Гроза громади. Репортаж зі Львівщини

У Давидівській громаді Львівської області більшість жителів 23-х населених пунктів платять за вивезення сміття, майже не засмічують яри і не палять торішньої трави. Бо знають, що буде їм лихо.


Автор: Дмитро Синяк

 

Давно минули часи, коли селяни боялись кого б то не було. Вже немає міліції, що виловлювала по хатах самогонників і незареєстрованих осіб, немає усюдисущої компартії. А з місцевими шерифами люди зазвичай контактують, коли самі потребують їхньої допомоги. Тим не менше, у Давидівській громаді є людина, побачивши машину якої поруч зі своїм подвір’ям у багатьох місцевих жителів холоне на душі. Вони починають згадувати старі гріхи і зітхають з полегшенням, коли роковий автомобіль минає їхню хату. Його водій зазвичай носить чорну або оливкову форму без погон, зате із шевронами, на яких зображено прапор і герб громади. Говорить ввічливо, але твердо, і заперечувати йому ніхто не сміє.

 

Григорій Гуль, людина, з якою краще не сваритися

 

Сміттєва епопея     

 

Ця людина – Григорій Гуль, еколог громади, гроза тих, хто викидає сміття куди не треба, і нічний жах підпалювачів сухої трави. До в’язниці він нікого не саджає, проте може суттєво ускладнити життя порушникам екологічних норм. Запровадження посади еколога два роки тому було революційним кроком для Давидівської громади, яка вдалася до нього після блокування місцевими жителями проєкту будівництва сміттєспалювального заводу.

У 2017 році канадський інвестор запропонував побудувати на території громади велике підприємство, що потенційно мало би дати десятки робочих місць. Мало того, інвестор обіцяв перераховувати до місцевого бюджету 20% від усіх прибутків підприємства. Однак давидівчани були налаштовані категорично. На громадських обговореннях, влаштованих з приводу ідеї будівництва заводу, вони не дали виступити ані представникам інвестора, ані голові громади – Володимирові Керницькому.

 

Інтерв’ю Володимира Керницького, у якому він розповідає, чому особливо не прагне шукати інвесторів, читайте ТУТ:  https://decentralization.ua/news/14082

 

Згодом, виступаючи перед старостами, пан Володимир намагався довести, що новий завод не шкодитиме довкіллю, адже буде побудований за зразком краківського: із найсучаснішими фільтрами та обладнанням, яке згодом дозволятиме навіть продавати попіл від спалення відходів на асфальтові виробництва. Робота такого заводу могла б суттєво зменшити вартість опалення у громаді. Однак усе марно.

 

Історичне голосування Давидівської громади у липні 2017 року – одноголосно проти будівництва заводу.

 

- Я переконаний, що якась громада рано чи пізно погодиться на будівництво у себе такого підприємства, – з гіркотою у голосі згадує про це Володимир Керницький. – Мені лише шкода, що цей завод буде не у нас.

У період, коли перемовини щодо цього проєкту остаточно зійшли на пси, сміття буквально затоплювало Давидівську громаду. Протягом більше ніж тридцяти років жителі Давидова та інших сіл засипали різним непотребом місцевий кар’єр, довколишні яри та узлісся. Про те, щоб платити за вивезення сміття, ніхто і чути не хотів.

Щоб дати раду з цією проблемою, сільська рада зважилася на нестандартний крок – запровадила у себе посаду еколога.

- Багато хто тоді казав, що це марні витрати, що для того, аби стежити за екологічним порядком на місцях, достатньо і старост, – згадує Володимир Керницький. – Та хіба староста може ефективно воювати з порушниками екологічного законодавства, коли ці порушники – його сусіди!? Тому ми взяли чужу людину, зі Львова, і, я думаю, не прогадали. Паління сухої трави у нас практично припинилося, а яри та узлісся перестали бути сміттєзвалищами. І все завдяки праці лише одної людини…

 

Голова Давидівської громади Володимир Керницький (праворуч) та захисник місцевого довкілля – еколог Григорій Гуль

 

Екологічний шериф

 

Григорій Гуль не одразу погодився стати давидівським екологом. Адже він мав надійну роботу, багато років працюючи у Державній екологічній інспекції Львівської області. Та пропозиції Володимира Керницького з кожним разом ставали дедалі привабливішими. Зрештою він запропонував екологу не тільки добру зарплатню, але й службовий автомобіль з оплатою пального, а ще – формений одяг, пошитий коштом громади. І пан Григорій здався. Тепер він шкодує лише про одне: що не пристав на пропозицію Давидівського сільського голови раніше.

