Автор: Олександр Врублевський, експерт з питань діяльності старост та співробітництва територіальних громад

Якщо радам добровільно об’єднаних територіальних громад взагалі не доводилося перейматися форматом утворюваних старостинських округів, бо ними автоматично ставали незмінені території відповідних сільських, селищних рад (окрім ради – центральної садиби), то після проведених в жовтні 2020 року місцевих виборів питання щодо утворення старостинських округів зіткнулося з деякими складнощами. Причина їх виникнення – з одного боку, наявність законодавчої прогалини в частині повноважень рад громад щодо утворення старостинських округів, з іншого – поява міст у складі сформованих Кабміном територіальних громад, які не є їх адміністративними центрами.

На цьому тлі перед новообраними радами громад постало непросте завдання – визначити територіальну основу для здійснення повноважень затверджуваних на посадах старост. Якщо при затвердженні старост в сільські населені пункти ради особливих незручностей не зазнавали, то при вирішенні ними питання про затвердження старост в міста, які не є адміністративними центрами громад, постали певні проблеми. По-перше, затвердження старост у міста унеможливлювалось через те, що останні на відміну від сіл та селищ, не можуть бути територіальною основою для утворення старостинських округів, а, по-друге, кількість жителів у деяких таких містах є завеликою для обслуговування одним старостою. Така ситуація, по суті, означала, що самоврядне законодавство в частині утворення старостинських округів не відповідає сучасним запитам територіальних громад і потребує невідкладних змін.

22 грудня 2020 року група народних депутатів зареєструвала законопроект №4535, ухвалення якого може частково вирішити означену вище проблему. Зокрема, він містить норми, одна з-поміж яких пропонує змінену редакцію визначення старостинського округу, що передбачає утворення старостинських округів в містах, а саме: «старостинський округ – частина території територіальної громади, в межах якої розташовані один або декілька населених пунктів, крім адміністративного центру такої територіальної громади, визначена сільською, селищною, міською радою з метою надання відповідних послуг жителям такого округу та забезпечення представництва їх інтересів старостою;». Інша норма – визначає мінімальну кількість жителів в одному старостинському окрузі, зазначаючи при цьому, що «Старостинський округ утворюється, як правило, у складі населеного пункту (населених пунктів), на території яких проживає не менше ніж півтори тисячі жителів.».

Процитовані вище норми було вирішено перевірити на предмет їх придатності своїм змістом врегульовувати наявну ситуацію щодо утворення старостинських округів в міських населених пунктах, не чекаючи, що вони зазнають тих чи інших коригувань в процесі підготовки до прийняття в одному із читань. Для цього було підготовлено відповідну таблицю, яка містить відомості про міські населені пункти, що увійшли до складу відповідних територіальних громад, які були сформовані розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року.  До неї було включено наявні в міських територіальних громадах селища міського типу та міста (які не є адміністративними центрами громад) з кількістю жителів понад 4,5 тисячі.

Таблиця^*

* При визначенні кількості жителів населених пунктів використовувалася інформація з Інтернет-ресурсу: https://uk.wikipedia.org/wiki/

Результати проведеного аналізу пропонованих законопроектом №4535 норм, що стосуються старостинських округів та наведених у таблиці кількісних даних щодо жителів відповідних населених пунктів дозволяють зробити висновок про те, що формулювання терміну «старостинський округ» потребує змістовного доопрацювання. По-перше, вживання словосполучення «такого округу» для визначення предикатного словосполучення «старостинський округ» не є коректним з точки зору формальної логіки в контексті відповідних правил побудови суджень, оскільки являє собою тавтологію. По-друге, зміст розглядуваного терміну дає однозначно зрозуміти, що територіальною основою для утворення старостинського округу може бути щонайменше один населений пункт. Втім, як видно з даних Таблиці, деякі населені пункти можуть виявитися завеликими для утворення на території кожного з них одного старостинського округу.

З огляду на цю обставину, вбачаю нагальну потребу у законодавчому передбаченні утворення старостинських округів і на територіальній основі частин населеного пункту. Адже, як показують вміщені в таблицю дані, для утворення старостинських округів з оптимальною кількістю жителів, яких зможе фізично обслуговувати один староста, деякі міські населені пункти потребуватимуть поділу на дві чи навіть більше частин. А це своєю чергою спонукає до того, щоб визначення терміну «старостинський округ» було сформульовано таким чином, аби він міг бути за своїм змістом універсальною нормою щодо усіх можливих форматів старостинських округів, у т.ч. й тих, територіальною основою яких виступатимуть частини населеного пункту.

На мою думку, означений термін можна було б, приміром, викласти у такій редакції:

«старостинський округ – частина території територіальної громади (один або декілька населених пунктів; як виняток, частина населеного пункту), крім адміністративного центру територіальної громади, визначена сільською, селищною, міською радою з метою надання жителям населеного пункту (населених пунктів) відповідних послуг та забезпечення представництва їх інтересів старостою;».

Що стосується верхньої межі кількості жителів у старостинському окрузі, яка законопроектом №4535 не передбачається, то при подальшому її законодавчому визначенні, наприклад, можна було взяти до уваги параметри, якими керуються при формуванні поліцейських дільниць. Зокрема, Інструкція з організації діяльності дільничних офіцерів поліції (затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28.07.2017 №650) визначила, що поліцейською дільницею є територія, яка обслуговується дільничним офіцером поліції із чисельністю населення, що не перевищує 6 тис. осіб у сільській місцевості та 7 тис. осіб - у містах.