Автор: Магнус Ліллестрьом, експерт SKL International
Електронне голосування - це термін, який охоплює кілька різних видів використання електронних засобів на виборах для безпосередньо голосування та/або підрахунку голосів. Зазвичай це можуть бути електронні машини для безпосередньо голосування або інші електронні способи реєстрації голосів на виборчій дільниці. Онлайн-голосування або Інтернет-голосування - це версії електронного голосування, де виборці мають можливість віддати свій голос, не відвідуючи саму виборчу дільницю, використовуючи комп’ютер, планшет або смартфон. Як і інші підходи до електронного голосування, ці системи також полегшують підрахунок голосів.
Хоча жодна країна не використовує лише онлайн-голосування на виборах та/або референдумах, деякі країни, такі як Естонія, Швейцарія та Канада, дали виборцям можливість віддати свій голос через Інтернет. У Монголії голосування за допомогою SMS стало можливим на референдумі в 2015 році[1]
Технологія електронного голосування має на меті пришвидшити підрахунок виборчих бюлетенів, зменшити кількість персоналу, необхідного для підрахунку голосів вручну, і може підвищити доступність для виборців. Очікується, що інвестиції в нові системи окупляться в довгостроковій перспективі, оскільки очікується зменшення операційних витрат. Інші очікувані вигоди включають те, що результати голосування можна отримати та публікувати швидше, а - у разі онлайн-голосування - виборці заощаджують час та кошти завдяки можливості голосувати незалежно від свого місцезнаходження, що може збільшити загальну явку виборців. Групи громадян, які найбільше виграють від проведення онлайн-виборів, це ті, що проживають за кордоном, громадяни, які проживають у сільській місцевості далеко від виборчих дільниць, та люди з обмеженими фізичними можливостями.
З мінусів цих систем можна виділити: ризики фальсифікації виборів, порушення таємниці вибору і, як наслідок, зниження довіри громадськості до виборчих процедур та результатів голосувань.
Ширший контекст
Використання ІКТ у виборчому процесі стосується не лише акту голосування, а усіх етапів: створення виборчого реєстру, ідентифікації виборців (на дільницях та в режимі онлайн), обробки результатів та презентації результатів.
Приклади різних країн показують різноманітні поєднання та обсяги використання ІКТ. У Швеції повністю комп'ютеризовані системи для складання списків виборців, табулювання та розповсюдження результатів поєднуються з повністю паперовою системою голосування, включаючи систему дострокового голосування[2].
Вимоги
Для онлайн-голосування вирішальне значення має безпечна ідентифікація виборця в режимі онлайн. Мінімальною вимогою є загальна система ідентифікації громадян (і, якщо це можливо, негромадян, які мають право голосу). Іншими словами, повинен існувати ідентифікаційний код або номер, який закріплений за особою у реєстрі громадян, реєстрі виборців і далі у світі методів онлайн-ідентифікації. Альтернативою, яка використовується на місцевих виборах у Канаді та в деяких країнах для громадян, які проживають за кордоном, є розсилка листів з унікальним пін-кодом, який може бути використаний для Інтернет-голосування[3].
Не менш важливими є гарантії таємниці виборців. Системи повинні мати можливість одночасно надійно реєструвати, тих хто брав участь у голосуванні, і не дозволяти нікому дізнатися, за кого вони проголосували. Це завдання подвійне; мова йде як про побудову «залізобетонної» системи, так і про запевнення виборців у тому, що ця система повністю захищена.
Крім того, система онлайн-голосування бажано має дублювати права, що надаються усім «звичайним» виборцям. Наприклад, якщо можливі «ранні/дострокові» голосування (на тимчасових дільницях або поштою) і виборці мають можливість змінити своє рішення з «дострокового голосування» в день виборів, проголосувавши остаточно на виборчій дільниці, то ця можливість також повинна надаватися і онлайн-виборцям. Так само, якщо є можливість вкинути пустий або зіпсований бюлетень на виборчій дільниці, це також має бути можливо і в режимі он-лайн.
Інформаційна безпека
Впроваджуючи або використовуючи інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ) на виборах, органи управління виборами, як правило, повинні запевнити себе та інших зацікавлених сторін у тому, що певне технічне рішення спрацює - тобто воно відповідає законодавчим вимогам, є безпечним та надійним, є високої якості, і буде працювати як слід. Сертифікація ІКТ для використання у виборах часто розглядається як варіант надання такого роду впевненості. Але в даний час не існує глобального технічного стандарту для різних ІКТ, що використовуються у виборчих процесах. Тому орган, що опікується виборами, повинен розробити вимоги до процесу сертифікації та забезпечити відповідність системи цім вимогам.[4]
Про спроби зламати виборчі ІКТ системи повідомлялося з різних країн, включаючи США, ПАР та Україну[5]. У 2014 році центральну виборчу систему України було зламано. Посадовці виявили та вилучили вірус і сказали, що загальні результати були правильними[6]. Ці приклади стосуються систем обробки голосів. Однак запровадження онлайн -голосування відкриває нові ризики для втручання у виборчий процес, які потрібно передбачити та подолати.
