Автори: Василь Височанський та Євген Мешко,
зовнішні експерти Програми «U-LEAD з Європою»

---

На завершальній стадії впровадження децентралізації багато хто справедливо вважає її однією з найуспішніших реформ в Україні. Основою успіху тут, серед іншого, стали чіткі наміри, проголошені центральною владою, та зацікавленість із боку територіальних громад в отриманні більших повноважень, можливостей, ресурсів і загалом спроможності реалізовувати власні ініціативи самоврядного розвитку.

Зміна системи управління територіями, а також процес реформування у сфері медицини демонструють значні позитивні зрушення, як у медичному секторі, так і в цілому в громадах. Відбулася трансформація вітчизняної медичної системи, зокрема автономізація закладів охорони здоров’я та перехід у новий статус комунальних неприбуткових підприємств, що дало змогу змінити модель їх фінансового забезпечення. Управління медициною трансформувалося із системи високоцентралізованої, до такої, де загальний розвиток закладу буде визначатися в комунальних неприбуткових підприємствах, а загальний порядок та загальний напрямок цього розвитку будуть залежати від управлінських команд самих закладів та керівництва громад.

Управління господарською діяльністю у комунальному секторі економіки здійснюється через систему організаційно-господарських повноважень громад щодо суб’єктів господарювання, які є їхньою комунальною власністю. Разом із соціальною місією, якою, в першу чергу, є покращення та забезпечення здоров’я громадян, медичні установи мають подбати також про економічну доцільність та ефективність власної діяльності, що вимагає застосування зокрема і стратегічного планування.

 

Стратегія має бути

Кожен керівник медичного закладу, враховуючи конкуренцію на ринку медичних послуг в тому числі з боку приватної практики, замислюється над тим, що потрібно робити зараз та що – завтра для того, щоб заклад був спроможним, мав можливість достойно конкурувати з іншими медичними практиками та отримував належне фінансування. Це, власне, і змушує зайнятися стратегічним плануванням.

Більшість громад створили самі або отримали з районного рівня і наразі є власниками комунальних закладів охорони здоров’я первинного та/або вторинного рівнів. Українські громади можна умовно поділити на три категорії в залежності від забезпечення мешканців медичними послугами:

• громади, які не мають власних комунальних закладів охорони здоров’я;
• громад, які мають заклади тільки первинної медико-санітарної допомоги;
• громади, на території яких функціонують два або більше закладів охорони здоров’я, які надають як первинну, так і вторинну медичну допомогу.

Відповідно і розробку стратегічного планування в сфері охорони здоров’я громадам можна розглядати у наступних варіантах:

• один із стратегічних напрямів у стратегії розвитку громади;
• окрема стратегія розвитку сфери охорони здоров’я в громаді;
• стратегічний план розвитку комунального некомерційного підприємства – надавача послуг з медичного обслуговування населення, засновником якого є дана громада.

Таким чином, при розробці стратегічного плану розвитку сфери охорони здоров’я чи окремого закладу охорони здоров’я обов’язково необхідно враховувати напрямки та цілі стратегії розвитку даної громади, а також належним чином погодити та затвердити таку стратегію відповідним рішенням органу місцевого самоврядування. Навіть якщо у громаді відсутні власні комунальні заклади охорони здоров’я, при розробці стратегії розвитку громади обов’язково має бути присутній такий стратегічний напрям, як охорона здоров’я. Також таким громадам рекомендовано мати окремий стратегічний план розвитку охорони здоров’я на свої території.

Дуже важливим питанням є залучення медичної спільноти до розробки та обговорення стратегії розвитку громади. При написанні стратегії розвитку охорони здоров’я у групу по розробці такої стратегії повинні входити представники всіх структурних підрозділів громади, представники комунальних закладів та установ, депутати, члени виконкому, представники громадськості та громадських організацій. До 80% успішності стратегії залежить саме від уміння залучити, вислухати, почути та врахувати різні точки зору та важливі думки різних людей із різноманітних сфер діяльності.

 

Від загального до конкретики

Одним з перших кроків у процесі стратегічного планування діяльності закладів та, за наявністю, органів охорони здоров’я є переосмислення місії організації – коротке формулювання того, чим саме організація буде займатися в майбутньому з позиції еволюції суспільних потреб і змін зовнішнього середовища. Згідно з традиційними формулюваннями, місія – це стисла заява, яка декларує призначення і філософію організації. Місія визначає фундаментальні причини заснування та існування організації, представляє сферу та особливості її діяльності. Найскладніше і найважливіше завдання при формулюванні місії – чітко визначити, чим займається організація, кому вона служить та які принципи її діяльності. На жаль, як показує досвід написання та аналізу стратегій громад, в деяких із них практично відсутні конкретно визначені цілі та заходи у напрямку охорони здоров’я.

У якісній стратегії зазвичай окреслюються основні напрями розвитку медичного забезпечення мешканців громади. Як правило, мова йде про

• прийняття рішень щодо ремонтів, реконструкції комунальних неприбуткових підприємств (лікарень, амбулаторій, ФАПів), забезпечення доступності до медичних послуг та покращення якості надання медичної допомоги;
• проведення систематичних заходів з реалізації цих рішень;
• моніторинг результатів виконання заходів.

Тільки шляхом поєднання плану заходів, їхньої реалізації та відслідковування результатів дозволяє стратегії працювати на інтерес мешканців громади, закладів охорони здоров’я та органів місцевого самоврядування.

Планування процесу впровадження організаційних змін у сфері охорони здоров’я є ключовим етапом для покращення діяльності органу управління чи закладу охорони здоров’я, спрямованим на задоволення суспільних потреб та досягнення успіху. Як беззаперечно показує практика, спроможна громада може бути тільки тоді, коли у неї є спроможні медичні заклади.

 

На тему: Сильні рішення: про прийняття політично непопулярних рішень в сфері охорони здоров'я