Голови громад Західної України про те, як вони тримають удар, завданий нашій державі росією, і наближають перемогу, допомагаючи українській армії та вирішуючи гуманітарні проблеми.

Автор: Дмитро Синяк

---

Не тільки Збройні Сили, але й вся наша держава, кожен на своєму місці зараз роблять все можливе, щоб витримати тяжкий удар, завданий огидним сусідом. Вся Україна тепер нагадує єдиний організм, що бореться за власне життя та за власне майбутнє. У цей час успіх загальної справи залежить від кожної частинки цього великого організму. Не тільки армія та волонтери – працівники місцевого самоврядування роблять чималий внесок у майбутню перемогу. Значне навантаження припадає на громади західних областей України, у яких не ведуться активні бойові дії. Можна сказати, що ці громади тепер працюють «у посиленому режимі». Про це Децентралізації розповіли голови цих громад, зазначивши, що «ні секунди не сумніваються у нашій перемозі».

 

Голова Глибоцької громади Чернівецької області Григорій Ванзуряк:

У нас вже близько півтори тисячі внутрішньо переміщених осіб, яких ми розмістили у трьох освітніх та одному медичному закладі. У медичному закладі постаралися поселити виключно літніх людей, жінок і дітей, щоб у разі чого вони змогли б оперативно скористатися лікарською допомогою. Всіх переселенців ми безкоштовно годуємо, а тих, які живуть у приватному секторі, забезпечуємо гуманітарною допомогою та продуктами. Хочу підкреслити, що ці люди не б’ють байдики: вони активно допомагають місцевим комунальникам та плетуть маскувальні сітки для українського війська.

Я зібрав бізнес і наголосив на необхідності звичної роботи і сплаті податків. Всі готові сплачувати їх без зволікань, у повному обсязі. Всі розуміють, для чого російська армія знищує нашу економіку. Також буквально вчора одне підприємство подарувало два автобуси, дві машини швидкої допомоги та один позашляховик військовій частині, що базується на Буковині. Звичайні жителі нашої громади весь час складаються на придбання автомобілів для військових. Тобто буквально кожен намагається допомогти нашій державі здолати ворога.

Медикаменти маємо, лікарні працюють у звичайному режимі. Щойно ми отримали багато ліків від одного австралійського фонду і навіть намагаємося створити певний запас для екстремальної ситуації. Всі наші аптеки працюють, багато з них доставляють ліки з Румунії. Крім тих, хто живе у нас постійно, ми прихищаємо на одну-дві ночі людей, які прагнуть виїхати за кордон. Ці люди зупиняються у нас, щоб прийти до тями після обстрілів, а потім прямують на захід.

Наш соціальний центр бере під опіку літніх людей, а відділ освіти ретельно обліковує і розподіляє по школах дітей переселенців. У нашій громаді зараз також живе шкільна футбольна команда з Сум, яка приїхала до нас на турнір, а згодом вже не змогла повернутися. Це хлопчики 5-6 класів. Вони живуть в одній зі шкіл разом зі своїм тренером. Щоб психологічно розвантажити цих дітей, ми час від часу організовуємо для них товариські матчі.

Я переконаний, що Україна переможе у цій війні, бо таку енергію, яку мають сьогодні українці, здолати неможливо. Російська армія буде повністю знищена, і жовто-блакитний прапор знову замайорить над усією Україною!

 

Голова Тячівської громади Закарпатської області Іван Ковач:

У нас більше ніж півтори тисячі тимчасово переміщених осіб. Близько 80% з них мешкають у приватному секторі – по одній, по дві, а то й по три сім’ї у будинку. Інших ми розмістили у школах, пристосованих приміщеннях та дитячих таборах. Там є тепло, гаряча вода, триразове харчування, а по вечорах навіть «крутять» фільми, щоб люди могли бодай трохи відволіктися від страхітливих новин. Тих, хто став на облік, ми за потреби забезпечуємо продуктами та одягом.

 Багато наших мешканців зараз плетуть маскувальні сітки. От вчора ми відправили багато цих сіток до Запоріжжя, а завтра відправляємо ще одну «порцію» до Харкова. Також ми перебуваємо на постійному зв’язку з хлопцями нашої громади, які зараз служать у Збройних Силах України і воюють тепер під Маріуполем, Сумами, Херсоном та багатьма іншими містами. Коли у них виникає та чи інша потреба, ми намагаємося якнайшвидше задовільнити її.

Наша лікарня повністю готова до прийому хворих чи поранених. Діти до кінця тижня на канікулах, однак вже з понеділка ми маємо розпочати дистанційне навчання. Очне розпочати на разі неможливо, бо наші школи зайняті людьми, які втратили житло.

Я досі жахаюся, коли думаю про те, як у ХХІ столітті одна країна може нападати на іншу! Це просто не вкладається у голові! За це мають відповісти не тільки організатори цієї безглуздої бійні, але й народ, який підтримує її. Наша громада – багатонаціональна, у ній живуть не тільки українці, але й угорці, румуни, словаки і ті ж росіяни. І всі вони шоковані тим, що роблять ці путінські нелюди. Нема їм прощення на цьому світі, нема!

Я не сумніваюся у перемозі. Україна перемеле загарбницьку армію, бо цілий наш народ піднявся проти неї. Мало того, за спиною нашого народу стоїть тепер цілий світ!

 

Голова Добромильскої громади Львівської області Петро Куляс:

Ми знаходимося на самому кордоні з Польщею, коло якого багато людей почуваються безпечніше, ніж деінде в Україні. Близько двох тисяч внутрішньо переміщених осіб вже поселилися у приватному секторі, інших ми розмістили у гуртожитках нашого ліцею, ще маємо місця у спортзалах шкіл, у приміщеннях Народних домів тощо. Ми приймаємо всіх дітей переселенців до своїх шкіл та садочків. Там, щоправда, і до війни не було багато вільних місць, однак тепер ніхто не жаліється на тісняву. Чимало чоловіків, які приїхали до нас, зареєструвалися у військоматі і готові за потреби захищати Україну зі зброєю в руках.

Наші колишні мешканці, які перебралися до Польщі, Німеччини, Італії та Великої Британії, тепер організовують там для нас гуманітарні вантажі. Ми також вже відправили до десяти власних бусів з гуманітарною допомогою до всіх куточків України, у тому числі до військових частин. Добромильска громада суттєво посилила допомогу місцевим прикордонникам, яким вона тепер весь час надає нашу техніку, продукти і все, у чому вони тільки мають потребу. За особистими зв’язками допомагаємо ми і загонам територіальної оборони Яворова, Самбора та навіть Житомира.

Всі мешканці нашої громади сповнені рішучості будь-що вигнати окупантів зі своєї землі. Й ця земля для них не тільки Львівщина, але й Харківщина, Сумщина, Одещина, Донеччина, Луганщина та інші регіони. Всі вони є не менш рідними, ніж Галичина. Ніхто не має права наказувати нам, як ми маємо жити! Тому усі тепер звертаються до російської армії так само, як зверталися до російського військового корабля захисники острова Зміїний. Я переконаний у тому, що російська армія невдовзі таки вирушить у цьому напрямку.

 

Перший заступник голови Червоноградської громади Дмитро Балко:

У перші дні війни ми прийняли на своїй залізничній станції кілька потягів з внутрішньо переміщеними особами, яких потім частково розподілили по своїй громаді, а частково відправили за кордон. Згодом багато людей приїхали до нас своїм транспортом, і ми розмістили їх у чотирьох наших дитячих садочках. Ми одразу ж організували штаб гуманітарної допомоги, через який відправили до Києва, Харкова та Миколаєва кілька десятків вантажівок з продуктами, медикаментами, засобами гігієни та речами першої необхідності. Ми влаштували безперебійне харчування для нашої територіальної оборони, та бійців червоноградського гарнізону. Ми зміцнили блокпости.

Через Центр надання адміністративних послуг організували реєстрацію внутрішньо переміщених осіб, більшість з яких готові брати до рук зброю, аби йти захищати Україну. Ми стовідсотково переможемо, хоча мені дуже шкода життів українців, якими ми маємо заплатити за свою свободу. Однак іншого шляху не маємо. Україна вже перемогла росію, і нашим солдатам треба лише підтвердити цю перемогу. А ми забезпечуватимемо для них надійний тил.