U-LEAD з Європою та SKL International в рамках співпраці щодо методологічної підтримки для розробки обгрунтованих рішень, пов’язаних із зарахуванням ПДФО до місцевих бюджетів, ініціювали дослідження наслідків для місцевих бюджетів (в частині ПДФО), що виникають через неспівпадіння між місцем проживання, місцем роботи, а також місцем отримання інфраструктурних послуг.

ЗАВАНТАЖИТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

У звіті розглянуто проблему податкоспроможності сільських громад крізь призму процесів участі населення в економічній діяльності. За допомогою глибинних інтерв’ю та репрезентативного опитування населення типових громад досліджено сільські громади трьох типів.

Перший тип — це приміські громади, які не мають на своїй території достатньої кількості роботодавців, щоб забезпечити робочими місцями більшість мешканців, здебільшого є дотаційними, або ж у кращому разі — бездотаційними. За оцінками, в Україні існує близько 240 ТГ такого типу.

Другий тип — сільські дотаційні громади, віддалені від обласного центру чи іншого великого міста. В Україні нараховується понад 280 схожих ТГ.

Третій тип — це віддалені бездотаційні громади з більш розвинутою виробничою сферою. Їх чисельність в Україні є значно меншою та не перевищує три десятки.

У звіті висвітлено основні аспекти зайнятості мешканців типових громад, особливості сплати ними ПДФО, а також зроблено спробу оцінити наслідки для місцевих бюджетів від зміни підходів до його зарахування.

Експерти проаналізували специфіку отримання мешканцями послуг соціальної інфраструктури. Виявлено основні проблеми інформаційного забезпечення органів місцевого самоврядування та розглянуто можливість отримання необхідної інформації шляхом зв’язування даних державних адміністративних реєстрів.

Серед основних результатів дослідження є такі:

• Згідно з чинним законодавством, ПДФО перераховується до місцевого бюджету за фактичним місцезнаходженням юридичної особи, яка виплачує оподатковуваний дохід своїм працівникам. У три чверті обстежених ТГ більше половини найманих працівників працювали поза межами громади, тобто ПДФО надходив не туди, де працівник мешкає, використовує інфраструктуру й отримує публічні послуги. Це особливо характерно для приміських ТГ, де реєструється висока концентрація маятникової трудової міграції до сусіднього міста.
• Перехід до зарахування ПДФО за місцем проживання фізичної особи – платника податку суттєво підвищить рівень податкоспроможності дотаційних сільських ТГ, а також більшості приміських ТГ. За розрахунками, серед досліджуваних громад цього типу надходження ПДФО можуть зрости на 50‒70 %.
• Для сільських ТГ з розвинутою виробничою сферою вигоди від таких законодавчих змін є менш очевидними ― збільшення ПДФО не перевищуватиме 10 %.
• В обстежених ТГ у середньому було зайнято 57,6 % населення у віці 15‒70 років. Проте значний відсоток зайнятих не сплачує податки, оскільки працює неформально. Рівень неформальної зайнятості помітно відрізняється між громадами: від 28 % до майже 60 %. Основними секторами концентрації неформальної найманої праці є торгівля, транспорт і будівництво, а в громадах аграрної спеціалізації — сільське господарство.
• База оподаткування також звужується внаслідок “тінізації” заробітної плати легально працюючого населення. За даними обстеження, у середньому за 71 % працівників податковий агент перераховував ПДФО з повної суми, за 29 % ― з суми, меншої за фактично отримувану заробітну плату, у тому числі 24 % ― з мінімальної заробітної плати.
• Для більшості сільських ТГ жорсткі заходи щодо детінізації заробітної плати суттєво не поліпшать їхню податкоспроможність, при цьому з великою ймовірністю можуть призвести до конфронтації з бізнесом. Більший ефект матиме легалізація праці неформально зайнятих найманих працівників, хоча б на рівні мінімальної заробітної плати. За розрахунками, надходження ПДФО можуть зрости на 10‒40 % в залежності від громади.
• За даними інтерв’ю, для багатьох ТГ тією чи іншою мірою актуальна проблема сплати ПДФО структурними підрозділами компаній не за місцем їх фактичної діяльності. У таких підрозділах у громадах працює від декількох працівників до декількох сотень працівників.
• Більшість мешканців досліджуваних ТГ, які самі, або ж члени їхніх домогосподарств отримували в громаді освітні та/або медичні послуги, не сплачували ПДФО до місцевого бюджету. Причинами цього є незайнятість, неформальна зайнятість або робота поза межами ТГ.
• Поширеними є практики, коли мешканці ТГ отримують освітні та медичні послуги за її межами.
• На рівні громад існує брак релевантної статистичної інформації про демографічну ситуацію, стан ринку праці, кількість платників прибуткового податку за місцем їх проживання тощо для моніторингу та прийняття управлінських рішень. Перспективи отримання необхідної інформації пов’язані з використанням систем електронних адміністративних реєстрів, зв’язаних між собою.