Авторка: Марія Булейко (Марковська)
Олег Фасоля, експерт шведсько-українського проєкту «Підтримка децентралізації в Україні», доцент Житомирського державного університету імені Івана Франка і вчитель хімії Полонського ліцею № 2 Хмельницької області.
У 2027 році в Україні має відбутися перехід до трирічної старшої профільної школи – ліцеїв якогось типу. Для цього до вересня 2024 року всі громади мають сформувати свою мережу закладів освіти й привести у відповідність документацію – визначити, яка школа стає ліцеєм, яка – гімназією (до 9 класу), а де залишається лише початкова ланка.
Ми поспілкувалися з Олегом Фасолею про те, як на практиці відбувається створення мережі старшої профільної школи, які приклади реформування вже є, що про це говорять учні, вчителі та батьки й навіщо взагалі нам це потрібно.
Далі – пряма мова.
У 90-х роках тодішня влада зробила нам ведмежу послугу. Більшість базових шкіл стали повними, загальними, середніми. Фактично, у нас майже не залишилося базових 9-річних шкіл. Учнівський контингент зменшувався пропорційно до чисельності населення, і ці школи ставали малокомплектними.
Навчання в старшій школі, яке має бути індивідуалізоване, спрямоване на особливості кожної дитини, пов’язані з майбутнім здобуттям професії, на жаль, неможливо втілити в таких малокомплектних школах.
У першій версії Закону України «Про повну загальну середню освіту» йшлося про те, що ліцеями мають бути ті заклади освіти, у яких є, як мінімум, 100 учнів на паралелі. Тобто орієнтовно 4 класи.
Учасники форуму з питань профільної освіти, м. Славута. Фото: Сергій Копань
Але потім переміг популізм, внесли зміни до закону про те, що ліцеями можуть стати заклади, які мають два класи та три профілі. І багато хто почав здійснювати так зване псевдореформування мережі. Вони просто перейменували заклади й «спочивають на лаврах», думаючи, що все вдалося. Це профанація реформування освіти.
Від’єднання старшої школи показує суперові приклади того, як якість освіти в ній покращується. Це залежить від низки причин.
Тоді як відокремлення старшої школи призведе до укрупнення закладів. Потужні заклади освіти дадуть можливість старшокласникам обирати той профіль чи напрям, який їм цікавий і знадобиться в майбутньому. Учні не будуть змушені залишатися в тому профілі, який створений у їхній школі, бо так традиційно склалося. Бо в цій школі є кваліфіковані математики чи філологи. І все.
Крім того, якщо йдеться про невеликі заклади освіти, де вчителі працюють і в базовій, і в старшій школах, то один педагог викладає два, три чи більше навчальних предмети, щоб мати повне тижневе навантаження. Це не призводить до покращення якості знань.
У старшій школі мають бути монопрофільні потужні працівники, які викладатимуть один або максимум два суміжні предмети й забезпечуватимуть високу результативність. Звісно, школи з малою наповнюваністю не зможуть забезпечити повним тижневим навантаженням вчителів, наприклад, географії, хімії, другої іноземної мови. Тому ці заклади освіти будуть залучати сумісників.
Це деякі з причин, чому відокремлення старшої школи сприятиме покращенню якості знань здобувачів освіти. Ми маємо вивчати найкращі приклади світового досвіду, але не маємо його копіювати. Натомість треба знайти найкращий варіант – український шлях розвитку освітньої галузі, не відкидаючи досягнення інших країн.
Попри те, що реформована старша школа має запрацювати з 1 вересня 2027 року, готуватися треба вже. І в цьому напрямі одним із перших почав рухатися SALAR International – зокрема, консультувати громади, допомагати їм із реформуванням та інформаційними кампаніями.
Це не просто данина моді чи закону – це вимога часу. Навчання дітей у старшій школі наразі має низку суттєвих недоліків. Якщо цього не змінити, то, на превеликий жаль, усі потуги в реформуванні освітньої галузі можуть бути марними.
Насамперед таке розуміння має бути в засновника. Адже саме він має реформувати мережу. Тому наша робота з пілотними громадами в межах шведсько-українського проєкту «Підтримка децентралізації в Україні» починається із зустрічі з владою – з міським чи селищним головою. Так, ми з’ясовуємо, чи є в цих людей політична воля до змін, чи готові вони до цих змін.
Бо, якщо керівник не має цієї волі до змін, то це не варте зусиль. Наприклад, місту Стрию, що на Львівщині, поталанило. Вони обрали досвідченого, прогресивного, сучасного міського голову, який готовий здійснювати реформи не лише в освітній, а й в інших галузях.
