Голова Баштанської об’єднаної громади Іван Рубський розповів про найбільші проблеми своєї роботи, а також про те, чим посада голови ОТГ відрізняється від посади очільника РДА.

---

Автор: Дмитро Синяк 

Фото Дмитра Синяка та Баштанської ОТГ

 

Іван Рубський – незвичний голова громади. Він понад 11 років працював першим заступником начальника Баштанської райдержадміністрації, ще шість років був очільником району, рік – мером і два роки – головою Баштанської ОТГ. Іван Васильович зізнається, що й досі часто мислить у масштабах району і не завжди може згадати, що саме він зробив після об’єднання громади, а що – до нього. Під час робочої поїздки на Миколаївщину портал «Децентралізація» мав з Іваном Рубським доволі відверту розмову.

 

Своя чужа земля

 

Чи вже отримала Баштанська громада землі поза межами населених пунктів?

- Отримала, але не всі. За нашими приблизними розрахунками, Баштанській громаді повинні передати понад 19 тис. га таких земель, причому вже близько 400 фермерів готові укладати договори на оренду тих чи інших ділянок. Але передали нам наразі тільки 10 тис. га. На жаль, Держгеокадастр сам вирішує, які землі і коли він передаватиме, і жодного впливу на цей процес наша громада не має. Що це означає на практиці? Що значна частина орендних платежів проходить повз нас. Крім цього, Держгеокадастр та райдержадміністрація надали нам для ознайомлення не всі договори оренди, і через це ми не можемо провести аудит і з’ясувати, скільки землі матимемо після передачі нам нашої частки і скільки податків за неї сплачують зараз.

 

 

А чи вистачить фахівців у Баштанської громади, щоб облікувати ці 19 тис. га?

- Кадрова проблема для нас є дуже гострою. Якщо у районному Держгеокадастрі працюють 20 фахівців, то у нас – лише двоє. Нещодавно я заледве вмовив депутатів додати ще дві посади до нашого земельного відділу, інакше ми просто не дамо ради із новими ділянками. Тепер треба знайти спеціалістів, яких можна було б взяти на ці посади. А це у невеличкому містечку дуже і дуже непросто.

Чи вплине збільшення кількості землі у громаді на ціну оренди гектара?

- А у нас і так дуже низькі орендні ставки для одноосібників. На початку року міська рада після довгих дебатів погодилася підняти їх до 1% від вартості землі на рік, завдяки чому податкові надходження цьогоріч зросли на 4 млн грн. Але багато договорів оренди з товаровиробниками сільгосппродукції (не плутайте їх з одноосібниками) укладалися у 1990 роках на 50 років, і у них чітко фіксувалася орендна ставка на рівні 1,5% від вартості землі. Між тим, на ринку орендні ставки для цієї категорії сягають до 6%. Тут ми нічого вдіяти не можемо. Все було б набагато простіше, якби Верховна Рада прийняла закон про те, що коли змінюється власник землі, договір на її оренду треба переукладати. Але за такого потужного лобі великих землевласників у парламенті прийняття цього закону навряд чи можливо. От і виходить, що громада, яка має стільки родючих земель, отримує від них дуже мало прибутку. У Польщі подібні до нашої громади катаються, як сир в маслі...

Ви вивчали досвід польських громад?

- Так. І те, що я мав таку можливість, є однозначним плюсом реформи. Наприклад, за понад 30 років роботи в РДА я лише раз був у відрядженні за кордоном, а за два роки роботи у громаді вже двічі їздив до Польщі і один раз до Швеції. Причому міг їздити і частіше, але хотів, щоб за кордоном побували якнайбільше працівників мого апарату. Бо коли бачиш, як живуть там подібні громади, у тобі щось змінюється. Хочеться теж досягти цього рівня. Мушу сказати, що рівень державної допомоги громадам у Польщі геть інший, ніж у нас: держава фактично будує для них всю інфраструктуру: дороги, комунікації, підводить газ та воду. Крім цього, влаштовує податкові канікули для підприємців, а Євросоюз ще й допомагає знайти інвесторів. Громада, по суті, тільки має виділити землю під той чи інший проект.

От якраз перспективних ділянок для перспективних проектів у вас, мабуть, не бракує.

- Ми якраз оформлюємо документацію майбутнього технопарку. Також ми маємо кілька чудових ділянок під сонячні електростанції. Я не давав «дерибанити» ці землі, ще коли був головою райдержадміністрації, розраховуючи у майбутньому знайти для них інвестора. І от тепер сподіваюся, що ці ділянки принесуть громаді чималі дивіденди. Щоправда, є одне але: усі вони знаходяться на землях поза межами населених пунктів. Чи передадуть їх нам, наразі невідомо.

 

Чому гасло «Один район – одна громада!» перестало надихати

 

Ви довго були головою райдержадміністрації, працювали також мером. Легше чи важче бути головою громади?

- За радянських часів про всі перемоги звітував партком, а в усіх негараздах звинувачували виконком. В райдержадміністраціях те ж саме, і тому голови РДА часто стають крайніми у різних невдалих справах. Повноважень у них у певних напрямках немає, а відповідають вони за все. До того ж політики у них по самі вуха. Чи збережеш ти посаду очільника району, напряму залежить від результатів виборів. А я можу собі дозволити бути політично незаангажованим. У мене тепер одна партія – Баштанська об’єднана громада. Її я розбудовую, і лише їй служу.

Але ж політика – це далеко не все. Що ви можете сказати про різницю в оперативній роботі?

- Коли я працював головою РДА, то лише видавав розпорядження: меру Баштанки та головам сільських і селищних рад, моя робота носила більш теоретичний характер, а у громаді – сто відсотків практики. Тому моє навантаження тепер у рази більше. Якщо голова райдержадміністрації лише керує, то голова громади має ще й з усіма домовлятися: з лівими і правими, з депутатами і громадськими активістами, з молоддю і пенсіонерами. Всім догодити важко, але вибору немає… Я, чесно кажучи, все ніяк не можу звикнути до того, що деякі депутати в силу політичної заангажованості можуть виступати проти чогось необхідного не тому, що справді так вважають, а виключно заради політики. Натомість від них залежить, зокрема, отримає той чи інший проект фінансування, чи ні. От вирішили вони, наприклад, що всі закупівлі міської ради на суму понад 50 тис. грн треба проводити через систему PROZORRO, і я мушу це виконувати. Хоча закон дозволяє не проводити тендери при закупівлях на поточні видатки на суму до 200 тис. грн, а на капітальні – до 1,5 млн грн. А кожен тендер – це додаткова робота і додатковий час, якого, особливо у кінці року, не вистачає.

Колись ви хотіли об’єднати у громаду весь Баштанський район. І от минуло два роки, а третина району так і залишається необ’єднаною. Чому?

- Так, у 2016 році я справді хотів об’єднати район у громаду і без особливих проблем міг би це зробити, але для цього треба було вносити зміни до перспективного плану. У моєму розумінні центром економічного тяжіння району була і є Баштанка, а решта населених пунктів є радше реципієнтами, ніж донорами. Тому я не став змінювати перспективний план. Якщо фахівці в обласній адміністрації вважають, що Баштанська громада має бути такою, я не заперечуватиму.

Але тепер ви можете збільшити громаду через процедуру дооб’єднання.

- Коли я побачив, скільки коштів необхідно для вирішення проблем приєднаних сільських територій через їхню територіальну віддаленість та відсутність доріг, то втратив натхнення до додаткового об’єднання. Мені цілком вистачає проблем 23 тис. населення, і я без ентузіазму дивлюся на пропозиції приєднання, що надходять від довколишніх сільрад. Хоча не виключаю можливості приєднання ще кількох перспективних сіл по трасі Баштанка – Миколаїв. Але об’єднувати район, який, до речі, за площею є найбільшим в Україні, точно не буду.

Чи готовий, на вашу думку, Баштанський район до того, аби завершувати реформу?

- Він був готовий до цього ще минулого року, і саме тоді на об’єднанні громад треба було ставити крапку. Як можна утримувати апарат РДА і паралельно – апарати ОТГ? Це при тому, що, наприклад, у нашому районі в ОТГ живуть вже 70% населення району, а під владою РДА залишається тільки лише 30% – близько 15 тис. осіб! Дублювання повноважень зовсім не на користь децентралізації. До того ж, керівництво району має зараз значно менше навантаження, проте зарплата у нього удвічі більша, ніж керівництва громади. Нам просто ніде розміщувати нових фахівців, через що наш апарат управління розкиданий по всьому місту. А в РДА приміщення є…

 

Чому громада відмовилася від зразкової лікарні

 

Так вони цими приміщеннями не діляться? Що, стосунки з райдержадміністрацією геть погані?

