Децентралізація поступово привчає до думки: нічийного немає, - Микола Діхтенко, голова Андріївської ОТГ на Донеччині

 

 

У 2017 році дві сільради, до складу яких входило п'ять сіл Слов'янського району Донецької області, об’єдналися в Андріївську сільську громаду. На виборах більшість людей віддали свій голос за Миколу Діхтенка, який до цього багато років обіймав посаду Андріївського сільського голови. І хоча часу пройшло не багато, але мешканці ОТГ його не втрачали, використовуючи усі можливості, щоб покращити своє життя й відродити село.

- Миколо Яковичу, процес децентралізації на Донбасі має певну кількість супротивників, зокрема, й серед сільських голів. Коли ви повірили в реформу?

- Про необхідність змін нам не треба було довго розповідати – ми давно зрозуміли, що стара система нежиттєздатна і почали рятувати себе самостійно, запустивши процеси, що перегукувалися з принципами децентралізації. Але без децентралізації, без ефективного місцевого самоврядування ми ще довго жили б із розбитими дорогами, занедбаними селами, з усією тією купою проблем, які й сьогодні ще маємо. Звичайно, можна було залишити все, як є, і продовжити вічну пісню про те, що село гине. Але ми вирішили об’єднатися – і працюємо, не шкодуємо.

- А чому в якості центру ОТГ обрали саме Андріївку?

- Андріївка обрана не випадково, бо була на той час найбільш фінансово спроможна. На наших землях знаходиться одне з найбільших в Україні родовищ вогнетривких глин — Андріївське, розробку якого веде Дружківське підприємство. Ця обставина дає певні поповнення нашому бюджету. Також в Андріївці працюють ще кілька досить успішних підприємців. Села Сергіївка і Роганське, на жаль, потребували дотацій. Що стосується Варварівки та Новоандріївки, то мешкають там переважно пенсіонери. Молоді практично немає. На два села – дві дитини, про що тут говорити? Але все не так вже й погано — загальна кількість жителів нашої ОТГ складає близько двох тисяч чотирьохсот чоловік, які не чекають, доки хтось допоможе, а самі намагаються забезпечити собі гідні умови праці й шукають шляхів розвитку.

- Яким саме чином?

- Ми розуміли, що потрібні докорінні зміни, що створили б умови для розвитку. Але з чого почати? Що треба робити, щоби зберегти село? Відповідь проста – необхідно створити умови для комфортного проживання людей, робочі місця і перспективи. Тому намагаємося налагоджувати водопостачання, газифікувати житловий сектор, упорядковувати сільські вулиці й зони відпочинку, організовуємо вивіз твердих побутових відходів, боремося з несанкціонованими звалищами, встановлюємо освітлення і робимо багато іншого.

- Все проходить гладко?

- Хотілося б, але неможливо тримати під контролем те, що від нас не залежить. Ось, наприклад, у вересні минулого року ми запустили в комунальному підприємстві «Грінтур» екологічно чисту лінію виробництва пелет з лушпиння соняшника. Потужність однієї виробничої лінії складає 3 тисячі тонн. На власні потреби громаді достатньо однієї тисячі. Сировина поряд – підприємець відкрив потужну олійницю. Але сьогодні ціни на соняшникову олію впали, а ми – фактично залишилися без сировини. Звичайно, пелети можуть виготовлятися з інших матеріалів, зі всього, що буквально валяється під ногами, але треба час, щоб виготовити нові матриці. Згодом плануємо встановити паралельні твердопаливні котли там, де діє газове обладнання, щоб мати можливість переходу на обігрів власним паливом.

Але є й позитив — один із кращих прикладів реалізації інвестиційних проектів — кроляча ферма «Краматорський кролик». Підприємство дає прибуток, тому ферму планується розширювати. Екологічно чисте м’ясо з цієї ферми в магазинах не залежується – покупці змітають із полиць. За місяць здають на продаж до 5 тонн м’яса, а планують вийти на 13 тонн. Уже мають на меті будувати цехи в Сергіївці, запроваджують вакуумне пакування.

