кілометрів, щоб збивати дрони, генератор, щоб зарядити якісь військові ганджети чи обігрівати окопи, – все те, що Міноборони оперативно надати не може, – сказав Олександр Корінний, виступаючи під час онлайн-діалогу. – Але ми цього зробити не можемо. Я прошу дати нам таку можливість. Я звертаюсь до народних обранців: прийміть пакети законів 9559Д і 9560. Також я прошу вас: зробіть контроль за витрачанням коштів адекватним. Нас зараз контролюють усі, хто тільки можуть, включно з обласними адміністраціями. Нам треба зрозуміти: ми повинні включитися до повноцінного захисту країни чи ми повинні боротися з аудиторами? Зараз ми, наприклад, маємо кримінальну справу за те, що зняли видатки перехідної субвенції у 2022 році з ремонту покрівлі закладу освіти і на ці кошти придбали для переміщеного до нас Миколаївського госпіталя операційні столи. Сьогодні нам кажуть, що це нецільове використання. Тобто, якби ми у 2022 році відремонтували покрівлю школи, куди завтра прилетів би снаряд, все було би гаразд. А так ми маємо кримінальну справу. Де логіка?
Олександр Корінний наголосив на тому, що відповідні законодавчі норми, які полегшили би надання громадами допомоги війську, мали би діяти вже давно, натомість з ними зволікають. Між тим 60% ПДФО силових структур, які раніше йшли до громад, дуже швидко перенаправили до державного бюджету, навіть заднім числом.
- Хоча Міністерство оборони і закриває стратегічні потреби армії, воно не може швидко реагувати на щоденні виклики, які виникають у бригадах, – підтримав свого колегу Житомирський міський голова Сергій Сухомлин, громада якого є серед лідерів підтримки Збройних сил України. – Приміром, постачаючи у війська велику кількість дронів, воно відмовляється від закупівель підсилювачів, які в рази покращують роботу беспілотників, а також ретрансляторів. Те ж саме можна сказати і щодо індивідуальних систем радіоелектронної боротьби, які здатні перехоплювати великі ударні російські дрони. Саме такі системи ми нещодавно привезли нашим артилеристам. Ми дуже дякуємо Державному казначейству за те, що пропускає всі ці платежі і сплачує їх в першу чергу. Однак я боюся, що після війни аудитори цілком можуть визнати деякі наші закупівлі «нецільовим використанням коштів», за що, до речі, передбачена кримінальна відповідальність. Отже, це треба врегулювати вже зараз.
Сергій Сухомлин розповів також про те, що згідно існуючих норм громада може купувати для фронту виключно нові автомобілі, що призводить до перевитрат коштів і до зменшення кількості автомобілів, які йдуть на фронт. Між тим, автомобілями фронту переважно забезпечує не Міноборони, а волонтери та органи місцевого самоврядування. І ці машини потрібні у великих кількостях «сьогодні і зараз».
Про те, що саме від громад армія чекає оперативної допомоги, заявили і військовослужбовці.
- Я апріорі вважаю, що децентралізація стала однією з ключових, яка дала можливість розвинути громади, – розпочав свій виступ старший сержант десятої окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс» Збройних Сил України Степан Барна. – І те, що зараз саме громади стали в основі збереження державності, ми завдячуємо реформі. Я вважаю, що громади є основою громадського опору, тому негативно ставлюся до вилучення у них військового ПДФО. Я також проти притягнення до кримінальної відповідальності лідерів місцевого самоврядування за ті «порушення», які фактично стали наслідками виявлення патріотичної позиції. Треба зробити так, щоб зняти максимум перепон для надання допомоги громадами армії. Треба зробити, щоб, наприклад, укриття будувалися за спрощеною процедурою, особливо у районах, які прилягають до зони бойових дій. Треба щоб комунальне майно, зокрема приміщення закритих малокомплектних шкіл, передавалося військовим частинам не всупереч закону, який на разі забороняє змінювати цільове призначення таких шкіл, а згідно з ним.
Старший сержант Національної гвардії України, голова Вакулівської територіальної гвардії Дніпропетровської області і член правління Всеукраїнської асоціації об'єднаних територіальних громад Артур Шевцов, який пішов добровольцем на фронт у перші ж дні повномасштабного вторгнення, підтримав свого колегу, зазначивши, що його громада змушена вже понад місяць оформлювати документи для можливості надати необхідну допомогу його військовій частині. Натомість транспорт, запчастини до нього, радіосистеми тощо потрібні вже сьогодні. Відтак потрібно негайно внести зміни до Бюджетного Кодексу, який з 1 січня 2023 року не дозволяє громадам самостійно закуповувати товари і передавати військовим підрозділам.
- Попри всю скруту місцевих бюджетів, яка є сьогодні, я знаю, що мої колеги всебічно допомагають силам безпеки і оборони, – сказав Артур Шевцов. – Однак таку підтримку вони повинні надавати виключно у законний спосіб. У нас один ворог – росія. Вся наша енергія має бути скерована на боротьбу з ним. Ми не повинні витрачати її на непотрібну бюрократію і думки, як допомогти армії в обхід закону. Що довші зволікання з прийняттям необхідних законопроєктів, то довший шлях до перемоги, то більше нас, військових, залишиться тільки у спогадах рідних людей. Адже ситуація на фронті вкрай складна. Тому ми повинні почути одне одного і діяти швидко.
