Місцеві запозичення та місцеві гарантії: нові можливості для всіх територіальних громад

І. Контекст

 

Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо забезпечення підтримки обороноздатності держави та розвитку оборонно-промислового комплексу України» від 08.11.2023 р. № 3428-IX надав право сільським та селищним територіальним громадам здійснювати місцеві запозичення та надавати місцеві гарантії.

Для реалізації такого права органи місцевого самоврядування (ОМС) використовуватимуть низку нормативно-правових актів, серед яких:

Проєкт USAID «ГОВЕРЛА» звертає увагу, що для побудови дієвого механізму здійснення місцевих запозичень та місцевих гарантій для сільських та селищних територіальних громад значний перелік нормативно-правових актів потребує змін, доповнень, узгодження процесів та документів.

Проєкт USAID «ГОВЕРЛА» працює над відповідними пропозиціями, здійснюватиме та підтримуватиме ініціативу таких пропозицій.

Проєкт USAID «ГОВЕРЛА» в грудні 2023 – січні 2024 підтримає та організує низку заходів інформаційного та навчально-практичного спрямування, участь в яких допоможе територіальним громадам реалізувати право здійснення місцевих запозичень та надання місцевих гарантій.

При здійсненні місцевих запозичень та місцевих гарантій ОМС оперуватимуть такими основними поняттями:

  • Місцеве запозичення – операції з отримання до бюджету Автономної Республіки Крим, обласного бюджету, бюджету міської, селищної чи сільської територіальної громади кредитів (позик) на умовах повернення, платності та строковості з метою фінансування відповідного бюджету.
  • Гарантійне зобов’язання – зобов’язання гаранта повністю або частково виконати боргові зобов’язання суб’єкта господарювання – резидента України перед кредитором у разі невиконання таким суб’єктом його зобов’язань за кредитом (позикою), залученим під державну чи місцеву гарантію. Гарантом місцевих запозичень виступає місцева рада, яка прийняла рішення щодо здійснення місцевого запозичення.

 

ІІ. Місцеві запозичення

 

 

Рішення щодо здійснення місцевих зовнішніх запозичень та надання місцевих гарантій[1] приймається виключно на пленарних засіданнях обласних і місцевих рад.

Обов’язкові елементи рішення сесії місцевої ради про здійснення місцевого запозичення:

  1. мета запозичення;
  2. форма запозичення;
  3. істотні умови запозичення, майнове або інше забезпечення виконання зобов’язань за запозиченням. До них відносяться:
      • вид запозичення;
      • розмір запозичення;
      • валюта запозичення;
      • строк запозичення;
      • відсотки за користування запозиченням;
      • строки сплати відсотків, включаючи відсотки у разі прострочення та/або відстрочення виконання зобов’язання щодо повернення запозичення/окремої його частини;
      • розмір комісій, адміністративних платежів та інших платежів, які підлягають сплаті відповідно до умов кредитного договору (договору позики);
      • розмір неустойки, штрафів, пені чи інших санкцій за порушення зобов’язань за запозиченням;
      • розмір основної суми боргу.

 

 

ІІІ. Місцеві гарантії

 

Місцеві гарантії можуть надаватися за рішенням відповідної міської, селищної, сільської ради. Місцеві гарантії призначені для забезпечення повного або часткового виконання боргових зобов’язань суб’єктів господарювання. Такі суб’єкти перебувають у комунальній власності територіальної громади, розташовані в цій громаді та здійснюють на її території реалізацію інвестиційних проєктів. Метою таких проєктів є розвиток комунальної інфраструктури або, наприклад, впровадження ресурсоощадних технологій.

Граничний обсяг надання місцевих гарантій, а також повноваження щодо їх надання визначаються рішенням про місцевий бюджет. Як і місцеві запозичення, місцеві гарантії можуть надаватися відповідними органами місцевого самоврядування лише за дотримання умов платності, строковості, забезпечення виконання зобов’язань у спосіб, передбачений законом.

