Протягом червня-жовтня цього року ще у п’яти українських громадах будуть створені відкриті шкільні коворкінги для розкриття творчого, проєктно-технологічного, підприємницького потенціалу школярів. Коворкінги оснастять сучасним обладнанням, вони будуть відкриті зранку до вечора, тут зможуть працювати не лише учні та учениці, а й дорослі, зокрема і з числа внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Більше того, частину виробів та продукції будуть реалізовувати, щоб заробити «кишенькові» або ж «перший капітал» для відкриття власної справи. Очікується, що відкриті шкільні коворкінги матимуть вплив на розвиток громади та зміцнення місцевої економіки.

Цей досвід організатори/-ки і учасники/-ці проєкту «Зміцнення місцевої економіки та доброго врядування», який реалізується за фінансової підтримки Ради Європи, хочуть розповсюдити на школи у кожній громаді в Україні.

 

Перший крок до успіху

 

Учасники та учасниці цього проєкту були відібрані на публічному конкурсі, на який надійшло 54 заявки. Конкурсна комісія, до складу якої входили представники/-ці Міносвіти, Мінрегіону, Асоціації ОТГ, визначила переможні заявки і 1 липня на стартовій онлайн-конференції були підписані партнерські угоди про спільну реалізацію проєкту між головою ГО «Освіта для успіху», міськими/ сільськими головами відповідних громад та директорами/-ками п’яти навчальних закладів:

1. Городоцький ліцей №4 Городоцької міської ради (Городоцька міська рада. Хмельницька область. проєкт – швейний коворкінг);
2. Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №2 міста Копичинці (Копичиницька міська рада. Тернопільська область. проєкт – столярний коворкінг);
3. Крупецький ліцей (Крупецька сільська рада. Рівненська область. проєкт – кулінарний коворкінг);
4. Ліцей «Львівський» Львівської міської ради (Львівська міська рада. проєкт – коворкінг з вирощування мікрозелені);
5. Пустомитівський ліцей №1 (Пустомитівська міська рада. Львівська область. проєкт – коворкінг з вирощування мікрозелені).

Ці заклади освіти відповідають головним критеріям, висунутим організаторами/-ками проєкту:

• мають напрацювання за профілем коворкінгу, а відповідальний/-на за функціонування коворкінгу працівник/-ця має належну кваліфікацію, досвід, мотивацію;
• мають не менше 150 учениць та учнів, що визначає широкий вплив на цільові аудиторії;
• мають підтримку місцевої влади щодо створення та функціонування шкільного коворкінгу;
• окреслили перспективи та планують забезпечити сталість результатів проєкту.

На вказані критерії можуть орієнтуватися й інші громади чи заклади, які планують з часом створити відкриті шкільні коворкінги і у себе.

Представник ГО «Освіта для успіху», експерт з місцевого самоврядування та місцевого економічного розвитку Маркіян Дацишин зазначив:

«Очікуємо, що відібрані громади і заклади зможуть за наступні кілька місяців показати успішні практики, які ми потім тиражуватимемо по всій Україні, надихаючи інші громади на зміни».

Голова Офісу Ради Європи, Представник Генерального секретаря Ради Європи з питань координації програм співробітництва Стен Ньорлов під час заходу привітав переможців/-ниць та сказав:

«Сподіваюсь, що ми допоможемо українцям і українкам і в майбутньому цей проєкт буде ще більш адаптований до національного контексту та сприятиме економічному розвитку громад».

Пустомитівський міський голова Олег Серняк подякував за підтримку освіти в цей нелегкий час і наголосив:

«Ми впевнені, що ключ до успішного майбутнього України полягає у розвитку освіти».

 

Як розподіляються ролі

 

Представник ГО «Освіта для успіху», експерт з питань освіти Сергій Дятленко окреслив функції учасників проєкту.

«Щоб досягти успіху і показати унікальний досвід, треба розуміти, що мова йде не просто про обладнання майстерні, а в першу чергу про підвищення спроможності школи, про розвиток громади. Спільно ми маємо створити таку історію успіху, яка сприятиме залученню донорів, громадських організацій до розвитку якісної шкільної освіти в громадах та зміцненню місцевої економіки», – сказав Сергій Дятленко.

Він повідомив, що ГО «Освіта для успіху» в ході реалізації проєкту відповідатиме не лише за закупку, доставку та наладку обладнання шкільних коворкінгів. Найважливіше –  експерти громадської організації консультуватимуть громади з питань формування освітніх програм, впровадження шкільного соціального підприємництва, комунікації та взаємодії з цільовими аудиторіями, підвищення професійного рівня педагогічних працівників. Також ГО забезпечить менторський супровід функціонування коворкінгу на початковому етапі.

Зі свого боку, заклади освіти мають:

• забезпечити функціонування шкільних коворкінгів в рамках навчального процесу, позашкільної діяльності;
• забезпечити доступ до коворкінгу дорослого населення громади, учнів та учениць інших закладів освіти;
• залучити до діяльності коворкінгів такі цільові аудиторії, як ВПО та національні спільноти, які проживають в громаді;
• залучити місцевих підприємців/-ємиць та майстрів/-инь, які допоможуть дітям;
• забезпечити виготовлення в шкільному коворкінгу певного виду продукції та її реалізацію для отримання коштів на підтримку функціонування коворкінгу;
• сприяти залученню до навчальних семінарів, тренінгів педагогічний колектив для підвищення професійного рівня;
• сприяти розвитку творчого потенціалу учнів та учениць.

«У результаті освітні заклади повинні розробити інноваційну навчальну програму, заохочувати активних вчителів з високим професійним рівнем, щоб добре обладнані та доступні шкільні коворкінги, за наставництва з боку місцевого бізнесу та майстрів та майстринь, стимулювали збільшення рівня громадської участі у місцевих справах», – сказав Сергій Дятленко.

