Прагнучи об’єднати зусилля мешканців, влади та бізнесу для розв’язання питань стратегічного розвитку міста у 2009 році Львівська міська рада створила комунальну установу з функцією аналітичного центру — Інститут міста. До початку повномасштабної війни він займався стратегічним плануванням і менеджментом, залученням ресурсів, а також координацією проєктів міжвідомчого формату. 

Після 24 лютого у структурі Інституту міста відбулися кадрові зміни й тимчасово трансформувався внутрішній порядок денний. Про координацію потоків гуманітарної допомоги, створення Львівського оборонного кластеру, залучення ресурсів на підтримку внутрішньо-переміщених осіб, особливості проєктної роботи та загалом про те, якими були останні вісім місяців діяльності установи, читайте матеріалі ОПОРИ, створеному за результатами розмови з виконувачем обов’язків директора Максимом Терлецьким.

Заморожені чинні та затримані нові проєкти через непевність міжнародних партнерів, неможливість створювати аналітичні дослідження через обмеження бюджетних видатків, зміна керівника команди через мобілізацію — війна вносить у діяльність комунальної установи Інститут міста чимало змін та, водночас, сприяє розвитку. 

Попри те, що проєктна діяльність у березні-травні призупинилася, чимало нових завдань додалося до роботи Інституту у зв’язку із тим, що Львівська міська рада визначила установу уповноваженим органом на отримання гуманітарної та фінансової допомоги. 

“Перші три місяці ми активно працювали над залученням та розподіленням гуманітарної допомоги. Це доволі бюрократичний процес, адже потрібно було писати листи за кордон, постійно підтримувати зв’язок із митницею, партнерськими організаціями, які надавали допомогу, узгоджувати потреби різних сторін, висвітлювати цю підтримку та дякувати”, — пригадує виконувач обов’язків керівника установи Максим Терлецький. 

Окремим гуманітарним викликом для Львова стало забезпечення внутрішньо переміщених осіб житлом. На команду Інституту міста лягла комунікація з партнерами щодо залучення додаткових ресурсів на обслуговування трьох модульних містечок, побудованих за підтримки польського уряду у квітні-травні. На запит відгукнулося ПАТ «Карлсберг Україна»: 30% прибутку з відвідування музею-пивоварні бізнес передає Інституту міста на закупівлю всього необхідного для підтримки функціонування містечок, в яких наразі проживає близько 1000 внутрішньо переміщених осіб. У співпраці з іншою партнерською організацією — Німецьким товариством міжнародного співробітництва GIZ — на базі недобудованого народного дому в селі Великі Грибовичі, що входить до Львівської територіальної громади, облаштовують ще один тимчасовий прихисток для вимушених переселенців. За попередніми підрахунками, тут зможе проживати від від 70 до 150 осіб. 

Під особливий запит, що з’явився в умовах російської агресії, використали також спроможність Львова до розвитку кластерних ініціатив — груп компаній, організацій та установ, які працюють в одній або доповнюючих галузях, взаємодія між якими збільшує конкурентні переваги. В середині березня до Львівської міської ради звернулося релоковане підприємство — ТОВ “Харківський завод засобів індивідуального захисту”, що виготовляє спорядження для військових, зокрема бронежилети. Його представники бажали відновити роботу у Львові. У стислі терміни для відновлення повного циклу виробництва виробництва об’єдналися близько 10 інших підприємств. Так утворився Львівський оборонний кластер (ЛОК) — громадське об’єднання, що поставило за мету якомога швидше виготовити на потреби Збройних Сил України 100 тисяч бронежилетів. На момент написання цього тексту ціль досягнуто на 80%, а Міністерство оборони визнало ЛОК основним координатором волонтерського руху з виготовлення бронежилетів Україні. Інститут міста увійшов у цей кластер як координуюча організація, яка, зокрема, відповідає і за фінансовий менеджмент. 

“На старті було чимало організаційних викликів: налагодження постачання якісної сировини, тестування виробів, правильне документування тощо. Тільки влітку ми вийшли на налагоджене виробництво. Натомість вже зараз бачимо, що запит саме на бронежилети зникає. Тому також активно збираємо ідеї, щоб трансформуватися, об’єднатися з іншими підприємствами і продукувати щось інше”, — ділиться досвідом співрозмовник.

