Існує певна магія у цифрах, які позначають дві важливі дати в кар’єрі Віолетти Боровської. У віці 62-ох років вона була обрана головою Наталинської сільської ради – 4-го квітня 2004 року, або ж 04/04/04. Тринадцять років опісля сільська рада вирішила об’єднатись з двома іншими радами – 8 серпня 2017 року, або ж 08/08/17. Як вчителька математики в минулому, пані Боровська звертає увагу на «щасливі цифри».

Для тих, хто вірить у забобони – це хороший знак. У будь-якому випадку, за її словами, рішення об’єднатись принесло багато переваг.

 

 

«Перед децентралізацією ми знали про потреби в громаді, проте у нас не було достатньо коштів для їх задоволення», - пояснює вона. При цьому пані Боровська сидить за своїм столом, повним паперів та спортивних трофеїв, які виграли місцеві команди. Вони слугують певним нагадуванням того, що можна досягти, коли люди працюють разом.

Наразі у Наталинській об’єднаній територіальній громаді вирує життя. Іде робота над 22 проєктами з будівництва, один із них передбачає заміну даху та встановлення нової системи опалення в дитячому садочку. Водночас усі початкові класи отримали одномісні парти і для них були облаштовані рекреаційні зони для відпочинку згідно з концепцією Нової української школи.

Окрім цього, ще в одній школі громада збудує чотири нові класні кімнати, новий спортивний та актовий зали. У школі будуть кращі приміщення, обладнані відмінними засобами для навчання учнів протягом дня. Вечорами у спортивному та актовому залах будуть проводитись різноманітні заходи для громади. Об'єднуючи це все в одній будівлі, а не будуючи окремі споруди, громада зекономить на будівництві, опаленні та утриманні.

 

Зростаючі клопоти

 

Врешті-решт, пані Боровська прагне, щоб стандарти життя жителів села дорівнювали стандартам життя у місті. Проте вона розповідає, що на цьому шляху багато перепон. Перша – це бажання сформувати велику громаду із семи сіл, яка б налічувала 12 000 мешканців. Сільські ради доклали чимало зусиль під час зустрічей та громадських слухань, щоб переконати людей у перевагах об'єднання. Утім, побоюючись змін, три з цих сіл відмовилися. У Віолети Боровської не залишилось часу, щоб переконувати їх, але очільниця ОТГ сподівається, що прогрес громади переконає їх об'єднатися в майбутньому.

Село Попiвка є одним із прикладів. По дорозі до шкільного двору, де у теплий літній день проходить церемонія випуску, пані Боровська розповідає, як об'єднання повернуло життя в це село з населенням у 1600 мешканців. Потік коштів дозволив відремонтувати цю школу, красиву будівлю з червоної цегли, побудовану в кінці 1800-х років, а також перестелити дороги.

 

 

Другим джерелом труднощів є те, що громада різко зростає, і цим процесом доволі складно управляти. Найочевидніше, що за рік бюджет зріс у десятки разів і досяг 100 млн грн. Громада розташована у районі, багатому на поклади природного газу. Видобувні компанії роблять значний внесок до спільної казни.

«Непросто витрачати таку кількість грошей мудро та ефективно», - пояснює пані Боровська, і при цьому додає, що ключові послуги, такі як охорона здоров'я, освіта та дороги, є пріоритетними для всіх сіл. Її математичне мислення допомагає їй стежити за витратами. Проте роботи однаково багато, наприклад: організація тендерів, підготовка та розробка проєктів, а також переведення різних видів майна на відповідні баланси.

Людські ресурси, направду, є ще одним складним питанням. Разом зі зростанням бюджету значно зросла кількість працівників. У громаді наразі працює  35 людей, тоді як перед об’єднанням працювало всього лише сім. У громаді створені декілька відділів, зокрема соціального захисту, культури, юридичних питань та ін. Окремі завдання, на кшталт розробки юридичних тендерів, вимагають спеціальних навичок. А знайти кваліфікований персонал в селі доволі складно. «З часом, - каже вона, - ситуація повинна покращитись, люди будуть спостерігати, як громада розвивається, і переїжджатимуть сюди». 

Підтримку в отриманні необхідних навичок та управлінні новими адміністративними процесами надає Харківський Центр розвитку місцевого самоврядування Програми «U-LEAD з Європою», який організовує численні тренінги та пропонує консультації для всіх об'єднаних громад з різноманітних питань, як, наприклад, освіта та місцевий економічний розвиток. Для Наталинської громади особливо в нагоді стали семінари з управління проєктним циклом та розвитку інфраструктури, включаючи підготовку проєктів, які будуть фінансуватись з інфраструктурних субвенцій та пошук резервів.

 

Жінки на державній службі

 

У пані Боровської, безумовно, достатньо досвіду роботи на керівних посадах, щоб прийняти цей виклик. Вона почала здобувати організаторський досвід ще у піонерах, а потім продовжила підніматись кар’єрними щаблями комсомолу. Одразу після завершення університету вона розпочала викладати математику, згодом у віці 30 років стала директоркою загальноосвітньої школи.  Після 13 років на цій посаді вона стала головою сільської ради, перед тим як перейняти на себе відповідальність за громаду у 2017 році.

«Завдяки децентралізації багато уже досягнуто, проте можна було б ще більше, якщо б у нас було більше жінок на керівних посадах».

 

 

Попри отримані можливості, вона – єдина жінка-голова громади в усій Харківській області. Усі інші 18 громад очолюють чоловіки. На її думку, частково це зумовлено розподілом хатніх обов’язків, зважаючи на розповсюджену думку, що жінка повинна виконувати більше роботи вдома, ніж чоловік.

«Молоді жінки між сім’єю та громадським життям обирають сім’ю, - відзначає вона. – Окрім того, державним службовцям платять небагато, таким чином вони не можуть дозволити собі, щоб хтось виконував хатню роботу за них, поки вони працюють».

«Жінки дуже відповідальні, вони ставляться до всього, що роблять дуже серйозно», - каже пані Боровська, цитуючи двох інших голів громад з Полтавської області, які вразили її на нещодавній конференції. «Чоловіки люблять командувати. Вони командують, але якщо щось не виконується, це не має значення. Ми ж не зупиняємось, доки завдання не буде виконане».