Тому суб’єкти господарювання, щодо яких рада приймає рішення про надання місцевих гарантій, зобов’язані надати майнове або інше забезпечення виконання зобов’язань та сплатити до відповідного місцевого бюджету плату за їх отримання в розмірі, встановленому радою[2].

Протягом строку дії договору про місцеву гарантію місцеві ради передбачають у своїх рішеннях про місцевий бюджет видатки на виконання гарантійних зобов’язань з платежів, термін сплати яких настає у відповідному бюджетному періоді. Такі видатки передбачаються щодо забезпечених гарантією договорів, за якими вже настав гарантійний випадок, в обсязі, що дорівнює сумі платежів за цими договорами та щодо інших забезпечених гарантією договорів – не менше 50 % сум платежів за цими договорами.

Правочин щодо надання місцевої гарантії оформляється в письмовій формі та має визначати:

  • предмет гарантії;
  • повні найменування та місцеперебування суб’єкта господарювання і кредитора;
  • обсяг кредиту (позики);
  • обсяг гарантійних зобов’язань та порядок їх виконання;
  • права та обов’язки гаранта і кредитора;
  • умови настання гарантійного випадку;
  • строк дії гарантії.

До укладення правочину щодо надання місцевої гарантії ОМС мають отримати рішення Антимонопольного комітету відповідно до Закону України «Про державну допомогу суб’єктам господарювання» (від 01.07.2014 р. № 1555-VII).

Звертаємо увагу на те, що в період дії воєнного стану та протягом одного року після його припинення або скасування деякі норми[3] цього Закону та інші норми законодавства, що випливають із цього Закону, не застосовуються, а вся державна допомога, надана протягом такого періоду, вважається допустимою. Також надавачі державної допомоги звільняються від обов’язку подання повідомлення про нову державну допомогу та подання звітності про чинну державну допомогу.

 

ІV. Особливості здійснення місцевих запозичень та місцевих гарантій

Обсяг та умови здійснення місцевих запозичень і надання місцевих гарантій погоджуються з Міністерством фінансів. Мінфін у місячний строк розглядає, перевіряє повний пакет документів та приймає відповідне рішення. Зазначений строк відраховується від дати подання останнього документа, наданого для розгляду.

Усі договори про місцеві запозичення, договори, виконання зобов’язань за якими забезпечено місцевими гарантіями, та договори про відшкодування витрат місцевого бюджету, а також зміни істотних умов таких договорів реєструються в Реєстрі місцевих запозичень та місцевих гарантій.

За даними Реєстру, з 01.01.2023 р. по 31.10.2023 р. Мінфіном погоджено лише три заявки щодо здійснення місцевих запозичень та дві заявки щодо надання місцевих гарантій:

Це свідчить про невисоку активність ОМС щодо діяльності із залучення місцевих запозичень та надання місцевих гарантій. Тому для розвитку відповідних компетенцій на часі існують значні можливості.

У результаті здійснення місцевих запозичень та надання місцевих гарантій виникає місцевий борг та гарантований борг. Задля мінімізації ризиків у бюджетному законодавстві встановлено низку обмежень, що мають бути враховані при застосуванні таких інструментів.

Зокрема:

  • Загальний обсяг місцевого боргу та гарантованого боргу станом на кінець бюджетного періоду не може перевищувати 200 % середньорічного обсягу доходів загального фонду місцевого бюджету, які надійшли за три попередні бюджетні періоди (роки) без урахування податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) та міжбюджетних трансфертів.
  • Видатки місцевого бюджету на обслуговування місцевого боргу не можуть перевищувати 10 % видатків загального фонду місцевого бюджету.
  • Якщо порушено графік платежів, що призвело до нарахування будь-яких штрафних санкцій, то в поточному бюджетному періоді заборонено здійснювати нові місцеві запозичення та надавати місцеві гарантії.
  • Якщо протягом поточного та наступного бюджетних періодів після погашення простроченої заборгованості та сплати всіх нарахованих штрафних санкцій допущено повторне порушення графіка платежів, то ОМС не мають права здійснювати нові місцеві запозичення та надавати місцеві гарантії протягом трьох наступних бюджетних періодів.
  • Забороняється надання місцевих гарантій суб’єкту господарювання, який має прострочену заборгованість перед територіальною громадою.