 

Виступ перед громадою – при погонах і у доброму гуморі

 

- Щойно я прийшов до громади у 2019 році, як депутати проголосували за купівлю мені новенького, із салону, повнопривідного позашляховика, – розповідає Григорій Гуль, любовно плескаючи по кузову красивий темно-синій автомобіль з гербом Давидова на передніх дверцятах і написом: «Еколог. Давидівська громада». – Коли я повільно їду цією машиною по будь-якому селу, заглядаючи у двори, то часто можу побачити, як люди насторожуються. Мабуть, мало не за кожним є гріх проти екології! В екологічній інспекції я займався переважно писаниною: відповідями на запити та іншою паперовою роботою. А тут я справжній екологічний шериф, захисник чистоти та охоронець природи! Чи знаєте ви, що одна батарейка здатна забруднити близько 200 куб. м води? Так-от, можете собі уявити, яке задоволення від роботи я відчуваю, везучи на переробне підприємство до Львова 80 кг батарейок, зібраних у наших селах!

Пан Григорій задоволено усміхається. Образ грози громади вигідно доповнює чорна форма з яскравими шевронами: на грудях праворуч – надпис «Еколог», а ліворуч – «Екологічний відділ»; на правому плечі красується герб Давидівської громади, а на лівому – прапор.

 

Давидівський еколог та його авто, куплене коштом громади

 

- Якби я працював, скажімо, у джинсах, толку б не було! – впевнено зазначає пан Григорій. – Я б жодних провин не довів порушникам! А у формі – інша річ, тому вважаю, що форма має бути обов’язковим атрибутом еколога. Крім цієї, робочої форми, я маю ще оливкову – для міжсезоння; літню, на короткий рукав; а також «парадку» – кітель, галстук... У парадній формі я зазвичай проводжу уроки захисту довкілля у школах нашої громади. Адже діти – мої найперші помічники, без них я не викрив би і десятої частки «екологічних злочинців». Варто мені лише пустити по рядах свою візитку, як буквально наступного дня…

Розповіді пана Григорія яскраві та строкаті. Після них залишається відчуття гордості за те, що бодай десь вдається покарати царів природи, які зовсім не дбають про неї, постійно завдаючи шкоди.

 

Григорій Гуль проводить урок захисту довкілля

 

- На мій Viber діти часто присилають повідомлення про порушення, свідками яких вони стають, – розповідає Григорій Гуль. – Переважно це невеличкі відеоролики, на яких відзнято процеси викидання сміття у рівчаки, нищення дерев або паління сухої трави. Мені залишається тільки уточнити адреси і вирушити на місце. 

Розмова з порушниками коротка – протокол і штраф, а якщо порушення незначне, то лише усне попередження. За службовими інструкціями, еколог Давидівської громади завжди має при собі травматичний пістолет для самооборони. Одначе ще не було жодного випадку, коли б він міг знадобитися. Бо пан Григорій добре володіє іншою, набагато потужнішою зброєю – словом.

 

Одна з фотографій підпалу, прислана екологу дітьми

 

Як давидівчани криницю бетоном заливали

 

У характері пана Григорія вигідно поєднуються м’якість і твердість. З одного боку, він завжди намагається говорити приємним та дружнім тоном, а з іншого, коли заходить за щось принципово важливе для нього, починає казати так, що сперечатися з ним зовсім не хочеться. На цій противазі м’якості та твердості він і побудував успішну роботу у громаді.

- В одному селі дві сім’ї викопали на спільній межі криницю, але так і не змогли добратися до води, – веде далі давидівський еколог. – Тоді вони вирішили використовувати криницю як вигрібну яму. Між тим, земля є своєрідним фільтраційним шаром, і на глибині 5 метрів каналізаційні стоки можуть суттєво забруднити надра. Я поставив цим сім’ям таку вимогу. Протягом п’яти днів вони мають залити криницю бетоном, при цьому скидаючи мені відео кожного етапу заливки. Спочатку, наприклад, мішки із цементом, потім створення бетонної суміші, потім, власне, заливка. Під час цього поруч мають знаходитися щонайменше двоє сусідів, які згодом могли б письмово засвідчити, що криницю надійно забетоновано. По тому порушники повинні були викопати нову вигрібну яму, під’єднати до неї всі комунікації і теж вислати мені відповідне відео.

