Автори: Євген Мешко та Василь Височанський, експерти Програми «U-LEAD з Європою»

«Ми розуміємо, що в нас працює забагато персоналу, зокрема технічного і середнього медичного. І ми про це казали нашому керівнику, голові громади, але вони не хочуть цього чути, бо бояться скорочувати через суспільний негатив. Та й про ФАПи ми казали, але те саме», - говорить сімейний лікар Наталія Іванівна. Вона працює в Центрі первинної медико-санітарної допомоги (ЦПМСД), де по штату 37 працівників, із яких лише 4 сімейні лікарі.

Подібні слова досить часто можна почути під час консультування громад. На жаль, це скоріше не виняток, а закономірність. Чому ж виникають такі ситуації? І як діяти в подібних умовах? 

Вітчизняна система охорони здоров’я десятиліттями розвивалась за екстенсивним типом, а інтенсивний був не у фаворі. Кажучи простіше, система невпинно розросталась кількісно – кадри, ліжка, лікарні і т. д., при цьому якість медичної допомоги лишалась майже незмінною. Як правило, керівники різних ланок намагались побудувати нову будівлю, відкрити нову лікарню, прийняти на роботу нового працівника (часто з вигодою), однак метою було не покращення доступності якісної медичної допомоги, а саме створення штучного відчуття величі, ідеології великої і могутньої системи.

Проте багато розвинутих країн світу давно перейшли із кількості на якість, а тому концентрують власні сили не на кількісній розбудові системи охорони здоров’я, а на роботі над покращенням якості, доступності та асортименту медичних послуг.

Оскільки більшість закладів охорони здоров’я (ЗОЗ) належать органам місцевого самоврядування (ОМС), відповідно вони зазнають різкого політичного впливу. Адже в такому випадку те, що відбувається на підприємстві, відображає також і роботу ОМС. На практиці це стає значним бар’єром для прийняття тих рішень, які можуть бути сприйняті негативно суспільством. Назвемо їх політично непопулярними. Це можуть бути, наприклад, питання оптимізації штатної чисельності, зміни структури ЗОЗ із закриттям підрозділів (окремі відділення, ФАПи) або ж і взагалі ліквідації ЗОЗ.

Цикл впровадження системних змін проходить різні етапи, в тому числі й етап супротиву, соціальної напруги. Часто цим користуються політичні опоненти, збільшуючи навантаження відповідною інформацією в ЗМІ, перекручуючи факти. Як показує досвід, це триває зазвичай кілька місяців, поки не наступить етап сприйняття та вивчення. І хоча до задоволення від результатів змін може пройти доволі багато часу (місяці, інколи роки), активний супротив затухає значно швидше. Тому, якщо ОМС бачать потенційну користь для громади, вони мають не боятись тимчасової хвилі супротиву, а радше працювати над тим, щоб посилити позитивний результат, хоча б і віддалений.

На що ОМС мають звертати увагу під час прийняття політично непопулярних рішень?

Колись нас вчили, що природа не терпить пустоти, а тому слабка просвітницька кампанія зі сторони ОМС буде пропорційно заміщена інформацією зі сторони політичних опонентів. Тому, по-перше, ОМС мають проводити потужну інформаційну кампанію, розповідати офіційну інформацію, які кроки плануються і які результати очікуються. Якщо цього не робити, то неодмінно з’явиться багато неофіційних версій від опонентів, посилиться соціальна напруга.

По-друге, важливо обрати правильний час. Оскільки рішення ОМС завжди містять певний політичний відтінок, то це може бути використано як нездорова конкуренція з боку опонентів у передвиборчих перегонах. Тому краще завершити процес кардинальних системних змін не пізніше, ніж за рік до виборів. Часто супротив посилюють працівники, яких зачеплять ці зміни, але ж ОМС мають пам’ятати, що основна місія лікарні є благо пацієнта, а не обов’язок працевлаштування працівників.

По-третє, непопулярні рішення, частіше за все, ставлять керівника перед морально-етичним вибором, а тут не завжди може бути однозначне рішення. Будь-який варіант має право на життя і чимось доводиться жертвувати. Але коли вибір стоїть між благом кількох осіб і користю для громади, то обирати потрібно останнє. Адже саме для цього жителі громад віддали свій голос за місцевих обранців. ОМС мають мислити стратегічно і міркувати не над прямим результатом (наприклад, скільки звільниться працівників), а над віддаленими наслідками (куди спрямовувати зекономлені від оптимізації кошти? що це дасть пересічному жителю громади?).

Важливо також зрозуміти, що будь-які зміни мають впроваджуватись достатньо швидко, оскільки розтягування в часі знижує потенційну користь та рішучість цього процесу. А це становить ризик відмови від змін та повернення до початкової точки. Експертам регулярно доводиться бачити процес прийняття політично непопулярних рішень на державному, регіональному та місцевому рівнях, брати участь у їх реалізації. Щоб їх приймати, потрібно мати, серед іншого, чіткий внутрішній стрижень, емоційну стійкість, сильний характер.

ОМС не мають боятись тимчасової хвилі непопулярності, адже з часом мудрі люди завжди розберуться в правильності прийнятих рішень. Проте ОМС завжди мають пам’ятати про ризик не оправдати очікування людей, які їх обрали саме для прийняття стратегічних рішень.