27 травня 2024
Децентралізація
Коли учні в пріоритеті, громада створює умови, а не обмежує можливості

 

Авторка: Інна Білик


Коли учні в пріоритеті, їм створюють умови, а не обмежують можливості. Саме ця думка виникає, коли знайомишся з досвідом Носівської громади Чернігівської області. Прагнення  громади провести якісні зміни в освітній мережі започаткували партнерство між SALAR International та Носівською громадою Чернігівської області. Співпраця дала хороші результати. В умовах воєнного стану в громаді затверджений та реалізується план змін освітньої мережі. Вже сьогодні громада активно ділиться власним досвідом проведення оптимізації, реалізації нестандартних, інноваційних управлінських рішень в умовах воєнного стану на сторінках бази даних кращих практик управління освітою в громаді.

Про те, які причини спонукали начальницю відділу освіти, сім’ї, молоді та спорту Носівської міської ради ініціювати процес оптимізації, як вдалося заручитися підтримкою голови громади, що спонукало відати учнів однієї із малокомплектних шкіл на навчання до сусідньої громади, як вдалося це зробити без протестів та мітингів, про необхідність змін в умовах воєнного стану ми спілкувалися з Наталією Тонконог, начальницею відділу освіти, сім’ї, молоді та спорту Носівської міської ради, та Ніною Чорною, директоркою Держанівської гімназії Носівської міської ради.

 

 

 

Причини змінювати мережу закладів освіти в громаді можуть бути різні. Пані Наталя, що саме спонукало вас ініціювати оптимізацію шкільної мережі в Носівській громаді?

- Це сталося в процесі знайомства із шкільною мережею та ситуацією в малокомплектних школах. Я пам’ятаю, коли в мене визріла ця ідея і ті чинники, що спонукали до змін.

Перший чинник – забезпечення рівного доступу до якісних освітніх послуг дітей усієї громади. Коли ви приходите в школу де багато дітей, вони захоплені, жваві, вони спілкуються, посміхаються, в них насичене шкільне життя. В малокомплектних закладах цього немає, там неможливо реалізувати концепцію нової української школи, неможливо використовувати під час занять ті форми і методи роботи, які передбачені концепцією НУШ, які дозволяють розкрити потенціал кожної дитини, зробити так, щоб вони насолоджувалися навчанням в школі. В малокомплектних школах проблеми із кадровим забезпеченням. Якщо трапляється, що вчитель захворів, його немає ким замінити і діти будуть сидіти, як мишки, і просто мовчати. Куди не глянеш, в малокомплектних школах одна вчителька (вчитель) викладає і математику, і малювання, і зарубіжну літературу. Якість освітніх послуг в таких школах низька. Діти, які навчаються в малокомплектних школах, не беруть участі в олімпіадах, турнірах, малій академії наук. Зрідка бувають виключення, але це разові випадки.

Другий чинник – необхідність ліквідації внутрішнього булінгу в одній зі шкіл громади, що штучно виник через діючу на той час структуру освітньої мережі. В нас в одному приміщені розташовувалися дві школи (прим. окремі юридині особи), одна з яких (школа І-ІІІ ст №1) забезпечувала надання освітніх послуг учням з 1 по 11 класи, а інша (гімназія старого типу) -  з 5 по 11 класи. На навчання до гімназії дітей набирали виключно за результатами конкурсу, і учні (учениці), які його не пройшли, продовжували навчання в школі №1. До відділу освіти надходили скарги від батьків, діти яких не пройшли конкурсний відбір. В свою чергу, батьки учнів та учениць, які перейшли на навчання до гімназії, скаржилися що їхні діти зазнавали психологічного тиску з боку вчителів, оскільки у випадку низької успішності їм погрожували перевести, «повернути» їх на навчання у школу І –ІІІ ст. №1.

 

 

 

Чи складно було заручитися підтримкою голови громади?

Володимира Миколайовича, голову громади, було нескладно переконати. По перше, позиція голови – діти повинні бути у соціумі, вони повинні мати однолітків, з якими можна пограти у той самий футбол, вони повинні мати з ким поспілкуватися. Не так важливо, чи дитина відмінниця (відмінник), важливо, чи вона має можливість і вміє працювати в команді. По друге, підготуватися до розмови з головою громади мені допомогла книга від SALAR ( прим. «Нова школа в нових громадах»). Там чітко написано, який я маю провести аналіз, з чим зайти до голови громади, з якою ідеєю. Звичайно, голові були важливі цифри, на яких базуються пропозиції змін. Як хороший менеджер він бачив і об’єктивно оцінював ситуацію. Я показала результати аналізу демографічної ситуації, середньої наповнюваності класу, скільки учнів та учениць припадає на одну вчительку (вчителя), яка площа припадає на одного учня (ученицю). Уявіть, в Держанівській гімназії на одного учня припадало 43,33 квадратних метри, там згубитися можна. Звісно, я показала рівень витрат на одного учня в розрізі шкіл, без цього також не можна. Потрібно мати можливість оцінити ефективність витрат. В 2022 році витрати на навчання одного учня в малокомплектній школі були більші майже в 4 рази за аналогічні витрати шкіл, де середня наповнюваність класу складала 25 осіб. Потрібно все враховувати. Все важливо - і діти, і їхній комфорт, і їхній розвиток, і розвиток закладу, в якому вони навчаються.

