Голова Новоукраїнської ОТГ, що на Кіровоградщині, Олександр Корінний разом з командою зуміли зробити дітей та юнаків рушійною силою громади. Кейс «Нічого для молоді без молоді» пан Олександр презентував під час Ярмарку ідей від DESPRO.

---

 

Автор: Дмитро Синяк 

 

Головне фото DOBRE 

 

Мушу вибачитися перед учасниками Ярмарку ідей, який проводили у рамках осінньої сесії Школи місцевого самоврядування DESPRO. Я просто не встиг ознайомитися з багатьма їхніми проектами. І все тому, що почав вивчати ярмарок з проекту «Нічого для молоді без молоді» Новоукраїнської ОТГ Кіровоградської області, який презентував сам голова громади, а також очільник Асоціації об’єднаних громад Олександр Корінний.

Спочатку я планував поставити йому лише кілька запитань і, зрозумівши сутність його ідеї, перейти до наступного стенду. Але те, що розповідав пан Корінний, було так незвично та цікаво, що я слухав його більше години. Згодом я вирішив викласти нашу розмову у вигляді інтерв’ю, яке фактично є описом оригінального кейсу, що його цілком можна застосувати у кожній громаді.

Відразу ж скажу, що голова Новоукраїнської ОТГ та його однодумці не відкрили Америку, застосувавши у повноцінній роботі виконкому дітей та молодь. Однак вони зробили це у такий спосіб, що молоді люди стали рушійною силою громади, проти якої виявилися безсилими і відверті зрадофіли і затяті опозиціонери.

 

«Нічого для молоді без молоді» - стенд Новоукраїнської громади на Ярмарку ідей DESPRO. Фото Анастасії Сироткіної

 

Не просто гра у демократію

 

У двох словах: у чому полягає ваше ноу-хау?

- Тут якраз важко відповісти коротко, бо дуже просто скотитися на банальщину. Наша ідея – у залученні молоді до активного життя громади. Ідея проста, от тільки втілити її доволі складно. Для цього ми створили окрему молодіжну систему проектного менеджменту. «Нічого для молоді без молоді» – це і про спорт, і про науку, і про смарт-сортування відходів… Це безліч проектів на мільйони гривень, якими управляють самі діти. Чому ми зосередилися саме на дітях? Бо вони є справжніми локомотивами змін! Вони готові зрушувати з місця те, що стояло роками. І для цього їм не потрібно додаткової мотивації. Треба тільки згуртувати їх і переконати у тому, що вони справді зможуть брати участь у житті міста, отримавши реальні гроші на свої проекти.

Давайте за порядком. З чого все почалося?

- За задумом нашої команди, молодіжні проекти мали би стати певним замінником бюджету участі, який у Новоукраїнській ОТГ реалізовувати неможливо. Адже наша громада складається з міста Новоукраїнки та з 11 сіл, 9 з яких позбавлені доступу до якісного інтернету. Причому у найбільшому селі громади мешкають лише близько 600 жителів. Це менше, ніж учнів у Новоукраїнській опорній школі. За таких умов Новоукраїнка без особливих зусиль забиратиме собі весь громадський бюджет.

Як ви збирали дітей, котрих хотіли залучити до роботи? І чим їх заохочували?

- Власне, зібрати дітей було найважчим. Адже у нашій державі не тільки діти – усі зазвичай ставляться зі скепсисом до того, що пропонує їм влада. Спочатку ми всюди, де тільки могли, говорили про те, що шукаємо активну молодь. Обіцяли, що вона реалізовуватиме на бюджетні кошти реальні власні проекти, створюючи у громаді ту інфраструктуру, яку сама вважає за потрібне… Відразу ж скажу всім, хто хоче запровадити таку модель у себе. Якщо хтось хоче таким чином підвищити свій політичний рейтинг чи провести передвиборчу агітацію, то на нього чекає розчарування. Бо вибори, рейтинги, голосування – це все молоді нецікаво. А от якщо ви запропонуєте їй не просто гру в демократію, а реальне управління громадою, молоді люди радо ходитимуть на навчання, охоче писатимуть проекти тощо.