- Ми також підтримуємо те, що допомога нашим військовим є необхідною частиною спротиву нашої держави, – сказав заступник голови Державної аудиторської служби України Олександр Шкуропад. – Але разом із тим ми не можемо ігнорувати окремі обмеження і окремі процедурні питання, прийняті ще у мирний час. Саме вони, до прикладу, не дозволяють швидко передати військовим те чи інше майно. Щодо використання коштів місцевих бюджетів на потреби ЗСУ, то тут, на щастя, до законодавчої бази внесено доволі чіткі зміни. Хоча простір для спрощення процедур ще залишився. З іншого боку, хочу сказати, що у ході наших аудитів і ревізій ми виявляємо факти, коли кошти спрямовуються зовсім не на те, що заявлено.
- Я хочу запевнити, що Державна аудиторська служба України точно не є ворогом громадам, – зазначила директорка департаменту контролю за місцевими бюджетами Державної аудиторської служби Надія Пустова. – Здійснюючи контрольні заходи, ми, у першу чергу, враховуємо об'єктивність потреби при придбанні тих чи інших речей чи при виділенні коштів військовим формуванням. Я хочу навести такий факт. Зараз ми проводимо аудит одного із міст-мільйонників. Ми виявили, що це місто виділило у вигляді субвенції для військових формувань протягом 2023 року майже 850 мільйонів гривень. Це велика сума. Проте станом на 1 січня цього року з них було використано лише 38%, тобто 342 мільйона гривень. Хіба це ефективне виділення коштів? На жаль, є і керівники громад, які зловживають своїми повноваженнями. Наприклад, під виглядом допомоги військовим за кошти громади купуються елітні автомобілі, які згодом передаються незрозумілим організаціям, а ті у відповідь на наш запит не можуть пояснити, де ці автомобілі й хто ними користується. Підкреслюю, йдеться про автомобілі, зареєстровані за виконавчим комітетом міської ради. Інші порушення – передача комунального майна без відповідних звернень військових, без відповідних рішень ради. Деякі громади взагалі виплачували заробітні плати добровольчим формуванням. Ну, таке ж не передбачено законом!
Пані Надія запропонувала для надання коштів таким формуванням насамперед прийняти відповідну програму, як цього вимагає 91-а стаття Бюджетного кодексу України. Тоді проблем з аудиторами не виникатиме. А щоб зауважень не було і щодо передачі військовим того чи іншого майна громади, треба лишень забезпечити рішення сесії місцевої ради, звернення відповідних військових формувань та, звичайно, акти прийому-передачі.
- Ми свого часу теж купували дорогі позашляховики для військових підрозділів, бо ці позашляховики були броньованими, – зреагував на виступ пані Надії Сергій Сухомлин. – Зараз ми теж іноді закуповуємо дорогі смартфони з тепловізорами і таке інше. Бо військові просять саме про це. Також частина бригад, яким ми давали минулого року субвенції, повернули їх нам наприкінці року, бо не змогли використати. В армії ж бо теж працює недолуга бюрократична машина, щось треба підписати у Мінобороні, щось у Генштабі…
Народний депутат України Віталій Безгін закликав якнайшвидше прийняти необхідні законодавчі зміни, які дадуть змогу громадам у законний спосіб придбавати товари та передавати формуванням сил безпеки та оборони.
- Після того, що я почув, настрій у мене погіршився, – зізнався він. – Бо формалізм, як я бачу, контрастує з реальним життям. Я думаю, всі державні чиновники повинні розуміти, що шкодять державі, коли позбавляють громади можливості оперативно допомагати військовим. Від моменту звернення до моменту отримання коштів проходить мінімум півроку. Я сам недавно спілкувався з військовослужбовцями одної бригади, і знаю про це не з чужих слів. Будь-який військовослужбовець скаже, що раніше він міг прийти до голови громади і отримати оперативну допомогу, а зараз вже не може. Чи це добре? Ні! Чи є ризики щодо кримінальних проваджень на голів громад, які здійснюють відповідну допомогу військовим? Так, є.
За словами парламентаря, відповідне законодавче забезпечення з вересня минулого року у нас блокується і не включається до порядку денного. Причиною цьому є те, що «певні сили не вбачають у цьому «політичної доцільності, бо загралися у політику, за що їм згодом обов’язково доведеться нести відповідальність».
Виконавчий директор Асоціації міст України Олександр Слобожан слушно зауважив, що річ не тільки у парламенті. За його словами, без уряду, який формує політику і якому на час війни передали дуже великі повноваження, нічого не вийде. Навіть якщо Верховна Рада і проголосує за відповідні законопроєкти, без підзаконних актів, які розробляє уряд, справа не зрушиться з місця.
Керівник Офісу Конгресу регіональних влад при президенті України В'ячеслав Негода навів незвичне порівняння. За його словами, все виглядає так, наче у державній системі існує якийсь тромб, що перекрив можливість вирішення проблеми. Державні чиновники чомусь нікого не чують і не намагаються вирішити цю проблему.
– Це ж просто унікальна ситуація, коли місцеве самоврядування просить забезпечити законодавче врегулювання допомоги Збройним силам. Воно не каже: «Дайте нам якісь блага!» Воно каже: «Ми хочемо безоплатно віддавати те, що є у нас, але дозвольте нам це робити, створіть для цього можливості, за якими ми будемо вмотивованими і захищеними з боку закону».
Хто має взяти на себе роль лідера у цьому питанні? На думку В’ячеслава Негоди, це Міністерство оборони, як відомство, найбільш зацікавлене у тому, щоб громади допомагали армії.
