Автори:
Мирослав Кошелюк, консультант Програми Ради Європи «Посилення доброго демократичного врядування і стійкості в Україні»
Антон Грушецький, виконавчий директор Київського міжнародного інституту соціології

---

Ось уже понад 20 років Україна намагається впровадити підходи до розвитку агломерацій (чи метрополій або метрополійних територій – у різних країнах вони називаються по-різному), які набули поширення в Європі та й в усьому світі. В багатьох країнах визнаним є той факт, що функціональні зв’язки між громадами, особливо громадами-сусідами, – економічні, соціальні, культурні, інфраструктурні, тощо – розвиваються швидше, ніж міняються адміністративні межі. Тому такі об’єднані мережею зв’язків території в країнах ЄС називають саме функціональними і на практиці доводять, що співпраця громад, які при цьому зберігають свою самостійність, йде на користь і їх мешканцям, і загалом сприяє економічному розвитку регіонів та країн.

Однак тут є одне «але», без якого ця співпраця неможлива. Це формування довіри між сторонами. Довіра ж формується в діалозі і часом непростих дискусіях та укріпляється в процесі напрацювання прецедентів спільного вирішення проблем та досягнення спільно поставлених цілей.

Власне саме цим шляхом і йде Львівська агломерація. 17 громад, включно зі Львівською, минулого року відповідно до розпорядження начальника Львівської обласної військової адміністрації Максима Козицького розпочали розробку стратегії її розвитку. Нещодавно до них доєдналась ще одна, вісімнадцята громада, представники якої побачили і для себе сенс у можливому об’єднані зусиль. А допомагає у цьому процесі Програма Ради Європи «Посилення доброго демократичного врядування і стійкості в Україні», консультанти якої співпрацюють з громадами в розробці агломераційної стратегії і модерують дискусії між їх представниками і представницями. На запрошення Ради Європи до спільної роботи долучився також Фонд розвитку місцевої демократії ім. Єжи Регульского, який спирається на польський досвід розбудови агломерацій.

Саме про довіру і співпрацю говорили – а подекуди і гаряче сперечались – голови громад на черговому засідання керівного комітету з розробки стратегії Львівської агломерації, яке відбулось 13 квітня. Відзначали плюси і мінуси агломерації, згадували і старі конфлікти, називали проєкти, з вирішення яких можна починати співпрацю, торкались питань законодавчого врегулювання функціонування агломерацій і спрощення процедур міжмуніципального співробітництва… Але, в решті решт, сходились в тому, що, якщо розвиватись агломераційним шляхом, то в центр, перш за все, потрібно ставити людину.

І отже саме думка громадськості має стати вирішальною в тому, які шляхи розвитку обирати. Відповідь на деякі питання щодо цього дає дослідження думки мешканців та мешканок громад Львівської агломерації, яке в лютому – березні 2023 року було проведено Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС) [1] на замовлення Ради Європи і яке його президент Володимир Паніотто презентував на засіданні керівного комітету.

Це не перше дослідження агломераційних процесів, проведене в Україні на замовлення Ради Європи. У 2020 році подібне опитування проводились в Київській агломерації, а у 2021 році – у Львівській агломерації. Унікальність поточного дослідження 2023 року полягала в тому, що воно було фокусовано в тому числі і на питаннях мобільності. Їх аналіз, як приклад використання соціологічних даних для планування транспортних рішень в агломерації, заслуговує окремого висвітлення. Тут же ми зупинимось на деяких більш загальних висновках, які є дуже цікавими та показовими.

Перший такий висновок можна зробити на основі того, як опитані ставляться до перспективи співпраці громад в агломерації, зокрема з її центром – Львівською громадою. Уже в 2021 році цей показник був достатньо високим. Тоді рівень підтримки такої співпраці становив 76%. Тепер він ще зріс і становить уже 88%. Причому ідея співробітництва користується абсолютною підтримкою і у Львівській громаді (89%), і у сусідніх громадах (86%).

Слід зазначити, що підтримка агломераційної співпраці зросла останнім часом і в Київській агломерації – з 45% у 2020 році до 95% у 2022. Війна дійсно вчить нас гуртуватись – і це ймовірна спільна причина такого росту. Однак, якщо в Київській агломерації громади реально переконались в дієвості взаємної підтримки в нинішніх непростих умовах, то у Львівській – мова йде швидше про очікування вигід від гуртування.

З цим, можливо, пов’язане і те, що у Київській агломерації дещо вищі оцінки взаємовигідності такої співпраці – 73% мешканців та мешканок м. Київ і 67% мешканців та мешканок інших населених пунктів Київської агломерації вважають, що від співробітництва виграє і м. Київ, і сусідні громади. У Львівській агломерації взаємовигідною таку співпрацю вважають наразі дещо менше опитаних. Але й тут маємо позитивні тренди – число тих, хто вважає, що у виграші від співпраці в рівній мірі будуть і Львів, і сусідні громади, виросло з 52% до 59% у Львівській громаді і з 35% до 44% – у сусідніх громадах. Слід зазначити, що у сусідніх громадах ще 17% вважають, що вони виграють від такої співпраці навіть більше.

 

То ж можна говорити про те, що розвиток міжмуніципальної співпраці в агломераціях однозначно має підтримку більшості їх мешканців та мешканок.

Щодо того, на що саме така співпраця має бути перш за все спрямована, то її топ-сферами на думку респондентів та респонденток є у Львівські агломерації будівництво доріг, сучасних сміттєпереробних заводів чи полігонів, розвиток мережі медичних закладів (особливо про медичні заклади говорять мешканці та мешканки сусідніх громад). Трохи рідше респонденти та респондентки називали облаштування зелених зон, очистку річок, розвиток індустріальних парків, розвиток мережі освітніх закладів, громадський транспорт, розвиток спортивної інфраструктури, вирішення завдань цивільної оборони.

Кожна з таких сфер може бути охоплена спільними проектами, ідеї яких уже обговорюються на робочих групах з розробки стратегії агломерації, а результатом цього має стати покращення якості послуг, які отримують її мешканці та мешканки.

Тим більше, що вже сьогодні в багатьох сферах надання послуг існують тісні переплетення. Загалом у дослідженні мова йшла про 12 сфер, важливих з точки зору споживачів, незалежно від того, чи ці послуги надаються державними, комунальними чи приватними структурами. І хоча більшість з них мешканці та мешканки отримують саме у своїх громадах, є ряд сфер, де вже простежується інтенсивне залучення м. Львова. Так, сфери, послугами яких значна частка мешканців та мешканок сусідніх громад переважно користуються вже у м. Львові – це медицина вторинного рівня (39% серед тих, хто користується, говорять про переважне користування у м. Львові), культура (34.5%), фінансова сфера (26.5%), торгівля непродовольчими товарами (23%) і сфера побутових послуг (21%). А запит на отримання таких послуг саме в центрі агломерації ще більший. Так, серед мешканців та мешканок хотіли б користуватися послугами в центрі агломерації у сфері медицини вторинного рівня (загалом 71% з тими, хто уже користується) та у сфері культури (60%). Далі йдуть торгівля непродовольчими товарами (55%), фінансова сфера (49%), відпочинок і розваги (48%).

Таким чином, дослідження підтверджує наявність системи тісних зв’язків у різних сферах, які власне і «зшивають» агломерацію. Є однак і швидше проблемний момент – частина послуг, які сьогодні сконцентровані у Львові, повинна в перспективі бути децентралізована, щоб мешканці та мешканки громад на всій території агломерації мали рівний доступ до якісних послуг, і це ще одна важлива тема для співпраці.

Ще більш сильним показником пов’язаності громад є дані, які свідчать, що в агломерації фактично формується єдиний ринок праці. У сусідніх громадах більшість працевлаштованих працюють у своєму населеному пункті, проте значна частина працює у м. Львові. Загалом 15% серед усіх мешканців та мешканок сусідніх громад працюють у м. Львові, що становить 29% серед працевлаштованого населення сусідніх громад. Крім 15% тих, хто самі працюють у м. Львові, є 27.5% респондентів та респонденток, які самі не працюють, але у яких є члени домогосподарства, що зараз мають роботу у м. Львові. Тобто загалом 43% мешканців та мешканок сусідніх громад безпосередньо або опосередковано пов’язані із сферою працевлаштування у м. Львові. На рівні ближніх до Львова громад ці показники ще вищі.

Отже, можна зафіксувати, що громади, які наразі долучені до розробки стратегії агломерації, однозначно відповідають критерію, запропонованому ОЕСР, за яким визначаються межі агломерацій, – приналежними до агломерацій вважають громади, якщо не менше 15% їх працевлаштованого населення зайнято в центрі агломерації.

Слід зазначити, що, на жаль, в нинішніх умовах спостерігається негативний тренд в оцінці перспектив працевлаштування – у Львівській громаді 33% вважають, що такі можливості погіршилися (про покращення говорять 10.5%), у сусідніх громадах – 25% (про покращення говорять 14%). І тут знову респонденти та ресопндентки значною мірою покладають свої надії на центр агломерації – якщо серед мешканців та мешканок сусідніх громад лише 43% бачать перспективи у своїй громаді, то, водночас, 75% бачать такі перспективи у м. Львові.

Як і у сфері послуг, тут можемо говорити і про наявність сильних зв’язків в агломерації, і про необхідність вирівнювання існуючих диспропорцій і вироблення спільної політики в сфері економічного розвитку.

Наявність таких диспропорцій створює переважання «доцентрових» транспортних потоків над «відцентрованими». Якщо враховувати поїздки респондентів та респонденток у будні і вихідні, тобто загалом, то 68% мешканців та мешканок сусідніх громад відвідували м. Львів за останні 3 місяці, в т.ч. 32.5% регулярно відвідували м. Львів (2-3 дні на тиждень і частіше). Ще 10% відвідували досить часто, хоча більшою мірою час від часу (1 день щотижня). 25% мешканців та мешканок є епізодичними / нерегулярними відвідувачами та відвідувачками. В той же час серед мешканців та мешканок Львівської громади лише 32% відвідували сусідні громади за останні 3 місяці, якщо враховувати поїздки респондентів та респонденток і у будні, і у вихідні, в т.ч. 9% – відвідували регулярно (2-3 дні на тиждень і частіше). Ще 6% відвідували досить часто, хоча більшою мірою час від часу (1 день щотижня). 17% мешканців та мешканок є епізодичними / нерегулярними відвідувачами та відвідувачками.

Різні і причини відвідувань. Основні причини відвідувати м. Львів – купівля непродовольчих товарів (54% серед тих, хто відвідав, назвали цю причину), купівля продовольчих товарів (44%), робота (39%), власне дозвілля (32%). Дещо рідше мова йшла про лікування (25%) і відвідування родичів (16.5%). У мешканців Львова, навпаки, преш за все, йде мова про відвідування родичів (54%). Інші топ-причини: власне дозвілля (33%), робота (31%), відпочинок на дачі / у заміському будинку (23%).

Але і в «доцентрових», і у «відцентрових» поїздках значний відсоток становлять саме поїздки автомобілем. Якщо для поїздок у Львів 57% опитаних загалом користуються переважно автобусом / маршруткою, а 38% – приватним автомобілем, то для поїздок співвідношення зворотне – зі Львова 61% його мешканців чи мешканок переважно користуються автомобілем, а автобусами / маршрутками – 35%. Враховуючи, що перший тип поїздок є більш інтенсивним, зрозуміло, що його результатом є значне ускладнення трафіку в центральному місті.

Власне, як показує міжнародний досвід, спільне управління транспортними потоками в агломерації є предметом співпраці громад у абсолютній більшості з них (біля 80%). Отримані дані дозволили оцінити середню тривалість поїздок, обсяг трафіку, який створюють ті чи інші громади, перспективи розширення користування громадським транспортом і велосипедами для регулярних поїздок. Але про це, як ми зазначили, буде розказано окремо.

Підсумовуючи ж цей огляд даних соціологічного дослідження, наведемо ще один надзвичайно показовий факт. За період з осені 2021 року з 56% до 85% стало більше тих, хто ідентифікує себе як мешканець чи мешканка Львівської агломерації (Великого Львова). Посилення відбулося і у Львівській громаді (з 66% до 89%), і в сусідніх громадах (з 23% до 75%!). Важливо, що ідентифікація себе з агломерацією (Великим Львовом) серед мешканців і мешканок сусідніх громад слабко залежить від відстані до м. Львова: незалежно від відстані 70-79% вважають себе частиною Великого Львова.

 

То ж, підсумовуючи, можемо зазначити, мешканці і мешканки все більше відчувають, що агломераційні процеси стають все сильнішими, і що розвиток співпраці у Львівський агломерації – на часі. Цей висновок має послужити переконливим  аргументом для досягнення консенсусу для представників органів місцевого самоврядування громад, які наразі шукають оптимальні моделі співпраці.

Тут варто сказати і про ще один аргумент на користь того діалогу, який зараз відбувається. Наразі Львів і Львівщина – швидше у тиловій зоні, а отже місія міста і регіону, в тому числі – напрацьовувати моделі, які можуть в майбутньому бути використані для відновлення тих міст і регіонів, які сьогодні переживають значно складніші часи. Нагадаємо, що у Державній стратегії регіонального розвитку на 2021-2027 роки, яка була прийнята до початку повномасштабного вторгнення, на карті України було позначено 7 потенційних агломерацій – окрім Львівської і Київської, також Дніпровська, Запорізька, Криворізька, Одеська, Харківська. Саме для них може бути корисним досвід, який зараз напрацьовується, в рамках роботи над стратегією Львівської агломерації

То ж ця робота має ще і більш широкий сенс. І тому дуже доречно прозвучали слова, з якими до учасників і учасниць засідання керівного комітету звернулась Директорка Директорату людської гідності, рівності та врядування Ради Європи Клаудіа Лучіані:

«Ми захоплюємося стійкістю українського народу та рішучістю влади продовжувати демократичні реформи, незважаючи на широкомасштабне російське вторгнення. І Рада Європи пишається бути частиною цього проекту та допомогти розвивати спільну та згуртовану стратегію розвитку Львівської агломерації».

Повний звіт за результатами соціологічного дослідження буде опублікований невдовзі на сторінках Програми Ради Європи «Посилення доброго демократичного врядування і стійкості в Україні» в Україні і КМІС.

---

Зміст цієї статті є виключною відповідальністю її авторів та не може жодним чином вважатися як такий, що відображає погляди Ради Європи та її держав-членів.

 

[1] Польовий етап дослідження тривав з 11 лютого до 24 березні 2023 року. Загалом в рамках дослідження було проведено 3016 інтерв’ю з респондентами та респондентками, в т.ч. 752 інтерв’ю були проведені у Львівській громаді, 2264 – в інших 18 громадах (124-129 залежно від громади). Опитування проводилося методом особистих інтерв’ю з респондентами в домогосподарствах, де вони проживають.