 

Молоді потрібна не просто гра в демократію, а реальна участь в управлінні громадою. Фото DOBRE

 

Яку ж мотивацію вони мають? Адже зарплати їм, очевидно, не платять?

- А яка, до прикладу, мотивація у депутатів міської ради? Вони теж не отримують зарплати. Так, дехто з них, можливо, і намагається захищати у міськраді власні інтереси чи інтереси якихось підприємців, але ж далеко не всі! Для когось робота депутата цікава… просто тому, що цікава. З дітьми те ж саме. Крім того, хтось з них бачить себе у майбутньому мером чи навіть президентом, а хтось просто тішиться від того, що йому довіряють якісь серйозні важелі впливу. Уявіть собі, що відчуває учень 9 класу, коли міський голова на якомусь святі вручає йому грамоту, у якій написано, що створення такого-то проекту – ідея цього учня. Нехай навіть цей проект – три гойдалки і дві лавочки. Зате дитина почувається потрібною, відчуває власну вагу і починає вірити у свої сили. Що я хочу цим сказати? Що для об’єднання зусиль потрібні не стільки гроші, скільки правильна ідея.

Чи багато дітей відгукнулися на ваші з колегами пропозиції?

- Десь 40-45 дітей віком від 14 до 18 років. Усі, кого ми зібрали, звісно, відразу ж захотіли працювати над проектами. Мовляв, ви нам тільки покажіть, з якого боку братися до справи. Але я був категорично проти цього. Бо коли активістів тільки 4-5, а решта ще не визначилися, чи потрібне їм взагалі місцеве самоврядування, є велика небезпека, що нічого не вийде. Тим більше, коли ні у кого немає досвіду. Тому я сказав дітям: «Тільки коли серед вас з’являться лідери, тільки коли сформується стале ядро хоча би з 10 хлопців та дівчат, тільки коли ви відчуєте впевненість у своїх силах, ми зможемо разом розпочати роботу над реальними проектами. А до цього – треба вчитися».

Тобто ви посадили молодіжних активістів за парти?

- Треба ж було спочатку навчити дітей проектного менеджменту. Без цього ніяк. Це так само як курси водіїв, які треба пройти перед тим, як сідати за кермо. У Новоукраїнській ОТГ працюють волонтери Корпусу миру, тому із проханням надати тренерів ми насамперед звернулися до цієї організації. Згодом до нас приєдналися тренери з різних проектів та громадських об’єднань. Крім того, у кожному з чотирьох семінарів, які ми проводили, викладав також і я, розповідаючи про владу загалом, а також про те, чим місцеве самоврядування відрізняється від виконавчої гілки. Для тих, хто хоче застосувати у себе наш досвід, скажу, що з викладачами зараз проблем немає. Будь-яка донорська структура радо виділить вам кошти на них. На дороги можуть не дати, але на оплату роботи викладачів для молоді гроші завжди знайдуться…

 

Ідеї з інкубатора

 

Чи охоче вчилися діти? Адже проектний менеджмент – доволі складна тема.

- Заради участі у семінарах з проектного менеджменту наші діти одного разу мало не зірвали районну олімпіаду. Прийшовши на неї у суботу, вони задля галочки понаписували абищо і мерщій побігли на семінар. А я через це потім мав неприємну розмову з педагогами. Загалом діти працювали з таким драйвом, що викладачі навіть пожертвували свої гонорари на проектори та монітори для Центру розвитку ініціатив молоді.

 

Молодь є рушійною силою Новоукраїнської громади.  Фото DOBRE

 

Це щось на кшталт молодіжного штабу та інкубатору ідей?

