Організація послуг з психічного здоров’я та реабілітації на рівні громади - поради експертів
Організація послуг з психічного здоров’я та реабілітації на рівні громади - поради експертів

Експерти Програми  «U-LEAD з Європою» підготували матеріал про потреби і методи моніторингу психічного здоров'я, пошук та надання допомоги.


Брак своєчасних та доступних послуг з відновлення психічного здоров’я, та реабілітації є нагальною проблемою для всього людства. Приблизно 13% населення планети мають проблеми з психічним здоров’ям.

Водночас, за статистикою, третина людей живуть з захворюваннями, які суттєво впливають на їхнє фізичне здоров’я, в той час як якість життя може бути поліпшена завдяки якісній реабілітації (World Mental Health Report: Transforming Mental Health for All. Geneva: World Health Organization; 2022. License: CC BY-NC-SA 3.0 IGO). Цей показник неухильно зростає, в тому числі й завдяки тому, що послуги у сфері психічного здоров'я та реабілітації довгий час не були пріоритетними в більшості країн і більша частина фінансування на охорону здоров’я спрямовувалась на фізичне здоров'я.

Наведена світова статистика вражає, але навіть вона не враховує наслідків війни, з якими щоденно стикається сучасна Україна. Взявши до уваги наведені цифри, можна уявити, яка приблизна кількість населення вашої громади може потребувати послуг відновлення психічного здоров’я. Раннє виявлення та профілактика психічних розладів, так само, як і вчасно розпочата фізична реабілітація, мають вирішальне значення для ефективного лікування, збереження чи відновлення якості життя, уникнення подальших дороговартісних госпіталізацій. Ця стаття розгляне проблематику, над якою мусять замислюватися органи місцевого самоврядування, аби забезпечити населення громади доступними послугами в умовах обмежених ресурсів.

По-перше, потрібно визначитись із тим, у яких саме послугах з відновлення психічного та фізичного здоров’я є потреба та які ресурси вже залучені. Визначення потреб мешканців громади повинні базуватись як на наявних статистичних даних, так і на опитуваннях. Наприклад:

  • визначення основних щоденних факторів, що впливають на психологічний стан мешканців громади та з якими стикаються різни групи населення: економічні чинники та/або втрата основних засобів до існування, наслідки жорстокого поводження, травм, загибель рідних, комбіновані медичні стани, значне погіршення, повна чи часткова втрата здоров’я чи якості життя, стигматизація переселенців та військових ветеранів;
  • визначення того, що мешканці громади розуміють під терміном «проблеми психічного здоров’я»: які можуть бути ознаки порушення ментального здоров’я? Як мешканці громади пораються з цим? Чи знають симптоми депресії, ознаки тривожного розладу, суїцидальної поведінки? Як мешканці громади взаємодіють з тими, хто може мати проблеми ментального здоров’я;
  • визначити бар’єри у користуванні послугами психічного здоров’я: логістичні бар’єри, вартість, мовний бар’єр, нерозуміння до кого звертатись, довгі черги до вузьких спеціалістів, до яких направив сімейний лікар.

Такий самий принцип можна використати і для визначення необхідного обсягу реабілітаційних послуг, показників захворюваності, госпіталізації та інвалідізації населення різних вікових груп. Важливими є також і наступні питання:

  • Чи отримуєте ви допомогу, якої потребуєте (медична, соціальна, психологічна, логістична, підтримка громади, безбар’єрність тощо)?
  • Як ви можете оцінити якість свого життя?
  • Чи легко вам вийти з дому?
  • Чи легко вам пересуватись громадою, щоби дістатись комунальних сервісів (лікарні, соціальної служби, школи, садочка, ЦНАП, і т.д.)?
  • Чи достатньо тротуарів, парків та пішохідних зон, до яких легко дістатися, місць для відпочинку на автобусних зупинках, у парках та дорогою до інших місць, до яких вам треба діставатись пішки?

Безперечно, цей список може бути додатково розширено залежно від потреб громади, але відповіді на ці питання вже дають розуміння тих викликів, які стоять перед мешканцями. А далі органи місцевого самоврядування можуть аналізувати, які ресурси в громаді залучені для їх подолання. Наприклад:

  • Чи організовано логістичну доступність послуг реабілітації (інсульт, інфаркт, неврологічні захворювання, поранення, реабілітація дітей від 0-4 років)?
  • Чи залучені фахівці до надання послуг з відновлення психічного та фізичного здоров’я?
  • Чи сформований список організацій, що можуть надавати чи надають послуги підтримки та відновлення психічного та фізичного здоров’я?
  • Чи підтримує місцевий бізнес заходи з підтримки та відновлення психічного та фізичного здоров’я як у себе на підприємствах, так і у громаді?
  • Чи проводяться просвітницькі та освітні заходи з відновлення та розпізнавання ознак порушення психічного та фізичного здоров’я?
  • Чи доступні інформаційні матеріали про психічне здоров’я та шляхи отримання термінової та довгострокової допомоги (телефони гарячих ліній, червоні прапорці погіршення психічного стану, телефони та посилання для термінової допомоги)?
  • Чи є приміщення для онлайн-консультацій та для групових занять з поліпшення психічного здоров’я?
  • Чи проходять навчання з кризової комунікації спеціалісти нашої громади (соціальні центри, медичні установи, комунальні служби, вчителі, ЦНАП)?
  • Чи проходять навчання з послуг реабілітації та відновлення ті спеціалісти, що планують чи наразі провадять у нас свою діяльність?
  • Чи доступна у школах та садочках, навіть за умови роботи онлайн, психологічна допомога? Чи достатньо цього об’єму послуг?
  • Чи забезпечено отримання послуг у віддалених населених пунктах онлайн або виїзними бригадами?

Наступним кроком, вже після аналізу відповідей на ці питання, а також за результатами оцінки пріоритетних викликів та наявних ресурсів, стане впровадження хоча б одного, найреалістичнішого компоненту.

Якими б обмеженими не були ресурси громади, створення списку організацій, що працюють у сфері підтримки та відновлення психічного здоров’я, постійне оновлення цього списку та розповсюдження через наявні канали комунікації (наприклад, місцеві ЗМІ, канали у месенджерах, роздруківка на магазині, листівка) має суттєвий позитивний вплив.

Реабілітація пацієнта після перенесеної операції чи хвороби безпосередньо в громаді дозволить знизити потребу у догляданні, що у свою чергу знижує рівень психологічної напруги та знімає фінансовий тягар з родини, знижує навантаження з підтримки такої родини.

Розуміння ознак порушення психічного стану та інформація щодо ресурсів для їхнього відновлення знижують рівень насильства, суїцидів, алкоголізму та наркоманії в родині, поліпшують місцеву криміногенну ситуацію.

Позитивну роль відіграє і заснування окремих груп підтримки, що потребує порівняно невеликих фінансових вливань для організації та навчання відповідних спеціалістів. Наприклад: Повчанська громада (Рівненська область) – створена група підтримки для жінок, чиї чоловіки воюють; м. Львів – діє група підтримки для батьків, які виховують дітей самотужки; м. Миколаїв – функціонує онлайн-група підтримки для дорослих, які переживають втрату; Саратська селищна рада (Одеська область) – створена група підтримки для дівчат- та жінок-переселенок, які мають психологічні травми та внутрішні страхи, пов’язані з пережитим під час бойових дій та перебуванням в тимчасовій окупації та ін.

Підсумовуючи, навіть маленький крок у бік відновлення та поліпшення якості життя мешканців робить значний внесок у розвиток спроможності громади та її людського капіталу у середньо- та довгостроковій перспективі. Тому визначення цих кроків та їхнє поступове впровадження має бути тим вагомим пріоритетом, на який органам місцевого самоврядування варто звернути свою увагу вже зараз.

Переглядів: 954
Коментарі:
*Щоб додати коментар, будь ласка зареєструйтесь або увійдіть
Новини на тему: соціальні послуги
Читайте також: