Автор: Олег Черниш, BBC News Україна

---

Містечко Гуляйполе в Запорізькій області зараз перебуває на лінії фронту російсько-української війни. Близько 100 років тому тут теж точилися бої, а отаман Нестор Махно створив свою анархістську "Вільну територію".

 

Пам'ятник Нестору Махну в Гуляйполі (УНІАН)

 

Російське вторгнення з 24 лютого найстрімкіше розвивалося на півдні України. Тут росіянам вдалося за пару тижнів захопити всю Херсонську область і вийти на кордони Запорізької. Далі війська РФ планували йти на північ, щоб взяти в кільце значні українські сили на Донеччині.

Плани ворога зруйнувало запорізьке містечко Гуляйполе. Воно тримається під нищівними обстрілами ворога, але не дає себе захопити. Цей населений пункт має славетну історію. У 1917-1920 роках тут був епіцентр партизанського українського руху і столиця "вільного будь-якої влади" району, де хазяйнував анархіст-революціонер Нестор Махно.

 

"Вільна територія"

 

Вперше маленьке провінційне Гуляйполе сколихнула революційна діяльність Нестора Махна весною 1917 року. Після восьми років каторги в Москві син місцевого багатодітного селянина повернувся на батьківщину і почав будувати тут анархічний комунізм.

 

Нестор Махно із соратниками, 1917 рік (SLAVA KATAMIDZE COLLECTION/GETTY IMAGES)

 

Юний революціонер спирався на підтримку селян Гуляйполя, яким обіцяв роздати землю і дозволити самим нею розпоряджатися.

Ключовим було надати максимальну владу селянам на місцях, утворити з них добровільні сільськогосподарські комуни, а землю, зброю і майно поміщиків експропріювати "на благо населення". Всі питання мали вирішуватися громадою самостійно, без залучення політичних партій і чиновників. Гуляйполе не визнавало над собою жодного уряду - ні з Києва, ні з Петрограда. Також на підконтрольних анархістам територіях міліція була позбавлена своїх каральних функцій.

Про це він сам написав у книзі спогадів "Руська революція на Україні". Слід зауважити, що свою працю Махно написав російською, а не українською мовою, але на початку твору прямо пише, що шкодує про це.

"У тому, що я не можу видати своїх записок мовою свого народу, вина не моя, а тих умов, за яких я перебуваю", - виправдовується Махно в книзі.

Його партизанське військо, назване ще "Чорною гвардією", складалося з місцевих жителів і всіх охочих боротися проти тих, хто тим чи іншим чином зазіхав на свободу Гуляйпільщини.

 

Територіальна оборона Запорізької області (D.SMOLIYENKO/ UKRINFORM/FUTURE PUBLISHING/GETTY)

 

Для успішних бойових вилазок махновці почали застосовувати тачанки: ставили на воза кулемет і могли швидко переміщатися з позиції на позицію. Район дій "вільного війська" був значний - від Азовського узбережжя, Запоріжжя до Донбасу і Харківщини.

Махновці в різні періоди протистояли військам Центральної Ради, Гетьманату та німецько-австрійському експедиційному корпусу. Активно воювали проти сил "білогвардійців". Все це робилося в ситуаційному союзі з більшовиками. Вони на словах обіцяли Несторові підтримку його анархістських ідей і надання ледь не автономії Гуляйпільському краю. Насправді ж після того, як партизани з "Вільної території" допомогли "червоним" розгромити "білих", більшовики вдарили в спину "махновцям" і оголосили на них справжнє полювання. Партизани почали воювати ще й проти більшовиків. Але сили були не рівні. Ще довго червоноармійські загони прочісували околиці Гуляйполя, ловлячи, як вони називали, "учасників бандформувань" і "ворогів радянської влади".

Отаман Махно був поранений, але зміг втекти в Європу, де поневірявся різними країнами, публічно критикував СРСР, потім осів в Парижі. Де і помер 1934 року від тривалої хвороби.