- У нашій громаді є старий будинок Центру дитячо-юнацької творчості: деякі його кімнати давно стоять закритими, інші мають не надто привабливий вигляд. І от в одній з таких кімнат ми запропонували облаштувати Центр розвитку ініціатив молоді. Діти загорілися цією ідеєю, взяли одну з кімнат і за допомогою вчителів та батьків швидко відремонтували її. Причому міськрада вклала у цей ремонт лише 15 тис. грн, які пішли на купівлю шпалер та клею. Згодом Корпус миру разом з USAID виділили ще 10 тис. доларів, за які молоді люди купили меблі, штори, проектор, два ноутбуки та принтери. І тепер це повноцінний молодіжний простір. Поруч із його дверима на стіні висить ключ, і кожен, хто цього потребує, може відчинити ці двері, обговорити якусь проблему з друзями чи спланувати якийсь захід. Згодом дорослі за приладом дітей облаштували поруч і певний простір для себе, назвавши його Інститутом розвитку громади. У ньому зараз, наприклад, вчителі збираються на свої методичні об’єднання. Для них є важливим, що це нейтральна територія… А у третій кімнаті лівого крила Центру дитячо-юнацької творчості ми вже відкрили Мама-центр. Це локація, на території якої вагітні жінки, а також ті, які щойно народили, збираються на різноманітні заходи і тренінги: можуть вчитися робити манікюр чи зачіски, можуть поговорити з лікарем про розвиток і здоров`я дітей, а можуть просто посидіти за приємною розмовою.

 

Центр розвитку ініціатив молоді. Діти за допомогою вчителів та батьків швидко відремонтували одну з кімнат старого Центру дитячо-юнацької творчості.  Фото DOBRE

 

Що було далі з молоддю, яка пройшла курси проектного менеджменту?

- Зізнаюсь, спершу я сумнівався у тому, що механізм, який ми створили, запрацює. Але тут, мабуть, велику роль зіграло те, що наша громада має давні традиції шкільного парламентаризму. Учні шкіл Новоукраїнської ОТГ ще до створення громади делегували своїх представників до обласного шкільного парламенту… Так-от, після того, як діти пройшли мінімальний курс проектного менеджменту, вони певний час працювали у групах і згодом принесли нам доволі сирі проекти. Тому ми, пояснивши помилки, відправили їх на доопрацювання. І все потроху закрутилося… За деякий час ми вже мали 6 повноцінних проектів: «Пляж», «Басейн», «Скейтпарк», «Мобільна хімічна лабораторія», «Школа дебатів» та «Баскет».

Однак грошей на них у бюджеті не було…

- Тим більше, що деякі з них тягнули на понад 20 млн грн (сміється). Тоді ми з колегами розробили критерії, за якими кожен проект насамперед мав би бути доступним усій громаді, працювати довго і коштувати якнайменше. Та й діти самі почали розуміти, що створення баскетбольного майданчику є набагато реальнішим, ніж будівництво олімпійського басейну. Потім вони відкритим голосуванням обирали проект-переможець. Ним виявився «Баскет». Причому ті, хто голосували, наприклад, за проект «Пляж», відразу ж сказали: «Беремо мітли, граблі і йдемо будувати баскетбольний майданчик! Що швидше ми його збудуємо, то швидше перейдемо до інших проектів!» Дорослим би повчитися такій згуртованості…

 

Молодіжний проект "Баскет" профінансували з бюджету громади. Фото DOBRE

 

Скільки коштував проект «Баскет»? І звідки взялися гроші на його реалізацію?

- Вартість будівництва майданчика, тротуарів до нього, нічного освітлення та відеоспостереження сягали трохи більше мільйона гривень. Фінансували «Баскет» виключно з бюджету громади. Оскільки цей проект був першим молодіжним проектом, ми не надто розраховували на донорів. Тому домовилися з депутатами, що вони підтримають його у будь-якому разі, бо від цього залежало, чи будуть діти взагалі працювати на користь Новоукраїнської ОТГ у майбутньому. Думаю, діти запам’ятали цей момент на все життя: депутати голосують за виділення коштів на вимріяний проект...