Особлива увага має приділятися інформаційній роботі серед депутатів, тобто серед тих, кого громада уповноважила ухвалювати рішення, зокрема, з формування мережі. На превеликий жаль, ця робота дуже складна, бо політичний популізм в Україні – це поширене явище, у тому числі в освітній сфері. Але, на щастя, більшість народних обранців на місцях вдається переконати в тому, що це потрібно робити.
Пілотуючи реформування мережі та спілкуючись з усіма стейкхолдерами, ми не сповідуємо принцип «ламання через коліно» й нав’язування своєї думки. Варто почути всіх і ухвалити виважене колективне рішення, як це втілити.
Так, треба врахувати, що після 9 класу частина випускників переходить до закладів фахової передвищої та професійно-технічної освіти. Орієнтовно 55–60 % випускників базової школи переходять до старшої ланки. Але такі показники пов’язані ще й із тим, що мережа старшої школи нині дуже розгалужена й нечисленна.
Тож треба укрупнювати мережу, робити її потужною. Усе – щоби дитина, потрапивши в школу з великим контингентом своїх однолітків, мала можливість обрати той профіль навчання, який буде пов’язаний із її майбутнім професійним становленням.
Адже дитина, яка переходитиме із малої поганої школи у велику погану школу, не відчує жодних посутніх змін. Тобто не можна переводити дітей з одного закладу лише через те, що він маленький, в іншій, через те, що він із більшою кількістю учнів. Мають бути умови. Йдеться не тільки про комфорт перебування дитини, але і про, власне, забезпечення якісного здобуття освіти – матеріально-технічну та навчально-методичну бази для педагогів і здобувачів освіти.
Нещодавно МОН презентувало проєкт стандарту старшої профільної школи. Зараз триває громадське обговорення. А доки ще є трохи часу, ми готуємо підґрунтя, аби на основі яскравих прикладів показати, що можна створити гарні умови для якісної освіти в старшій школі.
Окрім проєкту стандарту старшої профільної школи, є низка типових навчальних програм для поглибленого вивчення тих чи тих предметів за чинним стандартом. Можна використати це як мініпрообраз профільного навчання. Маючи академічну автономію, заклади можуть модернізувати ці програми, погоджуючи з відповідними державними освітянськими органами.
Окрім усього, я прихильник того, що заклади старшої школи мають бути багатопрофільними. Монопрофільні заклади можуть бути у великих містах – там, де доступна логістика й учні зможуть легко переміщатися. А більшість територіальних громад, які є нечисельними, не зможуть забезпечити функціонування монопрофільних ліцеїв. Бо якщо такі ліцеї створять, то однаково буде певна прив’язка дитини до того чи того закладу й, відповідно, одного певного профілю.
А от багатопрофільний ліцей дасть можливість дитині обирати напрям навчання відповідно до своїх бажань, нахилів, вподобань і майбутнього професійного становлення.
Також я вважаю, що кількість цих профілів не може бути стабільною. Вона може змінюватися протягом певних років, залежно від того, які будуть побажання дітей. Не виняток, що в певний рік може бути два класи математичного профілю із семи. А в інший рік такого профілю може не бути взагалі, бо не буде запиту від учнівства.
Учасники навчального візиту до Королівства Данія, щодо старшої профільної школи. Фото: Олег Фасоля
Старша школа має бути гнучкою і пристосованою до учня, а не до педагогічного колективу. Тому тут також важливо говорити, що педагоги мали б працювати на контрактній формі роботи. Усе для того, щоби керівництво закладу могло гнучко реагувати на запити дітей, батьків і загалом суспільства, які можуть бути різними в різний час.
Учні найбільш готові до освітніх змін. З ними працювати найлегше, бо потреба в цих змінах ініційована саме від них та для них. Але, на превеликий жаль, наших дітей не завжди хочуть чути батьки й педагоги.
Головний аргумент цих дорослих на користь того, що теперішня старша школа є якісною, – це те, що багато випускників вступають до закладів вищої освіти. Але давайте будемо чесні – стати студентом вишу в Україні зараз – це невелика проблема. У нас побутує субкультура вищої освіти – »вища освіта за будь-яку ціну».
Водночас випускники шкіл часто не знають, для чого їм вища освіта та не використовують її. Ми маємо тішитися, що випускники хочуть здобути вищу освіту. Але яка користь із того, що людина здобуває спеціальність правника, а потім працює барменом? Добре, якщо бармен має вищу освіту, але він міг би раніше розпочати працювати, а не 4 чи 6 років здобувати кваліфікацію, яку не використовуватиме.
Які в нас є аргументи для противників створення мережі старшої профільної школи? Батьки мають розуміти, що у їхніх дітей є різні освітні траєкторії. І це не лише рух до старшої школи. Це може бути рух до ПТУ та фахової передвищої освіти. А вже тоді, якщо виникне потреба, рух до вищої освіти. Дитина буде успішною, коли здобуде улюблену освіту і працюватиме на улюбленій роботі. Престижно здобувати освіту, яка в майбутньому буде освітою заради успішного життя, а не просто вищою освітою.