"Вільне" місто Гуляйполе стало звичайним радянським, а згодом українським населеним пунктом з аграрними підприємствами, ринками, п'ятиповерхівками та історичним центром, де ще збереглися будівлі початку минулого сторіччя, зокрема і штаб війська Нестора Махна, будинок його родини. Тут тривалий час проводили панк і рок-фестивалі, а пам'ятник отаману, до речі, поставили лише в 2009 році на гроші тодішнього міністра внутрішніх справ Юрія Луценка. Точилися також розмови щодо перенесення праху революціонера з Франції до України.

 

Обстріляний форпост

 

Зараз Гуляйполю не до фестивалів. Місто опинилося на шляху просування російських військ. Але не здалося, і через це його щодня руйнують обстрілами.

 

У Гуляйполі мешканці змушені готувати їжу на вулиці. У місті немає ні газу, ні електрики (СЕРГІЙ КУРДАСЬ)

 

Директор місцевого історичного музею Світлана Мірзоєва пояснює атаку на Гуляйполе його стратегічним розташуванням - фактично на перетині трьох областей - Запорізької, Донецької і Дніпропетровської.

"У нас так погано зараз, тому що через нас дорога на Донецьк, на Запоріжжя і на Дніпро. Наші Збройні сили героїчно утримують позиції тут ще з 5 березня, бо ми дуже стратегічно важливе місто", - каже вона ВВС News Україна.

Мірзоєва дуже переживає за те, щоб від обстрілів не постраждали місцеві пам'ятки. Власне, тому вона просить не оприлюднювати жодної інформації про їхній стан і точне розташування. За її словами, росіяни відстежують таку інформацію.

"Був випадок, люди біля ЦНАПу (Центр надання адміністративних послуг. - Ред.) зібралися для отримання гуманітарки, і хтось виставив фотографію звідти в фейсбук. У ту ж ніч прилетів снаряд на те саме місце", - пояснює вона.

Директорка музею визнає, місто дуже постраждало від обстрілів російських військ, розбиті житлові будинки, магазини і ринки. Від бомб постраждала і церква УПЦ Московського патріархату - храм Святого Тихона Задонського.

 

 

Знищена церква Святого Тихона в Гуляйполі (УПЦ МП)

 

По Гуляйполю росіяни випускали не тільки артилерійські снаряди, а й високоточні ракети "повітря-земля". Щоправда, як зазначило оперативне командування ЗСУ "Північ", одна така ракета поцілила у дерев'яну вбиральню на околиці населеного пункту і зруйнувала вщент. Українська влада також твердить, що місто обстрілювали фосфорними бомбами.

Місцевий волонтер і адвокат Сергій Курдась каже, що постійні обстріли поставили Гуляйполе на межу гуманітарної катастрофи.

"Місто без світла, води і газу. Також зник мобільний зв'язок. Люди живуть у підвалах, а їсти варять на вулицях у казанках", - розповідає він ВВС News Україна.

Значна частина з майже 14 тисяч гуляйпільців виїхала в перші тижні війни, але багато хто, особливо пенсіонери і хворі люди, ще залишилися. Юрист зараз організовує їм доставку харчів. Деякі шляхи постачань прострілюються російськими військами.

За його словами, росіянам не вдається захопити місто, але вони намагаються оточити його з двох напрямків і прорватись далі до донецького міста Покровська. Найближче окуповане місто - Пологи - лише за 15 кілометрів.

"Гуляйполе стоїть зараз як форпост", - говорить Сергій Курдась.

 

Знищена російська техніка під Гуляйполем (ЗАПОРІЗЬКА БРИГАДА ТРО)

 

На його думку, місто утримується завдяки вдалим діям Збройних сил України і тероборони. Гуляйпільці ж слідкують, щоб не було мародерства. Наприкінці березня українські військові звільнили декілька сіл біля Гуляйполя і відкинули росіян.

У 1917 році Нестор Махно був вражений, коли на його заклик боронити рідне Гуляйполе відгукнулися сотні місцевих селян, які не мали ні військового досвіду, ні зброї. Як написав анархіст у своїй книзі спогадів, він втратив рівновагу і мало не розплакався від цього:

"Переді мною постала селянська воля до свободи та незалежності, яку тільки широта та глибина української душі можуть так швидко і сильно виявляти".

Сторіччя потому ця місцевість та її мешканці знову мають стримувати багатотисячну армію нападника.