 

 

Один з відеозвітів порушників

 

Чи могли б власники криниці відмовитися від ультиматуму еколога? Звісно, могли б! Але тоді штрафи приходили б їм щомісяця, і їхня сума весь час зростала б. Розуміючи це, селяни чемно поїхали по цемент. З екологом краще не сваритися. Хтозна, які ще порушення він може знайти…

- У нашій громаді, крім мене, право складати протоколи про адмінпорушення мають всі старости, землевпорядник та архітектор, – каже Григорій Гуль. – Та усі ми ніколи не мали мети зібрати якнайбільше штрафів. Скажу навіть, що особисто я волів би взагалі ніколи не накладати штрафів. Бо адміністративні стягнення є крайньою мірою, результатом ігнорування приписів та усних попереджень. Я виписую їх тільки злісним порушникам.

 

Як змусити жителів сіл платити за вивезення сміття

 

Найбільшим своїм здобутком у Давидівській громаді пан Григорій вважає підключення більшості жителів до послуги з вивезення сміття, яку надають три комерційні компанії. Тепер навіть у найвіддаленіші села раз на два тижні навідуються сміттєвози. Це дозволяє громаді практично не витрачатися на поводження зі сміттям. Для проведення цієї масштабної операції еколог підключив всі сили свого відділу екології та житлово-комунального господарства, у якому працюють троє осіб, а також старост, депутатів та голову громади.

 

У Давидівській громаді тепер чистота і порядок…

 

- Спершу ми взяли у компаній, які вже займаються вивезенням сміття у Давидівській громаді, дані з абонентської бази, з’ясувавши, хто з наших жителів платить за цю послугу, а хто ні, – ділиться секретами майстерності Григорій Гуль. – Потім старости попередньо переговорили з мешканцями, визначивши неплатоспроможних, і оголосили для них спеціальні умови співпраці. При цьому малозабезпечені сім’ї отримали можливість укладати один договір на два домогосподарства, удвічі зменшивши таким чином свої витрати на утилізацію відходів. Потім ми підготували листи до кожної родини, не підключеної до цієї послуги. Частину листів відправили «Укрпоштою», інші роздали старости та працівники культури.

 

 … і всюди ростуть квіти

 

Згодом пан Григорій за підтримки Володимира Керницького та депутатів організував внесення змін до Правил благоустрою Давидівської громади. Тепер у них з’явився рядок про те, що мешканець будь-якої нерухомості обов’язково повинен мати угоду з будь-якою компанією, що займається вивезенням твердих побутових відходів. Після цього еколог взявся до складання приписів. До кожного домогосподарства, яке не уклало угоди, невдовзі надійшло повідомлення про те, що, згідно з Адміністративним Кодексом, його членам загрожує штраф у 340 грн. У разі невиконання припису, сума зростатиме.

 

Стаття 152 Адміністративного Кодексу України. Порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів

Порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів – тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян – суб'єктів підприємницької діяльності – від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

 

- Цю масову кампанію ми розпочали тільки цією весною, після приєднання до нас трьох великих сільрад, – розповідає пан Григорій, кладучи руку на великий стос паперу на власному робочому столі. – І хоча до ідеалу ще далеко, ми поволі рухаємося до нього. Ось це повідомлення жителям громади, які ще не підписали угод. Бачите, висота стосу – приблизно сантиметрів двадцять. За місяць-два я звірю дані з компаніями, що вивозять сміття, і думаю, тоді цей стос зменшиться вже удвічі. А стос паперів з реальними штрафами сягатиме у висоту лише сантиметрів п’ять. Я знаю, що в інших громадах часто змушують людей підписувати договори з перевізниками, не видаючи їм довідки і усіляко притискаючи. Я проти такого, адже це порушення прав людини! Цілком можна добитися результату, роблячи все за законом.

 

Частина збереженої природи Давидівської громади

 

За даними пана Григорія, у селах, які об’єдналися довкола Давидова у 2016 році, договори з компаніями, що вивозять сміття, вже підписали близько 80-90% домогосподарств. А у тих, що долучилися у жовтні минулого року, угоди уклади від 20% до 60% домогосподарств, залежно від конкретного села. Однак досвід підказує екологу, що до кінця року охоплення цією послугою по всій громаді сягатиме 90%.

