У Теребовлянській ОТГ Тернопільської області створюють музеї, веломаршрути і нові послуги для туристів, які цьогоріч мають принести у казну громади 400 тисяч гривень.

---

 

Автор: Дмитро Синяк 

 

Зазвичай беру інтерв’ю я, тому зараз почуваюся трохи ніяково у ролі гостя невеличкої телестудії у Теребовлі – адміністративного центру Теребовлянської ОТГ Тернопільської області. Ця громада цікава своїми інноваціями для розвитку туризму. Студія інтернет-телебачення Теребовлянського медіа-центру, яке тут позиціонують як суспільне, є однією з них. За встановленою традицією, усі поважні гості дають невеличкі інтерв’ю, розповідаючи про мету свого візиту і про себе.

- Розкажіть, що вас привело до Теребовлі, – просить ведуча Ілона Козар, і я розповідаю про себе, про децентралізацію, про важливість реформ і раптом відчуваю, що місто, у якому я вперше, вже не видається мені чужим. Щось таки є у цих інтерв’ю…

 

Туристів водять вночі до старого замку та на цвинтар

 

Таким чином керівник Теребовлянського інформаційно-туристичного центру Степан Зелінський планує, з одного боку робити громаді рекламу, а з іншого – покращувати ставлення до неї з боку місцевих жителів. Вони мають зрозуміти, що Теребовля – не кінець географії, а одне з пожвавлених перехресть країни, де весь час з’являються якісь непересічні особистості.

 

Керівник Теребовлянського інформаційно-туристичного центру Степан Зелінський

 

Сайт-довідник «Теребовля Інфо» з десятком рекламних конструкцій є активами туристично-інформаційного центру Теребовлянської ОТГ, який керує розвитком туризму у громаді. Коли я зауважую Степанові Зелінському, що поєднання місцевого самоврядування та бізнесу може призвести до великих проблем, він зі мною не погоджується.

- Якби ми два роки тому не створили комунальне підприємство для розвитку туризму і не дали б йому можливість заробляти, зараз нам не було би про що з вами говорити, – зазначає Степан. – Усі, хто любить подорожувати Україною, і далі їхали б до сусідніх Микулинців чи до Зарваниці, а Теребовлю минали. А так ми маємо близько 7 тисяч туристів лише за минулий рік. Головна родзинка нашої громади – Теребовлянський замок XVII століття, який належить до заповідника «Замки Тернопілля». Так-от, лише він офіційно продав минулоріч 5 тисяч квитків, а наш Туристично-інформаційний центр прийняв минулого року понад 1200 екскурсантів від 6 туристичних агентств.

 

Залізничний віадук 1896 р. с. Плебанівка, Теребовлянська ОТГ (інші фото)

 

Треба сказати, що Теребовлі зі Степаном пощастило. Бо він – дипломований спеціаліст з туризму, який, до того ж, вчився і працював екскурсоводом у Польщі. Пан Зелінський закінчив «Галицьку академію» в Івано-Франківську, а потім – Вищу школу туризму і готельної справи у Гданську за напрямком «Підприємництво у туризмі».

- Я, мабуть, і досі залишався би у Польщі, якби Туристично-інформаційний центр не отримав можливості заробляти, – зізнається Степан. – Бо ця можливість для мене є перспективою розвитку: що багатший буде центр, то вищими будуть зарплати. Повернувшись з Польщі, я влаштувався головним спеціалістом до відділу гуманітарних питань, але за півтора роки знову мусив звільнятися і їхати за кордон, бо у мене банально закінчилися гроші. Щомісяця я мав докладати до сімейного бюджету в середньому 100 доларів з тих грошей, які заробив за кордоном…

 

Дерев'яна церква XVIII ст. в с. Деренівка, Теребовлянська ОТГ (інші фото)

 

У Гданську Степан Зелінський вів екскурсії не тільки українською та російською, але також польською, англійською та німецькою мовами. Саме завдяки володінню німецькою та англійською головними Степановими клієнтами були норвежці та німці, які мають можливість заплатити більше, ніж поляки. І тепер він всерйоз розраховує привернути їхню увагу до маленької, але багатої на історичне минуле Теребовлі.

У Теребовлянському туристично-інформаційному центрі Зелінський поєднує обов’язки директора та екскурсовода. Минулого року Степан провів 80 екскурсій, з яких 76 було платних. У 2018 цей центр отримав доходу 200 тис. грн, а цього року план заробітку зріс до 400 тис. грн.

Крім екскурсій, вартість яких становить від 150 до 600 грн, Теребовлянський туристично-інформаційний центр пропонує пікніки біля замку (150 грн з особи), польоти на паратрайку (850 грн з особи за 10 хв.) та сувеніри власного виготовлення: магніти, календарі, чашки, ручки, листівки, книги і навіть картини. З липня минулого року до туристичних послуг додалися й оренда велосипедів.

 

Підгорянський монастир с. Підгора, Теребовлянська ОТГ (інші фото)

 

- 20 велосипедів, 4 велопарковки, 3 лавки на сонячних батареях для заряджання гаджетів ми отримали завдяки співпраці із програмою USAID ДОБРЕ, яка виділила на них 284 тис. грн, – розповідає Степан Зелінський. – Тоді ми промаркували один веломаршрут, прибравши територію довкола нього. Навесні плануємо провести кілька велоквестів для школярів: за участь лише водному такому квесті ми брали 900 грн з групи з 15-ти осіб… 

Для промоції громади Степан Зелінський минулого року разом зі своєю командою взяв участь у найбільшій туристичній виставці України – столичній UITT. Щоправда, стенд Теребовлянської ОТГ було включено до загального стенду Тернопільської області, бо участь у виставці оплачувала Тернопільска ОДА, але Степан говорить, що все одно задоволений результатами. На виставці співпрацею з Теребовлею зацікавилися понад 150 туристичних агентств, які попросили вислати їм комерційні пропозиції. І відразу ж після цього почали відправляти до громади своїх туристів: з Києва, Хмельницького, Івано-Франківська…

 

Теребовлянський замок (інші фото)

 

- Ми намагалися показати туристам, що Теребовля – це не лише замок, а древнє княже місто, – натхненно розповідає Степан Зелінський. – Причому, робили це нестандартно. Наприклад, ми запровадили цікаву нічну екскурсію зі смолоскипами на Замкову гору. Ми почали всюди говорити про те, що у Теребовлянській ОТГ є два з п’яти українських мости-віадуки, на фоні яких можна зробити чудове селфі. Ми повезли туристів до наших унікальних кар'єрів червоного пісковику, до старовинних укріплень монастиря святого Василія, до маленького Серетського каньйону та навіть на цвинтар, де показали їм надзвичайні роботи скульпторів Яна Бохеника та Михайла Паращука.

 

Руїни Янівського замку, Церква с. Долина, Теребовлянська ОТГ (інші фото)

 

Гроші на вітер

 

На запитання щодо бюджету на просування скарбів Теребовлянської ОТГ Степан Зелінський відповідає несподівано:

- Поки у Теребовлі немає, де переночувати, такі витрати – це гроші на вітер. Адже турист, який не ночує у громаді, залишає їй лише сміття, і заробити на ньому дуже важко. От коли у нас нарешті добудують готель (він має запрацювати вже наприкінці нинішнього року!) і ми почнемо отримувати від нього туристичний збір, інша річ. Ще один готель мерія планує облаштувати за свої кошти, коли обласна рада передасть їй відповідне приміщення.

Великі надії Степан покладає і на розвиток зеленого туризму, якому заважає лише недовіра місцевих мешканців. Мовляв, усі звикли до того, що гроші треба заробляти у Польщі, а у те, що від туристів можна мати не гірший дохід, ніхто не вірить. Щоб змінити таке ставлення до справи, Туристично-інформаційний центр планує незабаром зібрати власників усіх «порожніх» приміщень на «туристичний воркшоп». 

 

 

- Ми маємо пояснити усім, що безглуздо, маючи потребу у грошах і можливість заробити, не використовувати власні активи, – говорить Степан. – З іншого боку, ми повинні навчити людей не тільки правильно поводитися з відповідними бухгалтерськими документами, але й показати їм, як треба приймати туристів, які послуги можна їм пропонувати тощо. Я думаю, що на нас чекає успіх, бо у багатьох перед очима досвід Івано-Франківщини. Ще 10 років тому на всю область було близько 350 зелених садиб. А зараз їх – тисячі!

У майбутньому воркшопі працівники Туристично-інформаційного центру дуже розраховують на допомогу місцевої письменниці Наталії Михно, яка разом з чоловіком вже кілька років приймає у своїй літературно-мистецькій садибі на березі ставка туристів. Чоловік пані Наталії вирощує коропів, відтак пропонує не тільки відпочинок і ночівлю, а ще й риболовлю та пікнік із рибою на мангалі. Частина туристів, яка зупиняється у пані Наталії, замовляє велоподорожі та екскурсії Туристично-інформаційного центру. Створення подібної синергії послуг і вважає своєю головною метою Степан Зелінський.