Діти брали участь у безпосередньому будівництві майданчика? Чи перейшли до наступних проектів?

- Якби ми реалізовували цей проект без дітей, він був би геть іншим. Наприклад, діти зажадали, щоб баскетбольний майданчик мав лише три стіни металевої огорожі, а не чотири, як зазвичай, бо мовляв, «майданчик має бути цілодобово відкритим, крім цього, ніхто з нас ніхто не хоче грати у клітці». Вони також добилися, щоб баскетбольні щити можна було пересувати згори донизу – завдяки цьому у баскетбол зможуть грати люди з обмеженими можливостями. Я б ніколи в житті не робив на баскетбольному майданчику потужне освітлення. Для чого? Грайте вдень! Та діти пояснили, що влітку вдень дуже спекотно і не до гри, а от увечері якраз хочеться поганяти м’яча. Згодом я думав, що прожектори, які нам таки довелося встановити, витрачатимуть чимало електроенергії, але виявилося, що і молодь вміє бути ощадливою.

 

 

Якби ми реалізовували цей проект без дітей, він був би геть іншим.  Фото DOBRE

 

Як діти переграли дорослих

 

Які проекти створювала молодь після цього?

- Одним з найкращих, на мою думку, молодіжним проектом є проект скейт-парку. Раніше я навіть гадки не мав, що у нас стільки дітей на роликах та скейтах. Але опитування, яке, до речі, самостійно проводила молодь, показало, що мало не кожен другий школяр або вже має вдома ролики, скейт чи стрибковий велосипед, або давно мріє про них. Я спершу не повірив, але згодом переконався у цьому. Наступного ж дня після того, як біля нового пам’ятника Тарасу Шевченку виклали тротуарною плиткою невелику площу, там було годі пройти від дітей, які каталися буквально на всьому, що їде. Вартість скейт-парку сягнула 692 тис. грн, але ми вже фінансували його не самі: 90% витрат покрили наші друзі з DOBRE. Зараз ми вже маємо все обладнання на складі й навесні відкриємо скейт-парк.

Ну, з баскетбольним майданчиком та скейт-парком все зрозуміло. Але невже дітей зацікавило сортування відходів?

- Може, це когось і здивує, але перші спроби сортування відходів у нашій громаді якраз робили у навчальних закладах. Згодом ми кілька разів вдосконалювали цю систему, і тепер вона влаштована так, що навіть мішечки для сміття шиють наші місцеві підприємства. Насправді це дуже цікавий проект… Анітрохи не гіршим від нього є «Школа дебатів». Діти, які вміють аргументовано доводити свою думку, однозначно знайдуть себе у дорослому житті. Коли команда міськради грала з ними під час одного зі свят, дебатуючи, до речі на тему децентралізації, я був вражений, як фахово уміють «сперечатися» наші діти. Вони однозначно переграли дорослих! А згодом я став свідком, як члени Школи дебатів фахово презентували нам інші проекти: тепер у них на першому місці були не емоції, а переконливі аргументи, яким позаздрять навіть наші депутати! Усі ці проекти, звичайно, прийняли, гроші на них виділили, а згодом частину з них ще й профінансували донори.

Але щоб молодіжні проекти не стопорилися через нестачу коштів, можливо, варто виділяти під них якийсь сталий бюджет?

- Ми намагалися це робити. Спершу заклали щось близько 200 тис. грн, але дитячий проект «Баскет» «потягнув» на 1,1 млн грн, і ми зрозуміли, що він вартий цих грошей! Якщо вже говорити про бюджет, то мушу сказати, що у ньому є також рядок на оплату роботи працівників Центру дитячої та юнацької творчості, які відповідають за молодь. Вони є драйверами молодіжної активності, певною запорукою того, що робота з молоддю не припиниться, коли найактивніші, наприклад, вступлять до вишів і виїдуть з громади. Ми часто говоримо, що все залежить від молоді. Але якщо ми не працюватимемо з нею, не виховуватимемо її, наша громада не матиме майбутнього…Також цього року ми заклали у бюджет близько 500 тис. грн на міні-проекти, які можуть реалізовувати будь-які активісти. Ці гроші вже розподілили між 9 проектами, 5 з яких – молодіжні. Це і смарт-сортування відходів, і реконструкція парку, і оновлення алеї…

Чи беруть участь молоді люди у роботі міської ради?