- Решта 10% домогосподарств, які так і не підписали угоди з транспортними компаніями, зазвичай є доволі заможними, – пояснює проблему «десяти відсотків» начальник відділу економічного розвитку, торгівлі та інвестицій Давидівської громади Павло Томич. – Люди, які належать до них, просто звикли возити сміття у багажниках своїх джипів до Львова. Їм так зручніше. Однак ми спільно з перевізниками відходів зробимо все, щоб зручніше їм було користуватися саме послугами нашої громади, а не паразитувати на обласному центрі. Підкидання сміття до сусідів – неблагородна справа.

 

Мешканець села Пасіки-Зубрицькі, начальник відділу економічного розвитку, торгівлі та інвестицій Давидівської громади Павло Томич за вивезення сміття сам платить та інших закликає

 

У селі Пасіки-Зубрицькі вивезення сміття коштує 130 грн на місяць з одного домогосподарства, в інших селах ціни можуть різнитися, залежно від витрат перевізників. Однак Давидівська сільська рада наполягає на вирівнюванні тарифів, щоб більш вигідні для перевізників села компенсували витрати на менш вигідні. Перевізники не протестують, знаючи, скільки робить громада для розвитку їхньої абонентської бази. Щоб виявити свою лояльність, вони завжди безкоштовно виділяють 2-3 сміттєвози під час регулярних толок.

 

Про те, як Давидівська громада будує власним коштом одразу три школи, читайте ТУТ https://decentralization.ua/news/14096

 

Транзитні детективи

 

Зараз, коли з місцевим сміттям лад вже фактично наведено, найбільшим головним болем еколога Давидівської громади стали транзитні водії, які часто залишають сміття на узбіччях траси. Найбільше природі шкодять водії львівських вантажівок, які, не бажаючи шукати легального прихистку для відходів у своїх кузовах, розвантажуються у найближчому ліску за межею міста.

- Таких вантажівок лише за цей рік було три, – каже еколог. – Однак тепер у нас всюди відеокамери, і ми без проблем можемо з’ясувати, хто зробив нам «подарунок». За одною з таких машин я навіть гнався через цілий Львів і наздогнав її аж на будмайданчику, звідки вона привезла до нас цілий кузов відходів. Результатом був штраф у 1360 грн, накладений на водія. В іншому випадку, поки ми шукали «винну» машину, приїхав автонавантажувач з вантажівкою, і вони хутенько прибрали викинутий кілька годин тому непотріб. Третя машина вночі розвантажила у нас гнилі моркву і буряк зі львівського гуртового ринку «Шувар». Водій їхав з виключеними фарами, але хтось із місцевих жителів все одно зумів розгледіти номери його машини. Штраф для ринку склав 11 790 грн, крім того шофер ще й мусив організувати вивезення гнилих овочів з території громади. Думаю, тепер всі будівельники і власники продуктових ринків знають, шо Давидівську громаду їм  краще оминати…

 

Порушники під пильним наглядом поліції завантажують до вантажівки сміття, яке викинули у Давидівській громаді кілька днів тому

 

Також лише за минулий тиждень Григорій Гуль наклав 7 штрафів на немісцевих водіїв, які лишали пакети зі сміттям на узбіччі доріг.

- Я завжди маю у багажнику спеціальні рукавички, тому без проблем можу розворошити сміття, залишене на узбіччі, – веде далі пан Григорій. – Часто буває, що за чеками, залишеними у цьому смітті, можна безпомилково визначити порушника. Його дані я передаю правоохоронним органам, які завжди сприяють мені, штрафуючи порушників по цілій Україні.

Екологу допомагає і поліцейський офіцер Давидівської громади капітан Віталій Дзюбенко.

- У нашій громаді 23 села, і я не завжди оперативно можу добратися всюди, – розповідає він. – Тому коли йдеться про «екологічні» порушення, я часто прошу пана Григорія замінити мене. З іншого боку, я негайно приїжджаю, коли він потребує моєї допомоги. Остання наша спільна праця стосувалася вулиці, прилеглої до Сихівського району Львова. Львів’яни часто викидають сміття довкола неї і палять там листя. Ми за допомогою комунальників громади, повісили відповідні попереджувальні таблички, встановили відеокамери, і викидання сміття припинилося.

 

 

Запис із камери відеоспостереження, на котрому видно, як голова Давидівської громади Володимир Керницький, що випадково проїжджав поруч, не дав водієві вантажівки викинути сміття на одне з узлісь громади. Згодом цей водій все одно викинув це сміття в іншому місці, однак був викритий та оштрафований.

