Клеванську об’єднану територіальну громаду на Рівненщині експерти визнали однією з найбільш фінансово самодостатніх в Україні

Селища міського типу Клевань та Оржів зі своїм промисловим потенціалом завжди були фінансовими донорами для Рівненського району. Тож голови обох селищних рад не мали спокою: нагору віддають левові частки доходів, а що взамін?

Відповідь підказала реформа з децентралізації: об’єднуватися й розвивати свої перспективні території! Жителі обох населених пунктів ідею підтримали.

 

Без державного пряника

 

«Ми, звісно, зважили всі «за» і «проти», детально прорахували, як і за що житимемо в новому статусі. Адже добре розуміли свою, так би мовити, унікальність: скажімо, субвенцію на розвиток інфраструктури обраховують за формулою, у якій ключовий складник — кількість сільського населення. Тобто ми добре знали, що жити будемо на свої кревні, майже без пряника від держави, який в інших новоутворених громадах уже сягав кількох мільйонів на рік, — пригадує голова Клеванської об’єднаної громади Дмитро Жовтянський. — Натомість основним нашим пряником стали 60 відсотків ПДФО, які з початку минулого року, з моменту прямих відносин з держбюд­жетом, залишаються в місцевій скарбниці. А це не порівняти з тим, що ми мали раніше».

Зрозуміло, що для керівників громади головне тепер активізувати бізнес-середовище через створення комфортних умов для інвесторів.

 

Коли романтика в поміч

 

І тут несподівано допоміг… Тунель кохання — відомий тепер уже на весь світ природний феномен. Він неначе завбачливо вичікував, куди схиляться шальки терезів, на яких виважувалося рішення про утворення нової громади. І якраз у потрібний момент сказав своє вагоме «за».

Річ у тім, що Клеванська селищна рада (ще без статусу ОТГ) подала на конкурс Державного фонду регіонального розвитку проєкт облаштування інфраструктури Тунелю кохання: кількість туристів, що приїздили до розкрученого через інтернет найромантичнішого місця України, зростала в геометричній прогресії. І виграла його, отримавши 550 тисяч із держбюджету. Ще 150 тисяч співфінансування додали із власного. І облаштували біля тунелю паркінг, дитячий майданчик, торговельні ряди.

— На це миттєво відреагували приватні інвестори. Завдяки їм за лічені місяці тут звели ресторан і мініготель. А тепер — ще й перон-павільйон для закоханих: одружитися на незвичній локації приїздять пари з усього світу, — на цих словах разом із головою громади наближаємося до неї. — А далі — пішло-поїхало. Ось бачите, яка розмаїта й активна вулиця, що веде до нашого тунелю — наче маленький київський Поділ, чи не так? Місцеві підприємці хапають ці площі наче гарячі пиріжки!

Романтика, за якою їде турист, розкрила таланти місцевих жителів. Чого тільки не роблять вони власними руками та розумом! Ось найрізноманітніші магніти, ось — магазин «Вишиванка» з унікальними виробами хенд-мейд. Тож коли представники польської гміни Вармінсько-Мазурського воєводства Видміни, з якою співпрацює громада, запитали, де придбати подарунки, везти до Рівного їх уже не довелося. Гості побачили, як працює туристично-інформаційний офіс, який нещодавно відкрився в Клевані. Таких офісів на Рівненщині сім, бо область робить ставку на туризм.

 

І туристи  з Китаю  не дивина

 

— За місяць наш Тунель кохання, що входить до десятки визначних туристичних місць краю, відвідує від 20 до 40 тисяч гостей, — ділиться офіційною статистикою заступник начальника управління культури та туризму облдержадміністрації Ярослава Гаврилова. — Це мандрівники з різних країн, але найчастіше бувають китайці, тож місцеві жителі переорієнтовуються на відповідну кухню та навіть опановують китайську, я не жартую. До речі, один із підприємців нещодавно запатентував торговельну марку «Тунель кохання», тобто люди мислять на перспективу.

Справді, було б дивно, якби така неймовірна локація не стала тим локомотивом, який потягне за собою і туристичний, і економічний розвиток території. У громаді створили комунальне підприємство, яке не лише дбає про благоустрій, а й надає екскурсійні послуги. Тут вам запропонують два унікальні маршрути, розроблені небайдужими клеванцями, — велика і мала княжі корони. Про принади малого містечка так цікаво не розповість більш ніхто! Відтак, проаналізувавши транспортний потік, місцева влада із серпня встановила платне паркування на території громади. Дві гривні — невеликі гроші, але копійка гривню береже.

Цим коштом і сміття вивозять, і Тунель кохання в належному стані утримують: неймовірно колоритна візитівка за будь-якої погоди має бути презентабельною.

Враження, які отримуєш тут, не зрівняти ні з чим. Тунель прекрасний будь-якої пори року: влітку пластичне грабове гілля створює очікувану тінь, восени щедро ділиться позолотою, взимку  заряджає сніговим натхненням.

 

Один плюс один дорівнює три

 

«Ми отримали той ефект, коли один плюс один дорівнює три», — запевняє Дмитро Жовтянський.

Такі оцінки часто чула від керівників громад у польських містечках, коли вивчала їхній досвід самоврядування. Зрештою піймала себе на думці: наш Клевань уже не відрізняється від успішних польських гмін! Вдумайтеся: громада, яка господарює без інфраструктурної субвенції, цьогоріч спрямує до держбюджету 7,8 мільйона так званої реверсної дотації. Ці кошти перерозподілять на інші території. Ось така фінансова знахідка України.

До речі, про Польщу. Нещодавно в Клеванській громаді зустрічали учасників міжнародного проєкту Ukpol, який втілили разом із партнерами з відомої гміни Видміни, вигравши європейський ґрант. Пластуни з Клевані таборували на Мазурських озерах, а тепер до нас приїхали польські харцери. Проєкт чудово вписався у Всеукраїнський зліт скаутів, який саме проходив на Рівненщині. Й усе це навколо оповитого легендами Тунелю кохання — молодість бере своє!

Тепер разом із польськими партнерами розробляють план, як відродити життя замку князів Чарторийських, що є одним із ста чудес України. Нині ж бо на його руїнах туристи якщо не вголос, то поглядами запитують, чому не реставрують цю понад п’ятсотлітню пам’ятку? Наразі споруда перебуває на балансі управління культури облдержадміністрації як об’єкт культурної спадщини, що охороняється державою. Як саме охороняється — то вже інше питання. І це, власне, проблема децентралізації — культурна спадщина, що належить усьому народові. У Польщі її розв’язують з допомогою грантових ресурсів Євросоюзу. Оскільки Україна не належить до нього, наші громади не можуть подавати прямі пропозиції до євроінституцій. Тому сподіваємося на поляків і транскордонні проекти.

 

Місце, в якому хочеться жити

 

 «Клевань — селище, в якому хочеться жити, — каже місцева жителька Натія, яка люб’язно показує мені, що тут у них і як. — Дивіться, скільки у нас магазинів — на кожен смак і гаманець. І роботи для молоді вистачає. Приміром, я працюю швачкою — шию сумки у приватного підприємця, чоловік виготовляє меблі. Навіщо нам той закордон? Мрію хіба що на батьківщині тата в Грузії побувати, вже й гроші майже зібрала.

— Як вам живеться в об’єднаній громаді?

— А в нас хіба громада є? Я й не знала. Але живеться комфортно — це ж головне, правда? — чи то мене чи себе перепитує Натія.

Подумалося: в успішних країнах люди теж не знають прізвищ президентів і прем’єрів, проте живуть як у Бога за пазухою. Так і тут: не кожен бере активну участь у житті громади, але зміни відчувають усі. Скажімо, в Оржеві збудували дитсадок на 150 місць, якого тут ніколи не було, а для комунального підприємства придбали два сміттєвози. Невдовзі листя й частину побутових відходів перероблятимуть на компости. Реагенти постачатимуть агрокомпанії, з якими Клеванська та сусідня Малолюбашанська громада Костопільського району утворили кластер з органічного землеробства. Відтак у Малолюбашанській громаді вже працюють мініферми, звідки постачатимуть органічні добрива на експериментальні поля Клеванського аграрного ліцею. А першими споживачами вирощеної органічної продукції стануть школярі й дошкільнята обох громад.

Землякам запропонували участь у громадському бюджеті обсягом 600 тисяч. Проєкти-переможці обирають жителі громади через пряме голосування: до кінця року їх устигнуть профінансувати (по 50 тисяч на кожен) й упровадити. З-поміж новацій і так званий револьверний фонд. Це кредити, які місцевий бюджет дає на енергомодернізацію для приватних власників під символічних 1,5 відсотка річних: хтось міняє вікна, хтось утеплює будинок. А коли гроші повертають, їх одразу віддають іншому. Ось так і працюють 100 тисяч гривень із скарбнички громади.

Словом, нове покоління самоврядних менеджерів-управлінців, сформоване за роки незалежності, добре знає, що і як робити, аби їхня мала батьківщина перетворилася на місце, в якому хочеться жити.

От і ведуть доволі чутливу політику щодо бізнесу: знизили ставку єдиного податку для підприємців найчисельнішої другої групи із 20 до 15 відсотків. Тож їхня кількість у громаді за рік зросла до півтисячі. Дещо знизили й земельний податок, що актуально насамперед для підприємств Оржева. Зрештою встановили невисокий туристичний збір — 0,2 відсотка мінімальної зарплати: для мандрівників це зовсім не обтяжливо, натомість місцевий бюджет потроху поповнюється.

Ось що значить не зарізати курку, котра несе золоті яйця.

Це визнали й у експертному середовищі: за підсумками 2018 року Клеванська ОТГ увійшла до десятки найбільш фінансово спроможних в Україні у другій групі. Оцінювали громади за чотирма показниками: власні доходи на одного жителя, динаміка надходжень місцевих податків, рівень дотаційності бюджетів і питома вага видатків на утримання апарату правління. Тобто пріоритети фінансової децентралізації розставлені вірно.

Утім, зупинятися на досягнутому не збираються — своє завтра бачать у розширенні громади, скажімо, завдяки об’єднанню із Жобринською сільською радою, на території якої міститься санаторій «Червона калина». А це, по-перше, нові рекреаційні можливості; по-друге, інфраструктурна субвенція, яку обраховують, ми вже знаємо, з огляду на кількість сільських жителів. Зрештою, територіально Жобрин розташований так, що його жителям, як кажуть, сам Бог велить приєднатися до Клеванської громади.

До речі

Клеванська ОТГ утворилася 29 жовтня 2017 року, а на прямі міжбюджетні відносини вийшла на початку 2018-го. Тут проживають 11,6 тисячі осіб, територія — 63,5 квадратних кілометра. Найпотужніші донори місцевого бюджету — Оржівський деревообробний комбінат, де працюють 2,5 тисячі фахівців, Клеванське лісове господарство, ТОВ «Колор 7», фірма «Олісма», військова частина, комбікормовий завод, 500 приватних підприємців.