 

Управління місцевим боргом

 

Для здійснення контролю за ризиками, пов’язаними з управлінням місцевим боргом, місцевий фінансовий орган за рішенням та в порядку, затвердженому місцевою радою, може проводити операції з розміщення тимчасово вільних коштів місцевого бюджету на депозитах або через придбання державних цінних паперів, цінних паперів, емітованих відповідною місцевою радою, з подальшими:

  • поверненням таких коштів до кінця бюджетного періоду;
  • достроковим викупом зобов’язань за місцевим боргом;
  • обміном зобов’язань за місцевим боргом з метою заміни валюти;
  • зменшенням відсоткової ставки;
  • продовженням строку погашення такого зобов’язання або зменшення обсягу місцевого боргу в разі перевищення його граничного обсягу.

Місцевий фінансовий орган затверджує програму управління боргом на відповідний рік та оприлюднює її в місячний строк після початку відповідного бюджетного періоду (до 31 січня) в офіційному друкованому виданні ОМС.

 
 

Рівень кредитоспроможності (платоспроможності) бюджету територіальної громади залежить від впливу комерційних, фінансових та економічних умов. Перед тим як застосовувати інструменти місцевих запозичень та місцевого боргу, потрібно пересвідчитися в рівні такої кредитоспроможності (платоспроможності).

Для отримання незалежної оцінки щодо кредитоспроможності територіальна громада може співпрацювати із суб’єктами господарювання, які на професійній основі здійснюють таку оцінку.

Інструменти місцевих запозичень та місцевих гарантій є дієвими для стимулювання місцевого економічного розвитку (МЕР), а їх використання за наданим законом правом в умовах суттєвих фіскальних обмежень 2024 р., є актуальним для всіх без винятку територіальних громад.

ВАЖЛИВО! Перед початком процесу здійснення місцевих запозичень та/або надання місцевих гарантій громада має зробити детальні розрахунки своєї фінансової спроможності та кредитоспроможності (платоспроможності). Адже, на відміну від трансфертів, ці інструменти мають характер платності, строковості та повернення.

Більш детальну інформацію про застосування інструментів місцевих запозичень та місцевих гарантій експерти Проєкту USAID «Говерла» надаватимуть під час тематичних заходів, про які ми повідомимо додатково.


[1] Відповідно до вимог, встановлених частиною першою статті 26 глави 1 та частиною третьою статті 43 глави 4 розділу II Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»

[2] Якщо інше не передбачено рішенням про місцевий бюджет

[3] Йдеться про норми статтей 6, 7, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16 Закону

08.12.2023 - 15:51 | Переглядів: 2206
Місцеві запозичення та місцеві гарантії: нові можливості для всіх територіальних громад

Теги:

бюджет інвестиції бюджет методика

Джерело:

Читайте також:

22 листопада 2024

Уряд затвердив розподіл додаткової дотації для місцевих бюджетів на майже 800 млн грн

Уряд затвердив розподіл додаткової дотації для...

22 листопада, Уряд затвердив черговий розподіл додаткової дотації для місцевих бюджетів, повідомили у Міністертсві...

22 листопада 2024

Окремі питання обмеження доступу до публічної інформації в ОМС в умовах воєнного стану

Окремі питання обмеження доступу до публічної...

Програма USAID DOBRE підготувала відеороз’яснення на тему: «Окремі питання обмеження доступу до публічної інформації...

22 листопада 2024

Конкурс «Громада на всі 100»: став відомий список фіналістів

Конкурс «Громада на всі 100»: став відомий...

Завершився другий етап конкурсу «Громада на всі 100», під час якого серед 261 громади обрали 40 учасників, що...

22 листопада 2024

Розмежування повноважень органів місцевого самоврядування є кроком до сильнішого багаторівневого врядування в Україні

Розмежування повноважень органів місцевого...

18 листопада у Бучі відбувся круглий стіл щодо розподілу повноважень органів місцевого самоврядування та органів...