- Тепер комітет Новоукраїнської міської ради з управління впровадження стратегії розвитку на 30% складається з представників молоді, а комітет з питань покращення послуг – на 25%. Громадська рада – дорадчий орган при міському голові – на чверть складається з молодіжних активістів, а їхня частка у робочій групі з місцевого економічного розвитку становить 32%. Я ще на семінарах сказав молоді: «Якщо хочете, щоб вас почули у мерії, створюйте громадську раду! Згодом її представники можуть приходити на сесії, пропонувати свої ідеї і отримувати під них фінансування».

 

Молодіжний парламент Новоукраїнської громади. Фото DOBRE

 

Взяття «Бастилії» та лижні перегони влітку по асфальті

 

Чи стало вам тепер легше працювати? А може, ви знайшли тільки додаткові проблеми? Займайся тепер з молоддю, контролюй її, відповідай за неї…

- Раніше, коли я говорив, що громаді треба одне і друге, люди на мене зазвичай дивилися скоса. Голова громади, яким би він не був, є лише представником влади, а неприязнь до влади в українців у крові. Та коли діти самі зробили для міста одне-друге-третє-п’яте, ставлення до нашої команди почало змінюватися. Тепер моїм колегам і мені тиснуть руки та дякують «за молодь» ті, кого ми раніше не знали… Є також інший момент. Якщо я сам, з власної ініціативи, наприклад, зроблю для молоді скейт-парк, то скажіть, чи будуть у громаді люди, незадоволені цим? Їх буде безліч! «Дорого заплатили!» «Неякісно зробили!» «Не такий!» «Не там поставили!» «Навіщо взагалі він потрібен?!» А скажіть, чи виникнуть ці всі зауваження, коли створення скейт-парку ініціюватиме сама молодь? Тобто коли вона зробить для себе те, що хоче, так, як хоче, і поставить там, де хоче? Ніколи в житті! Більше того: батьки, побачивши, що їхні діти не п’ють пиво по підворіттях, а працюють на благо усього міста, ще й казатимуть їм: «Молодці!». Коли на пустирі будувався баскетбольний майданчик, мешканці довколишніх будинків почали сваритися: «Нам заважатиме гупання м’яча!». Та коли дізналися, що цей проект реалізують самі діти, змирилися. І нарешті останнє. У Новоукраїнці є одне місце, у якому дитячі майданчики встановлювали вже тричі. За кілька місяців їх руйнували: просто так, задля розваги. Як ви думаєте, чи буде молодь ламати майданчик, встановлений з її ініціативи? А якою буде ймовірність того, що вона ще й «надає по шиї» недбайлам, які спробують це зробити? Що я хочу цим сказати? Що коли все організовано правильно, нашій команді залишається тільки підправляти молодіжні ініціативи. Решту діти роблять самі: пишуть проекти, оформлюють документи і навіть знаходять гроші. І все це роблять безоплатно, на самій лише ініціативі.

Чи можуть діти шукати донорські кошти для своїх проектів?