 

Церква на сторожі екології

 

Мобільний телефон еколога розміщено на сайті громади, тож відповідати на дзвінки він мусить цілодобово сім днів на тиждень. І ще й при цьому дякувати за громадянську позицію всіх, хто звертається до нього, а також звітувати їм щодо вжитих заходів. Григорій Гуль на це не нарікає – мовляв, така вже робота. З іншого боку, він переконаний, що з кожним роком дзвінків буде менше, бо набагато менше буде і порушень.

Боротися з ними йому допомагає зростаючий загін добровольців. Вони самі роблять попередження односельцям, знімають відео їхніх порушень і надсилають пану Григорію. Один активіст навіть патрулює небо свого села за допомогою квадрокоптера, скидаючи згодом відеозвіти екологу.

 

Підпал трави, відзнятий з квадрокоптера давидівського активіста…

 

… і фото ймовірного порушника

 

Іншими помічниками екологічного шерифа є священники громади, які одразу ж погодилися під час недільних проповідей наставляти людей щодо того, як цивілізовано поводитися зі сміттям. Один з них, отець Тарас із села Чишки, якось навіть вночі сидів разом з паном Григорієм у засідці, щоб зловити підпалювача трави, який, ставши обережнішими, перестав робити це вдень. Порушника вони не зловили, але підпали після цього припинилися.

- Протягом двох років я, мов шалений, їздив із села до села, проводив профілактичні бесіди, попереджав, накладав штрафи, – розповідає Григорій Гуль. – Але тепер у цьому вже немає особливої потреби, бо наші люди загалом прийняли культуру поводження з відходами. Щоправда, деякі порушники тепер порозумнішали: вони шкодять природі вночі, коли ніхто не зможе зняти їх на камеру. Також вони вигадують байки, що, мовляв, шкодить хтось інший, а не вони. Та оперативність нашої реакції і записи з відеокамер дають багатьом зрозуміти, що дурити нас не вдасться.  

 

 

Немісцевий водій залишає своє сміття на узбіччі дороги у Давидівській громаді. Запис із камери відеоспостереження

 

Цього року найбільший головний біль еколога – так зване антенне поле колишньої військової частини – практично не допікає йому. Десять гектарів, на яких знаходилася ця частина, належать Міністерству оборони, яке давно не виявляє до них жодного інтересу. Через це землі військової частини щороку заростають бур’яном вище людського зросту. А місцеві хулігани, мабуть заради жарту, підпалюють цей бур’ян. Мешканці маленького заповіднику, який стихійно утворився на цій території, – звірі та птахи – якби могли, мали б висловити панові Григорію щиру вдячність.

- Мене не раз просили вичисти це поле чи вирубати у ньому дерева, – каже пан Григорій. – Та я не можу цього робити, і це не тільки через його приналежність до Міноборони, але й через свою «релігію». Хіба може, скажіть, еколог рубати дерева? Адже його головна мета – берегти природу!

 

 

Підпал сухої трави, через який житель Давидівської громади отримав «вищу міру» – штраф у 1360 грн

 

Співпраця Давидівської громади з Євросоюзом

 

Наступним напрямком роботи пана Григорія є участь у міжнародних програмах і залучення їхніх коштів до різноманітних давидівських проєктів. Завдяки своєму екологу, Давидівська громада навесні цього року перемогла у конкурсі на участь у пілотному проєкті з картування відходів (Waste Mapping) у рамках компоненту «Циркулярна економіка та нові можливості зростання» програми «Європейський Союз для довкілля» (EU4Environment), що фінансується Євросоюзом. Виконує всі роботи Центр ресурсоефективного та чистого виробництва (Центр РЕЧВ) в Україні за допомогою шведської компанії SWECO.

 

Попереджувальні таблички, встановлені давидівським екологом, є реальним захистом від тих, хто засмічує громаду…

 

Заявки на участь у конкурсі подали 17 громад з цілої України.  Ключовими критеріями для фінального відбору були відомості про основні види і типи відходів (включно із небезпечними) на території громади, наявність відходів промислового виробництва та можливостей переробки чи спалювання сміття. Григорій Гуль багато знав про це все, тому без проблем склав найкращу в Україні заявку. Тепер донори мають створити спеціальну карту відходів Давидівської громади, яка згодом може стати при нагоді місцевим промисловим підприємствам. Приміром, птахофабрика, що потребує паливних пелет, може і не знати, що зовсім поруч із нею є лісопилка, де такі пелети легко можна виготовляти. А завдяки карті, створеній європейськими партнерами, дізнається.

