Боратинська громада Волинської області показала, як можна проводити фестиваль під час суворого карантину, знайомлячи між собою місцевих жителів і рекламуючи місцевих майстрів

Автор: Дмитро Синяк

---

- Кума! Скільки вже можна! Коли ви вже позакриваєте своїм курям пельки?

- Ах, вже сонце давно зійшло, а вам мої кури спати не дають! Позакривати пельки моїм курям ви хочете?! А не хочете закривати двері, коли ходите до мого курника по яйця!?

- Не потерплю я, кума, такого наклепу! Піду до офіцерів громади! І хай вам випишуть штраф за наклепи на чесну людину!

- Знайшли ким мене лякати! Офіцерами! Тьху! Я піду до самого голови і розкажу йому, яка кума живе у мене по сусідству!

Так починається анонс серіалу «Про людей Боратинської громади», задуманий до традиційного фестивалю, що вже втретє відбувся влітку минулого року. Сварливих кумів майстерно зіграли колишня староста сіл Баїв, Городище та Цеперів Оксана Кравчук та жителька Баєва, активістка місцевого Будинку культури Наталія Мірошніченко.

 

 

За сюжетом обурені сусідки, щоб визначити, хто правий, а хто винний, потрапляють до кабінету голови громади Сергія Яручика і, чекаючи на нього, обговорюють численні сувеніри у шафах. Тоді несподівано з’являється пан Сергій і каже, що вражений тим, скільки куми знають про виробників його сувенірів. Тоді він пропонує кумам розповісти про це у спеціальному серіалі. Мовляв, «він вас і помирить».

 

 

- Цей серіал ми зробили, можна сказати «від біди», – розповідає спеціалістка з проєктної діяльності та промоції Боратинської громади Ольга Цуз. – Ось вже три роки поспіль до Дня Незалежності ми проводимо велике об’єднавче свято – так званий Фестиваль громади. Ми об’єдналися наприкінці жовтня 2017 року, багато жителів наших 12-ти сіл раніше не знали одне одного. Тож ідея познайомити їх, можна сказати, витала у повітрі. Фестивалі у 2018-му і 2019-му роках були дуде популярними. У нас багато творчих колективів, тому було що показати. Минулоріч через карантин ми не могли проводити фестиваль, однак і цілком відмовлятися від його проведення ми не хотіли. Тож вирішили провести його у доволі незвичному форматі…

Близько півроку відділ проєктної діяльності та промоції, спільно з оргкомітетом фестивалю, до якого входили і старости всіх 12-ти сіл, займалися зйомкою і монтажем відеокліпів, які згодом, у День Незалежності показав на величезному екрані, встановленому поруч із трасою. Для кожного авто визначили спеціальне місце, щоб не порушувати карантинних обмежень.

- У Луцьку, що зовсім неподалік, на День незалежності майже не було святкових заходів, тож чимало жителів обласного центру вирішили поїхати до нас, – веде далі Ольга Цуз. – Загалом ми нарахували понад 200 автівок. Відеоматеріалу у нас набралося стільки, що ми змогли показувати його без перерви з 16:00 до 00:00, жодного разу не повторюючись. Їжу та напої не продавали, тож глядачі приїхали «з усім своїм». Хтось прихопив  розкладні рибальські стільці та столи, а хтось їв святкові страви просто з капоту авто.

Цвяхом програми був 11-серійний серіал про жителів громади, яким сільрада роздала, відповідно, 11 номінацій: «Молочар громади», «Пасічник громади», «Кондитер громади», «Співак громади», «Садівник громади» і навіть «Візажист громади». У номінації «Золоте кохання зі сріблом на скронях» автори серіалу розповіли про подружжя Галини і Дмитра Носиків, які прожили разом 63 роки. Чоловіка  і дружину зареєструвала для участі у конкурсі онука, яка дуже хотіла, щоб про її рідних дізналася вся громада.

- Якщо врахувати номінацію «Соціально відповідальний», у якій брали участь ініціативні групи, які організовували толоки та інші суспільно важливі заходи, ми нагородили близько 50-ти людей, – розповідає Ольга Цуз. – Кожен отримував відзнаку «Боратинська громада рекомендує». Людям сподобалося, а деякі номінанти отримали після конкурсу  чимало замовлень на свої послуги чи товари. Про кожну номінацію був окремий ролик-серія. І багато глядачів зізнавалися, що й не підозрювали, що «у громаді живуть такі люди».

Бюджет заходу був доволі незначним: 50 тис. грн на фахову зйомку, дещо на оренду сцени, екрану та відеоапаратури. Натомість громада отримала, крім фестивалю, ще й багато презентаційних матеріалів.

- Ми дуже задоволені минулорічним фестивалем, – каже Ольга Цуз. – Люди перезнайомилися, пішли спільні проєкти та ініціативи. Тож щось подібне ми плануємо і цьогоріч. Адже після остаточного об’єднання у нашій громаді вже 24 населених пункти, і потреба презентувати їх одне одному є навіть вищою, ніж цьогоріч.

Що саме готується на Фестиваль громади, пані Ольга на разі тримає у секреті. Однак запевняє, що буде не менш цікаво, ніж минулоріч.