Дуже часто в запеклих дискусіях про необхідність оптимізації опоненти цього процесу говорять, що оптимізація - це економія на дітях, що діти будуть зазнавати утисків у нових школах, якщо у своїх малих колективах вони лідери, то у великій школі їм буде складно себе реалізувати. Чи насправді це так?

Як я говорила, участь дітей з малокомплектних шкіл в олімпіадах, турнірах, конкурсах – це виключення, разові явища. Те, про що говорять противники оптимізації, – це стереотипи. Так, коли діти переходять на навчання в нову школу, в них є хвилювання, але практика показала, що коли педагогами проводиться якісна робота з дітьми, коли дійсно надається підтримка, то діти не губляться, вони розкриваються, вони стають активнішими, кожен / кожна знаходить свою нішу.

Сьогодні я бачу, що діти, які раніше були непомітні, розкривають свій потенціал, стають успішними, і ми максимально допомагаємо їм у цьому. До прикладу, Аріна Варич, учениця, яка перейшла на навчання із малокомплектної школи до Носівського ліцею №5, виявила бажання взяти участь в олімпіадах з чотирьох предметів.

Постало питання доїзду, адже дівчинка проживає у селі. Директор до нас звернувся із клопотанням, процедурно це потрібно, щоб не виникало запитань, чому автобус здійснює підвезення однієї дитини. Як наслідок, у дні проведення олімпіад за Аріною Варич приїжджав шкільний автобус, забирав, чекав, поки завершиться олімпіада, і відвозив дитину додому. Аріна здобула чотири перемоги: укр. мова – І місце, географія – ІІ місце, математика – ІІ місце, історія – ІІІ місце. Важливо пам’ятати, що тут питання не в кількості олімпіад. Головне – в учениці сформувалося бажання спробувати власні сили, і ми забезпечили їй таку можливість, а без змін в освітній мережі це було б неможливим.

Коли заходиш в школу  і бачиш як діти біжать, вітаються, бачиш, що їм добре, ти радієш. Ти переконуєшся в тому, що дитина не згубилася, їй добре, їй комфортно, і це ключове. Кожен рік, який відтягуює зміни мережі – це зручно дорослим, а не дітям. Відтерміновуючи зміни, ми не думаємо про дітей.

В 2021 році ми понижували ступінь Носівської школи І-ІІІ ступенів, школа доволі віддалена. Так от, я переконала батьків і учнів 10-го класу, в якому навчалося 22 дитини, перейти на навчання в кращу школу, запропонувала їм перший ліцей, але вони захотіли всім класом перейти у п’яту школу. Це було спокійно - в результаті тривалих розмов і зустрічей з батьками протягом року. Після змін жодних скарг від батьків не надходило.

 

 

 

Реорганізовуючи заклад освіти, засновник зобов’язаний забезпечити можливість учням продовжити навчання в іншій школі. У випадку оптимізації Держанівської гімназії Носівської міської ради учні продовжили навчання у школі сусідньої громади. В цілому, ці зміни відбулися безболісно, без протестів та скандалів. Як вам це вдалося, чому було прийнято саме таке нестандартне рішення? Таким був план?

Так, таким був план. Попередній аналіз відстані між закладами освіти, безпечності доїзду, забезпечення закладів укриттям свідчив, що кращим варіантом для учнів та учениць буде навчання у школі Кіптівської громади, з якою межує Носівська громада (цей досвід також представлений в базі даних кращих практик управління освітою в громаді).

А вдалося все завдяки якісній співпраці з директоркою Держанівської гімназії. В директорки школи великий авторитет як серед колективу гімназії, так і серед батьків. Вона сучасний управлінець. Держанівська гімназія була закладом з хорошою організацією, в школі були гарні виховні моменти, патріотичне виховання, віддані роботі педагоги. Проте демографічна ситуація на території обслуговування школи була дуже негативною, вона загострилася в умовах війни. Особливо складним був 2022/2023 навчальний рік. Часті тривоги, школа немала укриття, навчалися дистанційно, інтернет зв'язок нестабільний. Дійшло до того, що навчання проводилося в так званих «блок-хатах» - ми дали їм таку умовну назву. Це помешкання одного із учнів чи учениць школи, в якому збиралося декілька дітей і куди приїжджала вчителька (вчитель), яка пересувалася по селу на велосипеді. Ми всі розуміли, що так не повинно бути.