Тому наше гасло – «Почуйте своїх дітей! Почуйте своїх учнів». Ми залучаємо учнів до роботи в різних робочих групах. І лише тоді, коли всі стейкхолдери відкриті до діалогу, вдається досягти успіху.
Учні 9 класу ліцею "Ідеал", Вишневої громади Бучанського району. Фото: Сергій Копань
Зліва: Славутський ліцей Славутської міської ради. Справа: Світлана Ліскова. Фото: Тетяна Терещук
Учні Славутського ліцею Славутської міської ради. Фото: Тетяна Терещук
Зліва: директорка Красилівського ліцеї Олена Ковальчук. Справа: директорка місцевого відділу освіти, молоді та спорту Олена Заїка. Фото: Ірина Хворостовська
Учні Красилівського ліцею. Фото: Ірина Хворостовська
Герб ліцею. Фото: Ірина Хворостовська
Вони готові до того, що, наприклад, частина дітей може перейти до шкіл Ніжинської міської територіальні громади. Бо так традиційно склалося і їм так логістично буде зручніше.
Як результат, діти із сусідніх невеликих сільських громад, які не мають змоги утворити потужні ліцеї, зможуть потрапити до цього закладу. І громада від цього виграє.
Ми також почали роботу у Вознесенській міській громаді Миколаївської області й у Хмільницькій міській громаді на Вінниччині. Точково консультуємо й інші громади, але абсолютно всім допомогти, на жаль, не можемо. Попри це, тішить те, що громади, засновники, голови звертаються до нас. Вони розуміють запит і хочуть змін.
Суть нашої роботи в межах шведсько-українського проєкту «Підтримка децентралізації в Україні» полягає в тому, щоби хоча б одній громаді в області показати, що творити радикальні зміни складно, але вкрай потрібно. Позитивні приклади будуть спонукати інші громади не боятися змін. У такий спосіб масштабуватиметься досвід.
Коли міністерство напрацює нормативну базу, громадам, які вже реформували мережу, буде простіше. Навіть якщо створені мережі в чомусь не відповідатимуть стандартам, цим громадам буде легше щось підправити, ніж створювати з нуля.
У Законі України «Про освіту» йдеться про те, що мережу закладів загальної й середньої освіти визначає засновник. Тому марно сподіватися на те, що держава чітко кожному напише, у кого й де буде ліцей.
На превеликий жаль, робота для галочки є і буде. Але маємо говорити правду дітям, батькам, вчителям, громадськості, депутатам. І чим більше людей буде говорити цю правду, тим вагоміші і яскравіші будуть результати. Через ось такі осередки успіху маємо формувати команду однодумців.
П’ять чи шість років тому я, напевно, один із перших почав говорити про реформування мережі старших шкіл. Тоді всі дивувалися і казали, що оскільки немає нормативної бази, треба чекати 2027 року.
Однак згодом багато хто переконався, що треба починати вже, самотужки. І тепер я маю вже не десятки, а сотні однодумців у різних областях України. За пів року їх буде вже вдвічі чи втричі більше. Відтак коло тих, хто готовий до змін заради дітей, а не заради збереження статусу закладу, важливості керівника, чи збереження колективу, ставатиме ширшим.
Головна наша ціль – забезпечити якісну освіту для дітей, яка була б для них на першому етапі цікавим процесом, а на другому – принесла б користь у виборі майбутньої професії. І в кінцевому результаті зробила б майбутнього дорослого громадянина України успішним у житті.
Фото Олега Фасолі: Марія Брикимова, ГО «Смарт освіта»
Теги:
Джерело:
Проект «Підтримка децентралізації в Україні» (SALAR International)
24 грудня 2024
Світло Різдва та місія безбар’єрності: історія Івана Космини
Світло Різдва та місія безбар’єрності: історія...
Чи не єдиний в Україні штатний радник міського голови з питань безбар’єрності Іван Космина працює у місті Чортків...
24 грудня 2024
Громада на всі 100: як Шевченківська громада...
10 листопада завершилося голосування та вибір 40 фіналістів серед територіальних громад, які подалися на конкурс...
24 грудня 2024
Складання річної фінансової звітності за 2024...
На початку 2025 року розпорядники коштів місцевих бюджетів традиційно складатимуть річну фінансову звітність за 2024...
24 грудня 2024
Мінрозвитку ініціювало серію дискусій щодо стратегічного розвитку громад та регіонів
Мінрозвитку ініціювало серію дискусій щодо...
Міністерство розвитку громад та територій України об’єднало понад 500 представників влади, експертів та громадськості...