Приклади
Виборці в Естонії мають можливість віддати свій голос через Інтернет на місцевих та парламентських виборах. Вони або використовують своє національне посвідчення особи, обладнане мікрочіпом, або мобільний телефон із додатком Mobile-ID. Естонія була першою країною у світі, яка запровадила Інтернет-голосування на національних виборах, а електронне голосування із обов'язковими результатами проводиться з 2005 року[7]. Естонські голоси в Інтернеті можна віддати в дні попереднього голосування, тобто з 10-го по 4-й день до виборів. Таким чином, це схоже на попереднє голосування за допомогою паперових бюлетенів.
Інтернет-голосування популярне насамперед тому, що воно є ефективним та зручним, процедура займає лише кілька хвилин. Сьогодні близько третини голосів віддається через Інтернет. Але зростання кількості користувачів відбувається повільно, враховуючи те, що на охоплення однієї третини виборців пішло 15 років, і що Естонія є лідером у сфері електронного врядування, де багато людей звикли взаємодіяти з державними установами в режимі онлайн. Фонові змінні, такі як вік та стать, майже не впливають на використання онлайн-голосування або взагалі не впливають на нього. Основна різниця в структурі голосування стосується відстані; Люди частіше голосують в Інтернеті, а не на папері, коли живуть на відстані більше 30-хвилин до виборчої дільниці. Так само естонці, які проживають за кордоном, частіше голосують через Інтернет. Приблизно 90% голосів з-за кордону на виборах в Естонії віддається зараз як он-лайн голоси; навряд чи хтось голосує поштою чи в посольствах.
Немає доказів того, що онлайн-голосування в Естонії призвело до збільшення явки виборців. Аналіз показує, що загальна явка дійсно зросла незначно після запровадження Інтернет-голосування, але не можна стверджувати, що це стосувалося лише он-лайн голосування як такого.[8]
Естонія вирішила створити окрему установу на державному рівні, Комітет з електронного голосування для управління Інтернет-системою голосування, щоб забезпечити довіру до системи. Незважаючи на те, що онлайн-система голосування була повністю функціональною до 2005 р. І була запущена в масштабах всієї країни за один раз, процедури були суцільно вдосконалені. Система, що використовується в даний час, була завершена до місцевих виборів 2017 року
Виборці мають можливість змінити свій голос, оскільки це було визнано необхідним для забезпечення свободи волевиявлення виборця. Можливість змін захищає виборця від впливу на його результат голосування. Вплив на виборця не може бути ефективним, оскільки виборець може змінити своє рішення пізніше в електронному вигляді або за допомогою бюлетеня для голосування на виборчій дільниці.
У рішенні, винесеному в 2005 році, Верховний суд Естонії зазначив наступне: «Зрозуміло, що у випадку електронного голосування у неконтрольованій ситуації, тобто через Інтернет за межами дільниці для голосування, державі важче гарантувати, що голосування вільне від зовнішнього впливу та є таємним. /../ Суд вважає, що можливість зміни результату власного електронного голосування необхідна для гарантування свободи виборів та таємниці голосування"[9]
У Швейцарії онлайн-голосування пілотувалось на місцевих референдумах у десяти кантонах. Умови введення он-лайн голосування у Швейцарії були дуже конкретними, оскільки референдуми відбуваються приблизно чотири рази на рік, що може спричинити втому виборців. Крім того, голосування «без нагляду» є звичним явищем і вважається кращим ніж голосування на папері на виборчих дільницях, тобто близько 90% усіх голосів віддається за допомогою голосування поштою. Обґрунтуванням прийняття он-лайн системи у Швейцарії було покращення зручності для виборців та збільшення явки, яка є досить низькою.
Через проблеми з безпекою пілотування було зупинено в 2019 році. Тим не менше, онлайн-голосування продовжує розглядатися як важлива послуга для виборців, і намір полягає у встановленні стабільного її функціонування із використанням систем останнього покоління в найближчі роки.[10]
В Канаді онлайн-голосування застосовується на муніципальному рівні в деяких провінціях, де муніципалітетам дозволено організовувати такі процедури. Не існує національного стандарту онлайн-голосування; муніципалітети розробили власні системи або використали те, що створили інші.[11]
Тоді як деякі муніципалітети вимагали від виборців попередньої реєстрації для отримання ПІН-коду, необхідного для онлайн-голосування, інші просто розсилали ПІН-коди всім виборцям зі списку виборців[12].
Висновки
Єдиною країною, де для всіх виборів використовується онлайн-голосування, є Естонія. Тому досвід цієї країни представляє особливий інтерес. Важливість, що надається ІТ-безпеці, запобіганню фальсифікаціям виборів та секретності електоральних уподобань, також робить естонські рішення вартими вивчення.
Разом з тим, Естонія має великий прогрес в інших сферах електронного врядування та у використанні Інтернету для фінансових операцій. Існуюча ІТ-інфраструктура та довіра громадськості до систем для онлайн-транзакцій дали Естонії очевидні переваги у розвитку системи для Інтернет-голосування. Тому естонські рішення не слід копіювати безпосередньо в інші контексти, де є інші базові передумови.
У всіх трьох країнах, які мають більш широкий досвід онлайн-голосування, ІТ системи постійно вдосконалювались. Країна, яка обирає запровадження онлайн-голосування, повинна бути готова до постійного контролю та вдосконалення своєї системи. Як наслідок, неможливо зробити надійні висновки про можливу економію витрат, пов’язаних із запровадженням системи онлайн-голосування.
Так само не можна зробити ствердних висновків щодо ймовірності досягнення вищої явки виборців за допомогою онлайн-голосування. Хоча досвід Естонії та Канади показує, що виборці, які живуть далеко від виборчих дільниць, частіше використовують електронне голосування, незрозуміло, чи ці особи не поїхали б до виборчої дільниці або не брали участь у голосуванні поштою, якби голосування в режимі он-лайн було недоступним. Як висловились автори дослідження естонського досвіду:
Збільшення явки може статися лише тоді, коли люди, які раніше не брали участі у голосуванні, вирішили взяти участь через наявність електронного голосування. Так трапляється, що ті хто зазвичай не голосує не є достатньо обізнаними в новітніх технологіях, щоб голосувати в першу чергу. Парадоксально, але щоб мати чіткий вплив на явку виборців, електронне голосування повинно мобілізувати саме тих людей, які навряд чи зможуть голосувати онлайн.
Єдиний чіткий висновок полягає в тому, що онлайн-голосування значно полегшує голосування тим, хто вирішив скористатися саме цим варіантом, що, безумовно, вже є результатом.
1. https://www.idea.int/data-tools/data/icts-elections
2.Попереднє/дострокове голосування – часто організовуються у місцях скупчення людей (офіси, ТРЦ) – дуже популярне в Швеції. Понад 36 % виборців скористались цим правом. Додаткова інформація за посиланням https://www.val.se/servicelankar/other-languages/english-engelska/to-vote/early-voting.html
3. Приклад Вірменії за посиланням https://www.idea.int/node/230975
4. Міжнародна IDEA опублікувала посібник із сертифікації ІКТ https://www.idea.int/sites/default/files/publications/certification-of-icts-in-elections.pdf
5. https://en.wikipedia.org/wiki/Electoral_fraud
7. https://www.valimised.ee/en/internet-voting/internet-voting-estonia
8. Ретельний аналіз досвіду електронного голосування в Естонії був зроблений дослідниками університету Тарту https://skytte.ut.ee/sites/default/files/skytte/e_voting_in_estonia_vassil_solvak_a5_web.pdf
9. https://www.valimised.ee/en/internet-voting/internet-voting-estonia
12. https://www.elections.ca/content.aspx?section=res&dir=rec/tech/ivote/comp&document=municip&lang=e
Теги:
вибори участь громадян Магнус Ліллестрьом міжнародний досвід
Джерело:
SKL International
22 листопада 2024
Уряд затвердив розподіл додаткової дотації для місцевих бюджетів на майже 800 млн грн
Уряд затвердив розподіл додаткової дотації для...
22 листопада, Уряд затвердив черговий розподіл додаткової дотації для місцевих бюджетів, повідомили у Міністертсві...
22 листопада 2024
Окремі питання обмеження доступу до публічної інформації в ОМС в умовах воєнного стану
Окремі питання обмеження доступу до публічної...
Програма USAID DOBRE підготувала відеороз’яснення на тему: «Окремі питання обмеження доступу до публічної інформації...
22 листопада 2024
Конкурс «Громада на всі 100»: став відомий список фіналістів
Конкурс «Громада на всі 100»: став відомий...
Завершився другий етап конкурсу «Громада на всі 100», під час якого серед 261 громади обрали 40 учасників, що...
22 листопада 2024
Розмежування повноважень органів місцевого...
18 листопада у Бучі відбувся круглий стіл щодо розподілу повноважень органів місцевого самоврядування та органів...