Поступово у травні-червні команда установи почала повертатися до проєктної роботи. Зокрема, відновилася діяльність у межах ініціативи Європейського Союзу SPARCS.Lviv. Цей проєкт надає підтримку для впровадження рішень з акцентом на цифровізацію, сталу енергетику, покращення якості повітря, електромобільність, створення системи моніторингу розроблених рішень. Львівська програма має на меті забезпечення стратегічної трансформації громади для досягнення кліматичної нейтральності у 2050 році, а також створення умов для розвитку енергопозитивних районів у місті.

“На практиці ми плануємо втілювати ці заходи у рамках діяльності департаменту житлового господарства та інфраструктури, у співпраці із «Львівтеплоенерго», відділом супроводу ОСББ у Львові, департаментом мобільності та департаментом економіки. Також ми розглядаємо можливість синхронізувати цей проєкт із вже існуючими муніципальними програмами, де він міг би допомогти у частині планування та проектування, став би доповненням до окремих кредитних програм і створив умови для реалізації нових грантових проєктів. На жаль, він не може бути спрямований на тверді результати, але може бути спрямований на розробку інноваційних рішень. Крім Львова у проєкті беруть участь міста Майя (Португалія), Кіфісія (Греція), Рейк’явік (Ісландія), Кладно (Чеська Республіка). Разом ми маємо можливість запозичувати унікальний досвід у двох основних “містах-маяках” – Еспоо (Фінляндія) та Лейпцизі (Німеччина)”, — розповідає Максим Терлецький. 

Також в установі взяли курс на те, щоб проєкти, робота над якими триває, стосувалися нового порядку денного громади, перші позиції в якому займають заходи з підготовки інфраструктури до чергових безпекових загроз та створення національного реабілітаційного центру «Незламні». Тож, наприклад, за підтримки Німецького товариства міжнародного співробітництва GIZ Львів створює просторовий енергетичний план — геоінформаційну систему енергетичної інфраструктури міста. Основна ідея — оцифрувати всю інфраструктуру громади, щоб можна було швидко моделювати критичні ситуації і пропонувати у відповідь обґрунтовані рішення. 

“Зазвичай на подібні обрахунки відводиться кілька місяців чи пів року, потім формується проєктно-кошторисна документація — це займає ще рік, і потім ми виходимо на рішення. В нас на це немає часу, і ми розуміємо, що в таких умовах нам потрібно максимально оптимізувати усі процеси. Ми знайшли цей приклад в проекті SPARCS, ми побачили, що Лейпциг повністю робить цифровий варіант своєї інфраструктури і зараз ми хочемо об’єднувати різні формати співпраці, щоб наслідувати цей досвід”, — коментує керівник Інституту міста.

Що стосується бачення розвитку громади на перспективу, то Максим Терлецький  переконаний: всі стратегії потребують переосмислення, адже з’явилися нові виклики. Водночас він наголошує, що довгострокові цілі до 2030 року залишаються актуальними, а от короткострокові програми на 3–5 років потрібно переробляти. Після 24 лютого найбільш відчутною для громади стала потреба в детальному  економічному стратегуванні, яке б дозволило сфокусуватися на точкових речах. З цією метою, в тому числі за участю Інституту міста, розроблено програму «7 дій економічного поступу Львова в умовах воєнного стану», що задає вектор розвитку міста і має визначені п’ять пріоритетних галузей економіки та сім цілей, на які має орієнтуватися діяльність міської ради. 

Щодо загального стратегування міста, то у Львові продовжує діяти, затверджена у  2021 році Інтегрована концепція розвитку, яка містить основні принципи Комплексної стратегії розвитку міста 2012–2025 та компоненти, які стосуються ролі Львова як центру громади. Це стратегічний документ, що об’єднує всі інші стратегії,  як-от План міської мобільності, Комплексну стратегію озеленення, Стратегію розвитку культури до 2025 року тощо.

“Ми знаємо, куди рухаємося, і ми не можемо змінювати вектор, бо стратегічні документи Львова розроблені згідно з принципами Європейської хартії місцевого самоврядування, загальноприйнятих на європейському рівні документів.  Якщо ми говоримо, що хочемо продовжувати співпрацю з міжнародними партнерами — маємо керуватися відповідними нормами”, — говорить співрозмовник. 

Що стосується орієнтирів від держави, то тут громада очікує формування загальноукраїнської стратегії, у межах якої можна було б зрозуміти перспективи розвитку Львова як регіонального центру. Все ж, навіть у кризових умовах команда міської ради бачить майбутню лідерську роль Львова у регіоні Східної Європи.