- Згодом, за даними цієї карти Євросоюз може виділити нашій громаді кошти для будівництва фабрики з переробки поліетилену чи картону, – зазначає Григорій Гуль. – Про спалення  тут вже не йтиметься, виключно про сортування і переробку.

 

… бо ніхто не хоче виглядати свинею

 

Також Григорій Гуль долучився до онлайн-програми «Не пали, а компастуй», яка дозволяє за допомогою супутникового спостереження знаходити підпали у будь-якій точці України. Програма дозволяє не тільки визначити кадастровий номер ділянки, на якій помічено підпал, але й рослинність, яка горіла.

Іще Григорій Гуль ініціював встановлення у Давидові трьох великих терміналів для відпрацьованих батареєк, а також маленьких боксів у кожному старостаті. Ці батарейки разом із розбитими термометрами і тому подібними речима він регулярно відвозить до Львова – на переробку. Крім цього, Давидівська громада збирає окремо пластик, скло, і папір з картоном, які регулярно забирають приватні компанії. Договори з ними теж укладав еколог.

 

Коробка для використаних батареєк в одному зі старостатів Давидівської громади

 

Як давидівський еколог землі у Львова забирав

 

Намагаючись очистити громаду від сміття, Григорій Гуль звернув увагу на вулицю Вернадського у Львові, яка фактично є польовою дорогою. За генпланом міста, південна сторона вулиці належить Давидівській громаді, а північна – Львову. Львів’яни роками вивозили відходи на цю вулицю, однак коли пан Григорій вказав на це львівським комунальникам, ті відмовилися від вулиці.

- Не може бути так, щоб село прибирало за містом! – обурено каже давидівський еколог. – Не може бути так, щоб штрафи, які ми накладали на порушників, йшли до львівського бюджету! Тому я ініціював створення спеціальної комісії, яка могла б забрати цю територію у Львова. Якщо не хочете прибирати, віддавайте! Нехай відділи земельних ресурсів Давидова та Львова підтвердять межу міста, і тоді вулиця Вернадського буде чистою. Ми вже знаємо, як це зробити…

Нещодавно Григорій Гуль святкував перемогу: спільна комісія підтвердила перехід вулиці Вернадського до Давидівської громади.

- Мені дуже подобається працювати у Давидові, – зізнається Григорій Гуль. – Тут я відчуваю, що потрібен людям. За нашим зразком посади екологів запровадили сусідні Мурованецька, Солонківська, Пустомитівська та Підберізцівська громади. Я охоче ділюся з ними власним досвідом. Якось я навіть провів для тамтешніх екологів навчальний семінар і бачу, що треба провести ще один, але мені постійно бракує часу для цього. Ось зараз хочу відновити парк у селі Виннички. Щоб люди мали можливість насолоджуватися природою, яку самі зберегли. А я хіба що трошки їм у цьому допоміг…

 

Еколог Григорій Гуль, гроза та гордість Давидівської громади

Теги:

репортаж управління відходами

Область:

Львівська область

Громади:

Давидівська територіальна громада

Джерело:

Читайте також:

19 листопада 2024

Магніт для інвестицій: як Жовківська громада створює привабливі умови для бізнесу

Магніт для інвестицій: як Жовківська громада...

Підприємництво та інвестиції є пріоритетним напрямком у стратегії розвитку Жовківської громади, яка розташована на...

25 жовтня 2024

«Стосунки між громадами треба було узаконити». Як Богородчанська громада співпрацює з сусідами

«Стосунки між громадами треба було узаконити»....

Марія Булейко (Марковська) Комунальна установа «Інклюзивно-ресурсний центр» Богородчанської селищної ради, що на...

18 жовтня 2024

У Лановецькій громаді стартував унікальний проєкт підтримки місцевого бізнесу

У Лановецькій громаді стартував унікальний...

У Ланівцях офіційно стартувала програма фінансової підтримки місцевого бізнесу, розроблена в межах Програми USAID...

14 жовтня 2024

У Терешках обладнали сучасне укриття в школі. Що зробили та які враження від нового освітнього простору

У Терешках обладнали сучасне укриття в школі....

Авторка: Марія Булейко (Марковська) У Терешківській громаді, що на Полтавщині, – три заклади загальної середньої...