Що потрібно, щоб стати енергонезалежним? Як зробити невелику громаду енергоефективною? Засновник Харківського енергетичного кластеру Станіслав Ігнатьєв знає, що вирішувати ці завдання цілком реально навіть у теперішніх непростих умовах. Головне – бажання та запас креативу.

Проект "Енергоефективне село" визнано Кабінетом Міністрів України та Радою Європи – кращим проектом у галузі енергоефективності, що реалізуються у сільських населених пунктах. Проект отримав перемогу у конкурсі "Кращі практики місцевого самоврядування" у 2015 році, а у 2016 – визнаний кращим соціальним проектом у галузі енергоефективності, що впроваджується в Украні.

 

Перша енергоефективна громада - село Веселе на Харківщині

 

Станіслав Ігнатьєв згадує весну, коли в країні виникла ініціатива "прикрути".

Саме тоді ми й сказали: "дивіться, у нас на Харківщині є перша громада в Україні, яка кинула виклик російському "Газпрому

У громаді села Веселе Харківської області, що на кордоні з Російською Федерацією, мешкає 1800 осіб. Від цієї невеликої громади й надійшла ініціатива з восьми різних проектів. Станіслав Ігнатьєв розповідає, що їм повністю вдалося забезпечити громаду місцевими енергоресурсами.

 

 

"У першу чергу варто сказати, що там розвинене сільське господарство площею 3 тис. га. На 2,2 тис. га вирощують зернові культури, з яких залишаються стебла". Саме зі стеблин почали робити брикети, які є важливою біомасою. Також у котлах спалюють комиш і так звану мішанку (комиш, кукурудзу й сіно). Найкращі показники в кукурудзи. "І за рахунок цієї місцевої біомаси ми зробили громаду енергонезалежною. Школа споживає соломи для опалення приблизно до 1 тис. га. Решта - залишається невикористаною".

"У рамках проекту "Польської допомоги" ми придбали лінію, яка брикетує солому. З цих брикетів та завдяки технології утеплення вдалося на 82% зменшити витрати на опалення школи. Повністю поміняли систему опалення, систему освітлення, замінили дах. Інші 1,2 тис. га біомаси, яка збирається, продають селянам. Ми це називаємо "Солома +" (сміється). Вартість збирання соломи + 5% амортизації лінії, яка куплена в рамках гранту, і плюс собівартість послуг з її виготовлення".

 

 

"Наступний крок – ми побудували сонячну електростанцію для села на 1,2 мВт. Станція дає енергію для освітлення школи, дитячого садку та сільського клубу. Також ми зробили освітлення 5 км вулиці світлодіодом. Це перша громада, яку видно з космосу! Цей винахід належить харків'янину. Найважливіше, що вони зробили – це на один рефлектор, який є в освітленні і займає 30 метрів дорожньої смуги, змогли вдвічі збільшити. Тобто ми використали на один стовп менше для освітлення. Цю технологію ми профінансували за рахунок гранту від ООН. Під кожним стовпом акумулятори, які закопали на понад два метри, щоб нікому не прийшло в голову їх вкрасти (сміється). Об'єму акумуляторів вистачає десь на 24-25 років – таку нам дають гарантію.

Що цікаво, освітлення є цілком регульованим. Сільський голова з телефону може підняти рівень освітлення, так само як і на телефоні. Рівень освітлення напряму залежить від погоди

Ще один крок – місцева амбулаторія. Це також повністю енергонезалежна будівля. У ній стоїть тепловий насос, який опалює повністю усю систему.

"За минулий опалювальний сезон ми увімкнули резервний електрокотел тільки на 72 год., оскільки, як пам’ятаєте, в лютому були сильні морози. Увесь час амбулаторія працювала завдяки тепловому насосу. Разом з тим, ми добре утеплили будівлю і зробили на даху сонячну батарею, яка забезпечує електроенергію".

 

 

 

Ми можемо бути незалежними від викопних енергоресурсів

 

Чому ми вибрали село Веселе? Ми оголосили конкурс серед сільських громад Харківської області. По-перше, ми були зацікавлені, щоб всі об'єкти соціальної сфери розташовувалися на одній ділянці.

По-друге, старт проекту припав на період, коли розпочалася війна з Росією. Ми хотіли показати, що ми можемо бути незалежними від викопних енергоресурсів.