- Наведу лише один приклад. Нещодавно наша молодь запропонувала мені провести часткову реконструкцію центрального міського парку. Поруч вулиця Соборна, тому діти вирішили назвати його «Сквер на Соборній» і зробити там кілька локацій – як для маленьких діток, так і для старших. Вартість проектної документації – 60 тис. грн. Молодь просто запропонувала мені оголосити про їхню ініціативу зі своєї сторінки у Facebook і розмістити номер рахунку. За два тижні вони зібрали гроші! Причому, разом із грошима приходили листи на кшталт: «Педагогічний колектив школи підтримує ідею реконструкції парку». Я лише розмістив згодом квитанції, які підтверджували отримання грошей… Принагідно ми зібрали від молодих людей пропозиції щодо «Скверу на Соборній», і згодом там мають з’явитися сцена, фонтанчик та класи просто неба, у яких можна буде проводити уроки. Ви самі бачите, що робота з молоддю – це ключ до вирішення багатьох проблем.

Можливо, вам просто пощастило з ініціативною молоддю, а в інших громадах вона пасивніша?

- Молодь всюди однаково прагне до розвитку, і її проблема тільки у тому, що вона не має інструментарію і не знає, як його отримати. І якщо ви підкажете їй, то не пошкодуєте. Он, наприклад, наші учні зі Школи дебатів їздять тепер по цілій Україні на різноманітні диспути, а нам лише повідомляють, скільки грошей треба виділити на дорогу. От сьогодні вони, наприклад, працюють з UNICEF у Києві. У Верховній Раді вони за різними програмами були вже не раз. Я не знаю, як вони туди потрапили, хто саме поїхав, чому – діти організовують все самі зі своїм керівником і волонтерами. І часто їм навіть грошей на ці подорожі не треба. Бо наша молодіжна рада сама відправляє листи підприємцям, нашому народному депутатові чи іншим стейкхолдерам з проханням допомогти, і ті радо відгукуються.

А як же календарні свята? Планова робота з молоддю?

- Якщо немає зустрічної активності від молоді, ми не робимо для неї нічого. Бо я вже знаю, що коли сказати: «Дітки, давайте на свято поїмо солодкої вати та поплескаймо у долоні під час концерту!», нічого не вийде. Зате коли молоді люди самі проявляють ініціативу, все пройде найкращим чином. Одного разу, наприклад, наша молодь зажадала провести змагання з воркауту. Це вулична гімнастика, на якій я, чесно кажучи, дуже слабо розуміюся. Ми запитали у них: «Що потрібно від влади для організації цих змагань?» Діти порадилися і відповіли: «Нічого! Просто увага!». Причому мецената, який придбав для змагань медалі і організовував разом з ними цей захід, вони знайшли самі! Як вам такий рівень організації? Ми допомогли тільки грамотами та солодощами...

 

Коли молодь сама проявляє ініціативу, все вийде найкращим чином. Фото Анастасії Сироткіної

 

Цікаво, а програму для різноманітних свят молодь теж складає сама?

- Ну, свята бувають різні. Але якщо це стосується самої молоді, то так. Цього року, наприклад, на святкуванні Дня громади були кілька локацій, які організували діти і молодь просто на вулиці… Було дуже цікаво. Причому мені залишалося тільки поставити лайки у Facebook і написати: «Молодці!». І останній дзвоник в одній зі шкіл у нас цього року теж проводили діти, звісно, спільно із вчителями. Робили це увечері, бо виявилося, що так усім зручно. Причому, на святі не було жодних заяложених віршів та пихатих промов, тому всі урочистості звелися до вшанування кращих учнів. Вчителі прийшли на свято у джинсах і футболках. Згодом вони разом з учнями взяли участь у квесті «Знайди ключ до знань». А потім було сімейне вогнище, чаювання і дуже приємний вечір. Також цьогоріч діти нашої громади провели разом із вчителями дві шкільні спортивні олімпіади. Робили їх у п’ятницю, попередньо перенісши уроки з цього дня на інші. Під час зимової олімпіади хлопці та дівчата брали снігову «Бастилію», а під час літньої – разом із вчителями їздили на лижах по асфальті… Для чого я це все розказую? Я хочу, щоб усі зрозуміли: вся сіль нашої задумки у тому, щоб фінансувати не власні ідеї, а ідеї молоді. Тоді нам подякують і батьки, і діти, і ніхто не бачитиме ні в чому «зради».