Чи сприятиме законопроект №3131-д виведенню з тіні доходів та оренди землі у аграрному секторі, і чи не є такі зміни перешкодою для мікро- та малого фермерства – це та багато іншого обговорили під час онлайн-дискусії “Податки для аграріїв: що може змінитися” в Українському кризовому медіа-центрі вчора, 15 липня.

У заході взяли участь народні депутати України, представники місцевого самоврядування, експерти та аграрії. Подію організував Український кризовий медіа-центр у рамках програми USAID DOBRE.

Ніна Южаніна, народна депутатка України, членкиня Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики зазначила, що для початку в Україні потрібно зібрати дані та створити реєстри, зробити поглиблений аналіз категорій сільгоспвиробників у розрізі регіонів. Наприклад, на яких правах кому належить земля, на які строки оформлена оренда, які платежі сплачуються. На думку Ніни Южаніної, якщо би ці процеси не дали результатів, тоді можна було б говорити про регулювання через податкове навантаження.

 

 

Олег Нів’євський, професор Київської школи економіки, також зауважив, що недоречно починати зі зміни податкового навантаження, адже, зокрема, є нестача аналітичного підґрунтя для цього. На думку професора, варто проаналізувати обсяг тіньового обробітку і його причини. Для цього треба відслідкувати весь ланцюжок виробництва, бо проблема не тільки на рівні сільськогосподарського виробника. Зокрема, одноосібники не можуть продати свою продукцію легально, адже з ними закупівельники працюють переважно через готівкові розрахунки.

Дмитро Кохан, радник з питань взаємодії з органами державної влади Всеукраїнської аграрної ради, зазначив, що до їхньої організації не входять аграрні холдинги, а співпрацюють із малими та середніми сільгоспвиробниками. ВАР виступає за розвиток малого, середнього фермерства. За словами Дмитра Кохана, в Україні є 13 млн га землі, за які не сплачуються податки. Радник ВАР вважає, що є люди, які дійсно обробляють землю самі, але є і такі, що отримують орендну плату готівкою. 

Спікер зазначив, що проблема тіньового обігу в земельній сфері подібна до нелегальних робочих місць у інших галузях. Проте, на відміну від першої, у другій принаймні є спеціальний орган для виявлення порушень. Натомість у основній галузі виробництва в Україні – в сільськогосподарській сфері – таких важелів немає.

“Теза про те, що таким законом одноосібників хочуть знищити, це маніпуляція.  Ніхто не вводить нових податків. Просто вказується об’єктивний мінімум, який всі повинні платити. Мені здається, що це чесно. Наприклад, як із зарплатою – є мінімальна зарплата, з якої потрібно платити податки”. 

 

 

Володимир Семенюк, одноосібник із Ланівецької ОТГ з Тернопільщини, зазначає, що готовий сплачувати податки, однак держава має допомогти вирішити проблему збуту власної вирощеної продукції. 

“У нас, фізичних осіб, сільськогосподарську продукцію ніхто не хоче брати – ні елеватори, ні хлібоприймальні пункти, бо немає заключених договорів. Я прийшов до директора здати зерно, він подивився на стелю – “Я у тебе візьму за 3500 грн за тонну, здавай”. Оце корупція. Йому фермери здають зерно, він має документи. Він потім моє зерно продає в Одесі в порту за 5500, припустимо, – говорить Володимир Семенюк. – Я згоден платити податок, але прозоро. Щоб я прийшов до держави – от у мене стільки зерна, будь ласка, прийміть по нормальній ціні. Я ж купую на заводах добриво, запчастини, дизпаливо, ще й ПДВ за усе сплачую. А зерно у мене ніхто не хоче купити за нормальною ціною”.

Руслан Шафранович, голова Іванівської громади з Тернопільської області говорить, що у їхній громаді орної землі приблизно 10 тисяч га, 87% є розораною. Вісім тисяч гектарів – паї, які офіційно здаються в оренду. Проте за словами голови ОТГ, у них немає землі, за який не сплачувався податок. 

“Звісно, буде у нас у бюджеті додатково 150 тисяч гривень, до 30 мільйонів сума. Але що з тими людьми робити, що залишилися – ті, що дійсно обробляють самі? Але для людей, які дійсно обробляють самі землю, ті 1200-1500 грн мінімального навантаження – це досить таки велика сума. Я думаю, що місцева влада має усі важелі впливу у цих питаннях, щоб вивести з тіні”. 

Джон Міллнз, керівник Проєкту ЄС Підтримка впровадження сільськогосподарської та продовольчої політики зазначив, що кожна країна приймає свою політику в аграрному секторі, але, як правило, впроваджується спрощена система бухгалтерського обліку для малих фермерів. 

Також Джон Міллнз розповів про спільну європейську сільськогосподарську політику. Для того, щоб доєднатися до неї, необхідно впровадити певні принципи на рівні національного законодавства. Україні бракує, зокрема, закону про сільське господарство, де є всі визначення, що стосуються сільського господарства. Тобто не лише малих чи середніх підприємств, а саме сільськогосподарських. І там мають бути такі базові положення, як, наприклад, визначення, хто такий фермер. 

“Ви кажете про 4 мільйони людей, які навіть офіційно не зареєстровані як сімейні фермери в Україні. Для нас це було б дуже дивно. У вас є лише реєстр підприємств, і там зареєстровано тільки 44 тисячі сільгосппідприємств. Тоді як, для порівняння, у Польщі – 1,5 мільйони. В Україні так, як у Бельгії чи Латвії, але розміри країн значно різняться. Тобто ці 4 мільйони домогосподарств, які для нас є сімейними фермами, виробляють в Україні основні обсяги продукції. Ви можете називати це неформальним, тіньовим виробництвом. Але якщо взяти, наприклад, картоплю, то в основному вона виробляється саме такими господарствами. І тоді я б поставив запитання, хто неправий: чи фермери, що вони не реєструються, чи система, що не дозволяє зареєструватися або не мотивує реєструватися”.