Автори: Євген Мешко, Володимир Гарасюк, експерти Програми "U-LEAD з Європою"

Медичну допомогу в Україні аж ніяк не можна назвати найкращою. У цьому матеріалі поговоримо про невизнання медичних помилок та ризики при лікуванні. Якщо громада хоче серйозно покращити якість своїх медичних послуг, то як правильно оцінити цю якість та які важливі етапи на шляху до її покращення?

Безпека пацієнтів є однією з найбільш серйозних проблем у будь-якій системі охорони здоров’я. Для розуміння: ймовірність того, що людина постраждає під час подорожі літаком, становить 1 на мільйон, в той же час ймовірність того, що пацієнт постраждає під час надання медичної допомоги, становить 1 на 300. За статистикою, навіть галузі промисловості з підвищеним ризиком, такі як авіаційна або атомна промисловість, мають набагато кращі показники безпеки, ніж сектор охорони здоров’я.

У США помилки медиків займають 5-е місце серед причин смертності. У цей же час в Україні за 2020 рік їх не зареєстровано зовсім. Звісно ж, це зовсім не означає, що в Україні ідеальна медична система. Причиною статистичної відсутності медичних помилок в Україні є брак системи обліку та реєстрації цих помилок. Основні мотиви цього: кримінальна відповідальність за лікарські помилки (у багатьох цивілізованих країнах відповідальність за лікарські помилки декриміналізовано); брак дієвих систем розбудови якості медичної допомоги, які б запобігали виникненню чи давали змогу виявляти такі помилки.

Головною метою системи охорони здоров'я є вчасне забезпечення високоякісними медичними ресурсами всіх, хто їх потребує. Тобто забезпечити хорошу якість життя, вилікувати хвороби, коли це можливо, подовжити тривалість життя тощо. Часто використовують різноманітні показники якості медичних послуг, щоб спробувати оцінити якість медичної допомоги (далі – МД), включно з підрахунками збільшення або зменшення кількості захворювань, зменшення кількості чинників ризику, які виникають у людей після профілактичного лікування, дослідження стану здоров’я чи показників здоров’я в населення, яке має доступ до певних видів догляду. Варто відмітити, що за визначенням ВООЗ якість МД складається із семи параметрів:

1. Ефективність: уникнення надмірного та неправильного догляду, найшвидше й найоптимальніше досягнення очікуваного результату.
2. Безпечність: уникнення шкоди для пацієнтів від допомоги, яка має на меті допомогти їм.
3. Орієнтованість на пацієнта: надання допомоги, яка чутлива до потреб пацієнта.
4. Своєчасність: скорочення часу очікування та шкідливих затримок для пацієнтів.
5. Фінансова ефективність: уникнення марної витрати матеріалів, ліків, застосування обладнання, інших ресурсів.
6. Справедливість: надання допомоги, яка не залежить від особистих характеристик пацієнта, його фінансового стану.
7. Інтегрована допомога: орієнтована на осіб із множинними проблемами здоров'я, передбачає комплексне надання послуг в громаді.

Оцінювання якості медичної допомоги може відбуватися на двох різних рівнях: на рівні окремого пацієнта та на рівні популяції.

На рівні окремого пацієнта, або на мікрорівні, оцінка якості медичної допомоги зосереджується на медичних послугах у місці надання, наприклад, в амбулаторії сімейної медицини чи в лікарні. Заради покращення якості медпослуг у закладах охорони здоров’я варто розвивати два напрями:

• попередження дефектів якості;
• моніторинг для виявлення наявних дефектів і їхнього усунення.

Щодо першого, то найбільш поширеними методами є стандартизація медичної допомоги (наприклад, впровадження маршрутів лікування пацієнтів, стандартів спілкування чи поведінки та ін.) та навчання персоналу, робота з ризиками. Ці заходи спрямовані на запобігання помилок під час надання МД. У той час як напрям моніторингу і виявлення дефектів якості МД – це передусім комплекс заходів, що сприяє знаходженню проблем і кристалізації причин їхнього виникнення. Наприклад, оцінювання раціональності призначення антибіотиків у хірургічному відділенні, доцільність проведення рентгенологічного обстеження органів грудної клітини сімейним лікарем, якість проведення скринінгу раку молочної залози на рівні практики ПМД, робота зі скаргами пацієнтів тощо. Виявлені проблеми варто глибоко проаналізувати задля виявлення першопричини цих проблем. І вже за результатами такого аналізу мають вживатися заходи щодо усунення першопричини в майбутньому.

На рівні ж популяції, або на макрорівні, оцінювання якості МД передбачає роботу з масивом даних для виявлення глобальних проблем зі здоров’ям у громаді. Цей відрізок роботи належить до сфери громадського здоров’я. Це може включати такі показники, як очікувана тривалість життя, рівень дитячої смертності, захворюваність і поширеність певних станів здоров’я, запущені форми онкопатології тощо. Важливим викликом для більшості громад постає спроможність проводити таку системну аналітику великого масиву даних, визначати ключові цілі для аналізу, приймати управлінські рішення на основі отриманих результатів. Наприклад, виявлення великої кількості раку молочної залози у в 4 стадії може говорити про неефективний скринінг у цільовій групі в конкретній громаді. Аналіз причин неефективного скринінгу наводить на висновок, що метод обстеження мамографія є доступним, але лікарі первинної ланки не відводять належної уваги цьому обстеженню. На основі цього має розроблятися система мотивації, де одним із КРІ (Key Performance Indicators, ключові показники ефективності) є саме це обстеження в цільовій групі.

Також варто відмітити, що для розбудови системи якості медичної допомоги ключовим і найважливішим чинником є наявність достовірних даних у електронному форматі. На думку більшості експертів, дані, які збирають і накопичують у електронному форматі, мають високу достовірність, легко піддаються обробці та аналізу, полегшують процес прийняття управлінських рішень. Тому цифровізація медичних даних є додатковим пріоритетом в охороні здоров’я на рівні громади.

Підсумовуючи викладене, зазначимо, шо створення системи якості медичної допомоги є широкоформатним завданням та передбачає велику кількість знань, навичок та втілених заходів, необхідних для її розвитку. І хоча властивість помилятися засвідчена ще давнім латинським висловом «Errare humanum est», розуміння наявності медичних помилок у роботі закладів охорони здоров’я та методів роботи із цими помилками є першим кроком до покращення системи охорони здоров’я вашої громади.