Авторка: Тетяна Лукеря, залучена аналітикиня Лабораторії законодавчих ініціатив

---

Окупація та військові дії призвели до пошкоджень інфраструктури, включно зі школами, лікарнями, соціальними центрами та адміністративними установами, що ускладнило або унеможливило доступ жителів до основних публічних послуг. Окрім цього, громади стикнулися із браком кваліфікованих кадрів, зокрема медиків, вчителів, соціальних працівників. Ці точкові проблеми, які у кожній з деокупованих громад різняться, – вимагають різних підходів до їх вирішення. З іншого боку, в умовах війни, що триває, неможливо передбачити, коли саме тимчасово окуповані громади будуть звільнені, а тим більше – коли припиниться військова агресія росії, дії якої щоденно шкодять громадам.

Зважаючи на це, вже зараз необхідні інструменти для аналізу проблем, що існують у громадах у різних сферах, і які дозволять реагувати на них відразу після деокупації громади. На важливості підготовчого етапу наголошували і представники місцевого самоврядування, особливо прифронтових громад. За результатами дослідження, яке проводила Лабораторія законодавчих ініціатив у 2023 році, ми виявили, що оскільки оцінка пошкоджень та визначення пріоритетів, найімовірніше, не є можливими до моменту фактичного звільнення територій, доцільним є підготовчий етап, що має включати:

• організацію ресурсів та кадрів (волонтери, ГО, бізнес), які оперативно долучаться до відновлення відразу після деокупації;
• накопичення гуманітарних запасів на географічно близьких територіях (тобто якщо Україна звільняє територію Донецької області, важливим є наявність необхідної гуманітарної допомоги для жителів у найбільш наближеному регіоні та оперативне її доставлення на визначені території);
• забезпечення необхідною технікою, у тому числі комп’ютерною, будівельними матеріалами;
• підготовку команди фахівців з надання психологічних та медичних послуг;
• створення комісій з оцінки пошкоджень.

Підготовчий етап стосується відновлення різних сфер, зокрема і сфери публічних послуг. Отже, що з публічними послугами у громадах зараз та чому важливо здійснювати оцінку для подальшого моделювання їх відновлення?

Лабораторія законодавчих ініціатив зробила пілотне дослідження у 17 деокупованих громадах на основі розробленої методики оцінки стану публічних послуг. У процесі аналізу усіх зібраних даних ми виділили основні аспекти, що впливають на організацію та надання публічних послуг:

Після деокупації послуги не надавалися відразу, оскільки відбувалися певні узгодження, набиралися кадри, відкривалися реєстри.

Першочергово відновлювали доступ до реєстру територіальної громади, який підв’язаний до Державної міграційної служби. Відкриття реєстрів допомогло оперативно оформляти прописки, виписки, довідки та інші необхідні документи. Друге – це доступи до «соціальної громади», тобто відновлення реєстрів для оформлення субсидій, виплат тощо. Враховуючи це, представники громад зауважують, що вже зараз потрібно готувати кадровий потенціал і відповідне технічне забезпечення, оскільки після деокупації особливо затребуваними будуть адміністративні та соціальні послуги.

Особливо налагодженими є процеси у наданні адміністративних послуг, які здебільшого забезпечуються у повній мірі.

Звісно, організація надання послуг у кожній із громад різниться залежно від безпекової ситуації, наближеності до зони активних бойових дій, кількості населення, кадрового потенціалу тощо. Проте і за таких умов адміністративні послуги надаються – у деяких громадах є мобільні ЦНАПи, або ж адміністратори виїжджають у населені пункти відповідно до встановленого графіку. Наприклад, якщо у населеному пункті проживає 500 осіб загалом, то немає необхідності у роботі адміністратора 24/7. Відповідно, є один прийомний день, коли адміністратор виїжджає у населений пункт і надає послуги. Також таке рішення приймається громадою для того, щоб не скупчувати людей в одному місці, оскільки на сьогодні це небезпечно. У населених пунктах, де є люди з інвалідністю, люди літнього віку, працюють старости – якщо виникають питання щодо підготовки документів, жителі звертаються до старости, який передає запити у ЦНАП.

Водночас система адміністративних послуг у деокупованих громадах зазнала перенавантаження. Це пов’язано, насамперед, із кількістю осіб, які потребують виготовлення документів, відновлення житла, консультацій тощо.

Значна частка жителів деокупованих громад є соціально вразливими, а це потребує підсилення соціальної сфери.

У деяких громадах це пов’язано з великою кількістю ВПО, у деяких – наявністю людей літнього віку, людей з інвалідністю, осіб у складних життєвих обставинах. Окрім цього, активна внутрішня міграція всередині регіонів збільшує диспропорції між громадами, що є очевидним у зв’язку із різною безпековою ситуацією. Швидка міграція також пов’язана із відсутністю координації та контролю гуманітарної допомоги, у зв’язку з чим жителі можуть переміщуватися як у межах громади, так і у межах певного регіону.

Соціальні послуги забезпечуються відповідно до звернень жителів та їхніх запитів. Частина послуг можуть не надаватися у зв’язку із відсутністю потребуючих осіб у таких послугах. До забезпечення послугами активно долучаються благодійні організації, волонтери, міжнародні партнери. Проте вони забезпечують здебільшого гуманітарною допомогою. Тому не можна ствердно зауважити про стійкість системи соціальних послуг у громадах. Більше того, в окремих громадах відсутні Центри надання соціальних послуг, бракує соціальних працівників. А у громадах, де наявні соціальні працівники, вони можуть виконувати різні задачі – від керування соціальними процесами до безпосередньо надання соціальних послуг.

Представники громад зауважують, що, по-перше, брак соціальних фахівців пов'язаний із низькими заробітними платами. Це впливає загалом на мотивацію працівників та неможливість залучення нових людей у штат у випадку «відкритих вакансій».

По-друге – це відсутність страхування. Для посилення роботи соціальних працівників необхідне страхування, оскільки вони мають виїзди у населені пункти, які знаходяться під постійними обстрілами. Окрім того, вони працюють з важкими випадками – людьми з інвалідністю, яким доводиться організовувати евакуацію, сім’ями у складних життєвих обставинах, літніми людьми тощо. У громадах наголошують на зміні підходу до соціальної політики загалом, оскільки соціальні послуги повинні надаватися для підтримки потребуючих, а не повного забезпечення їхнього проживання.

Брак житла для внутрішньо переміщених осіб.

У деяких невеликих громадах здебільшого немає тимчасових приміщень для проживання ВПО. Тому людей тимчасово розміщують у тих будинках, які покинуті й не зруйновані, і власники яких дають дозвіл на проживання іншим особам. Проте як зазначають представники громад, значна частка місцевих жителів з часом повертаються у громади, і вільного житла стає недостатньо для розміщення ВПО.

Заміщення соціальних послуг гуманітарною допомогою.

Як зазначають представники громад, у надмірній залученості гуманітарних місій існують певні ризики. Зокрема, це стимулює небажання працювати у жителів громади, створює апатію та залежність.

Необхідність забезпечення кадровими ресурсами.

Брак кадрів спостерігається у різних сферах. Міграція населення вплинула на відсутність кадрів. У такому разі доводиться залучати фахівців з інших громад, а то й регіонів. Або ж громади змушені залучати до термінових завдань різних працівників своєї громади, і фактично один фахівець працює в різних напрямках.

Ситуація із залученням соціальних фахівців різниться. Наприклад, навіть якщо хтось із фахівців із соціальної роботи виїхав, є особи, які зареєстровані у Центрі зайнятості і, відповідно, виконують обов’язки соціальних працівників. Водночас у деяких громадах обов’язки соціального працівника виконують громадські організації або представники різних ініціатив (наприклад, ініціатива «Армія відбудови»). Однак це не вирішує проблему «кадрового голоду», оскільки соціальні послуги – це не тільки гуманітарна допомога, а й оцінка потреб вразливих верств населення, надання відповідної соціальної послуги, моніторинг роботи з вразливими категоріями населення тощо. Зокрема, представники громад зазначали, що для того, щоб якісно оцінити потреби, необхідні фахові знання, тому на рівні громади бракує навчання для соціальних працівників.

Медичні послуги забезпечуються частково із залученням благодійних організацій.

Зокрема, приїжджають сімейні лікарі, терапевти, кардіологи, психотерапевти, партнери забезпечують громад технічним обладнанням тощо. Окрім цього, благодійні фонди фінансово сприяють відбудові фельдшерсько-акушерських пунктів. У деяких громадах функціонує телемедицина і паралельно працівники проходять навчання у громадських організаціях відповідного спрямування.

Важливим інструментом є укладання договорів між громадами для забезпечення населення медичними послугами. Наприклад, спільне фінансування на утримання первинної медичної допомоги. Таким чином, лікарі із однієї громади виїжджають у старостати іншої громади та надають послуги.

Труднощі із забезпеченням послуг, що стосуються земельних питань.

Сьогодні навіть землевпорядники не мають доступу до публічної кадастрової карти, бо вона не функціонує повноцінно. Обмеження таких доступів ускладнює виконання роботи і загалом не дозволяє рухати ніякі питання. Можливості забезпечувати цю послугу іншою громадою також немає, оскільки здебільшого громади укладають договір з Головним управлінням земельних ресурсів області. Зрештою, ця послуга не є необхідною на сьогодні у тих громадах, де території сильно постраждали та заміновані, проте у громадах зауважували, що є поодинокі випадки звернень за цією послугою.

«Формальні» процедури звітування щодо надання послуг.

Представники громад стверджують про додаткове навантаження на працівників через різні звітування про надання послуг. Причому, окрім обов’язкового стандарту звітування, які вимагаються центральними органами виконавчої влади, громади постійно отримують запити у розрізі категорій населення, населених пунктів, окремих видів послуг тощо. Це часто створює додаткове навантаження для працівників.

ОВА та РВА запитує інформацію щодо кількості наданих послуг, соціально-демографічних характеристик, фінансової ситуації. Часто ця інформація дублюється РВА та ОВА. А це, у свою чергу, вимагає значного часового ресурсу. Більше того, відсутня взаємодія між РВА та ОВА. Під час роботи з громадами, ми дізналися, що часто ОВА не отримує інформацію від РВА, яку їй передають ВА населених пунктів. Ймовірним рішенням представники громад вважають оптимізацію системи звітувань через цифровізацію процесу.

Необхідність консультативної підтримки.

Це стосується не тільки підтримки жителів. Представники громад зазначали про необхідність консультацій з питань оподаткування, оскільки питань багато – а комунікація із податковою службою проходить лише для нарахування податків.

Забезпечення житлово-комунальними послугами.

У громадах, де сильні обстріли інфраструктури, труднощі виникають у наданні житлово-комунальних послуг. Хоча у громаді й працюють комунальні підприємства, найбільша проблема – це відсутність техніки для повноцінної роботи.

Таким чином, вимірювання стану публічних послуг у деокупованих громадах є необхідним для напрацювання конкретних рішень, оскільки послуги – це не тільки про підтримку жителів, але і про комунікацію між місцевою владою та жителями. Відразу після деокупації вкрай необхідним є проведення оцінки стану для розуміння проблем та якісного моделювання відновлення послуг, заснованого на даних і фактах. Це обов’язкова складова повернення громад до звичного життя. І усвідомлювати це мають на усіх рівнях – та починати роботу вже зараз.