 

Читати також: Роль цегли у культурі або Для чого витрачати півмільйона на бібліотечні книжки. Досвід Теребовлянської громади

 

- Для туриста найважливішим є великий вибір послуг: якщо нам нічого запропонувати йому, крім одної екскурсії, то краще навіть не привозити його, – переконаний він. – А коли турист має, з чого вибрати, йому стає цікаво і він із задоволенням купує багато з того, що йому пропонують.

Вартість утримання Туристично-інформаційного центру становить близько 500 тис. грн на рік. Отже, навіть якщо працівникам центру вдасться заробити 400 тис. грн, в нуль вони ще не вийдуть.

Однак нещодавно в Туристично-інформаційно центру з’явився потужний фінансист: Агенція USAID виділила 3 млн грн на реконструкцію Теребовлянського історико-краєзнавчого музею та перетворення його у музей-майстерню.

 

Туристично-інформаційний центр та Музей-майстерня, Теребовлянська ОТГ (інші фото)

 

Музей на дереві

 

Директор музею Володимир Худий подібний водночас до пекаря та до чарівника. До пекаря, бо він має характерну типову округлу статуру і волосся кольору стиглої пшениці. А до чарівника, бо мешкає у підземеллі та весь час робить маленькі чудеса, перетворюючи, здавалося б, звичайні речі на недорогі сувеніри.

 

 

Директор музею Володимир Худий

 

- От прийшов турист до музею, пофотографувався і хоче вже йти, а тут ми його цап! І у підвал! – каже пан Володимир, обводячи поглядом своє господарство. У трьох кімнатах його підвалу тепер розташовано майстерню, де кожен бажаючий може взяти участь у тих чи інших майстер-класах. У капітальний ремонт цього підвалу Теребовлянська міська рада вклала 300 тис. грн, і зараз він виблискує новизною.

- Тут кожен бажаючий може випалити декор із дерева – це коштує лише 40 грн, – говорить пан Володимир. – Можна перенести власні фото чи наші фото з видом Теребовлі на дерев’яну основу – це 50 грн. А найдорожче коштує створення порцелянової сувенірної тарілки з авторським розписом – самостійно чи під копірку, якщо малювати не вмієш. Це коштує 150 грн. Фішка у тому, що турист тут сам робить собі сувеніри…

Раніше мало хто у Теребовлі міг сказати, де у місті знаходиться музей: відвідувачів тут майже не було. Тепер музей, навіть перебуваючи на ремонті, збирає дедалі більше відвідувачів.

 

 

- У нас можна зробити все, що душа бажає, – веде далі Володимир Худий. – Якось я навіть допомагав одній дівчині красиво викласти цукерки на торті… Зараз вчуся майструвати на гончарному колі. І гончарну піч ми вже замовили, щоб випалювати різноманітні вироби. Отже невдовзі розпочнемо і «глиняну справу». У наших планах також створення виробів зі шкіри, ткацтво на старовинному верстаті, декупаж, дизайн і декор для дому…

Протягом минулого року на майстер-класах музей заробив близько 5 тис. грн. Небагато, але це тільки початок, переконаний пан Володимир. Коли відкриється музей, люди підуть! Головне тільки не збільшувати ціни, бо для багатьох у Теребовлі і 10 грн мають значення.

- Це, мабуть, не бізнес… А що? – питаю я. 

- Для музею це насамперед можливість заробити на власний розвиток, – не задумуючись, відповідає Володимир Худий. – А також це інвестиції у розвиток туризму. Бо наш музей-майстерня є одною з туристичних принад Теребовлі. Турист, знаєте, він, мов сліпе кошенятко. Його треба макнути у молоко, і лише тоді він почне їсти. Коли у нас тут буде руїна, і ми пропонуватимемо серед тої руїни велоекскурсії, нічого у нас не вийде. Треба щоб інфраструктура трошки підтягнулася. Ну і нарешті музей – це інвестиції у власну культуру. Ну як не мати музею місту з 900-річною історією!

 

Читати на тему: «Заробляти мають усі, навіть культура і спорт!» - інтерв’ю голови Теребовлянської ОТГ

 

Поки що у музеї лише троє працівників: лектор-екскурсовод, прибиральниця і директор. Але Володимир Худий каже, що їм ще потрібен історик, який би досліджував багату історію міста і весь час давав би якісь нові цікаві родзинки екскурсоводам.

Загалом у музеї зберігаються 1905 експонатів, які пан Володимир нещодавно власноруч пронумерував, сфотографував і поскладав до ящиків на час реконструкції. Серед цих експонатів багато цінних артефактів трипільської та черняхівської культур, є старовинний флюгер з міської ратуші, зброя обох світових воєн та кілька середньовічних кам’яних ядер із замку.

- За фахом я викладач декоративно-прикладного мистецтва, – зізнається чарівник-директор. – Раніше я працював у Теребовлянському училищі культури, але мені ця робота не дуже подобалася. Бо там весь час шум, галас, біганина. А я люблю спокій, тишу. От прийшли туристи, я з ними попрацював – і знову до документів чи до творчості. Бо коли маю час творити, я беруся до дуже цікавих речей. мені вдаються дуже цікаві речі.

Пан Володимир показує мені кілька власних малюнків, на яких зображено приміщення музею у розрізі. Обидва його поверхи та дах пронизує величезне дерево.

- Ми зробимо це дерево з бетону, а потім розмалюємо так, що воно не відрізнятиметься від звичайного, – захоплено каже Володимир Худий, який цієї миті набагато більше нагадує чарівника, ніж пекаря. – Наш місцевий скульптор Олег Котик вже намалював ось такі ескізи. У нас буде єдиний в Україні музей на дереві!

 

Теребовлянська «Монополія»

 

Особисто для мене найцікавішим експонатом музею стала гра «Творець громади», яку Володимир Худий придумав разом із своєю дружиною на основі відомої «Монополії». Тільки у «Творці громади» усі підприємства – місцеві, є також чимало історичних місць,  храмів, пам’ятників тощо. Усе зроблено таким чином, щоб людина, яка грає у цю гру, мимоволі вивчала історію Теребовлі.

 

Гра «Творець громади» на основі відомої «Монополії»

 

Кожен гравець також мусить виконувати різноманітні завдання, якщо його фішка потрапить на відповідну клітину. Наприклад: «У зв’язку зі станом вашого здоров’я пройдіть медогляд у Теребовлянські лікарні. Пропускаєте один хід». Або: «Відвідайте концерт у Теребовлянському центрі культури та дозвілля. Вартість квитка – 25 грн». Є також «виховні» завдання: «Час сплачувати податки. Заплатіть 100 грн». А також такі, що розповідають про складності підприємництва: «Ви виграли тендер на проведення реставраційних робіт у теребовлянському костелі святого Юзефа. Витрати на оформлення документів – 30 грн». Та мені найбільше сподобалося таке: «Вас обрали мером. Це дає вам можливість зробити додатковий хід і отримати премію у розмірі 100 грн».

Гривні тут, звичайно, несправжні та зменшені. І все ж місцева друкарня навідріз відмовлялася друкувати їх, поки на гроші не додали яскраву позначку: «Гра Творець громади».

 

Гральні фішки – справжні витвори мистецтва. Кожна з них нагадує східну вежу Теребовлянського замку, найбільшу та найкрасивішу з тих, що зберіглися

 

- Усі фішки – бронзові, і їх зробив наш місцевий ювелір Толік. – з гордістю розповідає Володимир Худий. – Загалом на виготовлення 20 ігор USAID виділила нам 18 тис. грн, так-от, з них 13 тис. грн пішло на виготовлення фішок. Власне, я наполягав на цих витратах, бо ці фішки роблять гру особливою, надають їй особливого шарму та унікальності. А оскільки гра не призначена для продажу, я вважаю такі витрати цілком виправданими.

Гра має бути ще одним майстер-класом, який пропонує відвідувачам музей. Також її планують роздати по Центрах культури і дозвілля, по бібліотеках тощо. Там у неї теж будуть грати за невеличку платню, щоб наповнювати бюджет громади та виховувати шанобливе ставлення до її цінностей. Володимир Худий пропонує продавати цю гру за 5 тис. грн іншим громадам, представники яких приїдуть до Теребовлі на відпочинок чи у справах.

- А якщо вони ще й залишаться у нас на два дні, ми їх поселимо і матимемо комісійні з готелю, – мріє пан Володимир, і тепер у ньому вже більше пекаря.

Першим гру протестував голова Теребовлянської ОТГ Сергій Поперечний. Протягом трьох годин разом із членами молодіжної ради він торгувався, сперечався, купував, продавав та розвивав місцеві підприємства, та відвідував найвизначніші теребовлянські пам’ятки. Молодь була у захваті: емоції зашкалювали і драйву не бракувало. Тепер саме їй належить втілити багато ігрових моментів у реальність, творячи вже не віртуальну, а справжню громаду.