Хтось може подумати, що директорка погодилася реорганізацію закладу, бо отримала рівноцінне місце, але ні, Ніна Олексіївна, після того як ми обговорили проблеми і можливі шляхи їх рішення, на початку навіть не погоджувалася на посаду завідуючої дитячим садочком. Вона сказала: «Не буду нікому перешкоджати, піду супроводжуючою вчителькою в автобусі».

Ніна Олексіївна, чому ви не боронили школу до останнього, не налаштовували батьків проти оптимізації закладу?

Ми боролися за заклад, наскільки це було можливим. Свого часу, на базі школи було створено садочок. Це теж була боротьба за виживання. Проте, кількість діток дуже сильно зменшувалася, тоді війна внесла свої корективи. У нас немає укриття і ми повинні були б займатися онлайн, але перш за все діти повинні спілкуватися, бути в колективі.

Я, як керівник, замислилася над тим, що краще для дітей. Прийшов той час, коли мій колектив вирішив, що для дітей краще піти в інший заклад, де буде клас, де буде можливість очного навчання, бо там є укриття, є краща наповнюваність класів. Це було свідоме рішення мого колективу. Ми не ставили свої інтереси на перше місце. Ми прийняли свідомо це рішення заради дітей і на їхню користь.

Не шкодуєте про своє рішення? Чому?

Я не шкодую, бо наші діти ходять щодня у школу, де щодня проводяться повноцінні заняття, де з ними працює педагогічний колектив.

Ви розуміли що школу закриють, для кожної людини важливе питання подальшого працевлаштування. До яких змін ви були готові?

Ми були готові до будь-яких змін, хоча в нас були люди, які «стояли на межі». Мені особисто рік до пенсії. Я особисто була в групі ризику. Якби думала про себе, то могла б якісь каверзи, інтриги робити.

Наталя Василівна, як вирішувалося питання працевлаштування педагогів Держанівської гімназії?

Це завжди непросте завдання. Ми з Ніною Олексіївною працювали по кожній особі, проговорювали хто хоче працювати, хто вирішив завершити роботу. Ніна Олексіївна горою стояла за своїх вчителів. Нам вдалося всіх вчителів, які виявили бажання продовжити роботу в освіті, працевлаштувати. Один із вчителів пішов у школу сусідньої громади, інші працевлаштовані в школах Носівки, одна вчителька продовжила роботу в училищі нашої громади.

Сьогодні директори шкіл мають кадрову автономію, наскільки охоче вони допомагали у вирішенні питання працевлаштування вчителів із Держаівської гімназії?

Готовність і можливості різні. Були випадки, коли директори відмовляли, не готові були ділитися годинами, були й ті, хто ділився навантаженням і дуже добре прийняли нових людей у своїх колективах. Педагоги мають ширші можливості для професійного розвитку. В нових школах є можливість використовувати інтерактивні моделі, сучасні технології.

В Житомирі, під час навчального візиту, організованого SALAR International, до наукового ліцею, створеного на базі Житомирського державного університету імені Івана Франка, ми мали можливість поспілкуватися з учнями, і один із учнів сказав: «Я прийшов  сюди до вчительки і мені байдуже, скільки їй років, я її обожнюю». От в нас вчитель фізики, який після оптимізації Козарської філії продовжив роботу в ліцеї №5, дуже швидко завоював авторитет серед учнів. Така ж ситуація і з іншими колегами, відгуки про них позитивні, діти вважають їх класними. Дехто з вчителів захотів стати класним керівником, і директори дали їм таку можливість. Сьогодні і вчителі, і діти із Держанівської гімназії минулі перестороги згадують із посмішкою.

Ніна Олексіївна, як той управлінський досвід, що у вас був, допомагає вам сьогодні? Можливо, довелося все розпочинати з початку?

Мій досвід згодився, я не розпочинала все з початку, адже садочок - це також освітянська структурна одиниця. Так, дошкілля має свої особливості, але виконання освітянських завдань розпочинається із дошкілля. Ми спілкуємося зі  школою, в якій продовжують навчання наші дітки, забезпечуємо наступність між дошкіллям і початковою школою.

Ніна Олексіївна, що б ви порадили тим освітянам, батькам, які зараз мають проходити через процес змін освітньої мережі?