 - Ні, чому? Робочі стосунки. Я розумію цих людей і з повагою ставлюся до них. Нас об’єднує спільне бажання створити перспективи розвитку для нашого району та створення на його базі госпітального округу. Однак зараз я чекаю допомоги не стільки від РДА, скільки від держави, яка має нарешті надати райдержадміністраціям новий статус, суттєво зменшивши їхню кількість. До речі, чи знаєте ви, що Баштанський район розпочав готуватися до об’єднання набагато раніше за інших? Ми тут ще на початку 2000 років знали про плани уряду змінити адміністративно-територіальний устрій України і робили все для того, щоб Баштанка стала центром майбутнього укрупненого району.

Що саме ви робили?

- Насамперед стягували до себе різноманітні служби, створюючи міжрайонні відділення. А оскільки офісних приміщень бракувало, ми купували їх. Так, будучи головою РДА, я зокрема ініціював придбання приміщень для управління соціального захисту, районного відділу освіти, судових виконавців, ветеринарної служби... Також ми надзвичайно підсилили медицину…

…первинка якої тепер увійшла до складу вашої об’єднаної громади?   

- Ні. Ми не забирали до громади медицину, бо саме зараз Баштанка, як я вже сказав, змагається за право бути центром госпітального округу. Ми порадилися з керівництвом району та лікарні і дійшли висновку, що поділ сфери охорони здоров’я може негативно відбитися на цьому процесі. Тому ми не тільки не забрали первинку, але й активно виділяємо гроші на медицину, завдяки чому нашу районну лікарню міністр охорони здоров’я нещодавно назвала зразковою. Я розумію, що госпітальний округ – це про вторинну медицину, а не про первинну. Але тут, мабуть, треба почати з того, що первинку нам просто нікуди забирати, а лікарня не дуже-то й хоче ділитися площею. Крім того, лікарів там і так бракує. Якщо ми створимо потужний ЦПСМД, кращі лікарі перейдуть до нього, як це відбувається в інших громадах. Чи стане тоді Баштанка центром госпітального округу? Хтозна…

Але ж це не знімає кадрової проблеми. Лікарів треба зацікавлювати чимось.

- Ми це питання почали просувати, щойно з’явилася тема госпітальних округів. Бо розуміли, що без лікарів центру госпітального округу у нас бути не може. Тому, коли я ще був головою райдержадміністрації, за згодою районних депутатів підписав угоду, згідно якої троє дітей з Баштанського району отримали можливість навчатися на платному відділенні Миколаївського медуніверситету за кошти районного бюджету. Згідно з цією угодою, по закінченні навчання молоді люди мають відпрацювати у нашому районі 10 років. Зараз вони вже проходять інтернатуру. Також ми ініціювали купівлю службових квартир для лікарів, які не можна було приватизувати.

Отже, тепер ви платите районній лікарні за послуги, які вона надає громаді? А вона витрачає кошти на неефективне опалення старої будівлі та оплату роботи штатних ліфтерів і баяністів. Такі випадки у деяких громадах були.

- Ні, це точно не про нашу лікарню! Я у ній кожен гвинтик знаю, бо відповідав за її вдосконалення на різних посадах. Там багато зроблено з енергоефективності, там чимало нової апаратури, а баяністів у штаті немає. Минулоріч у районній лікарні створено другий у Миколаївській області гемодіалізний центр, встановлено томограф та аналізатори й облаштовано новий хірургічний кабінет. А систему опалення переробили ще у середині дев’яностих. Тоді дуже часто вимикали світло, через це були випадки розмороження теплових мереж. Ми провели від котелень прямі труби мало не до кожного вікна, і це дало нам можливість відмовитися від підкачувальних насосів. Збоку, можливо, це виглядає і трошки неестетично, зате працює добре. Зараз триває будівництво хоспісу – такого закладу немає навіть у Миколєві. Люди щиро пишаються нашою лікарнею. До нас приїжджають лікуватися навіть з інших районів.

 

Баштанка – місто фонтанів та пам’ятників

 

Якими здобутками на посаді голови громади ви пишаєтеся найбільше?

- Насамперед мушу сказати, що я нічого не робив з нуля: практично всі нинішні здобутки є продовженням моєї роботи на посаді голови Баштанської райдержадміністрації. Але з об’єднанням громади у нас вперше в історії з’явилися гроші на розвиток, а не тільки на латання дір. Їх нам в таких обсягах не давали навіть за радянських часів… Я пишаюся, що вік темряви у нас закінчився, й усі 26 сіл громади тепер є освітленими. На жаль, коштувало це набагато дорожче, ніж могло б, бо після розпаду колгоспів якісь розумники зрізали не тільки всі електричні дроти, але й викопали і продали стовпи, на яких ці дроти висіли. Тільки у Новосергіївському старостаті, де, щоправда, взагалі ніколи не було освітлення, ми вклали у створенння мережі ліхтарів 421 тис. грн. Наші комунальні підприємства – «Міськводоканал» та «Добробут» – протягом 30 років не бачили жодної копійки на техніку. Тепер ми придбали для них англійський екскаватор, бульдозер, два причепи, дві машини УАЗ, дві подрібнювачі гілок – і все це не за власні кошти, а за рахунок інфраструктурної субвенції, яка цьогоріч сягнула 7 млн грн. Також я гордий, що нарешті ми змогли побудувати у Баштанці нові тротуари: у парку «Сільгосптехніки» до вул. Квітневої, по Ювілейній, біля міської ради, біля відділу освіти, біля шкіл та відділення «Укрпошти». Та найбільше я пишаюся проектом басейну на 60 млн грн, третина з яких вже освоєна, причому з бюджету громади ми виділили тільки 4,5 млн грн. Ще 6 млн грн надійшло з обласного бюджету, а решту дали народні обранці, які опікуються Баштанською ОТГ.

 

 

Басейн у невеличкому містечку? Ви серйозно? При 23 тисячах мешканців і річному бюджеті Баштанської громади у 180 млн грн?

- А що тут такого!? У Польщі мало не кожне село має такий басейн. Крім того, ми розробили програму з розвитку спортивного туризму. Адже Баштанщина – це батьківщина відомого радянського спортсмена, багаторазового чемпіона світу з плавання Семена Бойченка… Нещодавно мої політичні опоненти спробували публічно звинувачували мене у витрачанні коштів на непотрібні проекти. Мовляв, для чого нам басейн? Ви тут ще космодром збудуйте! Я тоді голосно запитав у присутніх під час цих суперечок дітей: «Хочете басейн?» Й усі вони в один голос відповіли: «Та-ак!»

А іще я знаю, що вас звинувачують у надмірній увазі до будівництва фонтанів та пам’ятників.

- За роки роботи в РДА, у мерії та у громаді ми дійсно відкрили близько двох десятків меморіальних дошок та пам’ятників. І справді цьогоріч витрачено близько 0,5 млн грн на ремонт трьох фонтанів. Але хіба це погано? Адже фонтани створюють затишок, а пам’ятники формують у людей почуття регіональної ідентичності. Крім того, вони надають місту привабливості та є його своєрідною родзинкою. Ось, наприклад, віднедавна Баштанка зустрічає усіх гостей пам’ятним знаком Єдності та Миру, який встановили на тому місці, де раніше стояв пам’ятник Леніну. Цей знак ми зробили самі, без скульптора, зі звичайної пластмаси. Але виглядає чудово. Непоганим вийшов і пам’ятник Небесній сотні та воїнам АТО, який встановлено на святому для всієї громади місці – Пагорбі Слави. До речі, на цей пам’ятник 14 тис. грн зібрали самі жителі, а ми додали 150 тис. грн із бюджету громади.

Баштанська міська рада також відзначилася купівлею п’ятьох квартир, власне, для воїнів АТО. Розкажіть про цю ініціативу.

- Для цього ми виділили з бюджету 865 тис. грн, решту дала область, а загалом обсяг коштів сягнув 2,3 млн грн. Квартири придбали різні, відповідно до сімейного стану бійців. До речі, Баштанська громада є шефом 73 морського  центру спеціально призначення. Я особисто знав його командирів, загиблих на Донбасі. Мені дуже шкода, що спецназівці, яких навчали захоплювати та обороняти стратегічно важливі об’єкти морської інфраструктури, раптом загинули в окопах під вогнем «Градів».

