Агломерація і міжмуніципальне співробітництво: чому одне не заперечує інше
Автор: Любомир Зубач, народний депутат України
Частенько чую: навіщо нам вигадувати якісь нові види співпраць громад, якщо є, до прикладу, міжмуніципальне співробітництво (ММС)? І зазвичай це питання постає, коли мова заходить про таке явище, як агломерація. А ще частіше – коли йдеться про впровадження агломерації в Україні. Особливо - під час обговорення проекту закону «Про міські агломерації». Він, до речі, вже має схвалення профільного комітету Верховній Раді, але ніяк не дійде до розгляду. Хоча цілий прогресивний світ довів: без агломерацій не можливий стрімкий економічний розвиток.
ММС – хороший вид співпраці громад, але він точно не може замінити агломерації. І ось декілька аргументів чому:
- Абсолютного різний масштаб суб’єктів потенційної агломерації. Коли ми говоримо про велике місто і прилеглі громади, вони зазвичай зовсім різного масштабу. Природа міжмуніципального співробітництва полягає в тому, що суб’єкти мають бути однієї вагової категорії. І їхні зусилля спрямовані на вирішення конкретних завдань, конкурентних проектів: організувати пожежну службу, вивезти сміття. Для агломерації завдання набагато глобальніші – синхронізувати розвиток великого міста з навколишніми громадами, а не вирішувати точкові завдання. І це ключове.
- Відсутній механізм паритетного управління коштами і майном. Коли у рамках ММС реалізовується певний проект, то в підсумку ці кошти або майно передаються одному із суб’єктів, який витрачає на спільні зусилля, але вони перебувають у його розпорядженні та на його балансі. Щодо агломерацій плануємо зовсім інше. У законопроекті передбачено, що буде Рада агломерацій як окреме управління. І ця Рада буде просто зобов’язана здійснювати всі роботи в інтересах усіх членів агломерації.
- Обмежене коло завдань щодо ММС. Ці завдання визначають конкретним договором, тут немає гнучкості, тут не можна зробити крок уліво – крок управо. Стосовно агломерацій навпаки – діяльність є гнучкою, можна балансувати. Коли з’являються нові проблеми, то їх одразу можна вирішувати.
- Певні законодавчі обмеження. Скажімо, як врегулювати питання транспортного сполучення між великим містом і навколишніми громадами в межах ММС? Поясню на прикладі Львова. Коли цей обласний центр хотів запустити транспортний маршрут у Рудно, то фахівці порахували: найкраще, коли він буде пролягати через сусіднє село Зимна Вода. І на цьому все закінчилося. Чому? Тому що такий маршрут потребував погодження – міжобласні маршрути погоджують в ОДА. Коли б була агломерація – це питання вирішилося б автоматично.
Ще одне - доступні формати співробітництва носять строковий характер. А це створює ризики для продовження такої співпраці. Наприклад, через зміну влади, одностороннє розірвання договору. А тому для реалізації стратегічних і тривалих проектів такі форми стають ще вразливішими.
- Повноваження з планування територій. Неможливо це зробити в рамках ММС. Я вважаю, що питання містобудівної документації, планування територій фактично є ключовим. І річ навіть не в тому, чи земля, чи її немає. Це несуттєво. Суттєво, що буде на тій землі, незалежно від того, хто є розпорядником.
Суть агломерацій в тому, щоб визначити, де і й що на навколишній території має бути розташовано для вирішення спільних інтересів.
- Аналогія з бізнесом. У нас є ФОПи. Можна, звичайно, між ними договори укладати. Це дуже нагадує ММС, коли вирішують якісь окремі завдання, де кожен обмежений власними ресурсами і несе повну самостійну відповідальність за діяльність. Агломерація – це як акціонерне товариство, коли об’єднуються ресурси, відкриваються глобальніші фінансові можливості та масштабні можливості розвитку, а відповідальність обмежується «вкладом».
Тобто це інший рівень, інший масштаб. Це можливість залучити інвестиції. Чи можна це зробити в рамках ММС? Я в це не вірю.
Отож, підсумуємо:
Мета співробітництва – розв’язувати спільні проблеми, але критерій “спільності” у випадку великого міста і навколишніх громад дискусійний.
Мета агломерації – синхронізувати розвиток міста з навколишніми громадами, а не вирішити окремі проблеми.
Коли співпрацюють громади, реальне управління комунальним майном та коштами отримує одна з громад, а решта - частково втрачають свій вплив на майно та розподіл дохідної частини місцевого бюджету, що йде на співробітництво.
У разі ж агломераційної співпраці всі громади отримують однаковий вплив на управління, обираючи «правління» (Раду агломерації), формуючи інші структури, та на розподіл ресурсів, затверджуючи кошторис.

Поділитися новиною:
20 червня 2025
Мінрозвитку підписало Меморандум про посилення політики відновлення і розвитку регіонів
Мінрозвитку підписало Меморандум про посилення...
Міністерство розвитку громад та територій України та Alinea International Ltd. підписали Меморандум про співпрацю в...
20 червня 2025
Обов'язковість комплексних планів просторового...
19 червня на майданчику Конгресу місцевих та регіональних влад при Президентові України відбулося обговорення про...
20 червня 2025
Головне про освіту: травневий випуск «Освітнього маркера»
Головне про освіту: травневий випуск...
У новому випуску «Освітнього маркера» від Швейцарсько-українського проєкту DECIDE - найактуальніші освітні новини...
20 червня 2025
Святогірськ тримається. А разом із ним — і Україна. Проєкт «Пліч-о-Пліч» у дії
Святогірськ тримається. А разом із ним — і...
Начальник Святогірської військової адміністрації Донецької області Володимир Рибалкін про свій досвід в АТО,...