Освітянам хочу побажати сили, щоб витримати зміни. Щоб в усіх наших починаннях, у всій цій діяльності був присутній здоровий глузд. Кожен директор і кожен педагогічний колектив малокомплектного закладу бачить, що справа доходить до свого логічного завершення. Потрібно мати силу волі і прийняти непросте рішення на користь дітей. Звичайно, добре коли про нас також потурбуються, але сьогодні ми повинні мати здоровий глузд і приймати свідомі рішення на користь дітей, бо в центрі освіти стоїть дитина і все заради них. Ми маємо думати про майбутнє України, хто як не ми?!

Батькам хочу побажати довіряти педагогам, адже супроводжуючи дітей під час їх підвезення до школи, вчителі несуть повну відповідальність за дитину. Потрібно довіряти один одному, бо без цього нічого не вийде. Кожен вчитель розуміє, що учні та учениці мають більші можливості у колективі, де більше дітей. Дітям цікаво у більших колективах, я знаю думку наших дітей. В мене у п’ятому класі було три учениці, а в новій школі було ще 5 дівчат і хлопчики. І коли діти ділилися своїми враженнями від нового закладу, від нового колективу, вони акцентували на цьому увагу, казали: «Як же гарно, що там є ще хлопчики». Їм навіть такого спілкування не вистачало. Діти зраділи, що в них з’явилися нові дружні стосунки, що їх багато, їм це подобається. Такі зміни на користь дітям.

Важливо довести, показати батькам, що перехід на навчання до нової школи буде краще їхнім дітям. Я люблю своїх колег, звичайно прикро, що в Держанівці не буде школи, але ці зміни на користь дітям.

Наталя Василівна, які б поради ви дали тим, хто збирається розпочати оптимізацію у своїх громадах?

Перша – провести якісний аналіз. Команда, яка працюватиме над планом змін мережі, має визначити декілька варіантів, щоб запропонувати альтернативи. Раджу скористатися напрацюваннями експертів SALAR Inernational. Коли мені до рук потрапила книга «Нова школа в нових громадах», я провела аналіз, який допоміг мені оперувати фактами, допоміг заручитися підтримкою голови та забезпечив політичне лідерство майбутніх змін освітньої мережі.

Друга – дати можливість всім учасникам та учасницям освітнього процесу бути почутими, вислуханими, дати їм право вибору.

Третя – завжди пам’ятати, в чиїх інтересах ми діємо, заради кого ми впроваджуємо зміни. Так, у випадку із Держанівською гімназією ми втрачали певну частину освітньої субвенції, бо діти продовжили навчання в школі сусідньої громади. Розлучатися з цими грошима було легко, бо під час обговорень із вчителями, головою громади, депутатами того, що для нас важливіше - гроші чи інтереси дітей, ми обирали дітей.

Формування спроможної освітньої мережі - це кропітка робота, що передбачає взаємодію різних груп стейкхолдерів. Наталя Тонконог, начальниця відділу освіти, сім’ї, молоді та спорту Носівської міської ради ініціювала низку стратегічно важливих для громади змін. Їх реалізація була б неможливою без політичної підтримки голови громади, депутатського корпусу, без якісної співпраці з керівниками закладів освіти, педагогами, батьками. Свідома громадянська та професійна позиція освітян Держанівської гімназії викликає захоплення і повагу. Попри ризик втратити роботу педагоги  і адміністрація закладу підтримали ідею переходу учнів та учениць на навчання до школи сусідньої громади. В умовах воєнного стану Носівська територіальна громада стала однією із тих, хто змінює освітню мережу, керуючись інтересами та потребами дітей. Сьогодні багато громад стоять перед необхідністю змін освітньої мережі. Що потрібно  аби досягти успіху? Пропоную традиційно скористатися напрацюваннями експертів SALAR International та порадою Амелії Ергарт, американської льотчиці, першої жінки, яка перелетіла Атлантичний океан, вона сказала: «Почати діяти – це найскладніше, все інше залежить тільки від наполегливості».  Досвід громад, що представлений в базі даних кращих практик управління освітою, а також портал «Ресурс освіти новим громадам» допоможуть розпочати вам діяти, бути наполегливими та досягти успіху в процесі формування спроможної освітньої мережі.


Матеріал підготовлений у межах кампанії з поширення кращих практик та розвитку горизонтальної співпраці територіальних громад експерткою SALAR International шведсько-українського проекту «Підтримка децентралізації в Україні».

Переглядів: 6832
Коментарі:
*Щоб додати коментар, будь ласка зареєструйтесь або увійдіть
Новини на тему: освіта
Читайте також: