Луганщина була і буде Україною. У цьому впевнена начальниця Шульгинської військової адміністрації Луганської області Наталія Петренко:
Сім місяців я голова громади без громади.
Я всієї душею за місцеве самоврядування. Для мене більш престижно бути головою громади, аніж головою військової адміністрації. Але я впевнена, що ми точно повернемось до місцевого самоврядування, і у нас буде найдемократичніша у світі держава.
В нашій Шульгинській громаді була тиха окупація. Коли я виїхала 8 квітня з громади, кияни вже поверталися додому, і я по-доброму заздрила їм.
27 лютого до нас зайшла російська армія. Але зайшли вони на тотальний спротив. Від найменших сіл до міст люди виходили на мітинги голіруч і ставали перед танками, кричали: «Їдьте звідси, вас тут ніхто не чекав!». Ми не боялись, але через якийсь час росіяни почали стріляти у цивільних людей. Тоді ми почали свою тиху роботу. У нас був запас пального, шкільні автобуси, якими ми могли евакуювати населення. Але російські військові пройшли 60 км без бою, нічого не руйнуючи; а коли житло не зруйноване, важко людей мотивувати виїхати. Люди з Лисичанська, Рубіжного, Попасної думали, що у нас відносна безпека і до нас почали їхати ті, хто не могли виїхати в Україну, щоб перечекати ситуацію.
Ми з командою сільської ради організували роботу у нових умовах, розподілили завдання. Створили гуманітарні штаби. Це не було складно, адже сільські люди просто знесли харчі, теплі речі і все це роздавали тим, хто цього потребував. Таким чином ми займались соціальною роботою. Ми не займались адмініструванням, бо рада була зачинена і йшов процес так би мовити "підбору нового персоналу".
Наразі наша команда розкидана по Україні, але ми продовжуємо свою роботу. Ми буквально «на валізах», і в будь-який момент готові їхати додому. Дай боже, щоб росіяни так само як тихо зайшли, так тихо й вийшли – без опору і розрухи. Я знаю, що за одну добу, щойно я опинюсь у громаді, я зможу організувати всю роботу і зрозуміти, що нам потрібно.
Закликаю всіх вірити в ЗСУ, допомагати, донатити. Вірю в те, що Україна буде потужним світовим проєктом, адже весь цивілізований світ захоплюється нашими людьми.
Я хочу додому. Я хочу до своєї громади.
Матеріал підготувала Юлія Савельєва, гендерна експертка
Шведсько-українського проекту “Підтримка децентралізації в Україні” (SALAR International)
Теги:
лідерство жінок війна історії війни
Область:
Луганська областьГромади:
Шульгинська територіальна громадаДжерело:
Проект “Підтримка децентралізації в Україні” (SALAR International)
22 листопада 2024
Уряд затвердив розподіл додаткової дотації для місцевих бюджетів на майже 800 млн грн
Уряд затвердив розподіл додаткової дотації для...
22 листопада, Уряд затвердив черговий розподіл додаткової дотації для місцевих бюджетів, повідомили у Міністертсві...
22 листопада 2024
Окремі питання обмеження доступу до публічної інформації в ОМС в умовах воєнного стану
Окремі питання обмеження доступу до публічної...
Програма USAID DOBRE підготувала відеороз’яснення на тему: «Окремі питання обмеження доступу до публічної інформації...
22 листопада 2024
Конкурс «Громада на всі 100»: став відомий список фіналістів
Конкурс «Громада на всі 100»: став відомий...
Завершився другий етап конкурсу «Громада на всі 100», під час якого серед 261 громади обрали 40 учасників, що...
22 листопада 2024
Розмежування повноважень органів місцевого...
18 листопада у Бучі відбувся круглий стіл щодо розподілу повноважень органів місцевого самоврядування та органів...