«Гнучка та орієнтована на учнів»: інтервʼю з Олегом Фасолею про те, як створити успішну мережу старшої профільної школи
«Гнучка та орієнтована на учнів»: інтервʼю з Олегом Фасолею про те, як створити успішну мережу старшої профільної школи

Авторка: Марія Булейко (Марковська)


Олег Фасоля, експерт шведсько-українського проєкту «Підтримка децентралізації в Україні», доцент Житомирського державного університету імені Івана Франка і вчитель хімії Полонського ліцею № 2 Хмельницької області.

У 2027 році в Україні має відбутися перехід до трирічної старшої профільної школи – ліцеїв якогось типу. Для цього до вересня 2024 року всі громади мають сформувати свою мережу закладів освіти й привести у відповідність документацію – визначити, яка школа стає ліцеєм, яка – гімназією (до 9 класу), а де залишається лише початкова ланка.

Ми поспілкувалися з Олегом Фасолею про те, як на практиці відбувається створення мережі старшої профільної школи, які приклади реформування вже є, що про це говорять учні, вчителі та батьки й навіщо взагалі нам це потрібно.

Далі – пряма мова.

 

Чому в Україні досі немає мережі старшої профільної школи

 

У 90-х роках тодішня влада зробила нам ведмежу послугу. Більшість базових шкіл стали повними, загальними, середніми. Фактично, у нас майже не залишилося базових 9-річних шкіл. Учнівський контингент зменшувався пропорційно до чисельності населення, і ці школи ставали малокомплектними.

Навчання в старшій школі, яке має бути індивідуалізоване, спрямоване на особливості кожної дитини, пов’язані з майбутнім здобуттям професії, на жаль, неможливо втілити в таких малокомплектних школах.

У першій версії Закону України «Про повну загальну середню освіту» йшлося про те, що ліцеями мають бути ті заклади освіти, у яких є, як мінімум, 100 учнів на паралелі. Тобто орієнтовно 4 класи.

 

Учасники форуму з питань профільної освіти, м. Славута. Фото: Сергій Копань

 

Але потім переміг популізм, внесли зміни до закону про те, що ліцеями можуть стати заклади, які мають два класи та три профілі. І багато хто почав здійснювати так зване псевдореформування мережі. Вони просто перейменували заклади й «спочивають на лаврах», думаючи, що все вдалося. Це профанація реформування освіти.

 

Навіщо створювати мережу старшої профільної школи

 

Від’єднання старшої школи показує суперові приклади того, як якість освіти в ній покращується. Це залежить від низки причин.

  • Почнемо з того, що перебування в одному приміщенні шестирічок і 17-річних учнів – це не зовсім комфортно. Саме в цьому віці сприйняття дійсності й поведінка разюче відрізняються. Навіть елементарні санітарно-гігієнічні умови для цих вікових груп мають бути різними.
  • До того ж нині підлітки, навчаючись у старшій школі не за бажаними профілями та напрямами, або вивчаючи поглиблено предмети, які їх не дуже цікавлять, є невмотивованими. А ще старша школа нині суперперевантажена зайвими навчальними предметами, які відволікають увагу дитини.

Тоді як відокремлення старшої школи призведе до укрупнення закладів. Потужні заклади освіти дадуть можливість старшокласникам обирати той профіль чи напрям, який їм цікавий і знадобиться в майбутньому. Учні не будуть змушені залишатися в тому профілі, який створений у їхній школі, бо так традиційно склалося. Бо в цій школі є кваліфіковані математики чи філологи. І все.

  • Додатковий важіль впливу на зміни – коли дитина змушена перейти в інше, відокремлене приміщення закладу освіти, то вона задумається над тим профілем чи напрямом навчання, який їй подобається. Це збільшить її мотивацію до отримання знань.
  • Окрім усього, методи навчання в базовій і старшій школах мають кардинально різнитися. Коли ж базова і старша школа поєднані, то, як правило, години тижневого навантаження в старшій школі є довантаженням до годин тижневого навантаження педагогів із базової школи. Фактично це підробіток для вчителів базової школи. Однак, працюючи паралельно в базовій і старшій школах, вчитель практично не змінює форми й методи навчання.

Крім того, якщо йдеться про невеликі заклади освіти, де вчителі працюють і в базовій, і в старшій школах, то один педагог викладає два, три чи більше навчальних предмети, щоб мати повне тижневе навантаження. Це не призводить до покращення якості знань.

У старшій школі мають бути монопрофільні потужні працівники, які викладатимуть один або максимум два суміжні предмети й забезпечуватимуть високу результативність. Звісно, школи з малою наповнюваністю не зможуть забезпечити повним тижневим навантаженням вчителів, наприклад, географії, хімії, другої іноземної мови. Тому ці заклади освіти будуть залучати сумісників.