Люди з міста приїжджають до нас, щоб купити у місцевих картоплю, помідори, курку, щоб показати дітям, звідки насправді беруться м’ясо, молоко й сметана. Колись у селах чи не у кожному дворі була корова. Нині чимраз меншає охочих цим займатися, але в Новоандріївці підприємець намагається розвести поголів’я, і це добре – треба, щоб люди не забули смак справжнього молока.

- В Андріївській громаді п’ять сіл. Чи усі вони розвиваються рівномірно?

- Намагаємось одночасно у кожному селі робити вагомі справи. В Андріївці відремонтували клуб, тепер приміщення нагадує європейський культурний центр із просторими залами. Для мешканців села — це яскравий показник змін, адже культура у нас завжди фінансувалася за залишковим принципом. А нещодавно в Сергіївці повністю виконали роботи з реконструкції вуличного освітлення, причому з використанням енергоощадних технологій. Усі ліхтарі – світлодіодні. Також у селах реалізована більшість проектів із водозабезпечення. Одним із чинників економічного розвитку сільської ОТГ може стати зелений туризм. У селі Сергіївка діє жіночий монастир, який відвідують паломники.

 

 

- А що із соціальною сферою?

- Наша громада стала першою ОТГ у Донецькій області, яка підписала договір про міжмуніципальне співробітництво з Краматорськом.

- Про що домовились?

- Про медичне обслуговування. Раніше наші люди отримували медичні послуги другого рівня в Слов’янській районній лікарні в місті Миколаївка – це за 70 кілометрів від громади! І все одно треба було їхати через Краматорськ. Свого лікаря у нас не було – тільки фельдшер. Ми довго чекали укладення договору про міжмуніципальне співробітництво, їздили на Полтавщину для вивчення досвіду і, нарешті, вирішили це питання. Люди дуже задоволені.

- Але ж взаємини між громадою та сусіднім Краматорськом не обмежуються лише медичною сферою?

- Звісно. Діти з краматорського села Привілля навчаються в Сергіївській сільській школі, для них Андріївська ОТГ придбала шкільний автобус. Вдалося заощадити 270 тисяч на тендерних закупівлях з інфраструктурної субвенції, ще виділили 1,8 млн грн з власного бюджету і придбали. Раніше учнів возив не спеціалізований, а пристосований автобус МАЗ 2004 року випуску, який часто ламався. Відтепер на навчання школярі їздять суперавтобусом. Діти – це найдорожче для нас. Я про це кажу і як дідусь, і як колишній вчитель. Такого ніколи не було, відколи працюю, щоб такі кошти спрямовували на школу! Для дітей наша громада робить все можливе. Відкрили сучасне футбольне поле зі штучним покриттям і спортивно-тренажерним майданчиком. У клубі танцями займаються діти у двох творчих колективах. Наші хлопці їздили на футбольні змагання і несподівано для всіх – перемогли! У нас безкоштовний дитячий садочок. І це ще раз засвідчує, що громада не може розвиватися без розуміння потреб дітей, школи. Якщо це на першому місці, то така громада має майбутнє.

- А які ще інфраструктурні перетворення визначено стратегією розвитку?

- Цього року плануємо відкрити Центр безпеки. До речі, на території Андріївської сільської ради своє пожежне депо існує з 2010 року. Сьогодні наша громада має дві сучасні пожежні машини! На території села також встановлена достатня кількість пожежних гідрантів, щоб у будь-який момент була можливість зупинити пожежу. Відкриття Центру безпеки посилить роботу професійних рятувальників: десять хвилин – і пожежні на місці. Особливо важливо це влітку, коли кожна хвилина на вагу золота. Також ми проводимо спеціальне навчання для місцевих добровольчих дружин.

- Отже, забезпечувати спокій в ОТГ згодом будуть ще й добровольці? Члени громади, взагалі, активні?

- Активні, й це не може не тішити. Наприклад, коли Донецька ОДА оголосила конкурс міні-проектів, жителі нашої ОТГ виявилися рекордсменами за кількістю ідей. Так у селах з'явилися альтанки та лавки, нові автобусні зупинки, урни біля будівель громадських установ. За рахунок малих грантів деяким мешканцям вдалося організувати особисті селянські господарства. Кілька сімей купили корів, доїльні апарати, багато хто отримав свійську птицю. Жителі активно беруть участь у роботах з благоустрою території, виходять на толоку. А ще ми встановили відеокамери у різних частинах сіл, що дозволяє в онлайн-режимі контролювати ситуацію на вулицях, дорогах, біля розважальних закладів. Зараз у планах — придбання контейнерів для роздільного збору сміття. Також із нашими активістами почали обмірковувати ідею створення пансіонату для літніх людей. Це буде заклад, більше схожий на санаторій, де в комфортних умовах людина зможе провести, скажемо, зиму, щоб не опалювати хату та не сидіти наодинці перед екраном телевізора.

- Тобто громада поступово стає одним цілим?

- Звичайно. Є досить багато засобів формування ідентичності громади – це спільні проекти влади та мешканців, бюджети участі, загальні свята, спортивні змагання та інші заходи. Є у нас невеликі меморіали в пам'ять про загиблих у Другій світовій війні та про події в Чорнобилі. На реставрацію пам'яток і табличок, на наведення ладу й відновлення плитки не було витрачено жодної копійки з бюджету громади. Люди все зробили самі, бо децентралізація поступово привчає до думки — нічийного немає, все вимагає хазяйського ока. Ми майже вирішили питання з лісосмугами. Проінвентаризували й взяли до себе на баланс. Адже не секрет, що лісосмуги нещадно знищуються. А якщо нічого не робити, що ми залишимо своїм дітям і онукам після себе? Ми всі несемо соціальну відповідальність.

– З якими наявними проблемами стикнулася громада?

– Найбільша проблема – це кадрова. Сьогодні дуже мало готових до роботи спеціалістів. Їх треба навчити, а це складний і довготривалий процес. Зараз плануємо, щоб у випускних класах школярі мали змогу отримати посвідчення водія. Молодь матиме змогу працювати у рідному селі. Проблему нестачі кадрів і робочих рук намагаємося вирішити через надання земельних ділянок під житлову та громадську забудову переселенцям. Ми пропонуємо людям землю безкоштовно, щоб вони побудували житло і працювали в ОТГ. У нас є переселенці, які вже придбали будинки. Деякі побажали залишитися тут назавжди, створили сім'ї та народили дітей.

– Які недоліки реформи децентралізації можете назвати?

– Дуже серйозних недоліків децентралізації на сьогоднішній момент я не бачу. Але не хотілося б, щоб держава змінювала правила під час «гри» за принципом: ми вчора дали, а тепер вирішили, що вам забагато. Є низка проблем, наприклад з вуличним освітленням. Якщо раніше був денний і нічний тарифи, то нині тарифи збільшили, вирівняли під денний, який більший. Це не є кроком уперед, це – п’ять кроків назад! Землею в нашій ОТГ цікавляться представники бізнесу з сусідніх районів, але ми налаштовані рішуче: хочеш вести підприємницьку діяльність на території Андріївської громади, треба тут і реєструвати свій бізнес, щоб податки йшли саме в місцевий бюджет, а не виводилися за місцем реєстрації підприємця. Іноді складається враження, що реформа проводиться, хоча за європейською моделлю, та на наш лад. Але все можливо подолати, якщо є стратегія. Разом з експертами Донецького Центру місцевого самоврядування, створеного за підтримки Програми "U-LEAD з Європою" та Мінрегіону, ми провели глибокий аналіз потенціалу території нашої громади, її ресурсів, з’ясували, чого зрештою хочемо досягти й поставили амбітну мету — жити не гірше, ніж у місті! А може ще й краще! Бо ж правду кажуть: задумане реалізує не той, хто склав вдалий план, а той, хто взяв на себе відповідальність за його виконання і створив передумови для його здійснення. Знаєте, про що я мрію? Щоб село розвивалося, і щоб зміни були незворотними...