 

Громада, яка не дбає про молодь, не має майбутнього – трохи більше про шкільний коворкінг

 

Голова ГО «Освіта для успіху» Іван Савицький повідомив:

«Ми вже довго шукаємо український відповідник до слова коворкінг. Але поки безуспішно. Тому маємо пояснити, що саме під цим коворкінгом розуміємо. І чим він відрізняється від майстерні».

За його словами, усі в Україні звикли бачити шкільну майстерню як запилений клас з часто застарілим обладнанням, де діти щось роблять (найчастіше – сидять у гаджетах) на заняттях з трудового навчання.

«За нашими спостереженнями, діти під час занять з трудового навчання виготовляють якісь незрозумілі речі, як наприклад ручки для молотків з гнилої сосни, які невідомо, чи потрібні комусь. Діти не ставляться до трудового навчання як до предмету, важливого для їхнього розвитку. Вчителі трудового навчання завжди мали «надцятирічної» давності програму з визначеними «за царя Гороха» технологіями і працювали по цій програмі. Так от, коворкінги – це зовсім про інше», – розповів Іван Савицький.

Він зазначив, що в коворкінгах має бути лише сучасне обладнання, яке використовується максимально ефективно. З 9 до 15 години дня коворкінги мають працювати для освіти. З 15 до 17 – як гуртки. Після 17 – як відкритий простір для роботи і творчості для усіх бажаючих: учительської й учнівської спільнот з інших шкіл, батьків і всієї громади.

«Маємо відійти від стереотипу, що школа в громаді – це джерело безкінечних проблем – то дах потрібно відремонтувати, то вікна, двері поміняти і так далі. Школа повинна перестати бути закритим середовищем, а стати частиною громади, центром тяжіння для молоді і дорослих. Місцем, куди хочеться ходити. Ми відкриваємо двері майстерні і використовуємо знання педагогічного колективу для всіх охочих. В майстернях, які стають коворкінгами, починає вирувати життя, вони стають осередками активності», – розповів Іван Савицький.

Звичайно, не кожну школу можна забезпечити сучасним обладнанням. Тому, якщо в громаді оснащена хоча б одна школа, вона має відкрити двері для дітей з інших закладів. Вчителі/-ки з усіх шкіл повинні мати право приходити зі своїми учнями і ученицями працювати на цьому обладнанні.

В коворкінгах має виготовлятися те, що несе певну цінність для учнів та учениць, класу, родини чи громади.

«З досвіду скажу, що коли діти роблять для громади певні предмети, навіть прості лавочки, вони отримують від цього велике задоволення і менше псують комунальне майно. Це те, що і має нести освіта. Трудове навчання – це не лише про вміння працювати молотком чи швейною машинкою, це і про навчання дітей самозарадності, активності, відповідальності, про можливість відчути свою спроможність і свою цінність», – зазначив Іван Савицький.

Він рекомендував не розглядати проєкт зі створення коворкінгу лише як поповнення матеріальної бази. Набагато важливіше – розвиток учителів/-ок і навчання учнів та учениць.

«Хороший вчитель навіть молотком і плоскогубцями може зробити шедевр. Але якщо він або вона не горить своєю роботою, то і на лазерному станку продовжить робити ручки для молотків з гнилої сосни. Тому треба забути про обмеження і дати волю фантазії. Ніколи не говоріть «ні» вчителям і учням. Не обмежуйте дітей лише класами і школою, спілкуйтеся з іншими закладами освіти, з батьками, підприємцями. Розвивайте в дітях азарт, добру конкуренцію», – порадив експерт.

На його думку, коворкінги корисні ще й тим, що дозволяють сформувати в громаді пул активної молоді, яка захоче навчитися не лише працювати руками, а й надавати інформаційні, рекламні, маркетингові послуги. Діти вчитимуться бачити перспективи, можливості для самореалізації.

Також Іван Савицький зробив акцент на тому, що вчительки і вчителі повинні перестати боятися грошей.

«Вчить дітей заробляти своїми головою та руками. Нехай у них буде можливість продати зроблене навіть за невеликі гроші. Бо тут не у грошах справа. Це дає їм відчуття власної важливості, цінності. Можливостей, передбачених законодавством, достатньо, щоб діти могли отримувати гроші за вироби, зроблені в шкільному коворкінгу. Треба лише обрати найкращу», – сказав експерт.

Крім того, зробив особливий акцент на тому, що в умовах війни шкільний коворкінг може стати можливістю для внутрішньо переміщених осіб допомагати громаді та бути корисними, почати власну справу.

Експерт звернув увагу, що зараз у багатьох громадах увечері світяться лише вікна магазинів і кафе. А заклади, де люди можуть себе реалізувати, зачинені і темні.

«Так бути не повинно. Давайте створювати світлі місця для молоді разом. Громада, яка не дбає про молодь, не має майбутнього», – резюмував Іван Савицький.

В плані проєкту – великий перелік кроків, які необхідно зробити за досить короткий час, щоб коворкінги відбулися і стали успішними прикладами співпраці закладу освіти, громади, громадської організації та міжнародних партнерів.

«На цей перелік можна дивитися лише як на додаткову роботу, яку треба зробити, щоб виконати умови гранту, або ж – як на можливість, скориставшись якою ви станете сильнішими. Впевнений, ви розумієте, який зі шляхів веде до успіху», – резюмував Сергій Дятленко.

Проєкт «Зміцнення місцевої економіки та доброго врядування» реалізовується в рамках Програми Ради Європи «Децентралізація і реформа публічної адміністрації в Україні».