Центр експертизи доброго врядування Ради Європи надав Висновок  до доопрацьованого проєкту Закону України «Про місто Київ — столицю України» (№ 2143-3).

Документ був підготовлений на запит Комітету Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування в рамках Програми Ради Європи «Децентралізація і реформа публічної адміністрації в Україні».

У тексті документу розглядаються питання про те, наскільки поточний текст законопроєкту відповідає, зокрема, Європейській хартії місцевого самоврядування, а також іншим європейським стандартам, у тому числі рекомендаціям Комітету міністрів Ради Європи та кращій практиці інших держав-членів Ради Європи.

Нинішній проєкту Закону України «Про місто Київ — столицю України» в його поточній (другій) редакції є значною мірою доопрацьованим і суттєво удосконаленим текстом. Більшість основних питань стосовно попередньої редакції законопроєкту, які викликали застереження, були вирішені. Всі зауваження та рекомендації Ради Європи щодо попередньої редакції були взяті до уваги, хоча деякі з них — лише частково.

На заміну окремого засадничого закону для міста Києва, нинішній текст законопроєкту представляє спеціальний закон, який доповнює положення інших, загальних (базових) законів та походить від них. Це вдосконалення гідне похвали і воно відповідає рекомендаціям Ради Європи.

Однак як спеціальний закон цей законопроєкт не містить всіх положень, які мають забезпечити відповідність Європейській хартії місцевого самоврядування, зокрема в частині механізму адміністративного нагляду. Такі положення мають міститись в загальному (базовому) законі (майбутньому новому Законі про місцеві державні адміністрації, стосовно якого Рада Європи також здійснювала експертизу).

Тому наполегливо рекомендується ухвалити нинішній законопроєкт або після ухвалення загального Закону про місцеві державні адміністрації, або в пакеті з ним.

Рекомендується також видалити положення,  яке надає право великій кількості представників/-ць і посадовців/-виць державної адміністрації брати участь і висловлювати свої думки на засіданнях Київради, районних рад та їхніх органів.

Було б краще визначити точні рамки, в яких принцип субсидіарності застосовується до відносин між міською владою та районними органами влади, задля уникнення надмірної фрагментації та зменшення цілісності політик, що впроваджуються на рівні міста.

Відносно створення районів у місті, то всі відхилення, допущені у рішенні Кабінету Міністрів України від пропозиції міської влади, мають бути відповідно обґрунтованими.

Оскільки цей законопроєкт не вирішує дилеми стосовно метрополійного врядування, яка є спільною для декількох великих метрополійних територій в Україні, то це питання має бути врегульовано іншим майбутнім законом.

У останньому розділі Висновку ви зможете ознайомитись з відповідними рекомендаціями щодо проєкту Закону України «Про місто Київ — столицю України» серед яких наступні.

1. Нагально рекомендується ухвалити цей закон після ухвалення або в пакеті з новим Законом про місцеві державні адміністрації, який має закласти основу для цього механізму і встановити обмеження та умови задля приведення його у відповідність до положень Хартії. Як альтернатива, Прикінцеві та перехідні положення цього законопроєкту мають відтерміновувати імплементацію положень про адміністративний нагляд до набрання чинності новим Законом про місцеві державні адміністрації.
2. Також рекомендується видалити пункт 4 статті 14, який надає право великій кількості представників/-ць і посадовців/-виць державної адміністрації брати участь і висловлювати свої думки на засіданнях Київради, районних рад та їхніх органів, оскільки його положення можуть виявитися рівнозначними надмірному втручанню і свого роду апріорному нагляду за актами органів місцевої влади.
3. Задля забезпечення правової визначеності та усунення побоювань щодо надмірної децентралізації міських повноважень на користь районів міста, принцип субсидіарності, що регламентує відносини між містом і районами, має отримати юридичне визначення.
4. В ідеалі рішення про створення і межі районів має приймати міська рада. Якщо це буде визнано за практично недоцільне, то всі відхилення, допущені у рішенні Кабінету Міністрів України від пропозиції міської влади, мають ґрунтуватися на чітких і переконливих аргументах.
5. У разі, якщо подальше уточнення положень щодо метрополійного врядування є недоречним в поточному законопроєкті з огляду на те, що ці питання можуть бути спільними для всіх метрополійних територій, Верховій Раді Україні варто мати на увазі питання підготовки такого законопроекту найближчим часом.

Довідково:

Рада Європи за допомогою свого Центру експертизи доброго врядування підготувала у минулі роки низку документів, у яких розглядається ситуація в місті Києві:

• у 2009 р. — детальну оцінку законопроєкту з цієї ж теми; законопроєкт зрештою не було ухвалено (DPA/LEX 7/2009);
• у 2013 р. — документ, який містить стратегічні рекомендації, що аргументують реформу правового статусу міста Києва (CELGR/PAD1/2013);
• у 2019 р. — звіт за результатами Фахового огляду «Демократичне врядування в містах-метрополіях на прикладі Київського регіону», який розглядає та дає рекомендації щодо врядування в місті Києві (включно з прилеглими громадами);
• у 2019 р. — висновки до законопроєктів на цю ж тему, надані на розгляд Верховної Ради України (CEGG/LEX(2019)4 та CEGG/LEX(2019)5).