Це деякі з причин, чому відокремлення старшої школи сприятиме покращенню якості знань здобувачів освіти. Ми маємо вивчати найкращі приклади світового досвіду, але не маємо його копіювати. Натомість треба знайти найкращий варіант – український шлях розвитку освітньої галузі, не відкидаючи досягнення інших країн.

 

З чого почати та як рухатися, аби реформувати старшу профільну школу

 

Попри те, що реформована старша школа має запрацювати з 1 вересня 2027 року, готуватися треба вже. І в цьому напрямі одним із перших почав рухатися SALAR International – зокрема, консультувати громади, допомагати їм із реформуванням та інформаційними кампаніями.

 

 

  1. Насамперед підготовча робота має полягати у формуванні в громадян України й, зокрема, в освітніх стейкхолдерів, розуміння, для чого потрібна реформа старшої школи.

Це не просто данина моді чи закону – це вимога часу. Навчання дітей у старшій школі наразі має низку суттєвих недоліків. Якщо цього не змінити, то, на превеликий жаль, усі потуги в реформуванні освітньої галузі можуть бути марними.

Насамперед таке розуміння має бути в засновника. Адже саме він має реформувати мережу. Тому наша робота з пілотними громадами в межах шведсько-українського проєкту «Підтримка децентралізації в Україні» починається із зустрічі з владою – з міським чи селищним головою. Так, ми з’ясовуємо, чи є в цих людей політична воля до змін, чи готові вони до цих змін.

Бо, якщо керівник не має цієї волі до змін, то це не варте зусиль. Наприклад, місту Стрию, що на Львівщині, поталанило. Вони обрали досвідченого, прогресивного, сучасного міського голову, який готовий здійснювати реформи не лише в освітній, а й в інших галузях.

Особлива увага має приділятися інформаційній роботі серед депутатів, тобто серед тих, кого громада уповноважила ухвалювати рішення, зокрема, з формування мережі. На превеликий жаль, ця робота дуже складна, бо політичний популізм в Україні – це поширене явище, у тому числі в освітній сфері. Але, на щастя, більшість народних обранців на місцях вдається переконати в тому, що це потрібно робити.

Пілотуючи реформування мережі та спілкуючись з усіма стейкхолдерами, ми не сповідуємо принцип «ламання через коліно» й нав’язування своєї думки. Варто почути всіх і ухвалити виважене колективне рішення, як це втілити.

  1. Якщо влада наважується на зміни, засновнику ніхто не забороняє вже зараз формувати нову мережу закладів старшої школи. Аби зробити це успішно, треба провести глибокий аналіз учнівського контингенту, зрозуміти запити учнів і спрогнозувати, яким контингент буде в майбутньому.

Так, треба врахувати, що після 9 класу частина випускників переходить до закладів фахової передвищої та професійно-технічної освіти. Орієнтовно 55–60 % випускників базової школи переходять до старшої ланки. Але такі показники пов’язані ще й із тим, що мережа старшої школи нині дуже розгалужена й нечисленна.

Тож треба укрупнювати мережу, робити її потужною. Усе – щоби дитина, потрапивши в школу з великим контингентом своїх однолітків, мала можливість обрати той профіль навчання, який буде пов’язаний із її майбутнім професійним становленням.

  1. Для цього потрібно подумати, де ми можемо розмістити ці заклади освіти старшої школи. З огляду на теперішню ситуацію, ми не можемо розраховувати, що будь-який засновник почне будувати нові сучасні ліцеї. Також треба зважати на те, що велика кількість закладів освіти є не заповненими. Маємо виходити з того, що є.

Адже дитина, яка переходитиме із малої поганої школи у велику погану школу, не відчує жодних посутніх змін. Тобто не можна переводити дітей з одного закладу лише через те, що він маленький, в іншій, через те, що він із більшою кількістю учнів. Мають бути умови. Йдеться не тільки про комфорт перебування дитини, але і про, власне, забезпечення якісного здобуття освіти – матеріально-технічну та навчально-методичну бази для педагогів і здобувачів освіти.

  1. Треба також врахувати, що ті школи, які втратять третій ступінь (стануть гімназіями), також мають покращити навчально-матеріальні бази. Адже від якісної освіти в базовій школі буде залежати якісна освіта в старшій школі. Тому не можна оголити базову школу й залишити її без нічого, вклавши весь ресурс у старшу. Формування мережі старшої школи має відбуватися паралельно з реформуванням шкільної мережі як такої. Водночас укрупнення закладів дає можливість засновнику сконцентрувати фінансові ресурси й більш ефективно їх використовувати.