Громада зробила перший крок. Ми це провели далі. Сьогодні головне показати громадам приклад, щоб вони далі самі це робили.

В Україні 90% міжнародної технічної допомоги, яка дається на енергоефективність, невикористана. Це дані за минулий рік. За цей рік дані, мабуть, будуть ще менші.

Громадам потрібно просто захотіти, а фонди дають гроші. У свою чергу, агенціям, які допомагають знайти гроші, потрібно навчити громади це робити. Вони повинні зробити соціальну інвестицію.

За словами Станіслава Ігнатьєва, громаду можна зробити енергонезалежною, не використовуючи бюджетні гроші. Адже гроші йдуть з фондів, а не держбюджету.

Усе енергетичне село Веселе – це цілих 12 міжнародних проектів.

 

Як відбувався перехідний етап

 

"Ми робили громадські слухання. Це була біда, особливо, коли прийшла німецька компанія, яка хотіла робити вітрогенератори. Місцеві бабусі настільки сприйняли це все в штики… Громада не надто прагне змін. І тут якраз важлива позиція сільського голови, який крок за кроком вніс пропозиції до громади, щоб вона почала сприймати ті інновації.

Нам пощастило, що ми живемо в містах. Коли міська рада впроваджує якісь інновації, ми сприймаємо це позитивно. У селі ж усе навпаки. Там активна громада, але, запропонувавши щось, що не вкладається в їх розуміння, вони тебе на вили піднімуть. З точки зору інновацій вони вкрай інертні. Чому це робилося через громадські слухання? Щоб показати громаді, щоб виникло розуміння, і найголовніше – виникло відчуття вартості кожного етапу.

Хороший приклад був з освітленням. Ми сказали: "Хлопці, ви маєте сплатити 10% за освітлення". Вони зібрали гроші. Тих, хто не вклав гроші, взяли на олівець. "Ага, він не скинувся. Чому стовп біля його будинку з освітленням?" А потім людина приходить і запитує: "Чому біля мого будинку немає освітлення?" Тоді сільський голова йому відповідає, що він не здав гроші...

Наступний приклад. Ми повністю взяли на себе утеплення школи. Нашою умовою було – щоб громада зробила ремонт у класах. Аби у їхніх дітей, які там навчаються, виникло бажання йти в школу. Важливо, щоб дітям було комфортно навчатися! Це змінює і формує світогляд громади. І я пишаюся, що ми змогли це зробити. Ми переламали таку громаду, ми змогли їх навчити, як правильно робити – за цим майбутнє України!

Проблема в тому, що у людей немає мотивації взяти гроші. Коли вони відчують їх у громаді – все буде відбуватися по-іншому. Моя позиція – ми маємо показати громадам, що вони стоять на такому собі ринку, де вони повинні продавати свою унікальність і отримувати гроші від міжнародних партнерів для реалізації енергоефективних проектів".

 

Біомаса

 

В Україні є ринок біомаси. Нею почали навіть торгувати на біржі. На цей момент є велика потреба у трісці. Наприклад, у Данії її возять з Північної Африки. Там де африканці розкривають нові кар’єри з видобутку вугілля, різної руди й алмазів, вирубуються ліси та продають їх на тріску. Потім її везуть у Данію. А з Іспанії взагалі є трубопровід у Францію по якому йдуть відходи волоського горіха. У Франції на лушпинні горіха працює ТЕЦ, що опалює до 5 міст – Канни, Ніццу...

Біомаса - це невичерпний ресурс. Україна також може її експортувати й заробляти

Ріст ціни біомаси – це питання локалізації. Є агропідприємство і громада – вони повинні домовитися. Біомаса дорожчає. Що довше ти везеш біомасу, то більше пропорційно вона зростає у ціні. В Україні нема місцевостей, які не мають своєї біомаси. Десь є агробіомаси. Наприклад, у Карпатах – відходи від лісовиробництва. Навколо великих лісопідприємств - терикони відходів. Десь на полігонах є тверді побутові відходи, з якими ми зараз працюємо та маємо два проекти

У мене добрий товариш директор заводу в Чернівецькій області, який виробляє паливні пелети, які експортуються в Австрію. Їх виготовлюють не з карпатського лісу, а з гілок, листя, відпалів тощо. Вони кажуть: "Ми нічого не платимо за відходи. Нам їх привозять, щоб ми їх утилізували. А ми ці палети потім за шалені гроші продаємо в Європу

Станіслав Ігнатьєв говорить, що під час вирубування промислового лісу залишається багато гілок, листя та навіть гілочок від ялини. Тому, якщо ялинки переробити, можна виробити десь до 40 мВт/год електричної енергії. Стільки ж, за його словами, Львів споживає за півроку.

"У Харківській області унікальний ресурс – агробіомаса. Це стеблини від кукурудзи, зернових культур тощо. Стеблини від зернових культур можна переробляти, але проблема в якості котлів. Зазвичай у нас на ринку котли з тонкого металу, які дуже швидко прогорають. Якщо ми візьмемо європейський ринок, то вони дають різні котли на брикети, які вироблені з різних відходів. Наприклад, один котел для брикетів з тирси, другий котел для брикетів із соломи, третій – з вугілля. Тобто котли виробляються з урахування тієї сировини, яка споживається", - резюмує засновник Харківського енергетичного кластеру.

Кажуть, що проблема біомаси у роззосередженості по регіонах. Ми не погоджуємось. Якщо біомаса роззосереджена, у нас є гарна можливість для децентралізації житлового опалення. Тобто агропідприємства, є поруч котельня – якщо громада уклала гарну угоду з агропідприємством, то вони можуть ефективно працювати з використанням їх відходів. Наприклад, у Вінницькій області в селі Северинівка, яке також енергоефективне, зробили свій паливний двір. Тобто вони чистять лісосмуги вздовж ланів та доріг і відходи переробляють на щепу. Нею опалюють об'єкти соціальної сфери.

На Тернопільщині в селі Борщів (теж енергоефективне село) вирощують культури, які швидко ростуть. Вони їх також переробляють на щепу і повністю опалюють об’єкти сільської громади. Але ми кажемо, що не потрібно спеціально вирощувати. Є відходи, які необхідно переробляти на енергетичний ресурс. Тут великий потенціал зростання під місцеві громади, під місцевий енергетичний бізнес й агропідприємства.

На його думку, місцеві агропідприємства зараз можуть стати не тільки агрохолдингами, але й енергохолдингами.

"У них є відходи. Наприклад, гноївка. Це унікальний ресурс, з якого виробляється великий обсяг біомаси. Це також і відходи кукурудзи. Солома – ресурс, щоб виробляти теплову енергію. Екологи говорять, що худобі не буде соломи, люди не матимуть біомаси, яка використовується у сільському господарстві. За тією методикою, що ми використовуємо в дослідженнях, – лише 20% від технічно доступної біомаси, тобто ту, що можна зібрати й перевезти, використовується в енергетичному колообігу. Більше спалюється на ланах, більше заорюється, вона гниє і випускає газ в атмосферу"

 

Що потрібно від громади, яка хоче стати енергонезалежною?

 

"Бажання. Сільський голова повинен заповнити проектну заяву. Проектів наразі надзвичайно багато, які можна в громади залучати. На жаль, в громад просто нема бажання це робити. На мою думку, небажання накинуте людям від старих колгоспів. Вони просто не довіряють, думають, що гроші треба повертати, бояться кооперації. Громада повинна мати стратегію. Без стратегії гроші ніхто не дасть.

"У Польщі зараз проблема, тому що європейські програми згортаються. Вони йдуть далі – в Румунію, Угорщину, Україну. Треба вміти забрати ці гроші! Так, є європейська бюрократія, але вона набагато простіша за нашу. Щоб громаді вибрати компанію з якою співпрацювати є ProZorro, є YouControl. Через ці інструменти громада може перевірити агенцію"

Альтернативні джерела енергії - давно уже не майбутнє, а сьогодення! Використання біомаси, теплонасосів, сонячних батарей - це те, що дозволяє не лише економити гроші, але й менше шкодити довкіллю. Для будь-яких громад - це хороший шлях розвитку, оскільки бюджетні гроші можна використовувати на ремонт доріг, шкіл, лікарень, а не на енергетичне забезпечення комунальних будівель. Більше того, перехід допомагають здійснювати закордонні партнери завдяки грантам. Тому потрібні лише бажання та ініціатива.