 

Хазяїн

 

Чи оптимізували ви у своїй громаді шкільну мережу?

- Коли я їздив у робочу поїздку до Швеції, то якось розговорився з мером одного міста. Він сказав мені, що на наступних виборах вже не має шансів, бо скорочував місцеві школи. У нас зараз 12 шкіл на 22 тис. населення, і у них навчається понад 2 300 дітей. Так-от, 4 з цих шкіл ми мусили понизити у ступені. Вчителі приходили до мене сваритися. Кричали: «Дайте тим дітям довчитися!». Я відповідав: «А що ж буде з наступними? Адже до школи щороку приймають по 1-2 дитини…». Зараз за всі малокомплектні школи фактично платить Баштанка. Та мусимо утримувати їх, бо цього вимагають люди. Щоб ви могли зрозуміти, якими є обсяг витрат, скажу вам тільки, що недавно ми, наприклад, замінили 83 старих вікна на нові металопластикові у сільській школі села Піски, де навчаються лише кілька десятків учнів… Також цього року ми придбали для шкіл громади 70 комплектів шкільних дошок та 61 комп’ютер. Це безпрецедентні інвестиції в освіту. Та найбільше я пишаюся не цим. Нам вдалося повністю відновити спортивну базу з веслування на байдарках і каное. Ми навіть купили тренажери, щоб діти могли тренуватися і взимку. А тренер приїхав до нас у дев’яностих роках із Середньої Азії, коли там почалися виступи проти українців та росіян. Тоді за кошти районного бюджету ми придбали йому будинок. І ось результати: Олег Кухарик став чемпіоном світу серед молоді, а Юля Колесник – призеркою Чемпіонату Європи.

А хореографа відомого дитячого ансамблю «Славія» теж привабили житлом?

- Так! Ця жінка раніше жила у Балті, і ми придбали їй тут квартиру. А тепер наша «Славія» має звання зразкового хореографічного ансамблю і перемагає в усіх конкурсах, у яких тільки бере участь. От нещодавно діти привезли з Болгарії Гран-Прі одного танцювального конкурсу. А на всіх обласних змаганнях вони – беззаперечні фаворити.

Зазвичай після об’єднання громади різко зростають податкові надходження з продажу підакцизного товару. Чи відбувається таке у вашій громаді?

- Маємо одне село, у якому за всіма документами зовсім не курять і не п’ють. Тобто акцизного податку з цього села ми не отримуємо. Ми і тамтешнього старосту позбавляли премій, і податківці їздили туди неодноразово з перевірками. І нічого! Так-от, я планую ближчим часом зібрати людей у цьому селі і сказати їм: «Доки не почнете легально купувати спиртне і цигарки, ні копійки на ваше село не дамо! Будуть надходити податки – будуть і відповідні видатки».

Керівники громад дуже часто є фактично завгоспами: вони вміють ремонтувати та будувати, але поняття не мають, як розвивати бізнес. Як справи із цим у Баштанській ОТГ?

- Я б себе назвав не завгоспом, а хазяїном. Якби я був тільки завгоспом, нічого б у громаді не зрушувалося з місця. Свого часу для того, щоб забезпечити робочі місця, ми ініціювали будівництво у Баштанці чотирьох ринків. Також  робили усе, щоб що б допомогти зберегти наші найбільші підприємства: Баштанський сирзавод та величезне сільськогосподарське підприємство «Зоря Інгулу», яке має понад 1000 га землі. Тепер баштанські сири відомі по цілій Україні та за її межами, а продукцію «Зорі Інгулу» знають навіть в арабських країнах. Ще на посаді голови РДА я сприяв тому, щоб це підприємство продавало не тільки фрукти, але й готову продукцію: соки, фруктові пюре тощо. Тепер ми дбаємо, щоб наші фермери пропонували ринку не зерно, а готові вироби з нього: крупи, борошно, макарони, олію. Допомога у створенні таких виробництв – у планах на наступні роки.

Більше про інвестиційну роботу в громаді: Мрії Баштанської ОТГ. Як працює Інвестиційний центр об’єднаної громади