Нещодавно МОН презентувало проєкт стандарту старшої профільної школи. Зараз триває громадське обговорення. А доки ще є трохи часу, ми готуємо підґрунтя, аби на основі яскравих прикладів показати, що можна створити гарні умови для якісної освіти в старшій школі.

 

Як закладу освіти визначитися з профілем

 

Окрім проєкту стандарту старшої профільної школи, є низка типових навчальних програм для поглибленого вивчення тих чи тих предметів за чинним стандартом. Можна використати це як мініпрообраз профільного навчання. Маючи академічну автономію, заклади можуть модернізувати ці програми, погоджуючи з відповідними державними освітянськими органами.

Окрім усього, я прихильник того, що заклади старшої школи мають бути багатопрофільними. Монопрофільні заклади можуть бути у великих містах – там, де доступна логістика й учні зможуть легко переміщатися. А більшість територіальних громад, які є нечисельними, не зможуть забезпечити функціонування монопрофільних ліцеїв. Бо якщо такі ліцеї створять, то однаково буде певна прив’язка дитини до того чи того закладу й, відповідно, одного певного профілю.

А от багатопрофільний ліцей дасть можливість дитині обирати напрям навчання відповідно до своїх бажань, нахилів, вподобань і майбутнього професійного становлення.

Також я вважаю, що кількість цих профілів не може бути стабільною. Вона може змінюватися протягом певних років, залежно від того, які будуть побажання дітей. Не виняток, що в певний рік може бути два класи математичного профілю із семи. А в інший рік такого профілю може не бути взагалі, бо не буде запиту від учнівства.

 

Учасники навчального візиту до Королівства Данія, щодо старшої профільної школи. Фото: Олег Фасоля

 

Старша школа має бути гнучкою і пристосованою до учня, а не до педагогічного колективу. Тому тут також важливо говорити, що педагоги мали б працювати на контрактній формі роботи. Усе для того, щоби керівництво закладу могло гнучко реагувати на запити дітей, батьків і загалом суспільства, які можуть бути різними в різний час.

 

Що кажуть учні, батьки та вчителі

 

Учні найбільш готові до освітніх змін. З ними працювати найлегше, бо потреба в цих змінах ініційована саме від них та для них. Але, на превеликий жаль, наших дітей не завжди хочуть чути батьки й педагоги.

Головний аргумент цих дорослих на користь того, що теперішня старша школа є якісною, – це те, що багато випускників вступають до закладів вищої освіти. Але давайте будемо чесні – стати студентом вишу в Україні зараз – це невелика проблема. У нас побутує субкультура вищої освіти – »вища освіта за будь-яку ціну».

Водночас випускники шкіл часто не знають, для чого їм вища освіта та не використовують її. Ми маємо тішитися, що випускники хочуть здобути вищу освіту. Але яка користь із того, що людина здобуває спеціальність правника, а потім працює барменом? Добре, якщо бармен має вищу освіту, але він міг би раніше розпочати працювати, а не 4 чи 6 років здобувати кваліфікацію, яку не використовуватиме.

Які в нас є аргументи для противників створення мережі старшої профільної школи? Батьки мають розуміти, що у їхніх дітей є різні освітні траєкторії. І це не лише рух до старшої школи. Це може бути рух до ПТУ та фахової передвищої освіти. А вже тоді, якщо виникне потреба, рух до вищої освіти. Дитина буде успішною, коли здобуде улюблену освіту і працюватиме на улюбленій роботі. Престижно здобувати освіту, яка в майбутньому буде освітою заради успішного життя, а не просто вищою освітою.

Тому наше гасло – «Почуйте своїх дітей! Почуйте своїх учнів». Ми залучаємо учнів до роботи в різних робочих групах. І лише тоді, коли всі стейкхолдери відкриті до діалогу, вдається досягти успіху.

 

Учні 9 класу ліцею "Ідеал", Вишневої громади Бучанського району. Фото: Сергій Копань

 

Про успішні приклади оптимізації мережі

 

  • На Хмельниччині громади, які почали реформування своєї мережі, уже мають потужні заклади освіти. У Славутській міській громаді, яка вже понад шість років реформує мережу, є один заклад освіти, який має лише третій ступінь і аж по сім класів на одній паралелі. Заклад забезпечує якісну освіту й має задоволених дітей та батьків.

 

Зліва: Славутський ліцей Славутської міської ради. Справа: Світлана Ліскова. Фото: Тетяна Терещук

Учні Славутського ліцею Славутської міської ради. Фото: Тетяна Терещук

 

  • Красилівська міська територіальна громада одномоментно ухваливши рішення, змінила структуру закладів освіти. Так, з більш як десятка закладів, які мали третій ступінь, лише один заклад освіти почав набирати дітей старшої профільної школи. Це відбулося без будь-якого протистояння, бо вдалося провести потужну комунікаційну кампанію на всіх рівнях. Окрім усього, міська влада забезпечила довезення дітей.

 

Зліва: директорка Красилівського ліцеї Олена Ковальчук. Справа: директорка місцевого відділу освіти, молоді та спорту Олена Заїка. Фото: Ірина Хворостовська

Учні Красилівського ліцею. Фото: Ірина Хворостовська

Герб ліцею. Фото: Ірина Хворостовська

 

  • Такі зміни розпочала також Носівська громада Чернігівської області. Це при тому, що Чернігівська область дуже нечисленна. Маючи велику територію, там мешкає невелика кількість населення і, звісно, учнів. Цей кейс цікавий тим, що громада чітко усвідомлює, що діти не з усіх населених пунктів, у разі позбавлення їх шкіл третього ступеня, підуть у школи їхньої громади.

Вони готові до того, що, наприклад, частина дітей може перейти до шкіл Ніжинської міської територіальні громади. Бо так традиційно склалося і їм так логістично буде зручніше.

  • У Городоцькій міській територіальній громаді не чекали на нормативну базу про пансіони для старшої школи та відповіді на питання, хто їх буде утримувати й фінансувати. Так, розпочали будівництво укриття для закладів освіти, над яким буде розташований пансіон із навчальними допоміжними приміщеннями. Там зможуть мешкати діти із сільських шкіл, яких громада забере до міста Городка навчатися в ліцеї.

Як результат, діти із сусідніх невеликих сільських громад, які не мають змоги утворити потужні ліцеї, зможуть потрапити до цього закладу. І громада від цього виграє.

  • Є дуже гарний досвід у Вишневій міській територіальній громаді Київської області. Вони мають перенавантажені школи, у яких діти навчаються у дві зміни. Рік підготовчої роботи – і міська влада зрозуміла, що без будівництва нового ліцею їм не обійтися. Поки що між школами розподіляють профілі навчання і проводять інформаційну роботу з батьками й учнями. Але в перспективі бачать один потужний ліцей у місті Вишневому для забезпечення якісної профільної освіти.

Ми також почали роботу у Вознесенській міській громаді Миколаївської області й у Хмільницькій міській громаді на Вінниччині. Точково консультуємо й інші громади, але абсолютно всім допомогти, на жаль, не можемо. Попри це, тішить те, що громади, засновники, голови звертаються до нас. Вони розуміють запит і хочуть змін.

Суть нашої роботи в межах шведсько-українського проєкту «Підтримка децентралізації в Україні» полягає в тому, щоби хоча б одній громаді в області показати, що творити радикальні зміни складно, але вкрай потрібно. Позитивні приклади будуть спонукати інші громади не боятися змін. У такий спосіб масштабуватиметься досвід.

Коли міністерство напрацює нормативну базу, громадам, які вже реформували мережу, буде простіше. Навіть якщо створені мережі в чомусь не відповідатимуть стандартам, цим громадам буде легше щось підправити, ніж створювати з нуля.

 

Що робити із псевдореформаторами

 

У Законі України «Про освіту» йдеться про те, що мережу закладів загальної й середньої освіти визначає засновник. Тому марно сподіватися на те, що держава чітко кожному напише, у кого й де буде ліцей.

На превеликий жаль, робота для галочки є і буде. Але маємо говорити правду дітям, батькам, вчителям, громадськості, депутатам. І чим більше людей буде говорити цю правду, тим вагоміші і яскравіші будуть результати. Через ось такі осередки успіху маємо формувати команду однодумців.

П’ять чи шість років тому я, напевно, один із перших почав говорити про реформування мережі старших шкіл. Тоді всі дивувалися і казали, що оскільки немає нормативної бази, треба чекати 2027 року.

Однак згодом багато хто переконався, що треба починати вже, самотужки. І тепер я маю вже не десятки, а сотні однодумців у різних областях України. За пів року їх буде вже вдвічі чи втричі більше. Відтак коло тих, хто готовий до змін заради дітей, а не заради збереження статусу закладу, важливості керівника, чи збереження колективу, ставатиме ширшим.

 

 

Головна наша ціль – забезпечити якісну освіту для дітей, яка була б для них на першому етапі цікавим процесом, а на другому – принесла б користь у виборі майбутньої професії. І в кінцевому результаті зробила б майбутнього дорослого громадянина України успішним у житті.


Фото Олега Фасолі: Марія Брикимова, ГО «Смарт освіта»

Переглядів: 1245
Коментарі:
*Щоб додати коментар, будь ласка зареєструйтесь або увійдіть
Новини на тему: старша школа
Читайте також: